Особенности развития аритмий у больных гипертонической болезнью в зависимости от изменения геометрической модели сердца и наличия сахарного диабета

Abstract

Обследованы больные с гипертонической болезнью, сахарным диабетом 2 типа и с сочетанием этих заболеваний, с целью определения нарушений ритма и установления взаимосвязи выявленных аритмий с типом ремоделирования миокарда. Установлено, что у больных с гипертрофическими типами ремоделирования ЛЖ преобладают желудочковые нарушения ритма, тогда как при негипертрофических типах ремоделирования сердца чаще регистрируются наджелудочковые аритмии. У больных с СД 2 типа чаще отмечаются бессимптомные нарушения ритма, что, вероятно, обусловлено развитием автономной вегетативной нейропатии. Сочетание ГБ и СД 2 типа ведет к формированию и прогрессированию КГ ЛЖ и значительно повышает риск развития желудочковых нарушений ритма. Гипертрофическое ремоделирование ЛЖ у больных ГБ в сочетании с СД 2 типа является прогностически неблагоприятным в отношении развития ЖЭ, а также в формировании наджелудочковых аритмий, в том числе пароксизмальной ФП.

Обстежено хворих з гіпертонічною хворобою, цукровим діабетом 2 типу та в поєднанні цих хвороб, з метою визначення порушень ритму та встановлення взаємозв’язку виявлених аритмій з типом ремоделювання міокарда. Встановлено, що у хворих з гіпертрофічними типами ремоделювання лівого шлуночка переважають шлуночкові порушення ритму, тоді як при негіпертрофічних типах ремоделювання серця частіше реєструються надшлуночкові аритмії. У хворих з ЦД 2 типу частіше відмічаються безсимптомні порушення ритму, що, ймовірно, обумовлено розвитком автономної вегетативної нейропатії. Поєднання ГХ і ЦД 2 типу веде до формування та прогресування КГ ЛШ і значно підвищує ризик розвитку шлуночкових порушень ритму. Гіпертрофічне ремоделювання ЛШ у хворих ГХ в поєднанні з ЦД 2 типу є прогностично несприятливим стосовно розвитку ШЕ, а також щодо формування надшлуночкових аритмій, в тому числі пароксизмальної ФП.

Patients with essential hypertension, diabetes mellitus and comorbid were examined with the aim of determination of heart rhythm derangements and ascertainment of correlation of revealed arrhythmias with the type of myocardial remodulation. It was determined that ventricular arrhythmias prevail in patients with hypertrophic types of left ventricle remodulation whereas supraventricular arrhythmias are more often registered in patients with nonhypertrophic types of heart remodulation. Asymptomatic arrhythmias are more frequently registered in patients with diabetes mellitus type 2. This fact is probably stipulated by the development of autonomic vegetative neuropathy. Combination of essential hypertension and diabetes mellitus leads to formation and progression of concentric hypertrophy of left ventricle and thus increases significantly the risk of ventricular arrhythmias development. Hypertrophic remodulation of left ventricle in patients with essential hypertension and diabetes mellitus is prognostically unfavorable concerning the development of ventricular arrhythmias, as well as formation of supraventricular arrhythmias, including paroxysmal atrial fibrillation.