Please use this identifier to cite or link to this item: http://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/27612
Title: Повторні хірургічні втручання в лікуванні гострого апендициту в дітей
Authors: Горбатюк, О.М.
Пащенко, Ю.В.
Пащенко, К.Ю.
Момотов, А.О.
Keywords: гострий апендицит
післяопераційні ускладнення
релапаротомія
Issue Date: May-2020
Citation: Повторні хірургічні втручання в лікуванні гострого апендициту в дітей / О. М. Горбатюк, Ю. В. Пащенко, А. О. Момотов, К. Ю. Пащенко // Запорізький медичний журнал. – 2020. – Т. 22, № 3. – С. 371–377.
Abstract: Сучасна діагностика та раціональна лікувальна тактика при післяопераційних ускладненнях у дітей, яким виконали апендектомію з приводу різних форм гострого апендициту (ГА), залишається одним з актуальних і складних завдань дитячої хірургії. Повторні оперативні втручання (ПВ) (релапаратомія, релапароскопія, дренування тощо) – основні методи лікування післяопераційних абдомінальних ускладнень у пацієнтів з ускладненим перебігом патології. Інколи це єдина можливість врятувати життя дитині. Так, за даними В. А. Авакимяна і співавт., ПВ потребували 37,4 % пацієнтів із поширеним гнійним перитонітом; за даними Tihitena Negussie еt al., таких пацієнтів 17,2 % [6]. Частота виникнення релапаротомій після виконання ургентних апендектомій більша, ніж після планових у співвідношенні 4:1. Агзамова М. Н. і співавт. наголошують, що найчастіше релапаротомії виконують у хворих, які прооперовані з приводу гангренозного і гангренозно-перфоративного апендициту (33,7 % випадків), а основними причинами повторних оперативних утручань були абсцеси черевної порожнини, гостра спайкова кишкова непрохідність, неспроможність швів анастомозу та післяопераційний перитоніт. За даними А. М. Унгуряна (2015), кількість хворих із періапендикулярними абсцесами зросла з 11,42 % у 2003 р. до 29,23 % у 2012 р., а під час лікування почали застосовувати мініінвазивні технології. Гриценко Є. М., крім названих причин релапаротомій, відзначає також перфорацію гострих виразок (у 10,2 % випадків), кровотечі (3,6 %) та закриту травму живота з пошкодженням тонкої кишки (17 % випадків). Малик С. В. і співавт., крім наведених причин повторних лапаротомій, визначають евентрації в 7,1 % випадків та діагностичні релапаротомії, що здійснені у 1,6 % хворих. За даними Tihitena Nagussie et al., повне розходження рани було причиною повторних хірургічних утручань у 13,2 % пацієнтів, а стомальні ускладнення – у 7,5 %. До розвитку післяопераційних ускладнень запального і спайкового характеру призводить також деструктивно змінений сальник.
URI: http://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/27612
Appears in Collections:Наукові праці. Кафедра дитячої хірургії та дитячої анестезіології



Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.