Влияние левосимендана на состояние кровообращения и кислородного бюджета в периоперационном периоде у больных с острым коронарным синдромом при аортокоронарном шунтировании

Abstract

Быстрейшее восстановление кровообращения в миокарде зачастую требует оперативного вмешательства на фоне искусственного кровообращения (ИК), в частности аортокоронарного шунтирования. При применении локального протокола анестезии конечный систолический индекс начинал превышать исходный уровень только к концу исследования, а добавление левосимендана обеспечивало достоверное превышение его исходного уровня уже на выходе из перфузии. Фракция выброса на всех этапах исследования (кроме первого) также была достоверно выше при использовании левосимендана. Ударный индекс и сердечный индекс начали превышать исходные уровни в обеих группах также уже на выходе из перфузии, но с момента перевода в ОИТ эти показатели при добавлении левосимендана были достоверно выше, чем при использовании локального протокола. При этом необходимая для поддержания кровообращения доза добутамина при использовании левосимендана была ниже почти в 3 раза. Положительное влияние левосимендана сказалось и на показателях кислородного бюджета. После начала ИК вследствие необходимости гемодилюции значительно снизилась кислородная емкость крови, однако несмотря на это левосимендан позволил несколько увеличить доставку кислорода за счет достаточного для этого повышения сердечного индекса, тогда как использование локального протокола не смогло этого обеспечить, и транспорт кислорода снизился. Уровень потребления кислорода при использовании обеих схем лечения был одинаковым, вследствие чего коэффициент экстракции кислорода тканями у больных, получавших левосимендан, был достоверно ниже. Закономерно, что и уровень лактата в последнем случае был ниже, сравнявшись с уровнем группы больных, не получавших левосимендан, только к концу исследования. Найшвидше відновлення кровообігу в міокарді часто вимагає оперативного втручання на фоні штучного кровообігу, зокрема аортокоронарного шунтування. При застосуванні локального протоколу анестезії кінцевий систолічний індекс починав перевищувати вихідний рівень тільки наприкінці дослідження, а додавання левосимендану забезпечило достовірне перевищення його вихідного рівня вже на виході з перфузії. Фракція викиду на всіх етапах дослідження (крім першого) також була достовірно вище при використанні левосимендану. Ударний індекс і серцевий індекс почали перевищувати вихідні рівні в обох групах також вже на виході з перфузії, але з моменту переведення до відділення інтенсивної терапії ці показники при додаванні левосимендану були достовірно вище, ніж при використанні локального протоколу. При цьому необхідна для підтримки кровообігу доза добутаміну при використанні левосимендану була нижче майже в 3 рази. Позитивний вплив левосимендану позначився і на показниках кисневого бюджету. Після початку штучного кровообігу внаслідок необхідності в гемодилюції значно знизилася киснева ємність крові, проте, незважаючи на це, левосимендан дозволив дещо збільшити доставку кисню за рахунок достатнього для цього підвищення серцевого індексу, тоді як використання локального протоколу не змогло цього забезпечити, і транспорт кисню знизився. Рівень споживання кисню при використанні обох схем лікування був однаковим, унаслідок чого коефіцієнт екстракції кисню тканинами у хворих, які отримували левосимендан, був достовірно нижче. Закономірно, що й рівень лактату в останньому випадку був нижче, зрівнявшись із рівнем групи хворих, які не отримували левосимендан, тільки на кінець дослідження. Rapid recovery of blood flow in the myocardium often requires surgical intervention with cardiopulmonary bypass, in particular — coronary artery bypass graft. The purpose of the study: to examine the influence of levosimendan in the perioperative period on the state of blood circulation and oxygen budget in patients with acute coronary syndrome undergoing coronary artery bypass graft. When there was used the local protocol, the end systolic index started to exceed the baseline level only at the end of the study, and the addition of levosimendan provided its significant excess of the baseline level аfter cardiopulmonary bypass. Ejection fraction at all stages of the study (except the first) was also significantly higher with levosimendan. Stroke index and heart index began to exceed the baseline levels in both groups also аfter cardiopulmonary bypass, but from the time of transfer to the intensive care unit, these parameters were significantly higher when levosіmendan was added than when a local protocol was used. At the same time, when levosіmendan was administered, the dose of dobutamine necessary for maintaining blood circulation was almost 3 times lower. The positive impact of levosimendan also influenced the oxygen budget. After the onset of the cardiopulmonary bypass, due to the need for hemodilution, the oxygen capacity of the blood decreased significantly, but despite this, levosimendan allowed several-fold increase in oxygen delivery due to a sufficient increase in heart index, while the use of a local protocol could not provide this, and oxygen transport decreased. The level of oxygen consumption in both groups was the same, as a result, the ratio of oxygen extraction of tissues in patients treated with levosimendan was significantly lower. It is natural that the level of lactate in the 2nd group was lower, equaling the level of the 1st group only by the end of the study.