Самореалізація особистості та психолого-педагогічна підготовка майбутнього лікаря

Abstract

Закон України “Про Вищу освіту” встановлює основні правові, організаційні та інші умови, які сприяють поєднанню освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях. Основна Ідея закону – університетська автономія та загальна міжнародна інтеграція та інтеграція системи Вищої освіти України в Європейський простір. Позитивний розвиток нашого суспільства, переведення його в якісно новий стан, забезпечення докорінного реформування держави залежать від діяльності конкретних соціально-активних особистостей, тому вища школа повинна створювати передумови для формування індивідуального світогляду та інтелектуальної мобільності студентів. Значення психолого-педагогічної підготовки ще більш зростає в зв’язку з сучасним станом суспільства.Усі вузи систематично займаються виховною роботою, але особистісне становлення майбутніх фахівців або взагалі ігнорується, або ж відповідальність за нього перекладається на самих студентів. Не визначені базові критерії професійної відповідності на особистісному рівні, дипломи видають особам, що за своїми моральними якостями не завжди мають права керувати виробничими колективами, виконувати виховні функції. Можливо, запропоновані цінності у процесі професійної підготовки студента, де пріоритетним є розвиток особистості, а лише потім професіоналізація і спеціалізація, зможуть підвищити ефективність навчання. Основною тут необхідно вважати саме психолого-педагогічну підготовку. Діалог мусить виступити основою навчально-виховного процесу у вищій школі. Студент – майбутній лікар, у даному випадку особистість, спрямована до медицини, повинен мати величезну кількість взаємопов’язаних суспільно цінних рис. Вони давно відомі. Серед них розум, емоції, воля, вміння, переконання, інтуїція, здатність до самоконтролю, самокритичність, любов, ненависть, пристрасть, імпульсивність тощо. Ці якості мають як природні риси, так і ті, що формуються у процесі психолого-педагогічної підготовки. Молоду людину слід вчити бачити Себе, своє Я у тому, що вона виробляє, будуть це якісь речі, ідеї чи вчинки. Останні мусять відповідати Собі, своєму Я. У цьому перевага професіонала над спеціалістом, якого ми масово готуємо у вищій школі, і який є лише людиною вмілою, а не людиною всебічно розвиненою. Нині перед вищою школою стоїть дилема: або штампування функціонерів, або розвинена особистість. Від вибору у цій ситуації залежить місце і місія вищої освіти в суспільстві.