Клінічне значення біомікроскопії судин бульбарної кон'юнктиви у хворих при патології внутрішньоносових структур з порушенням носового дихання

Abstract

В роботі розглядалося клінічне значення біомікроскопії судин бульбарної кон'юнктиви у хворих при патології внутрішньоносових структур з порушенням носового дихання. Вивчення клінічної анатомії судинної системи має найважливіше прикладне значення в оториноларингології. А оскільки кровопостачання порожнини носа та кон’юнктиви ока виконується з системи зовнішньої і внутрішньої сонних артерій, то можна вважати оцінку біомікроскопії бульбарної кон’юнктиви єдиним функціональним відображенням мікроциркуляції не тільки на рівні організму в цілому, а й порожнини носа, зокрема. Дослідження мікроциркуляції бульбарної кон’юнктиви дозволяє оцінити біомедичні показники стану трофічних можливостей зокрема, з інформативністю більшою, ніж при вивченні окремих органів та тканин людини. Оцінка з клінічної точки зору значення мікроциркуляції бульбарної коньюктіви у хворих з патологією внутріносових структур і порушенням функції носового дихання. Незважаючи на неспецифичність судинних розладів, проведені нами дослідження свідчили про те, що у хворих зі зміною внутріносових структур і порушенням носового дихання кон’юнктивальна біомікроскопія відрізняється своєрідністю проявів ряду морфоструктурних параметрів мікроциркуляторного русла. Зі збільшенням величини носового опору і тривалості захворювання посилювалися мікроциркуляторні (МЦ) розлади від функціональних змін до появи морфологічних порушень як судинного, так внутрішньосудинної ланки МЦ русла, несприятливим проявом, яких були зменшення кількості функціонуючих капілярів і появи периваскулярних порушень. Наші висновки кореспондуються з даними інших авторів. Слід зазначити, що біомікроскопія бульбарной кон’юнктиви абсолютно виправдана і дозволяє безпосередньо оцінювати структури мікроциркуляції в умовах функціональних порушень організму. Однак, зазначений метод на тлі очевидних переваг має і недоліки у вигляді складності стабілізації зображення (через рух очного яблука), відсутність оцінки периваскулярного простору, неможливості вивчення перехідного відділу капіляра. Перспективою роботи є проведення капіляроскопічних досліджень безпосередньо в слизовій оболонці носової порожнини для знаходження прямих кореляцій між мікроциркуляцією в досліджуваній зоні і периферичних ділянках.