1 Міністерство охорони здоров’я України Харківський національний медичний університет Надбання сучасної епідеміології та біостатистики як запорука покращання громадського здоров’я в Україні Матеріали науково-практичної конференції (з нагоди 120-річчя від дня народження З.А. Гуревича, видатного соціал-гігієніста, завідувача кафедри соціальної гігієни та організації охорони здоров’я ХМІ) 18 квітня 2019 року Харків 2019 2 УДК 614.4:519.22/.25(477) Н17 Редакційна колегія: Огнєв В.А., Мельниченко О.А., Сокол К.М., Чухно І.А. Затверджено вченою радою ХНМУ. Протокол № 4 від 18.04.2019 р. Н17 Надбання сучасної епідеміології та біостатистики як запорука покра- щання громадського здоров’я в Україні: матеріали науково-практичної конференції (з нагоди 120-річчя від дня народження З.А. Гуревича, видат- ного соціал-гігієніста, завідувача кафедри соціальної гігієни та організації охорони здоров’я ХМІ), 18 квітня 2019 р. Харків, 2019. 127 с. УДК 614.4:519.22/.25(477) © Харківський національний медичний університет 78 мальними масо-ростовими параметрами при народженні. Вплив на це супутньої патології, спадковості, рівня гігієни ротової порожнини, шкідливих звичок, ме- дикаментозної терапії, характеру харчування та фізичного навантаження дити- ни не підтвердився (надійних відмінностей не спостерігалося). Список використаних джерел: 1. Гармаш О.В., Рябоконь Є.М., Коробчанський В.О. Спосіб оцінювання ризику розвитку патології тканин пародонта й твердих тканин зубів у дітей та підлітків, які народилися з діагнозом макросомія (додаток до історії розвитку дитини або медичної карти стаціонарного хворого). Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 73141 від 25.07.2017 р. БІОСТАТИСТИКА: ВІД МИНУЛОГО ДО СЬОГОДЕННЯ Завада О.О., Каліненко О.С., Новікова І.В., ХНМУ, Харків Ще з прадавніх часів людство переймалося питанням накопичення та аналізу інформації. Відомо, що перші згадки щодо статистичної обробки даних було знайдено у Стародавньому Китаї, де збиралися відомості про чисельність населення, розподіл його за статтю та віком, а в книзі «Шу-Кінг» Конфуція є відомості про перепис населення Стародавнього Китаю 2238 р до н.е. Високий для свого часу рівень мав державний облік в Стародавньому Римі. У 550 р до н.е. там був створений спеціальний орган для проведення переписів населення. У XVI ст. з’являється ідея вимірювання невизначеності. Для того, щоб пі- дтвердити якість результатів вимірювань, дослідники, з різних прикладних на- ук, значною мірою змінили умови вимірювання і контролювали вплив різних факторів, що ведуть до остаточних результат вимірювань. Такий підхід був трампліном, що призвів до розвитку концепції математичного моделювання для оцінки невизначеності вимірювань результатів. У другій половині XVІI ст. ма- тематична статистика і теорія ймовірностей сформувались як наукові дисциплі- ни. Слід зазначити, що не відразу використання математичної статистики набу- ло широкого застосування в природознавстві. Становище дещо змінилося, коли була обґрунтована теорія малих вибірок. І вже у XVІI ст. яскравим прикладом застосування статистичних методів обробки було щеплення від оспи. У 1722 р. у Лондоні лікар Джон Арбертнот опублікував працю, в якій було вказано, що вірогідність захворіти віспою була 1:10, а шанс померти – 1:100. Швейцарський математик Даніель Бернуллі застосував математичні методи обробки для роз- рахунку вірогідності захворіння на віспу людей з щепленням та без нього в за- лежності від віку. В 1757 р. хірург Джеймс Лінд використав біостатистику для дослідження впливу цитрусових продуктів на стан хворих цингою [1, с. 9−10]. В ХІХ ст. французький клініцист Пір-Чарльз-Александе Луіс вважав, що «доказова медицина» повинна ґрунтуватися на дослідженні всього населення 79 (чисельна аудиторія), а не на одному індивідуумі. Бенігно Амадор вважав, що обчислювання в математиці не можуть бути використані для прогнозування да- ного заходу, а для встановлення вірогідності відповідного числового значення між двома групами можливого заходу [1, с. 9−10]. Існували спори між вченими- лікарями того часу: повинен лікар враховувати емпіричні дані (статистику за- хворювань) чи лікувати конкретну людину, зважаючи лише на індивідуальні особливості. Однак застосування методів математичної мало обґрунтовані пе- реваги і вже наприкінці ХІХ ст. в Європі проводяться наукові роботи орієнто- вані на використання методів статистики в біомедицині, розвивається напрямок досліджень пов’язаних з біостатистикою. У 1893 р. у Лондоні були створені бі- ометрична школа і біометрична лабораторія. Хірург Джозеф Листер застосував статистичні дослідження для створення антисептичної хірургії. Майор Гринвуд (1880−1949) заклав основи для математичного обґрунтування розуміння епіде- міології. Він досліджував вплив паління на виникнення раку виходячи зі влас- них спостережень [1, с. 11]. У той час з’являються спеціалізовані журнали даної тематики: Biometrika» (Англія, 1901 р), «Biometrics» (США, 1945 р), «Biomet- rische Zeitschrift» (Німеччина, 1959 р). У 1978 р було організовано Міжнародне товариство клінічної біостатистики (ISCB), національні відділення якого є в кі- лькох десятках країн, включаючи США, Англію, Францію, Італію, Канаду, Іс- панію, Польщу, Угорщину, Південну Африку, Кенії і т.д. Попри усе це, нині залишається багато невирішених задач щодо статис- тичної обробки медичних даних. Особливо важливо це питання постає на тере- ні лабораторній медицині, адже одним з найважливіших факторів для адекват- ної та достовірної інтерпретації результатів є оцінка невизначеності вимірю- вань в клінічній діагностиці. Так, постановка діагнозу в медицині є рішенням з певним ступенем невизначеності, а не статистично і математично розрахованим висновком. Виходячи з цього, в лабораторній медицині відповідна оцінка неви- значеності результатів вимірювань повинна мати кінцеву мету – зменшення ді- агностичної невизначеності. Вимоги щодо статистичної обробки даних лабора- торних досліджень регламентують галузеві стандарти, а саме ISO 15189: 2012 [2]. Стандарт ISO 15189 рекомендує клінічним лабораторіям визначати неви- значеність результатів, де це доречно і можливо. На невизначеність результатів впливає велика кількість факторів таких як відбір проб, підготовка зразків, ета- лонні матеріали, обладнання, що використовується, умови навколишнього се- редовища, стан зразка та зміна оператора. Контроль невизначеності вимірюван- ня дослідження дозволяє порівнювати результати досліджень від різних лабо- раторій. Кількісне значення невизначеності може бути вказане у бланках ре- зультатів досліджень, а також може бути використано для порівняння покра- щень у процедурах тестування. Невизначеність вимірювань якісних результатів включає числові моделі, які можні виміряти з використанням відповідних інди- каторів якості та ефективності. Отож, використання добутків математичної статистики і теорії ймовірно- стей в доказовій медицині є засадничою умовою отримання достовірних даних. 80 Сьогодні важливим постає питання статистичної обробки клініко діагностич- них досліджень, підходи до яких, регламентує галузевий стандарт ISO 15189, рекомендуючи клінічним лабораторіям визначати невизначеність результатів. Список використаних джерел: 1. Rosser Matthews J. History of biostatistics. Medical Writing. 2016. № 25. С. 8−11. 2. ДСТУ EN ISO 15189:2015 Медичні лабораторії. Вимоги до якості та компетентності (EN ISO 15189:2012, IDT). ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ ПЛЕЯД ДЛЯ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ ЗВ’ЯЗКІВ МІЖ ПОКАЗНИКАМИ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ЛЮДИНИ Рисована Л.М., Алексеєнко Р.В., Шуба І.В., ХНМУ, Харків Сучасний розвиток медицини неможливо розглядати тільки з точки зору вивчення патологічного стану людини. Важливим є те, що профілактична ме- дицина нині має більш перспективні горизонти свого розвитку. Не останнє міс- це в даному питанні займає медична статистика, що дозволяє виявити певні за- кономірності й попередити появу та розвиток того чи іншого захворювання. Однією з основних причин появи і стрімкого розвитку патологічного процесу, в багатьох галузях медицини, є емоційні порушення. Зауважимо, що порушення емоційної сфери - це міждисциплінарна проблема, яка ґрунтується на принци- пах психосоматичної патології з часткою соціології, умов якості життя насе- лення, чинників, які формують соціальний стрес, феномен психічного та емо- ційного «вигорання», конфліктні міжособистісні комунікації та ін. [1; 2]. Одним з методів попередження розвитку емоційних порушень може стати повна реалі- зація людини в тій чи іншій сфері діяльності, в т.ч. і в родині, та віддалення її від негативних факторів, що впливають на міжособистісні відносини. В сучас- ній Україні на державному рівні практично не розглядаються причини, що при- зводять до емоційних порушень, тому вивчення факторів ризику а отже, прове- дення профілактичних заходів, є актуальним медичним та психологічним за- вданням, що дозволяє запобігти появі або розвитку емоційних захворювань в важкій формі. Усіх людей розподілено на дві групи. До першої групи увійшли особи з відсутністю емоційних порушень (126 осіб). До другої групи – люди з наявністю порушень емоційної сфери (224 особи). Всі особи пройшли психоло- гічне тестування і опитування. Всього нами було проаналізовано 89 психологі- чних показників. За всіма показниками проводились порівняння груп і дослі- джувались кореляційні залежності показників стану [2; 3]. Для виключення з побудованого, на підставі кореляційної матриці, кореляційного графа слабких зв’язків (за шкалою Чедока), задавши порогове значення, були відсіяні усі реб- ра, коефіцієнт кореляції яких склав по модулю менше ніж поріг (r = 0,3) [3; 4].