Бібліотерапевт СПЕЦВИПУСК № 02 (20) 2024 Автор фото Катерина Семененко Лiки зцiлюють тiло, а книга - душу Зміст Душа поранена війною Камуфляж А. Глек ...…………………………………………..…С. 4 Поговоримо про... Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!» С. Денисова..……………………………….……..С. 6 Рухатись далі К. Ліннік ........……….………..….…………….....С. 7-10 Студентське життя Весняна сесія медиків Л. Юзьо ..…………..………………………………..С. 12 Подорожник Весна в Карпатах Д. Шаповал ....……………....……..........…......С. 14 Натхнення Сонячні дні З. Ращупкіна ..…………………………………….С. 16 Спадок миру Д. Каріна ..................................................С. 16 Весна – прекрасна діва; Юна Весна І. Медведєв ..……………………………....….….С. 17 Фотопогляд Магія тюльпанів: подорож у світ квітів К. Семененко..…………….………………..…...С. 19 Видається з 1 жовтня 2014 року Сайт Наукової бібліотеки libr.knmu.edu.ua Архів «Бібліотерапевта» http://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/6941 Бюлетень Наукової бібліотеки Харківського національного медичного університету СПІЛЬНО ЗІ СТУДЕНТСЬКИМ САМОВРЯДУВАННЯМ Бiблiотерапевт 2024 № 02 (20) СПЕЦВИПУСК Душа поранена війною https://www.slovoidilo.ua/2022/06/15/novyna/bezpeka/vijna-ukrayini-mozhe-tryvaty-desyat-rokiv-zmi https://pik.net.ua/2024/01/21/697-doba-vijny-v-ukrayini-sytuatsiya-na-fronti-stanom-na-ranok-21-sichnya/ Бiблiотерапевт 2024 № 02 (20) СПЕЦВИПУСК Анастасія Глек, 2 мед. Ф-т, 4 курс Перший сніг упав на поле, Знімаю звичний камуфляж. Дивлюсь навкруги – біле море... Все дуже дивно, мов міраж. І я б забулась на хвилину, Як би ж почуть дитячій сміх... Та у повітрі пахне димом, А замість сміху – щось летить. І на снігу, немов в рубінах, «Там хтось поранений лежить!» Ми всі біжим у хуртовину, Лише б він зміг життя дожить. І ось, збираючись до бою, Я проганяю цей міраж, І посміхнувшися від болю Вдягаю білий камуфляж… До бою кличе наше серце, Щоб нашу землю захистить. Минають дні, минають ночі Бої тривають, все гудить... Заради щастя, миру, волі, Заради сміху діточок, Готові ми віддати долі Згорів, як сотні свічечок. І ось за мить уся чарівність, Зимова казка на фронтах Згаса, як свічка – це не дивно, Не час нам бути у думках. Останній сніг розтанув в полі, Весна іде – це не міраж Дивлюсь навколо – зелене море... Вдягаю звичний камуфляж... Камуфляж Фото: Roman Chop via AP/picture alliance Аналітичний портал Слово і діло Бiблiотерапевт 2024 № 02 (20) СПЕЦВИПУСК 4 https://www.slovoidilo.ua/2022/11/14/novyna/bezpeka/brytanskij-rozvidczi-rozpovily-yak-zyma-vplyne-bojovi-diyi-ukrayini 3 Бiблiотерапевт 2024 № 02 (20) СПЕЦВИПУСК Софія Денисова, 1 мед. Ф-т, 1 курс «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!» Чи варто проводити пара- лель з сьогоденням… Людство на порозі безвиході, на по- розі великої затяжної де- пресії. Кілька сотень років то- му Тарас Шевченко вже спо- нукав людей відкрити очі на події, які відбувалися на тере- нах славнозвісного Кавказу. Мало що змінилося з тих са- мих пір зараз, тільки земля інша… Той самий ворог, ті самі проблеми і та сама вию- ча лють виривається з надр України. «Борітеся – поборете!» – гучні слова, чи не так? Але у часи, коли народилась ця фраза, автор живив бойовий дух борців за свободу – мешканців гірських схилів Кавказу. Ці слова торк- нулись і нас, саме зараз вони відгукуються в серцях кожного українця. Адже сьогодні ми постали перед важким викли- ком – життя або смерть. Кож- ного дня ми робимо вибір, і кожного дня цей вибір на смерть, до останньої краплі крові, інакше в нас відберуть наші життя, наш дім і нашу душу. Борітеся і тільки тоді побо- рете. Поема «Кавказ» була напи- сана Тарасом Шевченком у 1845 році і присвячена ху- дожнику Якову де Вельмену, який загинув на Кавказі, у війні, яку вела Російська імперія з горцями. У поемі письмен- ник передав весь біль борців за свою землю. Образ Проме- тея є символом нескореного народу, якому розбивають душу і серце, це символ вічної боротьби за свободу, за мирне та вільне життя. Споконвіку наша Україна бореться за свою незалеж- ність, за право бути вільною та самостійною країною. Див- лячись на сьогодення, можна зрозуміти чому наші серця наповнені ненавистю та жагою до помсти. Війна 21 століття настільки ж сильно зараз близька нам, як і війна горців, яку й описував Тарас Шевченко. Саме ми – творці своєї долі, саме ми в змозі змінити щось, та тільки наша віра і сила духу зможуть по- ставити на коліна країну- ворога. Борітеся – поборете! Не дивлячись на численні спроби знищити нашу країну, випити з неї всю кров та загасити вогонь у людських серцях, ми стоїмо, наша процвітаюча держава кожного дня вибо- рює своє право на життя. Наша історія та культура, наші звичаї та традиції підтри- мують дух та незламність. По- стать Тараса Григоровича та його творчість є символами українського народу, він прагнув згуртувати націю, до- нести до кожного, значущість єдності та сили «і мертвим, і живим, і ненародженим». Це послання ніколи не зможе втратити своєї сили, бо саме народ є незламним серцем країни. «Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!». Не варто забувати хто ми є на справді. Ми – незламні, ми – українці і наша перемога тільки в наших руках! https://dovidka.biz.ua/kavkaz-shevchenko-analiz/ Бiблiотерапевт 2024 № 02 (20) СПЕЦВИПУСК Фото з сайту : https://www.ukrinform.uа 6 Рухатись далі Кілька слів про автора Моє ім’я – Ліннік Катерина, я студентка 3 курсу Харківського національного медичного університету. Незважаючи на те, що за фахом я майбутній лікар, мене завжди приваблювала література в усіх її проявах. Скільки себе пам’ятаю, відчувала неабиякий потяг відобразити на папері свої думки, почуття та переживання. Вислів за висловом, всі вони перетворювалися на вірші чи невеликі оповідання, а на душі одразу ставало легше. Я чотири роки поспіль ставала переможницею фінального Міжнародного мовно- літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка, тож знаю, як грає слово у вирії сучасного дня, коли Інтернет майже повністю замінив нам реальне спілкування. Катерина Ліннік, 3 мед. Ф-т, 5 курс Бiблiотерапевт 2024 № 02 (20) СПЕЦВИПУСК 7 Не всяка людина, що пізнала глибини свого розуму, пізнала глибини свого серця. Ларош Фуко Вона казала мені, ніби я не вмію любити всім серцем, щиро, наче востаннє. Вона дивилася мені в очі та стверджувала, що в них немає хоча б краплини тепла, ніби вони схожі на далекі скандинавські фьорди… Відверто кажучи, я не стала сперечатися з нею. Так, ми були зовсім різні, але це не заважало нам бути найкращими подругами понад десять років. Марія розумі- ла мене, як ніхто інший, хоча цьо- го разу її блискуча інтуїція, на жаль, програвала. Я написала їй опівдні, попро- сила про зустріч. Марія запропо- нувала Старий бульвар, а я не могла відмовити їй в цьому. Ще зі школи ми блукали його алеями, розмовляючи про все, що тільки могло потрапити в наші наївні дитячі голови. Ані я, ані вона не помітили, як істо- рії про першу двійку з алгебри у сьомому класі переросли в Зображення сгенеровано за допомогою сайта https://firefly.adobe.com Бiблiотерапевт 2024 № 02 (20) СПЕЦВИПУСК справжні дорослі проблеми. Покрилися мохом кам’яні доріж- ки Бульвару, вже давно перес- тав працювати мармуровий фонтан, потріскалася фарба на альтанці біля нього. Та ми з Марією обожнювали це місце за його спокій і тишу, яку воно могло надати поряд із ритмом бурхливого міста. Я не знала, із чого розпочати свою розповідь, але потрібні сло- ва з’явилися ніби з нізвідки. І я все говорила й говорила. Не знаю, чи змогла зрозуміти мене Марія, чесно кажучи, справа була не в цьому. Я просто хотіла відчути, як півторарічна історія здійма- ється з моєї пам’яті та здіймається кудись далеко за горизонт, наче перелітний птах… Як я вже казала, ми з нею зовсім різні. Вона кохала палко та пристрасно, шалено горіла, наче у полум’ї. Кожного разу во- на думала, що це обов’язково закінчиться білою фатою, букета- ми квітів, келихами та вітаннями. Нескладно здогадатися, що жод- ним з численних стосунків Марії поки що не довелося мати саме такий фінал. Стираючи її сльози після сварки з черговим невда- хою, я на мить замислилася, на- віщо взагалі людям кохання. Будемо відвертими: свою пер- шочергову функцію у вигляді про- довження роду воно втратило вже кілька десятиліть тому у зв’язку зі стрімким розвитком технологій. Ми можемо отримати дитину «з пробірки», навіть обрати її стать, зовнішність, колір волосся та шкіри. Та от чи буде вона справжньою людиною у більш серйозному розумінні цього слова? На жаль, ще ніхто не зміг надати відповідь на таке суперечливе питання. Марія, моя найкраща подру- га, завжди говорила, ніби я буду кохати лише десь на теренах ко- ри головного мозку, що я в жод- ному разі не обиратиму серцем. Сьогодні не хочу з нею спереча- тися, бо, мабуть, ніколи ще не закохувалася по-справжньому. Так дивовижно, як це показують у кіно, так неймовірно, як про це пишуть в книгах та журналах. Мої тривожні й не дуже думки перервав гучний звук сповіщень смартфону. Я очікувала побачити на екрані будь що: чи то лист про черговий залік в універі, чи то розсилку про новини у світі, чи то банківські рахунки. Все, крім повідомлення від нього. Наше розставання не було гучним чи емоційним: ви не по- бачили б ані криків, ані сліз, ані скандалів. Я би сказала, що прос- то вибухнула бомба уповільненої дії та сталося те, до чого все йшло ще від самого початку. Ні, він не писав мені довгих та сумних листів із проханням повернути наші стосунки, не писав, що відчуває провини через те, що ми розійшлися. На екрані миготіли лиш три слова : «Я дуже сумую…» А чи сумувала я так само? Сказати складно, бо я з першого ж дня вважала наші стосунки ли- ше грою. Грою, яка, на жаль, тяг- нулася надто довго. Шкода, що він ніколи цього не зрозуміє. 2020 рік, без сумніву, надовго лишиться в пам’яті кожного з нас. Але я говоритиму зараз не про страх за здоров’я своїх бли- зьких, не про пандемію, не про лікарні. Я хочу говорити про стра- шенну самотність, яка огортає тебе з усіх боків, ніби поліетиле- нова плівка, забираючи будь-яку можливість вільно дихати. Приб- лизно так я почувала себе тієї весни. Мій маленький всесвіт ніби помістили у вакуум, а мене саму відрізали від цивілізації та лишили наодинці. Дні все минали й минали, але я начебто не відчу- вала цього. 8 Саме у такий непростий для мене період ми й почали спілку- ватися. Я могла поскаржитися йому про все: і про погану погоду за вікном, і про незалік у суворо- го викладача, і про відсутність мотивації робити щось далі. Він годинами слухав мене та лише інколи додавав щось від себе. Ми могли мовчки блукати старим парком ввечері, наполегливо шу- каючи тему для розмови: сфери, в яких ми працюємо, аж ніяк не схожі. Але справа була не лише в цьому: як з’ясувалося вже згодом, він не розділяв моїх поглядів на життя, а я – його. Збираючись на чергове поба- чення, раз за разом я обмірко- вувала, як буду вести себе, про що говоритиму та чи будуть до- речними мої історії. Я ніби мала приміряти образ іншої людини, зручної та зрозумілої саме для нього. Тоді мені здавалося, що все нормально: карантин перетво- рив нас на замкнених і не надто впевнених у собі людей, що більшу частину свого дня проводи- ли біля моніторів та спілкувалися виключно жартами із соцме- реж. Це не могло тривати надто довго: за весною прийшло літо, але я все ще не відчувала, що зустріла людину, яка близька мені. Так, ми могли проводити разом майже цілий день, могли ходити в кіно, могли цілуватися десь на фоні вогняно-червоного заходу сонця. Він тримав мене за руки, торкався моїх долонь та го- ворив, як сильно любить мене. Почувши ці слова, я ніяковіла, але не через те, що відчувала те саме, зовсім ні. Я боялася. Боя- лася, що це мої перші стосунки, і я ще зовсім не розумію, що є правильним, а що ні. У народі часто кажуть, що людина звикає до всього. Так само зви- кала і я. Для мене стали звичними його поведінка, смаки та манера спілкуватися. Ніби ранковим ритуалом я перечитувала його повідомлення, де він бажав мені гарного дня, цікавився моїм настроєм чи планами. Я охоче відповідала на них, але майже ніколи не питала те саме. Мені хотілося, аби він сам розповів мені історію, яка відволіче мене від буденності, по-справжньому розсмішить чи вразить. На жаль, йому це вдавалося зовсім не ча- сто, але він намагався привер- нути мою увагу. Шкода лише, що я не знаюся на роботі двигуна внутрішнього згоряння або системі амортизації. Хоча і я не могла розповісти йому про меди- цину, в яку була закохана ще з дитинства. Так і минув цілий рік. Я бачила, як нестримно летить час, як ми- нають місяці, тижні. Я відчувала його дотики до своєї шкіри, але так і не змогла відчути дотику до Бiблiотерапевт 2024 № 02 (20) СПЕЦВИПУСК 9 душі. На жаль, ми не стали надто близькими одне одному саме в ментальному плані. Ще давно, в якійсь книзі я про- читала, що дружба може існувати без кохання, а от кохання без дружби – ніколи. Тоді я не зовсім засвоїла значення цих слів – розуміння прийшло набагато пізніше… Чи можна кохати щиро, коли між вами здіймається невидима стіна непорозуміння? І я наразі говорю не про скандали. Річ у тому, що я люблю море та без- межний пісок берегів теплого Середземного моря. А йому до душі Скандинавія з її непідступними скелями та похмурим сірим не- бом. Ми з ним різні, але чомусь аж ніяк не доповнюємо одне одного. Ми могли розмовляти довго на будь-які теми, та чи насправді ми розуміли одне одного? Через це я й не уявляла себе надто щасливою поряд із ним. Не було відчуття ейфорії, не було ніяких «метеликів у животі». Можливо, таке трапляється лише з головними героїнями відомих мелодрам, хоча я й близько не помічала подібного у собі. Я чітко усвідомлювала, що мені потрібно робити вибір між уявним комфортом та саморе- алізацією. Я хотіла розповісти йому про все, що тримала в собі весь цей рік. І кожного разу бачила його біля свого вікна з невеличким букетом моїх улюб- лених рожевих троянд. Спускаючись з другого повер- ху на вулицю, я і сама не поміча- ла, як на очах з’являлися сльози. Він обіймав мене та просив дати йому час. Час на те, аби краще зрозуміти мене, розібратися в собі й стати тим, з ким би я хотіла бути разом. І я чомусь вірила, що в нас усе вийде, просто треба ще трошки зачекати. Не стану приховувати те, що він кохав мене сильніше, аніж я його. І коли одного дня я попро- сила назавжди відпустити мене, він спочатку навіть не зміг по- вірити моїм словам. На мене чекали довгі дзвінки, повідомлен- ня в месенджерах, наполегливі прохання повернутися. Але мій непростий вибір вже зроблено. Залишатися з ним для мене було гірше за муку. Замість уявного комфорту я обрала почуття власного спокою та гармонії. Ми ані в чому не винні одне перед одним. Пробле- ма в тому, що я та він – надто різні пазли з великої картини, що зветься життям. Можливо, минатиме час, і спо- гади про перше кохання будуть повільно витиратися з пам’яті подібно до того, як хвилі океану змивають пісок на узбережжях. Та я вдячна йому за щасливі моменти, які ми провели вдвох, але бути разом нам не судилося. І я, і він маємо рухатися далі… Хоч я і не стала сперечатися, коли Марія казала, що я не вмію любити всім серцем, погодитися з нею все-таки не можу. Я обов’язково буду кохати, просто моє почуття не палатиме так сильно, як полум’я сірника, але й не зможе надто швидко згаснути. Я закохуватимусь довго, немов засинатиму: спочатку повільно, а згодом за мить. І я щиро вірю в те, що обов’язково знайду цю людину, як би довго не довелося чекати. Саме вона має невидимою рукою доторкнутися до струн моєї душі й подарувати мені те саме почуття, про яке вже не одне століття пишуть в книгах. Чомусь я вірю: таке кохання ще існує на світі… Автор всіх фото Катерина Ліннік Бiблiотерапевт 2024 № 02 (20) СПЕЦВИПУСК 10 Студентське життя https://knmu.edu.ua/news/vidbuvsya-den-vidkrytyh-dverej Бiблiотерапевт 2024 № 02 (20) СПЕЦВИПУСК Ліна Юзьо 3 мед. Ф-т, 5 курс Бiблiотерапевт 2024 № 02 (20) СПЕЦВИПУСК Весна прийшла, весна чудова, Студенти-медики в тривозі знову. Конспекти, шпаргалки, лекції й ноти, Готуватись до сесії – це наші турботи. Вчимо анатомію, фармакологію, Ночами нам сниться фізіологія. На парах ми, як справжні лікарі, Та весна надихає, додає нам зусиль. Кава в гуртожитку – наш вірний друг, Сміємося разом, знімаючи напругу. "Наталю, дай списати!" – вічна мрія, Але ми знаємо, що знання – наша сила. Гуртожиток наш – маленька лікарня, Веселий хаос і сміх щоденний. Весна дарує нам мрії нові, І ми йдемо до них без вагання. Але все ж ми дружно боремось, Готуємось до всіх екзаменів. Кожна ніч – це справжній подвиг, Та головне – зберегти оптимізм! На перерві – сонце, парк і лавка, Друзі поруч, жарти і сміх. І хоч сесія – це справжня драма, Весна дає нам крила, це наш успіх! Тож вперед, до знань, до нових висот, Весна – наш компас, весна – наш політ. Студентське життя – це наш кращий код, І з кожним днем ми досягнемо нових висот! Зображення зроблені за допомогою сайту bing і дороблені автором Весняна сесія медиків 12 Подорожник https://turizm.pibig.info/29316-krasivye-oboi-na-rabochij-stol-puteshestvija.html Бiблiотерапевт 2024 № 02 (20) СПЕЦВИПУСК Дарія Шаповал, 3 мед. Ф-т, 3 курс Карпати, одні з найпрекрас- ніших гірських масивів у Європі, особливо вражають у період весняного розквіту. Після зимо- вої сплячки гори оживають но- вим життям, а природа тут про- буджується до активності. Мені випала нагода насолодитися цією красою та зробити декілька фото, які ви бачите в статті. Я хочу сказати, що весна – ідеальний час для відвідування Карпат. Піші походи по гірських стежках дозволяють намилувати- ся неповторними краєвидами: можна побачити, як розтає на верхівках гір сніг, і струмочки води стікають, утворюючи річки, які течуть все далі й далі. Поба- чити, як ростуть маленькі ялин- ки, починає зеленіти травичка, як прокидається від зимової сплячки гірська фауна. Також туристи мають змогу побачити велику кількість різнокольоро- вих крокусів, які ростуть у гірських долинах. Дивлячись на таку красу, ви точно не зможете пройти осторонь. Особисто я б радила взяти в о р е н д у к в а д р о ц и к л и т а проїхатися по найцікавіших місцях. Повірте, це того варте, ви будете у захваті. Така весна в Карпатах – це час, коли можна відчути себе частиною чогось більшого, загли- битися у гармонію природи і за- нуритися у світ, де кожен момент є новим відкриттям. Отже, якщо у вас є можливість відвідати це чарівне місце, навіть не вагайтеся, їдьте й по- риньте в цей неймовірний світ природи! Фото автора Весна в Карпатах 14 Автор фото: Шаповал М.В. Бiблiотерапевт 2024 № 02 (20) СПЕЦВИПУСК Натхнення Зображення сгенеровано за допомогою сайта https://firefly.adobe.com Бiблiотерапевт 2024 № 02 (20) СПЕЦВИПУСК 16 Вже крокуси давно розквітли, Зелена виросла трава, А за віконцем сяє сонце – Це значить вже прийшла весна. Всі сірі хмари здуло вітром, Пташки щебечуть за вікном Та кожен день спокутан світлом, А з ними і низки думок. І хоч до іспитів вже зовсім Мало залишилось часу, Цей кожен день, просякнут сонцем, Все перетворює в мету… І присмак кави уже інший, І більше в голові думок, Та з кожним днем стає все ближче Запах свободи та квіток. Зінаїда Ращупкіна , 1 мед. Ф-т, 3 курс Спадок миру Дарина Каріна (Кара), 3 мед. Ф-т, 5 курс Земля цвіте під мирним небосхилом, На згадку діда гарні квіточки ростуть, І зброя вже давно покрита пилом, Та не ракети, а хрущі тепер гудуть. Ця картина була створена весною, коли природа про- буджується від довгого сну. Саме в цей час м’яко переплі- таються минуле, теперішнє та майбутнє, осяяні яскравими весняними кольорами. Ста- рий іржавий танк, покритий травою та квітами, як зеленим морем, є втіленням усіх трьох часів – символ часу та перемоги, яка назавжди залишиться в наших серцях. Колись, у світлому майбутньому, ми побачимо гідне минуле, якщо будемо докладати зусиль в сьогоденні! Натхнення спіткало мене так неочікувано, що я взяла планшет і почала малювати, відклавши інші справи. Лише один погляд на тихе квітуче подвір'я, відчуття теплого вітерця, який перебирає моє волосся, та яскраве сонечко змусили мене поринути в ту атмосферу мирного часу, яку, як я думала, вже давно забула. Тож мені вкрай необхідно було втілити ідею зв’язку поколінь: як минуле живе в серцях нащадків. Перед танком, наче перед надгробком, присіла дитина. Вона висаджує нові, молоді квіти посеред інших, які уже роками квітуть на цьому місці, та наче мовчазно схиляється перед величністю історії, виказуючи шану та вдячність своєму дідусеві за мирний небосхил, за свободу та щастя свого народу. Це зворушлий звязок між поколіннями та вічна пам'ять про тих, хто боровся за злагоду та процвітання нашої землі. Моя картина – це гімн життю та надії, які завжди пере- магають час. Нехай вона буде нагадуванням, що не існує минулого чи майбутнього окремо. Існує час, у якому все переплетено у витончене мереживо, недосяжне людському окові, але досяжне людському серцю. Автор малюнка: Каріна Дарина Сергіївна Час створення: травень 2024 Вид мистецтва: digital art Сонячні дні https://kartinki.pics/pics/22333-oboi-na-rabochij-stol-krokusy.html Бiблiотерапевт 2024 № 02 (20) СПЕЦВИПУСК Юна Весна Темнії ночі, ночі чудові Соловей у гаї усю ніч співає Серце дівчини щомить завмирає, Як же красиво на небі зорі Батечко місяць з-за хмари виходить. Вітер у гаї дерева хитає, Десь у далині й зозуля літає Довгі роки комусь пророкує. Тільки у старості питати роки вже запізно Все промайнуло, все пролетіло. Вицвіли очі, і серце змарніло. Тільки у молодості треба питати В птахи-зозулі роки віщувати. Молодість швидко минає Все, що хотів та не зміг ти зробити Треба усе це устигнуть зловити. Радість, любов, доброту і турботу Все це змолоду треба придбати, Аби потім на старість не шкодувати. Чужої думи ніхто не знає Ніхто не знає і не спитає, Чому дівчина у гаї плаче Чому на серці у неї рани. Усі проходять, ніхто не спросить, Що ця дівчина у гаї робить? Чи утікала, чи заблукала, Чи її доля якась погана, І ходять люди, її не знають, А ця дівчина весна-красуня Шукає долі у гаї юна. Не хоче старість вона приймати Лиш вічно юною бути, як її мати. Немає старості у весни Вона мабуть не знає, Й шукає долі у гая де соловей співає. Щебече так, що дівчина-весна На мить про себя забуває, Лиш мріє квітнути вона Бо варта вічного життя. Не тільки в серці і красі А й у душі, вона навічно молодая. Зелена, пристрасна вона весна-красуня І барви кольорові давно уже квітують. Тож спів чудовий соловейка, Як мить, для неї він одненька, Тому і не хоче ця красуня Все кинуть і піти. І знов чекать на рік наступний Для неї це неприпустимо. І ллються сліз краплини З очей красивих весни-дівчини, Тому і плаче, тому й сумує Весна-дівчина красуня мила. Та люди знають, за чим сумують, Красуню-весну чекати будуть. Ігор Медведєв, 2 мед. Ф-т, 3 курс Весна – прекрасна діва Гаї зелені, лани безкраї, Природа знову оживає. І китиці акації квітують, Немов узимку білий сніг, Солодким медом манять бджіл, Це справжнє диво, що чарує, І око людське так милує. Ця мить непросто дивовижна, Вона душі дарує ніжність. Її не можна так забуть, Вона прекрасна й неповторна, Для неї є пора чудова Весна – красуня цвітоносна. Вона лиш раз на рік буває, Її ніхто не забуває, Бо вперше навесні своє кохання зустрічає. Немає іншої пори, Коли серденько б’ється так, як навесні. Весна дарує всім надію, Її красою радість оповита, Зелена, ніжна юність соковита, А зрілість щедра і дбайлива. Така весна – прекрасна діва, А старість радісна й сумна, Ніхто не знає, чи прийде знов вона Не можна знову здогадатись, Чи мить ця буде чарівна. Тож бережіть весни цю мить, Яка для Вас дарує світ. Бiблiотерапевт 2024 № 02 (20) СПЕЦВИПУСК 17 Фотопогляд Бiблiотерапевт 2024 № 02 (20) СПЕЦВИПУСК Автор фото: Катерина Семененко Катерина Семененко, 1 мед. Ф-т, 3 курс Весна – час оновлення, час, коли природа прокидається від зимового сну, відновлюючи свою красу та життєву енергію. Я люб- лю весну за її ніжність і свіжість, за квітучі сади та спів пташок . Це пора, коли серце розквітає разом із природою, коли кожен подих повітря наповнений аро- матом надії і нового відродження. На початку квітня мені випала нагода потрапити на справжню виставку тюльпанів – головних «амбасадорів» весни. Звісно, я не змогла пройти повз квіткових композицій, тому хочу поділитися світлинами та приємними спога- дами із цієї події. Кожна квітка демонструвала свою неповторну красу і вражала своєю вишу- каністю та неповторністю. Найбільше мене вразила різно- манітність тюльпанів – від кла- сичних червоних до екзотичних фіолетових. Тюльпани напов- нювали повітря чарівним аро- матом, який дарував відчуття спокою та гармонії, переносячи мене в світ мрій та фантазій. На мить вдалось відволіктись від ре- алій сьогодення і спостерігати за природою та її дарами. Прогулю- ючись серед рядків квітів, я від- чувала, як спокій та внутрішня гармонія наповнюють мою душу. Кожна виставкова композиція – це справжнє мистецтво, де кожна квітка створювала свою неповторну атмосферу. Роздив- ляючись витончені візерунки на пелюстках, я відчувала, як моє серце розквітало разом з ними в сонячному промінні. Серед гостей виставки панувала невимушена атмосфера радості та захвату. Окрім розкішних квітів, на території розташувався фуд-корт, де кожен міг насолодитися смачними стра- вами та напоями, поділитися думками одне з одним, знайти нові знайомства. Неподалік фуд-корту були розташовані фото- зони з різноманітними інста- ляціями, які створювали незабутні моменти для фотосесій. Великі квіткові віночки, повітряна куля, гойдалки та арки з квітами слугували чудовим тлом для фотографій, додаючи ще біль- ше кольору та веселощів до атмосфери виставки. Ця подія залишила в моїй пам’яті незабутнє враження. Ви- ставка тюльпанів була не лише виставкою квітів, але й справжнім фестивалем весняного життя, який нагадав кожному, що краса природи – це дар, який потрібно цінувати та берегти. Магія тюльпанів: подорож у світ квітів 19 Автор фото Катерина Семененко Бiблiотерапевт 2024 № 02 (20) СПЕЦВИПУСК Контакти: м. Харків, пр. Науки, 4 e-mail: oa.rusanova@knmu.edu.ua ov.pugachova@knmu.edu.ua Редакційна колегія: Киричок І.В. (головний редактор) Русанова О.А. (відповідальний редактор) Пугачова О.В. (відповідальна за випуск) Студентська редакційна колегія: Патинко Єлизавета, 2 мед. ф-т, 4 курс, 10 група (відповідальна) Овчаренко Карина, 3 мед. ф-т, 6 курс, 16 група Медведєв Ігор, 2 мед. ф-т, 3 курс, 18 група Тімченко Катерина, 2 мед. ф-т, 3 курс, 17 група Бiблiотерапевт 2024 № 02 (20) СПЕЦВИПУСК