Please use this identifier to cite or link to this item:
http://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/17813
Title: | Івабрадин у комплексному лікуванні хворих на стабільну стенокрадію |
Authors: | Смирнова, Вікторія Іванівна Горбунова, Алеся Юріївна |
Keywords: | стабільна стенокардія івабрадин |
Issue Date: | 20-Apr-2017 |
Publisher: | Сумський державний університет |
Citation: | Горбунова А. Ю. Івабрадин у комплексному лікуванні хворих на стабільну стенокрадію / А. Ю. Горбунова, В. І. Смирнова // Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини : збірник тез доповідей V Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених, м. Суми, 20–21 квітня 2017 р. / Сумський державний університет. – Суми, 2017. – С. 227–228. |
Abstract: | Мета: дослідження ефективності івабрадину в комплексному лікуванні у хворих на стабільну стенокардію із синусовим ритмом. Матеріали та методи: було обстежено 20 хворих віком 47-62 роки, які мали діагноз «стабільна стенокардія III ФК», що встановлювався на підставі типової клінічної картини, епізодів ішемії на електрокардіограмі, а також тесту з фізичними навантаженнями. Івабрадин призначили в дозі 5 мг 2 рази на день разом з метопрололом у дозі 50 мг на добу. Також було створено групу порівняння, до якої увійшли 15 осіб хворих на стабільну стенокардію, відповідного віку та статі, що приймали бета-адреноблокатори. Ефективність терапії оцінювали за два тижні на підставі зниження частоти серцевих скорочень, зменшення кількості нападів стенокардії та підвищення толерантності до фізичних навантажень. Результати: Так у групі хворих, які отримували івабрадин та бета-адреноблокатори, частота серцевих скорочень була значно нижчою ( -10,5 уд./хв), ніж у групі порівняння ( - 4,5 уд./хв.), до того ж з використанням менших доз бета-адреноблокаторів. Кількість нападів стенокардії та ступінь необхідності застосування короткодіючих нітратів була у 2 рази менша в основній групі. Спільне застосування івабрадина і бета-адреноблокаторів призвело до достовірного покращення показників тестів з фізичним навантаженням, зменшення тривалості епізодів ішемії міокарда, що фіксувалися при холтеровському ЕКГ-моніторуванні. Івабрадин відрізнявся хорошою переносимістю. Він не впливав на процеси реполяризації, предсердну, атріовентрикулярну та внутрішньошлуночкову провідність. У наших спостереженнях не зустрічалося фотопсій та інших побічних ефектів. Висновки: івабрадин у поєднанні з бета-адреноблокаторами значно підвищує ефективність лікування хворих на стабільну стенокардію. |
URI: | https://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/17813 |
Appears in Collections: | Наукові роботи молодих вчених. Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини № 1, основ біоетики та біобезпеки |
Files in This Item:
File | Description | Size | Format | |
---|---|---|---|---|
Горбунова.docx | 16,35 kB | Microsoft Word XML | View/Open |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.