Діагностика та патогенетичне обґрунтування корекції дискоординованої пологової діяльності

Abstract

Дисертаційна робота присвячена актуальному питанню сучасного акушерства, а саме покращенню перебігу пологів, стану матері, плода та новонародженого шляхом удосконалення діагностики та патогенетичного обґрунтування корекції дискоординації пологової діяльності. Для досягнення мети було виконано наступні етапи роботи: ретроспективний аналіз частоти ДПД, перебіг та вихід пологів у 200 жінок, які народжували у Харківському Регіональному перинатальному центрі. Ретроспективний аналіз порушень скорочувальної діяльності матки в пологах показав високу частоту ДПД у первісток (81%), які мали обтяжливий соматичний діагноз (65%), порушення менструального циклу (44%), що могло порушити їх адаптаційні та ендокринні можливості. Наявна акушерська патологія (прееклампсія, переношування, несвоєчасне вилиття вод) також сприяли розвитку ДПД, що призвело до високої частоти дистресу плода (20,5%) оперативного розродження (32%), пологового травматизму (21,5%), незадовільного стану плода (54,5%) материнської (4%) та перинатальної захворюваності (24,5%). У проспективній частині дослідження було обстежено 120 роділь - 30 жінок з нормальним перебігом пологів (І контрольна група) та 90 роділь з дискоординацією пологової діяльності (основна група), з яких у ІІ групу (n=30) увійшли роділлі, яким корекція ДПД проводилась за допоіогою токолітичних засобів (гексопреналін); до ІІІ групи (n=30) були залучені роділлі, яким для корекції пологової діяльності проведена реґіонарна (епідуральна) анестезія з введенням анестетику в субарахноідальний простір; у IV групі (n=30) роділлям проводилась комплексна медикаментозна корекція ДПД лікарським засобом, діючою речовиною якого є фосфатидилхолін. При обстеженні жінок використовували загальноприйняті методи: збір анамнезу, скарг, огляд, клініко-лабораторні дослідження, ультразвукове і допплерометричне дослідження фетоплацентарної гемодинаміки. У пологах використовували інструментальний метод - кардіотокографію (непрямий метод) і вели партограму. Клініко-гістерографічне дослідження проведено у роділь всіх клінічних груп неодноразово (до початку лікування ДПД та після) з метою визначення ефективності терапії. Аналіз гістерограм виявив наступну патологію: у 37 роділь (41,1%) виявлено порушення координації між правою та лівою половинами матки, при цьому особистий ритм скорочень мав як правий так і лівий маточний кут, а домінанта скорочень по амплітуді та тривалість зміщались в тіло матки (горизонтальна форма ДПД). У решти жінок була виражена домінанта нижніх відділів (тіла та нижнього сегменту) матки за інтенсивністю, тривалістю та частотою скорочень (вертикальна форма ДПД). Поєднання кількох видів дискоординованих маточних скорочень діагностовано у 7 (7,7%) роділь. Результати дослідження показали, що у ІІ групі, де корекція пологової діяльності проводилась згідно з клінічним протоколом токолітиками, скорочувальна діяльність матки нормалізувалась лише у 33,3%. У ІІІ групі, де корекція ДПД проводилась за допомогою реґіонарної анестезії, кількість жінок, в яких нормалізувалась СДМ досягла 54,5% роділь. У IV групі, де корекцію дискоординації пологової діяльності проводили комплексно за допомогою препарату, діючою речовиною якого є фосфатидилхолін, кількість роділь, у яких нормалізувалась скорочувальна діяльність матки та пологи закінчились самостійно, сягнула 66,7%. Також необхідно відзначити, що в цій групі маткова активність, тривалість, амплітуда і частота переймів наближалася до показників фізіологічних пологів.