Ерозивний езофагіт та гіпосалівація у хворих на ревматоїдний артрит: патогенетичний зв’язок

Abstract

Мета — встановити зв’язок між станом салівації та наявністю і ступенем тяжкості ерозивного езофагіту у хворих на ревматоїдний артрит (РА). Матеріали та методи. Обстежено 102 хворих на РА, перебіг якого у 52 пацієнтів був ускладнений ерозивним езофагітом. За результатами езофагогастроскопії виділено дві групи: 52 хворих мали ерозивний езофагіт (основна група), у решти пацієнтів ендоскопічних ознак патології стравоходу не виявлено (група порівняння). Всім хворим проведено сіалометрію (базальну та стимульовану). Кількість функціонуючих малих слинних залоз підраховували за допомогою забарвлення 1 % водним розчином метиленового синього. Результати. Встановлено, що при РА зменшується кількість активних малих слинних залоз. Відзначено нижчі показники базальної та стимульованої салівації у хворих на РА, ускладнений ерозивним езофагітом, порівняно з пацієнтами з РА без ознак ураження стравоходу та здоровими особами. Висновки. Перебіг ерозивного езофагіту у хворих на РА супроводжується залученням до патологічного процесу власних залоз слизової оболонки стравоходу з розвитком їх секреторної недостатності.