Постковідний синдром ускладнення з боку ШКТ і опорно рухового апарату у постковідний період

Abstract

Постковідний синдром - це сукупність наслідків коронавірусної інфекції, що проявляється патологічними станами та має тривалий характер (до 12 тижнів і більше). У грудні 20 року Національним інститутом охорони здоров'я та передового досвіду Великої Британії було запропоновано класифікацію постковідних станів: - гострий COVID-19 (до чотирьох тижнів); - симптоматичний COVID-19 (від 4 до 12 тижнів); - постковідний синдром (понад 12 тижнів). У межах дослідження за участю 170 некритичних пацієнтів із COVID-19, проведеного співробітниками університету Франції, було виявлено, що на 40-й або 70-й день після появи симптомів COVID-19 у хворих, які перенесли легку форму захворювання зберігалися такі симптоми: - втрата маси тіла; - сильна задишка; - біль у грудях; - серцебиття; - артралгія; - міалгія; - розлади травлення. Коронавірусна інфекція SARS-CoV-2 спочатку може проходити з переважним ураженням травного тракту. Якщо навіть диспептичних явищ під час гострого перебігу хвороби не було виявлено але ковід діє на всі тканини людини і знижує імунітет. Крім того, лікування інфекції антибактеріальними препаратами порушує природне співвідношення мікрофлори в кишківнику та негативно діє на печінку. Різні механізми включення травної системи при постковідному синдромі визначаються біологічним циклом розвитку вірусу ковід 19.Білок АПФ-2 є рецептором клітини для SARS-CoV-2.Його знаходять в клітинах покривного епітелію ротової порожнини, стравоходу, шлунка, дванадцятипалої та прямої кишки, де білок секретується в 100 разів більше, ніж у слизовій оболонці органів дихання. Це може призводити до проникнення ковід 19 в клітини ШКТ людини. SARS-CoV-2 потрапляє в епітелій слизової оболонки шлунково-кишкового тракту де може призводити до його смерті та подальшого розвитку підвищеної проникності. Виникає ризик агресії з патогенними мікроорганізмами, із просвіту кишківника в слизову оболонку і підслизовий шар, а також за його межами. У слизовій оболонці утворюється запалення різного ступеня вираженості. Протизапальні цитокіни – це продукти оксидативного стресу, що можуть утворюються в зоні запалення та зв'язуються з чутливими та моторними рецепторами ентеральної нервової системи, в процесе чого виникають диспептичні симптоми. Також місцями ураження інфекцією є скелетні м'язи, синовіальна оболонка та кортикальний шар кістки. У пацієнтів із COVID-19 були виявлені такі ускладнення: - міалгії та м'язова слабкість – 26-55% пацієнтів ; - артралгії - 2,8%; - асептичний некроз кісток - від 6 до 57% хворих із тяжкою формою хвороби; - хондроліз. Ураження скелетних м'язів супроводжується міалгією, м'язовою слабкістю, швидкою стомлюваністю, тяжке виконання фізичного навантаження й атрофією м'язів. Міалгія може бути першим проявом COVID-19 .Міалгія може зберігатися тривалий час та після гострої фази захворювання. Під час огляду 1657 хворих після перенесеного захворювання біль у м’язах зберігалася у 4,0% хворих, а м'язова слабкість і швидка стомлюваність у 62% , проблеми з ходою у 8% .