Саліваційні розлади при анкілозивному спондилоартриті як чинник ороезофагеальної альтерації
Date
2018
Authors
Заздравнов Андрій Анатолійович
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Мета роботи — дослідити особливості ураження ороезофагеальної ділянки травного
тракту у хворих на анкілозивний спондилоартрит (АС) залежно від стану салівації.
Матеріали та методи. Було обстежено 50 хворих на АС, у яких специфічні езо-
фагеальні скарги виникали не менше 1 разу на тиждень. Усім хворим була про-
ведена сіалометрія та езофагоскопія. Отримані результати порівнювали з резуль-
татами контрольної групи — 20 практично здорових осіб віком 40—50 років.
Статистична обробка результатів включала визначення t-критерію Стьюдента,
коефіцієнта асоціації Юла, критерію φ*.
Результати та обговорення. За результатами ендоскопічного дослідження паці-
єнтів розділили на дві групи. Основну групу склали 26 хворих на АС та ерозив-
ний езофагіт, до групи порівняння увійшли 24 пацієнти з АС без ерозивних
ушкоджень слизової оболонки стравоходу. Встановлено, що ксеростомія турбу-
вала більш ніж половину пацієнтів основної групи та чверть хворих групи порів-
няння. Виявлено прямий асоціативний зв’язок між відчуттям сухості в роті та
ерозивним езофагітом. Також встановлено існування асоціативного зв’язку між
ерозивним ураженням стравоходу та наявністю глоситу та/або стоматиту.
Спостерігалось зменшення стимульованої секреції слини як в обох групах хво-
рих порівняно зі здоровими особами, так і при міжгруповому порівнянні.
Базальна салівація була зменшеною у хворих основної групи порівняно з паці-
єнтами групи порівняння й особами групи контролю. Водночас означений
показник у хворих групи порівняння не мав відмінностей з аналогічним показ-
ником осіб групи контролю. Такі дані свідчили про відносну декомпенсацію
слинних секреторних механізмів у хворих групи порівняння, які ще в змозі
забезпечувати базальну секрецію, проте швидко виснажуються при їх стимуля-
ції. В умовах пригнічення обох типів салівації формується підґрунтя для виник-
нення альтеративних змін ороезофагеальної ділянки. Встановлено, що показни-
ки базальної та стимульованої салівації у хворих з 3-ю клініко-рентгенологічною
стадією були меншими порівняно з аналогічними у пацієнтів з 2-ю стадією АС.
Саліваційну дисфункцію можна вважати позасуглобовим проявом АС, який
відіграє провідну роль у формуванні уражень стравоходу і на який впливає як
тривалість захворювання, так і його розтягнута в часі запальна активність.
Висновки. Саліваційна дисфункція притаманна хворим на АС. Вона проявля-
ється ксеростомією, пригніченням базальної та стимульованої салівації. Як
орган-мішень для альтерації при гіпосаліваційній дисфункції у хворих на АС
виступає ороезофагеальна ділянка травного тракту. Ерозивний езофагіт у хво-
рих на АС формується на тлі зниження як базальної, так і стимульованої саліва-
ції. Взаємопов’язане та симультанне ураження стравоходу й органів ротової
порожнини у пацієнтів з РА є наслідком гіпосалівації та порушень механізмів
цитопротекції, які виникли в результаті тривалого імунозапального процесу
Description
Keywords
анкілозивний спондилоартрит, ерозивний езофагіт, глосит, стоматит, салівація, ксеростомія, патогенез
Citation
Заздравнов А. А. Саліваційні розлади при анкілозивному спондилоартриті як чинник ороезофагеальної альтерації / А. А. Заздравнов // Український терапевтичний журнал. – 2018. – № 2 . – С. 60–64