Дослідження впливу вірусів родини Herpesviridae 4, 6 типів та ендогенних ретровірусів людини на перебіг розсіяного склерозу

Abstract

Введення. Протягом останніх десятиліть все більше підтверджується гіпотеза про ключову патогенетичну роль у розвитку розсіяного склерозу (РС) вірусів родини Herpesviridae та ендогенних ретровірусів людини (HERV). Вивчення зв’язку між станом цитокінезу та активністю РС, а також типом перебігу захворювання є одним із актуальних напрямків дослідження імунопатогенезу РС, оскільки цитокіни є ключовими факторами розвитку запалення в центральній нервова система (ЦНС). Гетерогенність захворювання свідчить про те, що MS не викликається і не запускається одним вірусом, але їх комбінація може діяти як тригер у генетично сприйнятливих осіб. Метою нашої роботи було встановити роль інфекцій EBV та HHV-6 та ендогенних ретровірусів HERV-W у патогенезі розсіяного склерозу, що опосередковано їх участю у загостренні та прогресуванні захворювання шляхом впливу на системну відповідь цитокіни.Матеріали та методи. Проведено обстеження 98 пацієнтів, які перебувають на обліку у відділенні нейроінфекцій та розсіяного склерозу ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України». Критерієм включення в дослідження була наявність верифікованого діагнозу «розсіяний склероз» згідно з наказом МОЗ України № 487 від 17 серпня 2007 р. (код G35 за МКХ-10). Залежно від активності захворювання сформовано наступні підгрупи: MS(R1) - підгрупа хворих на рецидивно-ремітуючий тип РС (РРС) у стадії загострення (клініко-рентгенологічна активність), n=24. MS(R2) - підгрупа хворих на рецидивно-ремітуючий тип РС у стадії клініко-рентгенологічної ремісії, n=42. MS(P1) – група пацієнтів із прогресуючими типами РС (ПМС) зі стійким прогресуванням, n=21. MS(P2) – група пацієнтів із прогресуючими типами РС на стадії стабілізації, n=11. Контрольну групу склали 27 практично здорових осіб, критеріями включення яких були відсутність гострих інфекцій не менше ніж за 1 місяць до обстеження, відсутність хронічних запальних, алергічних та аутоімунних захворювань. Імунологічні дослідження проводили в лабораторії клінічної імунології та алергології НУ «Інститут мікробіології та імунології ім. Мечникова НАН України». Проводили визначення вмісту IgM та IgG до ядерного антигену EBV (EBNA1) та HHV-6, рівнів IFN-γ, IL-1β, IL-10, IL-12 та глікопротеїну HERV-W у сироватці крові. методом твердофазного імуноферментного аналізу (ІФА) з використанням сертифікованих в Україні тест-систем. Визначення EBV та ДНК HHV-6 у сироватці крові проводили методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Статистичну обробку отриманих даних проводили за допомогою програми STATISTICA 11.0 (StatSoft, Inc) та XLSTAT 19.6 (Addinsoft). Кореляційний аналіз Спірмена використовувався для визначення зв'язку між явищами. Результати і обговорення. Аналіз клінічних даних хворих з різними типами перебігу РС показав відмінності в прогностично важливих показниках, таких як тяжкість і тривалість нападів, ступінь втрати працездатності, повнота і тривалість клінічних ремісій, частота і тривалість рецидивів, особливостей перебігу з різними неврологічними синдромами, що виникають у генетично схильної людини внаслідок дії одного або кількох факторів зовнішнього середовища. Виявлено наявність специфічних IgG до EBNA1 та HHV-6, а також проведено якісне та кількісне визначення ДНК цих вірусів у сироватці крові хворих на розсіяний склероз у порівнянні з контрольною групою залежно від клінічного перебігу захворювання. в результаті скринінгу персистуючих вірусних інфекцій, ініційованих розвитком РС і відповіддю імунної системи організму. Наявність у сироватці крові EBV та ДНК HHV-6 свідчила про активацію вірусів та літичну стадію інфекції. Усі групи досліджуваних пацієнтів були розподілені на групи серопозитивних та серонегативних осіб для визначення зв’язку між наявністю IgG до HHV-6 у сироватці крові та маркерами запалення: рівнями IL-1β, IFN-γ та IL- 12 збільшено у 18; 2,4; У 2,4 рази відповідно порівняно з контрольною групою у серопозитивних пацієнтів. На підставі досліджень рівня цитокінів IL-1β, IFN-γ, IL-12 та IL-10 було показано, що вміст протизапального цитокіну IL-10 у групі MSHHV-6+ знижувався на вдвічі порівняно з рівнем у здорових людей. Було показано, що зв’язок між сироватковими IgG до EBNA1 та клінічними показниками та рівнями цитокінів у пацієнтів з РС змінюється залежно від форми захворювання, стадії та перебігу РС через сильну кореляцію між сироватковими IgG до EBNA-1 та рівнями цитокіни. Дослідження цитокінового профілю сироватки крові виявило прозапальну активацію регуляторної ланки гуморального імунітету як у хворих на ПМС, так і у хворих на РРС у стадії загострення, про що свідчить вірогідне підвищення рівня IL-1β. Показано, що вміст глікопротеїну HERV-W у сироватці крові був вищим у групі пацієнтів зі стійким прогресуванням РС і корелював із клінічним перебігом захворювання та розширеною шкалою інвалідності (EDSS) при дослідженні рівня Глікопротеїн HERV-W у сироватці крові пацієнтів з різними типами перебігу та активності РС. Це свідчить про те, що вплив ендогенних ретровірусів на патогенез розсіяного склерозу реалізується через підтримку запальних станів, які підживлюють аутоімунне захворювання.Висновки. Зв’язок між високим рівнем вірусного навантаження за вмістом специфічних IgG до EBNA1 та HHV-6 та кількістю копій ДНК EBV та HHV-6 у сироватці крові хворих на РС із прогресуючим типом перебігу захворювання. у порівнянні з рецидивуючим типом було доведено. Помірна кореляція індексу позитивності IgG до EBNA1 з IL-1β та помірна зворотна кореляція з IL-10 спостерігалися в усіх досліджуваних групах хворих на РС, за винятком групи P2, що можна розглядати як доказ зв’язку між реактивація вірусу в контексті прозапального цитокінового профілю. Встановлено, що серопозитивні пацієнти з МС на IgG EBV та IgG HHV-6 частіше зустрічаються при прогресуючому перебігу захворювання та мають високі рівні цитокінів IL-1β та IFN-γ порівняно з серонегативними, а також рівні IL-10. , навпаки, була нижчою. Концентрація глікопротеїну HERV-W також була вірогідно вищою в усіх групах хворих на РС порівняно з контрольною групою та корелювала з клінічним перебігом захворювання та рівнем інвалідизації за шкалою EDSS, що свідчить про значне значення ендогенних ретровірусів. в патогенезі розсіяного склерозу. Отримані дані дозволяють зробити висновок, що EBV-інфекція та HHV-6 і ретровіруси відіграють важливу роль у патогенезі розсіяного склерозу, беручи участь у загостренні та прогресуванні захворювання шляхом впливу на системну відповідь цитокінів.