Фармакоінвазивна стратегія у хворих з постінфарктним кардіосклерозом, цукровим діабетом 2 типу та ожирінням

Abstract

Оцінка методів реваскуляризації міокарда через 6 місяців показала перевагу перкутанного коронарного втручання над тромболітичною терапією за рахунок зменшення дилатації лівого шлуночка, його розмірів, підвищення здатності міокарда до скорочення, зниження рівнів фракталкіну, васпіну та підвищення рівнів оментину, кластеріну у хворих з постінфарктним кардіосклерозом, цукровим діабетом 2 типу та ожирінням. Незалежно від методу реперфузійної терапії у хворих за рахунок синтропії постінфарктного кардіосклерозу, ожиріння та цукрового діабету 2 типу через 1 рік відзначено несприятливе ремоделювання лівого шлуночка, тенденції до погіршення систолічної функції, адипокінового обміну, збільшення рівнів фракталкіну та зменшення кластеріну, що, на наш погляд, пов’язано з низькою прихильністю хворих до лікування. Таким чином, порівняльний аналіз режимів реваскуляризації міокарда не виявив переваг жодного з них Assessment of revascularization methods at 6 months showed a preference percutaneous coronary intervention over thrombolytic therapy by reducing the dilation of the left ventricle, size of the left ventricle, increasing the ability of the myocardium to reduction, reducing fraktalkin, vaspin and improve omentin, clusterin in patients with postinfarction cardiosclerosis, diabetes 2 diabetes and obesity. Regardless of the method of reperfusion therapy in patients with postinfarction cardiosclerosis, obesity and type 2 diabetes 1 year marked adverse remodeling of the left ventricle, the trend towards deterioration of systolic function, adipokines exchange levels increase and decrease level of fraktalkin, clusterin, which, in our opinion, due to the low adherence of patients to the treatment. Thus, a comparative analysis of modes of myocardial revascularization did not show any advantage of them