Модифікація факторів ризику у хворих на гіпертонічну хворобу з ожирінням та дисглікемією

Abstract

Дисглікемія та ожиріння є найважливішими предикторами серцево-судинної захворюваності та смертності (ССС). Загальновідомо, що глюкометаболічні порушення набагато частіше виявляються у хворих з гіпертонічною хворобою (ГХ) та ожирінням, ніж у хворих ГХ та нормальними індексом маси тіла. Активно досліджується вплив гормонально-активних речовин крові, жирової тканини (нейромедіатори, адіпокіни) на розвиток усіх ланок порушень метаболізму. Останнім часом увага вчених прикута до предіабету, попереднього етапу розвитку цукрового діабету, та методів корекції метаболізму. Серед методів модифікації факторів ризику ССС першочергову роль відіграють дієта та фізична активність пацієнтів. За останні роки було проведено декілька довгострокових рандомізованих досліджень (тривалістю до 13,5 років), впродовж яких спостерігалися зміни вуглеводного метаболізму у пацієнтів під впливом дотримання дієти та/або виконання адекватного фізичного навантаження. Враховуючи отримані дані, встановлено, що серед пацієнтів з предіабетом (тобто з гіперглікемією натще та/або, переважно, з порушеною толерантністю до глюкози) показники дисглікемії зменшувалися у позитивній кореляції зі зменшенням ступеню ожиріння. Таким чином, розвиток цукрового діабету 2 типу сповільнювався або навіть не відмічався протягом дослідження. Незважаючи на простоту методів впливу на образ життя пацієнтів, найбільшою складністю завжди є мотивація пацієнтів, а також необхідність тривалого періоду контролю. Це зумовлює необхідність пошуку додаткових методів корекції метаболізму у хворих з високим ризиком. Тому перспективними вважаються напрямки регулювання глюкометаболічного профілю шляхом екзогенного впливу на рівень активних субстанцій крові, що приймають участь у розвитку ожиріння та дисглікемії.