Клініко-лабораторне обгрунтування лейкозів

Abstract

Тенденція до зростання хворих на лейкоз змушує не тільки вдосконалювати лікування, а й підвищувати ефективність та точність первинної діагностики, що в подальшому дозволить спрогнозувати перебіг захворювання та підвищити ефективність терапії. В даній магістерській роботі проведена експериментальна оцінку використання набору «Лейкодіф 200» у порівнянні з традиційним методом за Романовським, що дозволило встановити пряму залежність між кількістю маніпуляцій (занурень) та якістю візуалізації клітинних структур. Шляхом апробації різних режимів експозиції було визначено оптимальний алгоритм забарвлення, за якого досягається найвищий бал якості та чітка диференціація гранулоцитів і бластних клітин. Встановлено, що стандартизація кількості занурень у фарбувальні розчини дозволяє усунути такі дефекти, як недофарбування або поява артефактів, що мінімізує ризик хибного трактування морфології. Таким чином, доведено, що впровадження валідованого експрес-методу забезпечує високу достовірність результатів при суттєвому скороченні часу дослідження, що має вирішальне значення для вчасної верифікації лейкозів. Було доведено, що при ранній діагностиці ХЛЛ, а саме через виявлення патогномонічних тіней лейколізу (Боткіна-Гумпрехта) та значної лімфоцитарної проліферації, зростають показники успішного контролю над захворюванням. Правильне визначення фахівця лабораторної діагностики дозволяє попередити розвиток термінальної стадії та важких ускладнень. Використання найпоширеніших барвників, таких як Азур-еозин за Романовським та «Лейкодіф 200» з оптимальним часом фарбування мазків, дає змогу отримати максимально чітку картину поля зору та клітинами зокрема. Це безпосередньо впливає на точність діагностики, мінімізує випадки помилкової ідентифікації клітин та спрямовує на вибір терапевтичних схем.