Плейотропні цитокіни родини інтерлекін-6 та ремоделювання міокарда лівого шлуночка

Abstract

Останнім часом з'являється велика кількість досліджень, що вивчають роль запалення в патогенезі таких захворювань, як артеріальна гіпертензія (АГ) та їх ускладнень. Ще до виникнення видимих змін інтими, з'являються ознаки запалення ендотелію, що підтверджує гіпотезу «реакції на пошкодження». Клітини ендотелію людини здатні продукувати і реагувати на широкий спектр про- і протизапальних цитокінів. Цитокіни є ключовими медіаторами міжклітинних взаємодій, зокрема в процесі запалення. Плейотропні цитокіни родини ІЛ-6 (онкостатин М та інтерлекін-6), грають ключову роль в багатьох фізіологічних і патофізіологічних процесах, що включають запалення, кровотворення, тканинні реконструкції, розвиток і зростання клітин. Останні дослідження на тваринах продемонстрували, що цитокін онкостатин М, бере участь в формуванні гіпертрофії серця та в захисті кардіоміоцитів від апоптозу. Розвиток гіпертрофії в основному викликається через STAT шлях (signal transducer and activator of transcription — сігнальний трансдьюсер і актіватор транскрипції) тоді як антіапоптотична діяльність спрацьовує через мітогений шлях активований протеїн-кіназою (mitogen-activated protein kinase— MAPК), подвійні специфічні кінази MAPK (МЕК1 та МЕК5). Пов'язання лігандів з рецептором приводить до активації Янус-кінази (Janus kinase JAK) і активації транскрипції STAT- шляху, який бере участь в регуляції клітинної проліферації, диференціації і виживаності кліток, а також при регенерації і реконструкції різних тканин. Також для реалізації свого фізіологічного потенціалу онкостатин М залучає різні вторинні сигнальні внутріклітинні системи, такі як ядерний фактор транскрипціїї NF-kB. Складні механізми, які відповідають за структурні ремоделювання міокарду та сприяють еволюції аж до серцевої недостатності у хворих на АГ з гіпертрофією лівого шлуночка, вимагають від лікарів використання багатостороннього підходу для короткострокової і довгострокової стратифікації ризику, як оцінки прогнозу пацієнтів. В цілому, можна дійти до висновку, що концентрація онкостатину М в плазмі крові демонструє прийнятний рівень чутливості і специфічності для ідентифікації пацієнтів з надмірним кардіоваскулярним ремоделюванням.