Рекомендації з профілактики серцево-судинних захворювань 2016 року: виявлення прихованих порушень вуглеводного обміну

Abstract

Серцево-судинні захворювання (ССЗ) - це провідний флагман захворюваності та смертності в усьому світі. Нові рекомендації з профілактики серцево-судинних захворювань в клінічній практиці (2016 г.), що узагальнюють сучасні підходи виявлення таких факторів ризику, як надмірна вага, ожиріння, абдомінальне ожиріння, куріння, дисліпідемія (холестеринемія, тригліцеридемія), артеріальний тиск, рівень глюкози, інсуліну, резистентність до інсуліну, запальні маркери, такі як С-реактивний білок, які можуть знайти широке застосування на практиці. Згідно з рекомендаціями всім пацієнтам, незалежно від статі, віку та мети звернення до лікаря, при первинному контакті проводиться оцінка факторів ризику розвитку ССЗ за результатами анамнезу, клінічного огляду та обстеження. При виявлені таких факторів проводиться не медикаментозна та медикаментозна їх корекція. Підвищення вмісту глюкози в крові є головним проявом порушення вуглеводного обміну. Розвитку явного цукрового діабету (ЦД) 2 типу передують приховані зміни вуглеводного обміну, що отримали назву «предіабет» –гіперглікемія натще та порушення толерантності до вуглеводів (ПТВ), останнє характеризується постпрандіальною гіперглікемією. Саме інформація про постпрандіальний рівень глюкози є більш точною щодо прогнозування ризику серцево-судинних захворювань. Крім того, виявлення підвищеного постпрандіального рівня глюкози є предиктором підвищеного ризику серцево-судинних захворювань у пацієнтів з нормальним рівнем глікемії натще. Тому особливе діагностичне значення в даний час надається підвищенню рівня глюкози через 2 години після їжі або вуглеводного навантаження. Такі зміни можуть бути як при ПТВ (глюкоза >7,8 і <11,1 ммоль/л), так і при ЦД (глюкоза >11,1 ммоль/л). Цей показник зазвичай досліджується після проведення перорального глюкозотолерантного тесту з 75-грамами глюкози (ПГТТ). Ранні стадії гіперглікемії і асимптоматичний ЦД краще всього діагностувати за допомогою ПГТТ, що найдоцільніше проводити у осіб з високим ризиком розвитку ЦД. Нинішня стратегія попередження та лікування факторів ризику ССЗ розглядає патофізіологічні механізми їх впливу, раннє виявлення та корекція яких дозволить істотно поліпшити серцево-судинний прогноз. Тому дуже важливо виявляти маркери кардіометаболічних розладів, які можуть допомогти ідентифікувати осіб з ризиком ожиріння, ЦД 2 типу на доклінічному рівні