Функціональні резерви організму як показник ефективності регуляторних процесів, що забезпечують адаптацію організму до дії факторів навколишнього середовища

Abstract

На теперішній час превентивна медицина покладена в основу систем охорони здоров’я найроз- виненіших країн світу, а інвестиції в цей напрям визнано найефективнішими серед усіх вкладень в індустрію здоров’я. При цьому, говорячи про профілактику, треба мати на увазі, що це не лише стратегія недопущення захворювань як таких, а й промоція здоров’я, тобто його підтримання і зміц- нення, а також рання донозологічна діагностика стану здоров'я. Як відомо, загальний адаптаційний синдром (Г. Сельє, 1936) являє собою універсальну відповідь організму на стресові впливи будь-якої природи і проявляється однотипово, у вигляді мобілізації функціональних резервів організму, які забезпечують запас потужності системи за умов дії неадек- ватних факторів на організм, та завдяки цьому вихідний рівень функціонування знижується. Тому важливо враховувати стан функціональних резервів організму у разі прогнозування, діагностики та про- філактики розвитку патологічних станів. Зіставлення фізіологічних ефектів різних за своєю природою факторів навколишнього середовища (кліматичних, професійних, соціальних та психологічних) показує, що крім своєрідності реакцій у відповідь на кожен з вказаних факторів, спостерігається їх накладення та потенціювання ефектів, що необхідно брати до уваги при визначенні рівня функціональних резервів та складанні науково обґрунтованого прогнозу можливості розвитку патологічних станів.