Стан цитокінового профілю у хворих на аденоміоз

Abstract

Вступ. Аденоміоз є важливою проблемою сучасної гінекології, яка визиває значні порушення репродуктивної функції, призводить до інвадилізації, порушення функцій суміжних органів, зниження якості життя жінок. Мета дослідження: вивчити стан цитокінового профілю у хворих на аденоміоз. Матеріал та методи дослідження. Обстежено 35 пацієнток, з яких – 20 (57,1 %) з аденоміозом І ступеня (основна група), контрольна група – 15 (42,9 %) здорових жінок. Визначали імуноферментним методом вміст кателіцидину (LL-37) та β-дефензину, IL-1β, 4, 6, 10, 18, TFN-α, VEGF у сироватці крові, цервікальному слизу та матковому змиві. Для оцінки цитокінового дисбалансу використовували коефіцієнт співвідношення IL-1β/IL-10, IL-6/IL-10, TFN-α/IL-10, IL-4/IFN-γ. У цервікальному слизу визначали методом ПЛР HSV-1,2, CMV. У периферичній крові – наявність специфічних IgM, IgG до HSV-1,2, CMV. Результати дослідження. Проведене визначення ДНК збудників HSV1,2, СMV методом ПЛР аналізу цервікального слизу хворих на аденоміоз показало наявність моно-вірусної контамінації HSV1,2 та СMV в 40 % випадків. Причому HSV1,2 виявлявся в 1,7 рази частіше, ніж СMV (р<0,05). Частка мікст-вірусної контамінації (HSV1,2+СMV) склала 20 %. У 6 (30 %) хворих на аденоміоз виявлено підвищення титру IgG до HSV1,2, у 5 (25 %) – IgG до СMV. IgM до HSV1,2, СMV виявлено не було. При вивченні цитокінового профілю в сироватці крові хворих на аденоміоз виявлено статистично значуще підвищення рівня про- та протизапальних цитокінів. При чому приріст прозапальних цитокінів спостерігався менш значущий, а концентрація протизапальних цитокінів була значно більшою (IL-10), що свідчить про цитокіновий дисбаланс переважно за Th2. Крім того, у жінок з аденоміозом у слизу цервікального каналу та матковому змиві спостерігається також підвищення концентрації про- та протизапальних цитокінів, прочому динаміка корелювала з показниками в сироватці крові, ступень підвищення перевищувала показники в сироватці крові. Підвищення фактору ангіогенезу (VEGF) як в сироватці крові так і локально може сприяти активації зростання судин та ектопічного ендометрію. З одного боку, антимікробні пептиди знижуючись у сироватці крові та більшою мірою локально (β-дефензин у цервікальному слизу: 384,5±39,1 пг/мл, в матковому змиві 252,2±24,8 пг/мл; у контрольній групі – 447,1±45,3 пг/мл, 446,2±39,3 пг/мл відповідно; LL-37 в цервікальному слизу – 41,5±4,3 пг/мл, в матковому змиві – 67,2±6,8 пг/мл, в контрольній групі – 62,2±6,1 пг/мл; 71,1±7,5 пг/мл відповідно) свідчать про погіршення місцевого імунітету, а накопичення прозапальних цитокінів сприяє проліферації. Цілком ймовірно, що ці імунні зміни через механізм епітеліально-мезенхімального переходу стимулюють міграцію клітин ендометрію до міометрія. Висновки. Результати досліджень показали виражений дисбаланс цитокінового профілю у хворих на аденоміоз за наявності генітальної інфекції. Імунні порушення, які формуються на тлі вірусних збудників, можуть сприяти пенетрації ендометрію в міометрій та розвитку захворюваня. Предметом подальших досліджень має стати пошук адекватних терапевтичних підходів, напавлених на регуляцію підвищенної проліферації та інвазії ендометрію.