Тактика лікування межових опіків кистей внаслідок бойової травми

Abstract

Вступ. Під час повномасштабної війни в Україні за останні роки збільшились кількість поранених за рахунок активного застосування на полі бою FPV-дронів. Дуже частою локалізацією при вибуховій травмі з опіками при використан ні FPV-дрону є функціонально активні зони – кисті. Одним із суттєвих факторів загоєння опікової рани виступає вологе ра нове середовище, яке сприяє поділу клітин та аутолізу термічно ушкоджених тканин, зменшує больові відчуття і як наслідок впливає на конверсію опікової рани. Сприятливий результат ранового процесу при межових опіках виявляється у профі лактиці поглиблення опікової поверхні за рахунок належного місцевого та загального лікування постраждалих. Метою роботи є підвищення ефективності лікування паці єнтів з межовими опіками кистей внаслідок бойової травми шляхом удосконалення методів місцевого лікування та профі лактики поглиблення опікового ушкодження. Матеріали та методи. Клінічну групу становили 28 пора нених з комбінованими травмами внаслідок влучання дрону: опіками та вибуховими пораненнями з ушкодженням шкірного покриву та м’яких тканин різної локалізації, які знаходилися на стаціонарному лікуванні у опіковому відділенні. У пацієн тів з межовими опіками кистей на тлі проведеного лікування досліджували перебіг ранового процесу на основі візуального контролю, оцінки кількості та характеру ранового ексудату, характерних особливостей ранового процесу, термінів епітелі зації опіків. Для оцінки клітинних структур та регенеративних процесів у рані і з метою визначення готовності ран до опера тивних втручань з відновлення шкірного покриву застосовува ли методи ранових мазків-відбитків. Результати дослідження. При місцевому лікуванні пацієнтів за запропонованою методикою з межовими опіками кистей на 5 добу відмічалось зниження ексудації та запальних змін на опіковій поверхні зі зменшенням набряку кистей. Формувався товстий шар фібрину, який не видаляли під час перев’язки. На 7–9 добу моменту початку лікування проводили санацію опі кової поверхні з видаленням шару фібрину, який легко та без болісно для пацієнта відокремлювався від дерми. З подальшим місцевим лікуванням з використанням сульфадіазину срібла та атравматичних ранових покриттів зі спонтанною епітелізацією на 14–16 добу. При вивченні динаміки цитологічних показни ків ранових відбитків з опікової поверхні у період від 5 до 7 доби на тлі лікування спостерігалися зміни у перебігу ранового про цесу. Клітини макрофагічного ряду та нейтрофіли у рановому ексудаті виявляли ознаки активної фагоцитарної діяльності, що відповідало запальному типу цитограми. В процесі лікуван ня цитограми ран від 7 до 10 доби відповідали регенеративній стадії, запальна реакція вщухала, кількість сегментоядерних нейтрофільних гранулоцитів значно зменшувалась. Висновки. Таким чином, визначено, що важливе значення при межових опіках кисті відіграє зона паранекрозу, від розви тку якої залежить глибина ушкодження і терміни відновлення шкірного покриву. Застосування на догоспітальному етапі гід роколоідних покриттів зменшує ризик утворення вторинного некрозу до моменту надання високоспеціалізованої медичної допомоги. Ефективне, доступне та малотравматичне місцеве лікування межових опіків у фунціональних зонах в умовах вологого середовища та превентивної інфузійної та медика ментозної терапії дозволяють не тільки зменшити деструкцію термічно ушкоджених тканин, а і поліпшити подальший пере біг ранового процесу зі спонтанною епітелізацією в оптимальні терміни.