Оцінка ефективності схем тривалого комплексного лікування хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки у поєднанні з ренопаренхіматозною артеріальною гіпертензією

Abstract

Мета — оцінити ефективність та безпечність застосування оригінальних схем комплексного лікування пацієнтів з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) та ренопаренхіматозною артеріаль- ною гіпертензією (РПАГ). Матеріали та методи. Обстежено 45 хворих на НАЖХП з РПАГ 2 ступеня. Для діагностики стану печінки використовували ультразвуковий метод дослідження. У всіх пацієнтів стеатоз, запалення та фіброз печінки вивчали за допомогою тесту «ФіброМакс» (Франція). Біохімічні показники крові визначали за стандартни- ми загальноприйнятими методиками, швидкість клубочкової фільтрації — за формулою CKD-EPI, рівень цитокератину-18, адипонектину, фетуїну А, фактора некрозу пухлини  та інтерлейкіну-6 у крові — методом імуноферментного аналізу, вміст малонового діальдегіду, дієнових кон’югатів та супероксиддисмутази — при проведенні спектрофотометрії. Пацієнтів розділили на дві групи. Пацієнти групи А (n = 23) отримували лозартан у дозі 25—50 мг/добу, індапамід у дозі 1,5—2,5 мг і аторвастатин у дозі 10—20 мг/добу протягом 12 міс, пацієнти групи Б (n = 22) — розширене комплексне лікування (РКЛ): лозартан у дозі 25—50 мг/добу, індапамід у дозі 1,5—2,5 мг і аторвастатин у дозі 10—20 мг/добу, а також препарат 3-поліненасичених жир- них кислот у дозі 2 г/добу та урсодезоксихолевої кислоти у дозі 10 мг/кг маси тіла на добу протягом 12 міс. Результати. Обидві схеми 12-місячного комплексного лікування пацієнтів з НАЖХП та РПАГ ефектив- но впливали на показники артеріального тиску (АТ), вуглеводний і ліпідний обмін, ниркову функцію, показники запалення та оксидантного стресу. Статистично значущої різниці за впливом на антропо- метричні показники і систолічний АТ не виявлено, тоді як у групі Б зміна діастолічного АТ була ста- тистично значущо більшою на 2,213 мм рт. ст. (р < 0,01). Окрім аланінамінотрансферази, лабораторні показники стану печінки більшою мірою зменшувалися у пацієнтів, що отримували схему розширеного комплексного лікування (РКЛ). За рівнем -глутамілтранспептидази різниця зсувів становила 13,970 Од/л (р < 0,001), за вмістом цитокератину-18 — 58,126 Од/л (р < 0,001). Відзначено статистично значущо біль- ший вплив РКЛ на фіброз, стеатоз та запалення печінки за даними тесту «ФіброМакс», різниця зсувів між групами становила 0,08 (p < 0,01), 0,12 (p < 0,001) і 0,10 (p < 0,01) відповідно. Результати порівняльної оцінки показників ліпідного та вуглеводного обміну були неоднорідними. Так, зсув показника загаль- ного холестерину був статистично значущо більшим у групі РКЛ (0,621 ммоль/л, р < 0,01), хоча зміна показника тригліцеридів була більшою ((–0,94±0,92) ммоль/л) у цій групі, але статистично значущо не відрізнялася від зміни показника у групі А ((–0,63±0,42) ммоль/л, р>0,05). Виявлено статистично значущу різницю зсувів рівня глікозильованого гемоглобіну на користь схеми РКЛ (0,197%, р<0,05). За іншими показниками ліпідного та вуглеводного обміну зафіксували тенденцію до поліпшення цих показників при використанні РКЛ, але статистично значущої різниці зсувів не виявлено (р>0,05). Різниця зсувів вмісту креатиніну в крові та швидкості клубочкової фільтрації була статистично значу- щою і становила 6,806 мкмоль/л та 6,156 мл/(хв · 1,73 м2) відповідно (р < 0,001). Динаміка за показником мікроальбумінурії у двох групах була аналогічною (р > 0,05). Висновки. Схема 12-місячного комплексного лікування з додаванням 3-поліненасичених жирних кислот у дозі 2 г/добу та урсодезоксихолевої кислоти у дозі 10 мг/кг маси тіла на добу є ефективнішою щодо впливу на клініко-лабораторні показники.