Удосконалення діагностики та лікування ендотеліальної дисфункції хворих на гіпертонічну хворобу з абдомінальним ожирінням

Abstract

Ціль: удосконалення діагностики та лікування хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) з абдомінальним ожирінням (АО) за допомогою вивчення рівня ендотеліальної синтази оксида азота (eNos) и эндотелій-залежної вазодилятації (ЭЗВД) плечевої артерії (ПА) на фоні прийому комбінованої антигіпертензивної і статінотерапіі. Матеріали та методи. Було досліджено 106 пацієнтів та сформовано три групи: 1-а хворі на гіпертонічну хворобу (n=27), 2-а гіпертензивні хворі з ожирінням (n=52), 3я практично здорові особи (n=27). Усі пацієнти були разподілені за віком та статтю. Середній вік склав (63,3±4,7) років. Присутність ожиріння діагностували за об’ємом талії у чоловіків більш ніж 112 см, а у жінок більше 88 см. Рівень eNos в сироватці крові визначали імуноферментним методом («Uscscn Life Inc. Wuhan», Китай). Показники ЕЗВД ПА були розраховані методом Celermajer O.(«General Electric», США). Лікування включало використання олмесартану медоксомілу в дозі 20 мг і амлодипіну 5 мг один раз на день з додаванням аторвастатину в дозі 20 мг 1 раз на день. Результати. Зниження eNos в сироватці крові хворих на ГХ як з АО, так і без нього, однак найбільш виражене в разі ГХ з АО. При цьому рівень eNos був нижчим за контрольний показник (431,5±34,2) пг/мл при ГХ без АО (295,6±26,7) пг/мл, (р<0,05), та при ГХ з АО (323,7±24,6) пг/мл (р>0,05). У хворих на ГХ з АО спостерігається більший відсоток пацієнтів з порушеною ЕЗВД у порівнянні з пацієнтами на ГХ. Так, в разі наявності АО у хворих на ГХ нормальна ЕЗВД спостерігалася у 1 чол. (2,2%), без змін спостерігалася у 3 чол. (6,6%), порушення – у 41 чол. (91,2%). При ГХ такі зміни спостерігалися відповідно у 2 (10%) пацієнтів, без змін – у 4 (20%) чол., знижена – у 14 пацієнтів (70%). Через 12 місяців застосування комбінованої антигіпертензивної терапії ЕЗВД ПА достовірно зросла, що свідчить на користь покращення функціонального стану ендотелію на тлі терапії олмесартаном з амлодипіном. Цікаві дані були отримані при порівнянні ЕЗВД у групі хворих, що страждали на ГХ з АО в залежності від додаткового призначення аторвастатину. При цьому якщо приріст діаметру ПА у хворих на ГХ з АО в цілому по групі до та після лікування склав відповідно (7,6±0,94%) та (10,4±0,83%), то в разі призначення додатково аторвастатину відбувалося зростання цього показника з/на 26,9% проти 46,6% відповідно. Висновки. Отриманні дані можуть бути обумовлені антиоксидантною активністю статинів, які попереджають інактивацію NO супероксидним аніоном та утворення токсичного пероксинітриту у клітинах ендотелію і, таким чином, сприяють біодоступності NO, що підтверджує необхідність використовувати запропоновану комбінацію для покращення лікування цієї категорії хворих.