Ащеулова, Тетяна ВадимівнаГерасимчук, Ніна МиколаївнаГерасимчук, Ульяна Сергіївна2018-11-292018-11-292018-04-18Ащеулова Т. В. Головний маркер оксидативного стресу / Т. В. Ащеулова, Н. М. Герасимчук, У. С. Герасимчук // Реалії, пріоритети та перспективи внутрішньої медицини : матеріали науково-практичної конференції (з міжнародною участю), присвяченої 125-річчю кафедри пропедевтики внутрішньої медицини № 1, основ біоетики та біобезпеки, Харків, 18 квітня 2018 р. / Харківський національний медичний університет. – Харків, 2018. – С. 11–12.https://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/21433Актуальність. Експериментальними і клінічними дослідженнями встановлено, що в основі провідних метаболічних процесів людини лежать окислювально-відновні реакції. Серед них особливу роль відіграють вільнорадикальні реакції, що ведуть до утворення перекисних сполук. Пряме визначення рівня оксидантів в умовах in vivo практично неможливо, так як це надзвичайно реакційноздатні і, отже, короткоживучі з'єднання. Мета. Ідеальні маркери оксидативного стресу (ОС) - продукти окислення ліпідів, вуглеводів, білків і нуклеїнових кислот, тривалість життя яких становить від декількох годин до декількох тижнів. Одним з найбільш специфічних біологічних маркерів, що дозволяють з достатнім ступенем точності, достовірності та відтворення результатів дослідження оцінити рівень продукції вільних радикалів, вважають 8-iso-PgF2α (8-ізопростан, 15-F (2t) - IsoP, iPF 2α - III). Визначення рівня 8-ізопростана виступає в якості золотого стандарту для окисного стресу in vivo.ukгіпертензіяоксидативний стрессарахідонова кислота8-ізопростанThesis