Сироватковий рівень хемерину та глюкометаболічні порушення у хворих на гіпертонічну хворобу з ожирінням

Abstract

Інсулінорезистентність (ІР) – одно з найбільш поширених метаболічних розладів, що сприяє розвитку множинних гемодинамічних порушень та прогресуванню серцево-судинних захворювань. Наявність ожиріння призводить до зниження чутливості тканин до інсуліну, що обумовлено морфо-функціональними властивостями вісцеральної жирової тканини (ЖТ), які визначають високу чутливість до ліполітичної дії катехоламінів і низьку – до антиліполітичної дії інсуліну. Згідно сучасним уявленням, вісцеральна ЖТ є місцем синтезу багатьох адипокінів, у тому числі хемерину. Хемерин – адипокін з плейотропними властивостями. Дані деяких досліджень дають змогу припустити потенційну роль хемерину у регуляції адипогенеза та формуванні хронічної запальної реакції у ЖТ. Водночас, його роль у регуляції вуглеводного обміну та формуванні резистентності до інсуліну є вивченою недостатньо, а існуючі дані суперечливі та потребують уточнення.