МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ Харківський національний медичний університет ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛІЗ КРОВІ Методичні вказівки до практичних занять з пропедевтики внутрішньої медицини для студентів медичних факультетів вищих медичних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації Рекомендовано Вченою радою ХНМУ. Протокол №__ від _ 2018 р. Харків ХНМУ 2018 Загальний аналіз крові: Метод. вказ. до практичних занять з пропедевтики внутрішньої медицини для студентів за спеціальністю «Лабораторна діагностика» та студентів медичних факультетів вищих медичних навчальних закладів III-IV рівня акредитації /Уклад.: Т.В. Ащеулова, Н.І. Питецька. - Харків: ХНМУ, 2018. - 24 с. Укладачі: Т.В. Ащеулова Н.І. Питецька ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛІЗ КРОВІ Клінічне дослідження крові – один з найважливіших діагностичних методів, що відображає реакцію кровотворних органів на вплив різних фізіологічних і патологічних факторів. Клінічне значення загального аналізу крові: – дозволяє оцінити функціональний стан організму (реактивність організму за відповіддю лейкоцитарної формули на інфекцію й інші патологічні процеси; стан еритропоеза за кількістю ретикулоцитів при крововтратах); - допомагає встановити діагноз (захворювання крові, запальний процес, гнійно-септичний стан, специфічний імунний процес); - дає можливість провести диференційну діагностику патологічних станів (наприклад, стенокардії й інфаркту міокарда); - допомагає в оцінці важкості перебігу й активності гострого процесу, визначенні загострення хронічного захворювання, а також розвитку ускладнень; - дозволяє контролювати ефективність проведеної терапії (захворювання системи крові, запальні й інфекційні процеси); - дозволяє прогнозувати хід патологічного процесу (на підставі реактивності й опору організму за даними лейкограми). Правила й техніка забору крові для клінічного аналізу • Забір крові для клінічного аналізу необхідно проводити ранком, натще, у положенні «сидячи»; • забір крові проводять у гумових рукавичках з дотриманням правил асептики; • кров беруть із четвертого пальця лівої руки, який має самостійну синовіальну піхву, що виключає можливість поширення інфекції (в особливих випадках можна брати з мочки вуха або п'яти – у немовлят і грудничків); • місце проколу протирають ватним тампоном, змоченим 70° спиртом; • прокол роблять на бічній поверхні пальця (більше розвинена капілярна мережа, менше нервових закінчень), на глибину 3-4 мм, щоб кров спокійно витікала; • першу краплю крові видаляють, тому що вона містить велику кількість тканинної рідини; • після забору крові до рани прикладають стерильний тампон, змочений 70° спиртом. ЗАГАЛЬНИЙ (КЛІНІЧНИЙ) АНАЛІЗ ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ Загальний аналіз периферичної крові включає вивчення кількісного і якісного складу формених елементів крові: визначення концентрації гемоглобіну, кількості еритроцитів, ретикулоцитів, обчислення колірного показника, визначення кількості лейкоцитів і підрахунок лейкоцитарної формули, визначення кількості тромбоцитів, визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), опис можливих морфологічних змін периферичної крові. Показники периферичної крові в нормі представлені в табл.1 Таблиця 1 Показники периферичної крові в нормі Показник Чоловіки Жінки Еритроцити 4,0-5,1х1012 /л 3,7-4,7х1012 /л Гемоглобін 130-160 г/л 120-140 г/л Колірний показник 0,86-1,05 Тромбоцити 180-320х109/л Кількість лейкоцитів 4,0-8,8х109/л Лейкоцитарна формула: - мієлоцити - метамієлоцити - нейтрофіли: паличкоядерні сегментоядерні - еозинофіли - базофіли - лімфоцити - моноцити плазматичні клітки відсутні відсутні 0,04-0,300х109/л (1-6 %) 2,0-5,5х109/л (45-70 %) 0,02-0,3х109/л (0-5 %) 0-0,065х109/л (0-1 %) 1,2-3,0х109/л (18-40 %) 0,09-0,6х109/л (2-9 %) відсутні ШОЕ, мм/год 1-10 2-15 Необхідно враховувати, що на гематологічні показники, крім патологічних факторів (травма, кровотеча, запалення, пухлина), впливають фізіологічні й конституціональні особливості хворих (стать, вік, фізичне й емоційне навантаження, вживання їжі, атмосферний тиск, голодування, температурні коливання й т.п.), а також дія різних хімічних і фізичних факторів (ліки, хімічні засоби іонізуюча радіація). Гемоглобін Гемоглобін (haemoglobinum) – кров'яний пігмент, який є складним білком, що складається з гема й білка глобіна та утримується в еритроцитах (молекула гемоглобіну містить 4 гема й 1 глобін). Основна функція гемоглобіну - перенос кисню з легенів у тканини, а також виведення вуглекислого газу з організму й регуляція кислотно-основного стану. Гемоглобін, який віддав кисень називається відновленим або редуцированим, має колір венозної крові. Гемоглобін, який зв'язує вуглекислий газ називається карбогемоглобіном. Клінічне значення зміни концентрації гемоглобіну Олігохромемія або гемоглобінопенія (зниження концентрації гемоглобіну в крові) спостерігається при: анеміях, гострих кровотечах, прихованих кровотечах, злоякісних пухлинах і їх метастазах, ураженнях кісткового мозку, нирок, застосуванні деяких лікарських препаратів, які можуть викликати розвиток апластичної анемії (протипухлинні, протисудомні, важкі метали, деякі антибіотики, анальгетики) або сприяти розвитку гемолізу (пеніцилін, левоміцетин, сульфаніламіди). Гіперхромемія (підвищення концентрації гемоглобіну в крові) – рідке явище, зустрічається при первинних і вторинних еритроцитозах, відносних еритроцитозах при дегідратації, серцевій недостатності (уродженої, набутої), згущенні крові. Еритроцити Морфологія й функції еритроцитів Еритроцити (erytrocytus) – червоні кров'яні тільця, які в процесі розвитку втратили ядро й усі цитоплазматичні органели. Загальний обсяг еритроцитів у людини – 2 л. Зрілі еритроцити мають форму двоввігнутих утворень з поглибленням у центральній частині – дискоцити, що забезпечує максимальне співвідношення площі поверхні до обсягу. У нормі дискоцити становлять 80% від загальної кількості еритроцитів. Середня тривалість життя еритроциту 90-120 днів. Старі еритроцити руйнуються в клітках ретикулоендотеліальної системи, в основному в селезінці, печінці, менше – у кістковому мозку. Щодня руйнується близько 200 млн еритроцитів. Основні функції: · транспортують кисень із легенів у тканині й вуглекислий газ із тканин у легені за допомогою гемоглобіну; · забезпечують підтримку кислотно-основної рівноваги в крові. · беруть участь у регуляції іонної рівноваги плазми; · здатні зв'язувати токсини й переносити на своїй поверхні антитіла; · ферменти, які втримуються в еритроцитах каталізують життєво важливі біохімічні процеси; · адсорбують амінокислоти й ліпіди; · беруть участь у пігментному обміні; · беруть участь у процесі згортання крові; · визначають групу й резус-фактор крові. Клінічне значення змін еритроцитів Зміни еритроцитів умовно розподілено на 2 групи: 1. Кількісні (збільшення або зменшення кількості кліток). 2. Якісні (морфологічні зміни кліток). Збільшення кількості еритроцитів – еритроцитоз. Фізіологічний еритроцитоз спостерігається при фізичних навантаженнях, емоційних стресах, тривалому голодуванні, підвищеній пітливості. Патологічний еритроцитоз може бути: Абсолютний: - первинний еритроцитоз: поліцитемія (еритремія, хвороба Вакеза) - вторинний еритроцитоз: гіпоксія, підвищена продукція еритропоетину, надлишкова кількість АКТГ і андрогенів. Відносний: - згущення крові: перерозподіл крові Зменшення кількості еритроцитів – еритропенія. Фізіологічна еритропенія: у жінок, водолазів, підводників, літніх осіб (відносна). Патологічна еритропенія Абсолютна: - первинна еритропенія, лейкози, гіпо- і апластичні анемії, жирове переродження кісткового мозку; – вторинна еритропенія: постгеморагічні анемії, гемолітичні анемії, залізодефіцитні анемії, В12– і фолієво-дефіцитна анемії. Відносна: розрідження крові (парентеральне харчування й уведення плазмозамінників). Морфофункціональні особливості еритроцитів при патології. Дегенеративні й регенеративні форми еритроцитів Зміни еритроцитів можуть бути кількісними і якісними (зміна величини, форми, забарвлення, поява включень). Розрізняють дегенеративні форми еритроцитів, до яких відносять клітки мегалобластичного типу кровотворення й регенеративні, поява яких у периферичній крові свідчить про підвищену кровотворну функцію кісткового мозку. Таблиця 2 Дегенеративні форми еритроцитів. Діагностичне значення Патологічні зміни клітки Захворювання 1. Зміни розміру (анізоцитоз) Мікроцит (< 6,5 мкм) При залізодефіцитних анеміях і таласемії Макроцит (8-10 мкм) При мегалобластних анеміях, при алкогольних ураженнях печінки, після спленектомії Мегалоцит (> 10-15 мкм), При мегалобластних анеміях Анізоцитоз визначається при всіх видах анемій, ступінь вираженості відповідає важкості анемії 2. Зміни форми (пойкілоцитоз) Пойкілоцити – грушоподібні, сферичні й ін. Мегалобластні, залізодефіцитні анемії, таласемії, опіки й ін. Сфероцит – може бути мікро-, нормо-, макроцитарним Спадковий сфероцитоз, інші гемолітичні анемії Акантоцит – листоподібна, шпороподібна клітка. Алкогольне ураження печінки, гіпоспленізм Шистоцит – шоломоподібна клітка або у формі напівмісяця, трикутника Гемолітичні анемії, обумовлені механічним/травматичним руйнуванням еритроцитів Дрепаноцит – серповидна клітка Серповидноклітинна анемія Овалоцит (еліптоцид) Спадковий еліптоцитоз (овалоцитоз), таласемія, мегалобластна анемія, дефіцит заліза Кодоцит (тороцит) – мишенеподібний еритроцит Таласемія, дефіцит заліза, після спленектомії, хвороби печінки Стоматоцит – чашоподібний еритроцит Спадковий сфероцитоз, стоматоцитоз, алкоголізм, патологія печінки, дія лікарських засобів Дакриоцит (сльозоподібна клітка, нагадує краплю) Мієлофіброз, таласемія, мієлоїдна метаплазія 3. Зміни фарбування (анізохромія) Гіпохромія – блідо пофарбовані еритроцити, мають форму кільця (анулоцит). Залізодефіцитні й залізонасичені (сидеробластні, сидероахрестичні) анемії Гіперхромія – інтенсивно пофарбовані еритроцити. Завжди поєднуються з макро-і мегалоцитозом Мегалобластні й макроцитарні анемії 4. Внутрішньоклітинні включення Тільця Жоллі – елемент патологічної регенерації (залишки ядерної речовини – маленькі, округлої форми, фарбуються за Романовським, як і ядро, у вишнево-червоний колір) Спленектомія, мегалобластна анемія, отруєння гемолітичними отрутами Кільця Кебота – елемент патологічної регенерації (залишки ядерної оболонки у вигляді кільця, вісімки, овалу, фарбуються за Романовським у фіолетово-червоний колір, зустрічаються як у нормоцитах, так і в мікро-, макро-, мегалоцитах, іноді разом з базофільною зернистістю й тільцями Жоллі) Мегалобластна анемія, гемолітичні анемії, свинцева інтоксикація Базофільна зернистість – розсіяні гранули синього кольору – залишки базофільної субстанції цитоплазми Свинцева й інші інтоксикації, сидеробластні й мегалобластні анемії, таласемія Тільця Гейнца (сині округлі, включення, утворені з денатурованого гемоглобіну). Недостатність Г-6-ФДГ еритроцита, дія гемолітичних отрут Регенеративні форми еритроцитів: ретикулоцити, поліхроматофіли, нормобласти і навіть, у деяких випадках, еритробласти. Ці форми еритроцитів з'являються в периферичній крові після гострої крововтрати, при успішному лікуванні анемій. Ретикулоцити Морфологія і функції ретикулоцитів Ретикулоцити (reticulocytus) – молоді форми еритроцитів, розміром 9-11 мкм. У дорослої людини в периферичній крові зустрічається від 2 до 10 ретикулоцитів на 1000 еритроцитів, тобто в середньому 0,7 %. Протягом 2 днів ретикулоцит залишається в кровоносному руслі, після чого стає зрілим еритроцитом. За кількістю ретикулоцитів у крові судять: про ефективність еритропоезу, ефективність лікування. Основні функції: · у ретикулоцитах у незначному ступені відбувається синтез білка (глобіна), гема, пуринів, піридиннуклеотидів, фосфатидів, ліпідів, однак РНК не синтезується; · ретикулоцити – показники активності кісткового мозку, який відновлює популяцію еритроцитів, тому збільшена кількість молодих форм свідчить про компенсаторну реакцію після гострої крововтрати, гострої гемолітичної кризи. Клінічне значення змін ретикулоцитів Збільшення кількості ретикулоцитів (ретикулоцитоз) може бути: 1) проявом посилення процесів фізіологічної регенерації еритроцитів у відповідь на крововотечу (особливо гостру), гемоліз (до 20-30%); 2) ознакою підвищеного виходу ретикулоцитів і еритро-каріоцитів з кісткового мозку в циркулюючу кров, внаслідок подразнення окремих ділянок кісткового мозку метастазами раку; 3) виявлене в ранні стадії гострої й хронічної променевої хвороби. Тривалий ретикулоцитоз, який не супроводжується збільшенням кількості еритроцитів спонукає до пошуків його причини. Часто такою причиною є прихована кровотеча при виразковій хворобі, черевному тифі, пухлинах різних локалізацій і т.п. Зменшення кількості ретикулоцитів (ретикулоцитопенія) спостерігається при хронічній залізодефіцитній анемії, мегалобластній анемії, гіпо- і апластичних анеміях, лікуванні цитостатиками. Колірний показник Колірний показник – це співвідношення між кількістю гемоглобіну й числом еритроцитів. Він показує ступінь насичення еритроцитів гемоглобіном. Колірний показник обчислюється за наступною формулою: КП = певна кількість гемоглобіну (г/л) × 3 (перші 3 цифри певної к-ті еритроцитів) Клінічне значення змін колірного показника Колірний показник указує на вміст гемоглобіну в еритроцитах. Він може бути нормальний (нормохромний), знижений (гіпохромний), тобто нижче 0,8, або підвищений (гіперхромний), тобто вище 1,1, тому його використовують для диференційної діагностики й патогенетичного лікування різних видів анемій. Нормохромний колірний показник визначається у здорових осіб, а також при гострих крововтратах, гіпохромний – у хворих на залізодефіцитну анемію, гіперхромний – у хворих на мегалобластну анемію. Лейкоцити Морфологія й функції лейкоцитів Лейкоцити (leucocytus) – білі клітки крові, які утворюються в кістковому мозку й лімфатичних вузлах. На відміну від еритроцитів і тромбоцитів лейкоцити – ядерні клітки, розміром 7-20 мк. У стані спокою лейкоцити округлої форми, але мають амебоїдні рухи. Вони здатні унутрюватися крізь стінки судин і виходити із кров'яного русла. Розрізняють: – гранулоцити або зернисті лейкоцити (нейтрофіли, еозинофіли, базофіли) містять у цитоплазмі зернистість, специфічну для певних видів лейкоцитів при фарбуванні за Романовським; – агранулоцити (лімфоцити й моноцити) відрізняються базофільною цитоплазмою й несегментованим ядром. Функції лейкоцитів: – захисна – захист організму від мікробів і сторонніх речовин, які надходять у кров або тканини; – фагоцитоз і участь у процесах імунітету; – секреторна – виділення алексинів, бактерицидних речовин типу лізоциму); –дезинтоксикаційна (головним чином еозинофіли); – стимулюють процеси регенерації, активують загоєння ран; – мають сіроімунологічну активність (утворення антитіл –лейкоцитолізинів, лейкоаглютинінів); – беруть участь у процесах проміжного обміну речовин; – мають виражену ферментативну активність (у них виявлені ферменти: оксидаза, амілаза, каталаза, ліпаза, фосфатаза); – беруть участь в утворенні гепарину й гістаміну. Клінічне значення зміни лейкоцитів Збільшення кількості лейкоцитів – лейкоцитоз, зменшення – лейкопенія. Фізіологічні зміни лейкоцитів: – лейкоцитоз: наприкінці дня, після фізичного й емоційного напруження, при вживанні білкової їжі, різкій зміні температури навколишнього середовища, у вагітних, у передменструальний період, а також під впливом деяких лікарських препаратів; – лейкопенія: під час сну, тривалого голодування, гіпнозу, при підвищенні тонусу парасимпатичної нервової системи, у людей літнього віку. Патологічні зміни лейкоцитів Патологічний лейкоцитоз може бути абсолютним і відносним. Абсолютний лейкоцитоз – збільшення кількості лейкоцитів у крові до декількох сотень тисяч (100-600×109/л і більше): лейкемічні форми гострого й хронічного лейкозу. Відносний лейкоцитоз спостерігається при: гострих запальних і інфекційних процесах, інфаркті міокарда, злоякісних пухлинах, опіках, тромбозі периферичних артерій з розвитком гангрени, уремії, печінковій комі, значних крововтратах, під впливом токсичних отрут і іонізуючої радіації, у результаті дії кортикостероїдів. Лейкопенія спостерігається при: вірусних захворюваннях, бруцельозі, черевному тифі, апластичній анемії, агранулоцитозі, деяких формах гострого лейкозу, променевій хворобі, системних захворюваннях, ендокринній патології, функціональних розладах ЦНС із вагусним ефектом, при хронічному гастриті, коліті, холециститі. Нейтрофіли Морфологія й функції нейтрофілів Нейтрофіли (neutrophilus) – клітки, діаметром близько 12 мк. 60 % нейтрофілів утримується в кістковому мозку, 40 % – у легенях, печінці, селезінці, травному тракті, м'язах, нирках, 1 % – у периферичній крові. Основні функції: бактерицидна, антивірусна, дезінтоксикаційна, антикандидозна, що обумовлено фагоцитарною активністю нейтрофілів і більшою кількістю гідролітичних і інших ферментів; мають тромбопластичну активність. Клінічне значення зміни кількості нейтрофілів Кількісні зміни нейтрофілів у периферичній крові виражаються збільшенням (нейтрофільоз) або зменшенням (нейтропенія). Фізіологічний нейтрофільоз відзначаєтьсяд: після фізичних навантажень, після вживання їжі, під час вагітності, при стресі. Патологічний нейтрофільоз відзначається при: - бактеріальних інфекціях; - запаленні або некрозі тканин; -·прогресуючому пухлинному процесі з розпадом пухлини; -·гострих і хронічних лейкозах, еритремії, остеомієлофіброзі, інтоксикації (уремія, діабетичний кетоацидоз, подагра та ін.); -·анемії (гемолітичні, стан після кровотечі); - хронічних захворюваннях шкіри; -·у результаті дії кортикостероїдів, адреналіну, гістаміну та ін.; -·підвищенні концентрації вуглекислого газу. Патологічна нейтропенія визначається при: –·деяких бактеріальних інфекціях (черевний тиф, паратиф, підгострий бактеріальний ендокардит, туберкульоз та ін.); -·вірусних інфекціях (гепатит, грип, кір, краснуха); -·інфекціях, що викликані найпростішими, грибами, рикетсіями; -·застосуванні лікарських засобів (сульфаніламідів, анальгетиків та ін.); -·аплазії і гіпоплазії кісткового мозку; - метастазах новоутворень у кістковий мозок; -·ушкодженні кісткового мозку хімічними засобами, цитостатиками; - алейкемічних формах лейкозів; -·анафілактичному шоці. Еозинофіли Морфологія й функції еозинофілів Еозинофіли – клітки із середнім діаметром 16 мкм. Після дозрівання в кістковому мозку еозинофіли близько 3-4 год перебувають у циркулюючій крові, потім мігрують у тканини, де тривалість їх життя становить 8-12 днів. Основні функції: · беруть участь у реакції гіперчутливості негайного й уповільненого типу, поглинають і розщеплюють гістамін; · мають протизапальний ефект; · мають цитотоксичну активність стосовно багатьох видів паразитів (гельмінтів) і відіграють важливу роль у захисті організму хазяїна від паразитарних інвазій; · здатні до фагоцитозу, причому є мікрофагами (поглинають лише відносно дрібні сторонні часточки або клітки). Клінічне значення змін еозинофілів Еозинофіли в патологічних умовах можуть збільшуватися (еозинофілія) і зменшуватися (еозинопенія). Еозинофілію обумовлюють такі патологічні стани: - захворювання кровотворної системи (хронічний мієлолейкоз, мієлофіброз, поліцитемія, злоякісні лімфоми, лімфогранулематоз); - алергійні захворювання (бронхіальна астма, сінна лихоманка, алергійний дерматит, медикаментозна алергія); - інвазії паразитів (аскаридоз, трихінельоз, ехінококоз, філяріоз, стронгілоїдоз, лямбліоз і ін.); - пухлини: гемобластози (гострі лейкози, хронічний мієлолейкоз, еритремія, лімфоми, лімфогранулематоз), інші пухлини, особливо з метастазами або некрозом; - імунодефіцит (синдром Віскотта – Олдрича); - хвороби сполучної тканини (ревматоїдний артрит); Еозинопенія в більшості випадків обумовлена підвищенням адренокортикоїдної активності, яка призводить до затримки еозинофілів у кістковому мозку. Особливо характерна для початкової фази інфекційно-токсичного процесу Базофіли Морфологія й функції Базофіли (basophilus) – клітки, діаметром близько 8–10 мк. Тривалість життя базофілів – 8-12 днів, час циркуляції в периферичній крові – кілька годин. На своїй поверхні базофіли містять спеціальні рецептори для антитіл класу імуноглобуліну Е. Основні функції: · беруть участь у реакціях гіперчутливості негайного типу – головна функція. · беруть участь у реакціях гіперчутливості вповільненого типу; · беруть участь у запальних і алергійних реакціях; · відповідають за виділення гістаміна. Клінічне значення змін базофілів Збільшення кількості базофілів (базофілія) спостерігається при таких патологічних станах: хвороби крові (гострий лейкоз, хронічний мієлолейкоз, хвороба Вакеза, лімфогранулематоз і ін.), хронічні запальні захворювання шлунково-кишкового тракту, гіпотиреоз, хронічний синусит, алергійні реакції (на введення чужорідного білка), у результаті дії естрогенів, антитиреоїдних препаратів. Зменшення кількості базофілів (базофілопенія) спостерігається при гострих інфекціях, гіпертиреозі, синдромі Кушинга, у результаті дії кортикостероїдів, овуляції, вагітності, стресі. Лімфоцити Морфологія й функції лімфоцитів Лімфоцити (lymphocytus) є гетерогенною популяцією кліток. Вони утворюються в кістковому мозку, активно функціонують у лімфоїдній тканини. Лімфоцити є центральною ланкою у специфічних імунологічних реакціях. Їхня головна функція – розпізнавання антигену й участь в адекватній імунологічній відповіді організму. Залежно від дифференціровки й участі в захисних реакціях розрізняють два основні види лімфоцитів – Т- і В-лімфоцити. Основні функції лімфоцитів: ▪ В-лімфоцити беруть участь у гуморальному імунітеті, диференціюються в плазматичні клітки, які у відповідь на стимуляцію чужорідними антигенами виділяють імуноглобуліни, спрямовані проти сторонніх структур. ▪ Т-лімфоцити визначають клітинний імунітет, виконують регуляторні й ефекторні функції. Клінічне значення змін лімфоцитів У фізіологічних умовах кількість лімфоцитів збільшується в дітей раннього віку. У патологічних умовах можливо як збільшення лімфоцитів – лімфоцитоз, так і зменшення – лімфоцитопенія. Лімфоцитоз виявляють при вірусних інфекціях (грип, аденовіруси, інфекційний мононуклеоз, гострий вірусний гепатит); хворобах крові (гострий і хронічний лімфолейкози, лімфосаркома); бактеріальних інфекціях (туберкульоз, сифіліс, малярія, черевний тиф, бруцельоз, дифтерія); токсоплазмозі; гіпертиреоїдизмі. Лімфопению виявляють при панцитопенії, дії кортикостероїдів, імунодепресантів, злоякісних новоутвореннях, імунодефіцитних станах, іонізуючому опроміненні. Моноцити Морфологія й функції моноцитів Моноцити (Monocyte) – великі одноядерні лейкоцити, розміром до 18-20 мкм. У нормі моноцити виявляють у крові, кістковому мозку, лімфатичних вузлах, селезінці, печінці. Потрапляючи в тканині, вони перетворюються в макрофаги. Основні функції: - фагоцитоз збудника, імунних комплексів, продуктів клітинного розпаду; - виділення біологічно активних речовин (простагландинів), ферментів (пероксидази, кислих гідролаз); - взаємодія із плазмовими (фібринолітичною, кініновою системами та системою згортання) і тканинними факторами; - утворення активних пірогенів; - виділення інгібіторів запалення; - реалізація імунної відповіді; - секреція цитокінів, що впливають на функціонування інших ланок імунної системи. Клінічне значення зміни кількості моноцитів Моноцити в патологічних умовах можуть збільшуватися – моноцитоз або зменшуватися – моноцитопенія. Моноцитоз виявляють при наступних патологічних станах: - захворювання крові (гострий лейкоз, хронічний мієлолейкоз, лімфогранулематоз, мієлопроліферативні захворювання, злоякісний гістіоцитоз); - інфекції (інфекційний мононуклеоз, вірусні, грибкові, рикетсіозні, протозойні інфекції); -·період одужування після гострих станів; -·гранулематози (туберкульоз, сифіліс, бруцельоз, саркоїдоз, виразковий коліт); -колагенози; -·хірургічні втручання. Моноцитопенію виявляють при наступних патологічних станах: інфекції з нейтропенією, важкий сепсис, апластична анемія. Лейкоцитарна формула і її аналіз Лейкоцитарна формула (лейкограма) – це відсоткове співвідношення всіх п'яти видів лейкоцитів. Лейкоцити розрізняють за ступенем зрілості. Нейтрофільні порушення – співвідношення мієлоцитів, метамієлоцитів, паличкоядерних і сегментоядерних форм. Показники нейтрофілів у периферичній крові в нормі (%) Мієлоциті Метамієлоциті Паличкоядерні Сегментоядерні – – 1,0-6,0 45,0-70,0 Зсув нейтрофільної формули вліво – збільшення в крові паличкоядерних нейтрофілів, поява метамієлоцитів, юних, мієлоцитів, промієлоцитів має місце при інфекціях, отруєннях, гематологічних захворюваннях, після кровотеч, хірургічних втручань. Регенеративний зсув характеризується збільшенням загальної кількості лейкоцитів і паличкоядерних нейтрофілів, свідчить про запальний процес із успішним результатом. Дегенеративному зсуву властиве збільшення паличкоядерних нейтрофілів з дегенеративними змінами в клітках на тлі лейкопенії, яка служить прогностично несприятливою ознакою у хворих з важким гнійно-септичним процесом. Лейкемоїдна реакція – поява в периферичній крові незрілих, проміжних кліток мієло- і лімфопоезу, може протікати по мієлоїдному й лімфоїдному типу. Лейкемоїдна реакція мієлоїдного типу зустрічається у хворих із сепсисом, гнійним процесом, вираженою інтоксикацією, шоком, метастазами рака в кістковий мозок. Лейкемоїдна реакція лімфоїдного типу відзначається при туберкульозі, мононуклеозі. Зсув вправо – збільшення частки сегментоядерних гранулоцитів, спостерігається при спадковій гіперсегментації, мегалобластних анеміях, хворобах печінки й нирок. Тромбоцити Морфологія й функції тромбоцитів Тромбоцити (Thrombocytus) – це без'ядерні клітки, діаметром 2-4 мкм, що є «осколками» цитоплазми мегакаріоцитів кісткового мозку. Основна роль тромбоцитів в організмі – участь у первинному гемостазі. Функції тромбоцитів: - ангіотрофічна функція – тромбоцити беруть участь у підтримці нормальної структури й функціонального стану ендотелія капілярів мікроциркуляторного русла; - формують первинний тромбоцитарний згусток, завдяки адгезивно-агрегаційним реакціям тромбоцитів в ушкоджених судинах; - забезпечують підтримку спазму ушкоджених судин вивільненням факторів, які втримуються в тромбоцитах (насамперед, серотоніна) для зменшення кровотоку в ураженій ділянці; - беруть участь у коагуляційному гемостазі; – здійснюють регуляцію місцевої запальної реакції й імунітету. Клінічне значення змін тромбоцитів Збільшення кількості тромбоцитів (тромбоцитоз) спостерігається при мієлопроліферативних процесах (еритремія, мієлофіброз); при хронічних запальних захворюваннях; при злоякісних новоутвореннях (рак, лімфома, лімфогранулематоз); при кровотечах, гемолітичній анемії; у період одужування при мегалобластних анеміях; після оперативних втручань; після спленектомії; при лікуванні кортикостероїдами. Зменшення кількості тромбоцитів (тромбоцитопенія) спостерігається при спадкових тромбоцитопеніях (уроджена тромбоцитопенія, синдром Уіскота-Олдрича, синдром Бернара-Сульє, синдром Фанконі, краснуха немовлят, гістиоцитоз); захворюваннях крові (апластична анемія, мегалобластні анемії, лейкози); ураженні кісткового мозку (метастази новоутворень, туберкульозна виразка, іонізуюче опромінення); інших захворюваннях (циклічна тромбоцитопенія, пухлини судин, селезінки, еклампсія, гіпертиреоз, гіпотиреоз); інфекціях (вірусні, бактеріальні, рікетсіози, малярія, токсоплазмоз, ВІЛ-інфекція); вагітності, під час менструації; дії лікарських препаратів (цитостатики, анальгетики, антигістамінні засоби й ін.); дії алкоголю, важких металів. Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) Осідання еритроцитів – неспецифічний лабораторний показник крові, який відображає співвідношення фракцій білків плазми. Проба ґрунтується на здатності еритроцитів у позбавленій можливості згортання крові осідати під дією гравітації. Більше ста років даний лабораторний тест застосовується для кількісного визначення інтенсивності різних запальних процесів. Хоча запалення і є найбільш частою причиною прискорення осідання еритроцитів, збільшення ШОЕ також може обумовлюватися й іншими, у тому числі, не завжди патологічними станами. Клінічне значення змін ШОЕ Фізіологічні причини зміни ШОЕ Прискорення ШОЕ: у жінок, особливо в період менструації й вагітності, після вживання їжі, у стані сухоїдіння й голодування. Уповільнення ШОЕ: у чоловіків, в осіб літнього віку. Патологічні причини зміни ШОЕ Прискорення ШОЕ: інфекційно-запальні захворювання, септичні й гнійні процеси, злоякісні пухлини, інфаркт міокарда, аутоімунні захворювання, гемобластози, анемії, вживання деяких лікарських препаратів (саліцилати, морфін, метилдопа, оральні контрацептиви). Уповільнення ШОЕ: серцева недостатність, неврози, епілепсія, анафілактичний шок, гіперпротеїнемія, еритремія, лейкоцитоз, ДВС-синдром, гепатити. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ 1. Тривалість життя еритроцита в нормі: А. 90 - 120 днів, В. 90 - 190 днів, С. 90 - 150 днів, D. 60 - 120 днів, Е. 60 - 150 днів. 2. Діаметр еритроцитів у нормі: А. 7-7,5 мкм В. 6-6,5 мкм С. > 8,0 мкм D. ≥ 12,0 мкм Е. < 6-6,5 мкм 3. Діаметр макроцитів становить: А. 7-7,5 мкм В. 6-6,5 мкм С. > 8,0 мкм D. ≥ 12,0 мкм Е. < 6,5 мкм 4. Діаметр мегалоцитів становить: А. 7-7,5 мкм В. 6-6,5 мкм С. > 8,0 мкм D. ≥ 12,0 мкм Е. < 6,5 мкм 5. Білковою частиною гемоглобіну є: А. Альбумін. В. Трансферин. С. Церулоплазмін. D. Глобін. Е. Гаптоглобін. 6. Кількість еритроцитів для жінок у нормі становить: А. 3,5-4,0*1012 г/л В. 4.0-4,7*1012 г/л С. 5,0-5,5*1012 г/л D. 4,0-5,0*1012 г/л Е. 5,5-6,0*1012 г/л 7. Концентрація гемоглобіну для чоловіків у нормі становить: A. 120-130 г/л B. 130-150 г/л C. 140-160 г/л D. 130-160 г/л E.120-140 г/л 8. Анізоцитоз – це патологічна зміна в еритроцитів: A. Розміру B. Форми C. Діаметра D. Фарбування E. Кількості 9. Пойкілоцитоз – це патологічна зміна в еритроцитів: A. Розміру B. Форми C. Діаметра D. Фарбування E. Кількості 10. Анізохромія – це патологічна зміна в еритроцитів: A. Розміру B. Форми C. Діаметра D. Фарбування E. Кількості 11. Колірний показник у нормі становить: A. 0,8-0,9 B. 0, 86-1,0 C. 0,86-1,1 D. 0,8-0,96 E. 0,8-1,05 12. Кількість тромбоцитів у нормі становить: A. 160-200*109/л B. 180-300*109/л C. 180-320*109/л D. 200-320*109/л E. 200-350*109/л 13. До пойкілоцитів належать усі форми еритроцитів, крім: А. Овалоцитів В. Мішенеподібних еритроцитів. С. Стоматоцитів. D. Акантоцитів. Е. Сидероцитів. 14. Еозинофіли в організмі виконують: А. Захисну функцію В. Є елементами імунної системи С. Регуляторну функцію D. Протекторну функцію Е. Регуляторну й протекторну 15. У крові здорової людини вміст еозинофілів: А. 3-4% В. 2-10% С. 0,5-5% D. 1-7% Е. 7-10% 16. У крові здорової людини вміст лімфоцитів: А. 15-20% В. 10-20% С. 19-37% D. 20-45% Е. 10-15% 17. У крові здорової людини вміст сегментоядерних нейтрофілів: А. 20-30% В. 45-70% С. 15-30% D. 35-80% Е. 85-90% 18. До лейкоцитів агранулоцитарного ряду відносяться: А. Лімфоцити В. Нейтрофіли С. Базофіли D. Моноцити Е. Лімфоцити, моноцити 19. У крові здорової людини вміст паличкоядерних нейтрофілів: А. 10-15% В. 1-5% С. 6-15% D. 20-35% Е. 7-10% 20. Еозинофілія спостерігається при: А. Паразитарних інвазіях В. Панкреатиті С. Плевриті D. Гіпертонічній хворобі Е. Гастриті Еталони відповідей: 1A, 2A, 3C, 4D, 5D, 6B, 7C, 8A, 9B, 10D, 11C, 12C, 13E, 14E, 15C, 16C, 17B, 18B, 19B, 20A. Методичні вказівки ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛІЗ КРОВІ Укладач: Ащеулова Тетяна Вадимівна Наталя Іванівна Питецька Відповідальний за випуск: Ащеулова Тетяна Вадимівна Редактор __________________ Коректор_________________ Комп’ютерн верстка_______________ План 2015___, поз.___, Ризографія. Умов.друк.л.___.Тираж 300 экз. Зауводити, увести до ладу. №____. Ціна____. пр. Науки, м. Харків, 4, ХНМУ, 61022 Редакційно-видавничий відділ 23