Діагностичні критерії пре-діабету

No Thumbnail Available

Date

2015-04

Authors

Кочубєй, Оксана Анатоліївна
Кочубей, Оксана Анатольевна
Kochubiei, Oksana
Ащеулова, Тетяна Вадимівна
Ащеулова, Татьяна Вадимовна
Ashcheulova, Tetyana
Ковальова, Ольга Миколаївна
Ковалева, Ольга Николаевна
Kovalyova, Olga

Journal Title

Journal ISSN

Volume Title

Publisher

ДУ «Національний Інститут терапії імені Л.Т. Малої НАМН України»

Abstract

Епідеміологічні дослідження доводять, що розвиток цукрового діабету (ЦД) 2 типу відбувається протягом тривалого часу, перш ніж з’явиться розгорнута клінічна картина. ЦД 2 типу проявляється коли вже розвивається резистентність до інсуліну і функція β-клітин погіршується. За визначенням Американської діабетичної асоціації (АДА) пре-діабет - це фаза гіперглікемії проміж нормальною толерантністю до глюкози та ЦД 2 типу. Це зумовило інтерес науковців до питань граничних порушень вуглеводного обміну: гіперглікемія (ГГ) натще та порушення толерантності до глюкози (ПТГ) визначені терміном «пре-діабет» з метою підкреслення високого ризику ЦД в майбутньому. У 1998 році ВООЗ визначила ГГ натще як рівень глюкози в плазмі крові 6,1-6,9 ммоль/л. Пізніше, у 2003 році, АДА знизила ці значення до 5,6- 6,9 ммоль/л, при тому, що рівень глюкози в плазмі крові через 2 години після ПГТТ знаходиться в нормальному діапазоні (<7,8 ммоль/л). ПТГ визначено ВООЗ у 1998 році, як рівень глюкози плазми крові через дві години після ПГТТ 7,8-11,0 ммоль/л. При цьому рівень глюкози плазми крові натще може бути нормальним (< 6,1 ммоль/л) або помірно підвищеним (6,1-6,9 ммоль/л). ПГТТ має деякі недоліки, а саме те, що дослідження займає багато часу, триває більше двох годин, потребує більших матеріальних витрат в порівнянні з визначенням глюкози плазми крові натще. У силу цих причин, АДА рекомендує використання визначення ГГ натще і глікозильованого гемоглобіну (НЬА1с) у якості маркера пре-диабету. Перевагами використання НЬА1с, як діагностичного критерію, є зручність тесту та відтворюваність результатів. При проведенні дослідження не виникає потреби обмежувати прийом їжи, а саме вимірювання не забирає багато часу. ВООЗ використовує НЬА1с > 6,5 % для діагностики ЦД 2 типу. НЬА1с в діапазоні 5,7-6,4 % був запропонований АДА як індикатор підвищеного ризику розвитку ЦД 2 типу па додаток до раніше перерахованих критеріїв пре-діабету: ГГ натще та ПТГ. Проте, ступені збігу між цими трьома маркерами у різних популяцій ще не досліджені. Було встановлено, що поширеність пре-діабету нижче, коли для діагностики використовувався рівень НЬА1с 5,7-6,4 %, ніж ГГ натще або ПТГ. Наприклад, у японських дослідженнях тільки у 6 % обстежених діагностовано пре-діабет, проте, як при використанні критерію ГГ натще у 20 %. Наведені дані базуються на рекомендаціях міжнародних фахових товариств та узагальнюють існуючий на теперішній час світовий досвід спостереження пацієнтів, з метою виявлення порушень вуглеводного обміну.

Description

Keywords

гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, пре-діабет

Citation

Кочубєй О. А. Діагностичні критерії пре-діабету / О. А Кочубєй, Т. В. Ащеулова, О. М. Ковальова // Щорічні терапевтичні читання: від досліджень до реалій клінічної практики ХХІ століття : матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю, присвяченої пам’яті академіка Л. Т. Малої, 23–24 квітня 2015 р. / НАМН України, МОЗ України, ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН». – Харків, 2015. – С. 162.