Прогнозування перебігу гострого бронхіту у дітей на тлі недиференційованої дисплазії сполучної тканини з урахуванням генетичних факторів

Abstract

За даними офіційної державної статистичної звітності в Україні про стан здоров’я дітей 0-17 років встановлено, що у структурі захворюваності дітей 0–17 років у 2017 р. традиційно, як і в попередні роки, переважали хвороби органів дихання (68,65%). Аналізуючи показники захворюваності дитячого населення України за останні більше ніж 20 років, слід зазначити, що найчисленнішою групою хвороб стабільно залишаються гострі респіраторні захворювання та пневмонії із максимумом виявлення їх у дітей віком від 0 до 6 років. Важливим питанням дитячої пульмонології та алергології є проблема гострого бронхіту у дітей, це пов’язано з його різноманітностями та труднощами при проведенні диференційного діагнозу. Кожна п’ята дитина, яка звертається до лікаря загальної практики чи педіатра, страждає на це захворювання, а близько половини дітей, що хворіють на гострий бронхіт, мають ускладнення у вигляді синдрому візинг. У деяких роботах доведено, що «диспластик-залежні» морфо-функціональні зміни систем органів на тлі недиференційованої дисплазії сполучної тканини істотно позначаються на перебігу гострого бронхіту, визначаючи затяжний перебіг та хронізацію гострих процесів, меншу ефективність традиційних схем лікування, більш тривалий період реконвалесценції. Саме від того, наскільки правильно фахівці діагностують гострий бронхіт та лікують дітей, залежать ускладнення, які виникають при цьому захворюванні, та тривалість лікування. По мірі набуття нових знань про формування ускладнень, що можуть супроводжувати гострий бронхіт у дітей, стає все більш очевидно, що мінливість патологічних ознак у окремих індивідуумів великою мірою залежить від генетичної основи. Враховуючи наукові докази про механізми генетичного контролю схильності до хронізації бронхолегеневої патології, вирішення цієї проблеми, швидше всього, буде полягати в площині вивчення взаємозв’язків контролюючих генів та продуктів реалізації генетичної програми на різних рівнях організації, що дозволить спрогнозувати та попередити розвиток хронічних захворювань бронхолегеневої системи на ранніх етапах. У зв’язку з цим окреслено мету дослідження: удосконалення прогнозування ризику розвитку синдрому візинг у дітей на тлі гострого бронхіту, шляхом вивчення ролі сполучної тканини з урахуванням генетичних факторів. Відповідно до мети та задач дослідження проведене комплексне обстеження 103 дітей хворих на гострий бронхіт, ускладнений синдромом візинг та гострий бронхіт неускладнений, що знаходились на лікуванні у пульмонологічному відділенні КНП ХОР «ОДКЛ», яка є базовим лікувальним закладом кафедри педіатрії №1 та неонатології Харківського національного медичного університету МОЗ України. За дизайном дослідження всі хворі з гострим бронхітом були розподілені на групи: основну групу склали хворі з гострим бронхітом, ускладненим синдромом візинг (n=54), до групи порівняння увійшло 49 хворих з гострим бронхітом, що протікав без ускладнень. Середній вік хворих основної групи становив (3,69±1,21) роки, із них хлопчиків було 39 (72,2%), дівчаток – 15 (27,8%). Середній вік пацієнтів групи порівняння становив (3,54±1,25) роки, із них хлопчиків було 33 (67,3%), дівчаток – 16 (32,7%). Групи були порівнянні за віком і статтю. Верифікацію діагнозів проводили відповідно до чинних критеріїв. Пацієнтам основної групи, груп порівняння та контролю проведене комплексне клінічне (Наказ МОЗ України від 13.01.2005 №18 «Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальності «дитяча пульмонологія» та локальний протокол щодо надання медичної допомоги цьому контингенту хворих), біохімічне (показники обміну сполучної тканини: вмісту рівня гіалуронової кислоти, гідроксипроліну, хондроїтин-4-сульфату, хондроїтин-6-сульфату, кератинсульфату та гепарансульфату сироватки крові та рівня уронових кислот добової сечі; рівень мікроелементів: магнію сироватки крові та цинку плазми крові), імунологічне (визначення рівня IgE сироватки крові), генетичне (алельні поліморфізми генів сімейства матричних металопротеїназ (ММР): колагенази-1 (MMP1) (1607insG) та еластази макрофагів (MMP12) (A-82G); мікросомальної епоксідгідролази (EPНX1) (Tyr113His), аквапорину-5 (AQP5) (A2254G)) обстеження з наступною статистичною обробкою даних. Наукова новизна полягає в розробці концепції щодо оптимізації прогнозування ризику розвитку синдрому візинг у дітей на тлі гострого бронхіту на підставі дослідження генетичних та фенотипічних особливостей із залученням біохімічних та імунологічних показників. Оцінено клініко-анамнестичні, генетичні, біохімічні та імунологічні показники у хворих на гострий бронхіт залежно від наявності ускладненого перебігу у вигляді синдрому візинг. Вперше ідентифіковано у обстежених дітей, хворих на гострий бронхіт, генетичні варіанти поліморфних локусів генів, що пов’язані з ризиком розвитку ускладнень у вигляді формування синдрому візинг – одиничні поліморфізми генів сімейства матричних металопротеїназ (ММР): колагенази-1 (MMP1) (1607insG) та еластази макрофагів (MMP12) (A-82G); мікросомальної епоксідгідролази (EPНX1) (Tyr113His), аквапорину-5 (AQP5) (A2254G). Вперше встановлено алельні варіанти-кандидати щодо ризику розвитку ускладнення гострого бронхіту у вигляді синдрому візинг. Виявлено предиктори, які можуть впливати на прогнозування розвитку синдрому візинг у дітей на тлі гострого бронхіту та побудовано прогностичну модель можливості формування синдрому візинг при захворюванні дитини до п’яти років на гострий бронхіт.