До 2 1 0 - р іч ч я Х а р к і в с ьк о ї в и щ о ї м е д и ч н о ї ш к ол и By th e 2 1 0 - a nn i v e r s a r y K ha r ko v Hi g h e r Me d i c a l S c h o o l TREASURY OF KHARKIV MEDICINE PERSONALITIES М І Н І СТ Е Р СТ В О ОХО Р О Н И ЗДО Р О В ’ Я У К РА Ї Н И Х А Р К І В С Ь К И Й Н А Ц І О Н А Л Ь Н И Й М Е Д И Ч Н И Й У Н І В Е Р С И Т ЕТ M I N I S T RY O F H E A LT H O F U K R A I N E K H A R K I V N AT I O N A L M E D I C A L U N I V E R S I T Y Kharkiv KhNMU 2015 Reference book Under the general editorship of Prof. V.M. Lesovoy СКАРБНИЦЯ ХАРКІВСЬКОЇ МЕДИЦИНИ TREASURY OF KHARKIV MEDICINE ПОСТАТІ М І Н І СТ Е Р СТ В О ОХО Р О Н И ЗДО Р О В ’ Я У К РА Ї Н И Х А Р К І В С Ь К И Й Н А Ц І О Н А Л Ь Н И Й М Е Д И Ч Н И Й У Н І В Е Р С И Т ЕТ M I N I S T RY O F H E A LT H O F U K R A I N E K H A R K I V N AT I O N A L M E D I C A L U N I V E R S I T Y Харків ХНМУ 2015 Біографічний довідник За загальною редакцією професора В.М. Лісового УДК 61 (091) (092) (477.54) ББК: 5г + 74. 58 (4 Укр — 4 Хар) В 42 Редакційна колегія: В.М.Лісовий (гол. ред.), В.А.Капустник (заст. гол. ред.), І.В.Летік (відп. секр.), В.В.М’ясоєдов, З.П.Петрова, І.В.Корнейко, Ж.М.Перцева. Editorialboard: V.M. Lesovoy (editor-in-chief.), V.A. Kapustnik (deputychiefeditor), I.V.Letik (executivesecre- tary), V.V.Miasoyedov, Z.P. Petrova, I.V. Korneyko, Zh.M. Pertseva. Дизайн: «Майстерня Ск!п!в» Design: «Майстерня Ск!п!в» Затверджено вченою радою ХНМУ (протокол №5 від 20.05.2015) Approved by the Academic Board of Kharkiv National Medical University Record of proceedings No. 5, 20.05.2015 dated Скарбниця харківської медицини. Постаті : біогр. довід. / За заг. ред. В.М.Лісового — Харків : ХНМУ, 2015. 128 с. фото. Treasury of Kharkiv medicine. Personalities : Reference book / Ed.: V.M. Lesovoy – Kharkiv.: KhNMU, 2015.– with photographs. Книга присвячена вихованцям та викладачам Харківської вищої медичної школи, які зробили значний внесок у розвиток медицини та залишили по собі пам’ять у назвах законів і операцій, симптомів і реакцій, космічних і географічних об’єктів тощо. Видання розраховане на викладачів і студентів медичних вузів, лікарів та істориків медицини, краєзнавців і вчителів, широке коло читачів. The book is dedicated to pupils and teachers of Kharkiv higher medical schools that have made significant contribution to the development of medicine and left a memory in the names of the laws and operations, symp- toms and reactions, space and geographic objects. The publication is intended for teachers and medical students, doctors and medical historians, ethnographers and teachers, as well as a wide range of readers. УДК 61 (091) (092) (477.54) ББК: 5г + 74. 58 (4 Укр — 4 Хар) © Харківський національний медичний університет, 2015 © «Майстерня Ск!п!в», дизайн, 2015 В 42 ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 6 Artes serviunt vitae, sapientia imperat KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY 7 В І Д Р Е КТО РА Великий філософ Древньої Греції Со- крат говорив, що всі професії у світі — від людей, лише три — від Бога. Суддя, пе- дагог та лікар, за визначенням мудреця, отримують свій дар від Бога. Професія лікаря — одна з найдревніших і найша- нованіших у суспільстві, навіть це спосіб життя, а не професія. Лікар завжди гото- вий віддати всього себе здоров’ю, а зна- чить, і щастю інших. Обрати найнеобхіднішу, найважчу, найвідповідальнішу та найгуманнішу з професій — це вибір сильної людини! Лише особистість, що здатна на щоден- ну кропітку працю, на самопожертву, на відданість професії, гідна стати справ- жнім Лікарем. Саме такими лікарями — особистостями пишається ХНМУ, який нараховує 210 років славетної історії. Медичний факультет, який став осно- вою знаної у світі харківської вищої медичної школи, медичні академія, ін- ститути, університет, що працювали потім у Харкові й продовжували його діяльність, дали країні велику кіль- кість спеціалістів — лікарів та вчених- медиків, які зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняної медичної науки й практики. Серед них були не просто вчені-першопроходці в багатьох на- прямках медицини, а просвітителі, гу- маністи, люди, яких вирізняли глибокий патріотизм та високі моральні якості. І це було в усі періоди її існування. Іме- на Л.Л. Гіршмана та А.Г. Подрєза, братів Данилевських і М.П. Трінклера, В.П. Во- робйова та Ю.М. Гофунга, В.М. Жданова, М.М. Цехновіцера, Л.Т. Малої та багатьох інших самивідданих лікарів широко ві- домі в історії медицини й принесли за- служену славу Харкову. Прийдешні покоління громадян Укра- їни мусять знати ці імена та стати гідни- ми наступниками великих особистостей, які є славою і скарбницею харківської медицини. В.М. Лісовий R E C T O R ’ S N OT E The great philosopher of ancient Greece, Socrates said that all professions in the world were from people, and only three were from the God. According to the wise man, the judge, the teacher and the doctor get their gift from the God. Medical profes- sion is one of the oldest and most respect- ed in the world, rather a way of living, not a profession. The doctor is always ready to give himself to health, and therefore hap- piness of others. To choose the most necessary, most dif- ficult, most dramatic and most humane of professions is an act of a strong man! Only a person who is capable of daily hard work, self-sacrifice, devotion to the profes- sion is worthy to become a true Physician. It is these doctors that KhNMU, which has 210 years of glorious history, is proud of. The Faculty of Medicine, which laid the foundation of the world-known Kharkiv higher medical school, as well as medical academies, institutes, university, which worked and have been working in Khark- ov continuing its activity, gave the coun- try a large number of medical practitioners and researchers who have made outstand- ing contribution to the medical science and practice. Among them were not only pio- neers in many areas of medicine, but also educators, humanists, people who are best known for great patriotism and high moral character. And this was in all periods of its existence. The names of L.L. Hirschman, A.G. Podryez, Danilevsky brothers and M.P. Trinkler, V.P. Vorobyov and Yu.M. Go- fung, V.M. Zhdanov, M.N. Tsehnovitser, L.T. Mala and many others are well-known in the history of medicine and brought de- served fame to Kharkiv. The coming generations of citizens of Ukraine must know these names and be- come worthy successors of the great person- alities who are fame and treasure Kharkiv medicine. V.N. Lesovoy ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 8 (1893–1965) — епідеміолог і мікробіо- лог. Член-кореспондент Академії медич- них наук СРСР. Закінчив Харківський медичний інсти- тут (1922, нині Харківський національний медичний університет). У різні часи був завідуючим лабораторіями Всесоюзного інституту експериментальної медицини (Ленінград) та Інституту патофізіології та експериментальної терапії (Москва), завідуючим лабораторією інфекційної патології Інституту нормальної та пато- логічної фізіології АМН СРСР, де працю- вав до кінця життя. Основні дослідження А.Я. Алимова присвячені вивченню інфекційних захво- рювань з природною вогнищевістю. Ви- значив роль кліщів у передачі збудника персидського зворотного тифу. Розробив засоби специфічної профілактики ана- еробних інфекцій. Започаткування систематичного ви- вчення кліщових рикетсіозів в СРСР. Перше виявлення марсельської лихо- манки в Криму. (1893–1965), epidemiologist and microbi- ologist, Corresponding Member of the Acade- my of Sciences of the USSR. In 1922 he graduated from Kharkov Medical University (now Kharkov Nation- al Medical University). Alymov headed the laboratories of the All-Union Institute of Ex- perimental Medicine (Leningrad) and Pa- thology and Experimental Therapy Institute (Moscow), infection pathology laboratory at the Institute of Normal and Pathological Physiology of the Academy of Sciences of the USSR. His major investigations dealt with in- fectious diseases of a natural focal char- acter. He determined the role of fowl ticks as a causative agent of Persian reversible typhus. He developed means for specific an- aerobic infections prevention. Initiating systemic studying of the tick- borne rikketsioses in the USSR. Revealing the existence of Marseilles fe- ver in the Crimea for the first time. Знання є розуміння того, як най- ниціше явище пов’язане з цілим; ніщо не існує само собою. Ален Андрій Якович АЛИМОВ ANDREY YAKOVYCH ALYMOV KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY 9 Наші знання ніколи не можуть мати кінець саме тому, що пред- мет пізнання безкінечний. Б. Паскаль (1901–1993) — гістолог. Лауреат Державної премії УРСР. Закінчив біологічний факультет Мос- ковського університету (1925). Від 1937 р. — завідувач кафедри гісто- логії Харківського медичного інституту (нині Харківський національний медич- ний університет) та одночасно керівник відділу гістофізіології Українського ін- ституту експериментальної ендокрино- логії. Науково-дослідницька діяльність Б.В. Альошина присвячена вирішенню кардинальних проблем сучасної ендо- кринології. Б.В. Альошин розкрив окремі закономірності діяльності щитовидної залози, висунув оригінальну теорію пато- генезу зобної хвороби. Співавтор підруч- ника «Гістологія» (1963). Пріоритетні дослідження механізмів зв’язку між нервовою та ендокринною системами. (1901–1993), histologist, laureate of the State Prize of the USSR (1973). He graduated from the Faculty of Biology of Moscow University (1925). In 1937 B.V. Alioshin was elected the head of Histology Department of Kharkiv Medical Institute (now Kharkiv National Medical Uni- versity) and simultaneously became the head of Histophysiology Department of Ukrainian Institute of Experimental Endocrinology. His research dealt with solving the fundamental problems of modern endocrinology. B.V. Ali- oshin disclosed some patterns of the thyroid gland activity, advanced the original theo- ry of goiter pathogenesis. Co-author of the textbook «Histology» (1963). Priority researches of the communication mechanisms between the nervous and endo- crine systems. Борис Володимирович АЛЬОШИН BORIS VLADIMIROVICH ALYOSHIN ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 10 (1894–1968) — патофізіолог. Член- кореспондент АН УРСР, заслужений діяч науки УРСР (1947). Закінчив з вiдзнакою медичний фа- культет Харківського університету (1917, нині Харківський національний медич- ний університет). Від 1929 р. — завідувач кафедри патофі- зіології Харківського медичного інститу- ту, яку блискуче очолював майже 40 років. Одночасно керував створеними ним від- ділами патофізіології Українського пси- хоневрологічного інституту (1923–1955) та Українського інституту експеримен- тальної медицини (1934–1941). Основні наукові напрямки праць Д.О. Альперна — патологія нерво- во-ендокринної регуляції, патохімія за- палення й фізіологічні механізми алер- гічних реакцій. Підручник Д.О. Альперна «Патологи- ческая физиология» витримав 6 видань різними мовами. Почесний член Міжна- родної протиревматичної ліги (1938). Обґрунтування концепцiї нейрогумо- ральних розладiв. Прiоритет у встановленнi факту взаємодii медiаторів запалення (1963). (1894–1968), pathophysiologist, Cor- responding Member of Ukrainian Academy of Sciences, Honored Scientist of Ukraine (1947). In 1917 he graduated with distinction from the Medical Faculty of Kharkiv University (now Kharkiv National Medical University). He was elected to be the head of the Pathophysiological Department of Kharkiv Medical Institute (1929), which he brilliantly headed for almost 40 years. At the same time he headed the departments of pathophysiol- ogy of Ukrainian Psychoneurologic Institute (1923–1955) and Ukrainian Institute of Ex- perimental Medicine (1934–1941). Main scientific works of D.O. Alpern are related to pathology of neuroendocrine reg- ulation, pathochemistry of inflammation and physiological mechanisms of allergic reac- tions. «Pathologic physiology», a well-known textbook by D.O. Alpern, had 6 editions in dif- ferent languages. Honorary member of Inter- national Antirehumatism Ligue (1938). Substantiation of the concept of neurode- generative disorders Priority in the determination of the fact of interaction of inflammatory mediators (1963) Без пристрастного, жвавого, га- рячого ставлення, без захоплення дослідника своїм предметом, на- вряд чи побачило б світ хоч одне суттєве завоювання науки. К.Тимірязєв Данило Овсійович АЛЬПЕРН DANILO OVSІYOVICH ALPERN KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY 11 Істинне питання полягає не в тому, як з’явився людський рід; важливо знати, що таке людина і, особливо, якою вона має бути. Ж.Гюйо (1866–1930) — педіатр. Закінчив з відзнакою медичний фа- культет Харківського університету (1891, нині Харківський національний медич- ний університет), працював ординатором шпитальної терапевтичної клініки. Член правління Союзу боротьби з дитячою смертністю, згодом член наукової ради Наркомздоров’я з питань охорони мате- ринства й дитинства. Завідувач кафедри педіатрії, організатор і керівник дитячої клініки Харківського медичного інститу- ту (1920). Я.С. Аркавін приділяв велику увагу створенню лікувальних закладів для ді- тей грудного віку. Організатор дитячої консультації при клініці Всеукраїнського інституту охорони материнства й дитин- ства у Харкові. Основоположник практичної україн- ської мікропедіатрії. (1866–1930), pediatrician. Ya.S.Arkavin graduated from medical faculty of Kharkiv University (1891, at pres- ent Kharkiv National Medical University). He worked as a resident of therapeutic clinic. He headed the Children's Clinic of Kharkiv Medical Institute. Ya.S.Arkavin paid a great attention to cre- ation of medical institutions for infants. He was the organizer of Pediatric clinic of All-Ukrainian Institute of Maternity and Childhood Protection in Kharkiv. The founder of practical Ukrainian mi- cropediatrics. Яків Сергійович АРКАВІН YAKIV SERHIYOVYCH ARKAVIN ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 12 (1911–1974) — акушер-гінеколог. Член-кореспондент АМН СРСР. Закінчив Харківський медичний інсти- тут (1933, нині Харківський національний медичний університет), де працював ор- динатором, а згодом асистентом кафедри акушерства й гінекології. Завідував кафе- драми акушерства й гінекології Львівсько- го медичного інституту, Ужгородського університету, Київського медичного ін- ституту. Одночасно був Головним акуше- ром-гінекологом Мiнicтерства охорони здоров’я УРСР (1959–19674). Серед його важливих наукових розро- бок — фізіологія та патологія скоротливої діяльності матки при вагітності й поло- гах, пізні гестози вагітних, гіпоксія плода та асфіксія новонародженого, онкогінеко- логія. Лауреат трьох академічних премій ім. В.Ф. Снєгірьова, В.С. Груздєва (1972), О.В. Палладіна (1976) Створення концепцiї фiзiологiї пологiв. Клеми за Бакшеєвим (метод зупин- ки акушерських кровотеч накладанням клем на параметрiй). (1911–1974), obstetrician-gynecologist, Corresponding Member of Academy of Med- ical Sciences of the USSR. M.S. Baksheyev graduated from Kharkiv Medical Institute (1933, at present Kharkiv National Medical University) where he worked as a resident, and subsequently as an assistant of the Chair of Obstetrics and Gynecology. He held the same-name Chairs of Lviv Medical Institute, Uzhgorod Univer- sity, Kyiv Medical Institute. At the same time he was the Chief Obstetrician-Gynecologist of Ministry of Health of the Ukrainian SSR (1959–1974). Physiology and Pathology of contractive uterus activity in pregnancy and labor, late gestoses of pregnant women, fetus hypoxia and newborn asphyxia, oncogynecology were among his important scientific problems. Thrice academic prizewinner (V.F.Snegiryov, V.S.Gruzdev (1972), O.V.Palladin (1976) priz- es). Creation of the concept of labor physiol- ogy. Baksheyev approximating forceps (the method of stopping of obstetrical bleedings applying the approximating forceps on par- ametrium). Люди, які бажають зберегти свої розумові та фізичні сили як мож- но довше, повинні вести дуже розмірений спосіб життя. І.І.Мечников Микола Сергійович БАКШЕЄВ MYKOLA SERHIYOVYCH BAKSHEYEV KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY 13 Думка — мати діяльності, вона жива душа її, не тільки призвід- ниця її, а й охоронниця. Тому думка служить основою, началом і таємною сутністю всього люд- ського життя на землі. Т. Карлейль (1861–1934) — гігієніст, Герой Праці. Поступив до медичного факультету Харківського університету (1880, нині Харківський національний медичний уні- верситет). Завершив медичну освіту в Ка- занському університеті (1886). Служив ординатором у Харківській губернській лікарні, завідував Московським шкільно- санітарним бюро, працював старшим на- уковим співробітником у Московському інституті гігієни ім. Ф.Ф. Ерісмана. Д.Д. Бекарюков брав участь у перших розробках гігієнічних норм навчального навантаження школярів. Автор першого в Росії підручника зі шкільної гігієни. Організатор перших дитячих оздо- ровчих установ. (1861–1934), hygienist, Hero of Labor. D.D.Bekaryukov entered medical facul- ty of Kharkiv University (1880, at present Kharkiv National Medical University) and completed his medical education at Kazan University (1886). He worked as a resident in Kharkiv provincial hospital, he held Mos- cow School-Sanitary Bureau, worked as the Senior researcher at F.F.Erisman Moscow In- stitute of Hygiene. D.D.Bekaryukov participated in elabora- tion of hygienic norms of academic load for schoolchildren. The author of the first textbook on School Hygiene in Russia (1906, 1914) The organizer of the first childrens' recre- ational institutions. Дмитро Дмитрович БЕКАРЮКОВ DMYTRO DMYTROVYCH BEKARYUKOV ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 14 (1895–1971) — педіатр. Член-корес- пондент АМН СРСР, заслужений діяч на- уки УРСР (1959). Закінчив медичний факультет Харків- ського університету (1917, нині Харків- ський національний медичний універси- тет). Завідувач кафедри дитячих хвороб Харківського медичного інституту, за- ступник директора інституту з навчаль- ної та наукової роботи (1946–1952). Його дослідження стосуються актуаль- них проблем педіатрії: туберкульозу, рев- матизму, дизентерії. В.О. Бєлоусов та його співробітники розробили методи діагнос- тики ранніх форм туберкульозу та спосо- би лікування туберкульозного менінгіту. Нагороджений орденами Леніна, Трудо- вого Червоного Прапора, медалями. Розробка критеріїв диференційної ді- агностики туберкульозу та неспецифіч- них захворювань бронхолегеневої систе- ми. (1895–1971), pediatrician, Correspond- ing Member of Academy of Medical Sciences of the USSR, Honored scientist of Ukrainian SSR (1959). V.O. Belousov graduated from medical faculty of Kharkiv University (1917, at pres- ent Kharkiv National Medical Universi- ty). He held the Chair of Children's diseas- es at Kharkiv Medical Institute. He was the Deputy Director of Institute for Educational and Scientific work (1946–1952). His studies concerned actual problems of Pediatrics: tuberculosis, rheumatism, dysentery in children. V.O. Belousov and his colleagues developed methods of diag- nostics of early forms of tuberculosis and ways of treatment of tubercular meningitis. He was awarded Lenin Order, Order of the Red Banner of Labor, medals. Working out of criteria of differential diagnostics of tuberculosis and nonspecific diseases of bronchopulmonary system. Лише той збагачує людство, хто допомагає йому пізнати себе, хто поглиблює його творчу свідомість. С. Цвейг Володимир Олександрович БЄЛОУСОВ VOLODYMYR OLEKSANDROVYCH BELOUSOV KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY 15 Необхідно, щоб людина зрозуміла..., що на ній відповідальність за всі нещастя землі і що їй належить слава за все хороше, що є в житті. Р. Роллан (нар. у 1962) — лікар, державний діяч. Академік Національної академiї медич- них наук України, заслужений діяч науки і техніки України (2004), заслужений лікар України (2000). Закінчив з вiдзнакою Харківський ме- дичний інститут (1985, нині Харківський національний медичний університет). За- відувач кафедри клінічної фармакології ХНМУ. Сфера наукових інтересів О.М.Біловола пов’язана з вивченням фундаменталь- ної проблеми кардіології — визначенням та оцінкою тонких нейрогуморальних та геодинамічних механізмів при артері- альній гіпертензії. О.М.Біловол — депутат Верховної Ради України III і IV скликання. Перший заступник Міністра охорони здоров’я України — головний державний санітарний лікар України (2009), член РНБУ (2009), Почесний професор ХНМУ. Обґрунтування необхідності викорис- тання при артеріальній гіпертензії лі- кувальних засобів, спрямованих на нор- малізацію гуморально-ендотеліальних взаємодій. (born in 1962), doctor, a statesman, Academician of National Academy of Med- ical Sciences of Ukraine, Honored Scien- tist of Ukraine (2004), Honored Doctor of Ukraine. He graduated with honors from Kharkiv Medical Institute (1985, at present Kharkiv National Medical University). He is the Head of Clinical Pharmacology Department of Kh- NMU. The scientific field of O.M.Bilovol is connected with studying of fundamen- tal problem of Cardiology — definition and estimation of thin neurohumoral and geody- namic mechanisms in arterial hypertension. O.M. Belovol was the Deputy of Verkhovna Rada of Ukraine ІІІ and ІV convocations. The First Deputy Minister of Health of Ukraine — the Chief Sanitary Doctor of Ukraine (2009), the Member of National Security Council of Ukraine (2009), Emeritus Professor of KhNMU. Substantiation of necessity of using med- icines directed on normalization humor- al-endothelial interactions in arterial hy- pertension. Олександр Миколайович БІЛОВОЛ OLEKSANDR MYKOLAYOVYCH BILOVOL ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 16 (нар. у 1953) — лікар, політичний й громадський діяч. Лауреат Державної премії України в галузі науки й техніки (1999), заслужений лікар України (2001). Закінчила Харківський медичний ін- ститут (1977, нині Харківський націо- нальний медичний університет). Працю- вала акушером-гінекологом медчастини №3 Новокраматорського машинобудів- ного заводу, заступником головного лі- каря Краматорської центральної міської лікарні. Народний депутат Верховної Ради України (від 2000 р. трьох скликань по- спіль). Р.В. Богатирьова — голова підкомі- тету з питань законодавчого забезпечення медичної допомоги, член парламентсько- го бюджетного комітету та член постійної делегації Верховної Ради в Парламент- ській Асамблеї Ради Європи. Секретар Ради національної безпе- ки й оборони України (2007–2012), віце- прем’єр-міністр України (2012–2014), міністр охорони здоров’я України (2012– 2014), Почесний професор ХНМУ. Ініціатива втілення в життя Дер- жавної програми генетичного моніто- рингу. (born in 1953), doctor, political and pub- lic figure. Ukraine State Prize Winner, Hon- ored Doctor of Ukraine (2001). She graduated from Kharkiv Medical In- stitute (1977, at present Kharkiv Nation- al Medical University). R.V. Bohatyryova worked as an obstetrician-gynecologist in Medical center №3 at Novokramatorsk machine-building plant, the Deputy Chief Doctor of Kramatorsk central city hospital. R.V. Bohatyryova was the People's Dep- uty of Verkhovna Rada of Ukraine (since 2000 of three convocations successively), the Chairman of Subcommittee for the leg- islative providing of Medicare, the Member of Parliamentary Budget Committee, the Representative of the permanent delegation of Verkhovna Rada of Ukraine to Parliamen- tary Assembly of the Council of Europe, the Secretary of National Security Council and Defense of Ukraine (2007–2012), the Vice- prime Minister of Ukraine (2012–2014), the Minister of Health of Ukraine (2012–2014), Emeritus Professor of KhNMU. Implementation of State-run program of genetic monitoring. Честь людини полягає в тому, щоб у задоволенні своїх потреб вона залежала тільки від свого праце- любства, від своєї поведінки і від свого розуму. Гегель Раїса Василівна БОГАТИРЬОВА RAISA VASYLIVNA BOHATYRYOVA KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY 17 (1873–1928) — лікар, філософ, пись- менник, економіст, політичний діяч. Член II Державної думи (1906–1907). Поступив на природниче відділення фізико-мате- матичного факультету Московського уні- верситету, у подальшому закінчив медич- ний факультет Харківського університету (1899, нині Харківський національний ме- дичний університет). Першим дійшов висновку, що обмінне переливання крові веде до підняття сил, до підвищення життєздатності організ- му. Очолив створений у Москві за його ініціативою перший у світі Інститут пе- реливання крові (нині Центральний ін- ститут гематології й переливання крові), опублікував свою основну працю «Борьба за жизнеспособность», де намагався об- ґрунтувати можливість боротьби з перед- часною старістю шляхом обмінного пере- ливання крові. У 1924–1928 провів на собі 11 обмінних переливань крові, дванадця- те стало смертельним. Засновник і керівник першого у світі Інституту переливання крові у Москві. Один з основоположників наукового обґрунтування переливання крові. (1873–1928), doctor, philosopher, writer, economist, politician, the Member of II State Duma (1906–1907). He entered Science Department of physi- cal and mathematical faculty of Moscow Uni- versity, and then he graduated from medical faculty of Kharkiv University (1899, at pres- ent Kharkiv National Medical University). He first came to a conclusion that ex- change blood transfusion leads to a raise of bioenergy and increase of viability of an organism. He headed the first in the world Institute of Blood Transfusion (at present Central Institute of Hematology and Blood Transfusion) created in Moscow under his initiative. He published the basic work "Fight for viability" where he tried to prove a pos- sibility of fight against a premature old age by exchange blood transfusion. In 1924– 1928 he underwent 11 exchange blood trans- fusions himself, the twelfth one became fa- tal. The founder and the Head of the first in the world Institute of Blood Transfusion in Moscow One of the founders of a scientific sub- stantiation of blood transfusion. Мета в житті не в тому, щоб здо- бути собі безсмертну славу... Вона в тому, щоб перетворювати кожен день на маленьку вічність. А. Моруа Олександр Олександрович БОГДАНОВ (МАЛИНОВСЬКИЙ) OLEKSANDR OLEKSANDROVYCH BOHDANOV (MALYNOVSKY) ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 18 (нар. у 1962 ) –хірург-клініцист. Заслу- жений діяч науки і техніки України (2008), лауреат Державної премії України в галу- зі науки і техніки (2005), Почесний грома- дянин м. Харкова (2014). Закінчив з відзнакою Харківський ме- дичний інститут (1985, нині Харківський національний медичний університет). Директор Державної установи «Інсти- тут загальної та невідкладної хірургії НАМН України, завідувач кафедри хірур- гії №1 ХНМУ. Володіє сучасними методиками най- складніших операцій на органах черевної та грудної порожнин, у тому числі на су- динах і серці. Наукові досягнення вченого узагальнені у працях, серед яких 57 моно- графій, 743 статті, 283 авторських свідо- цтва та патенти України. Член президії Європейської асоціації хірургів та Асоціації хірургії травми та ін- тенсивної терапії, нагороджений медал- лю Марії Кюрі за заслуги в хірургії (2006, Кембрідж, Англія). Автор квантово-біологічної теорії. Симптом Бойка-Проніна при гостро- му апендициті. (born in 1962), clinical surgeon, Honored Scientist of Ukraine (2008), Ukraine State Prize Winner (2005), Honorary Freeman of Kharkiv (2014). He graduated with honors from Kharkiv Medical Institute (1985, at present Kharkiv National Medical University). V.V. Boyko is the Director of Kharkiv Sci- entific Research Institute of the General and Emergency Surgery, the Head of the Surgery Department №1of KhNMU. He masters the high technology of the most difficult operations on the organs of thoracic and abdominal cavities, includ- ing vessels and the heart. Scientific achieve- ments of the scientist are generalized in his works, among them 57 monographs, 743 ar- ticles, 283 copyright certificates and patents of Ukraine. V.V. Boyko is the Member of Pre- sidium of the European Association of Sur- geons and Association of Surgery of Trauma and Intensive therapy. He was awarded Ma- rie Curie Medal for Merits in Surgery (2006, Cambridge, England) The author of the quantum-biological theory. Boyko-Pronin symptom in acute appen- dicitis. …наука вимагає від людини всього її життя. І якщо у вас було б два жит- тя, то і їх би не вистачило вам. Вели- кого напруження та великої при- страсті вимагає наука від людини. І.П.Павлов Валерій Володимирович БОЙКО VALERIY VOLODYMYROVYCH BOYKO KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY 19 (1869–1931) — судовий медик. Заслу- жений професор УРСР (1925). Закінчив з відзнакою медичний фа- культет Харківського університету (1895, нині Харківський національний медич- ний університет). Від 1910 — завідувач ка- федри судової медицини, якою він керу- вав до кінця життя. Запропонована ним у 1904 методи- ка визнання прижиттєвості странгуля- ційної борозни ввійшла до підручників. М.С. Бокаріус першим у Росії провів дак- тилоскопічну експертизу (1911). Став за- сновником криміналістичного напрямку в судовій медицині. Запропоновані ним реакції при судово-медичному дослі- дженні речових доказів включені до сві- тової літератури. Брав участь у створенні державних за- конодавчих актів з питань експертизи, у підготовці карного й карно-процесуаль- ного кодексів УРСР. Засновник Інституту науково-судо- вої експертизи, який носить його ім’я. Проба Бокаріуса. (1869–1931), forensic medical expert, Emeritus Professor of the Ukrainian SSR (1925). He graduated with honors from the Med- ical faculty of Kharkiv University (1895, at present — Kharkiv National Medical Uni- versity). Since 1910 till the end of his life Mykola Serhiyovych headed the Department of Forensic Medicine. In 1904 he proposed methods for recog- nition of inter vivo strangulation furrow and it was introduced into manuals. M.S. Bokar- ius was the first in Russia to provide dacty- loscopic expert examination (1911). He be- came a founder of criminalistic direction in forensic medicine. Reactions proposed by him for the forensic medical examination of evidentiary material were included into the world’s literature. He took part in elaboration of the state legislative acts concerning the problems of expert examination, preparation of Crim- inal and Criminal Procedural Codes of the Ukrainian SSR. He is the founder of the Research Insti- tute of Forensic Examinations Bokarius test. Хто збагнув яку-небудь велику істи- ну і жваво її відчуває, тому нема чого боятися висловлювати її, хоча б вона і була вже висловлена іншими. Усяка істина нова, коли автор висловлює її в особливий, йому властивий спосіб. Л. Вовенарг Микола Сергійович БОКАРІУС MYKOLA SERHIYOVYCH BOKARIUS ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 20 (1924–2002) — лікар-сепсисолог. Член- кореспондент Академії медичних наук СРСР. Лауреат Державної премії Грузії (1985). Закінчив санітарно-гігієнічний фа- культет Харківського медичного інститу- ту (1951, нині Харківський національний медичний університет). Працював у Вій- ськово-медичній академії ім. С.М.Кірова. Від 1969 — завідувач кафедри інфекцій- них хвороб Тбіліського інституту удоско- налення лікарів. Брав участь у ліквідації холери в Грузії (1970). Створив Республіканський проти- сепсисний центр, керівником якого зали- шався майже до кінця життя. Міністр охо- рони здоров’я Грузинської РСР. Засновник нового напрямку в медици- ні — сепсисології. (1924–2002), doctor-sepsisologist, Cor- responding Member of Academy of Medical Sciences of the USSR, Georgia State Prize Winner (1985). He graduated from the Sanitation and Hy- giene faculty of Kharkiv Medical Institute (1951, at present — Kharkiv National Medical University). He worked in the Kirov Military Medical Academy. In 1969 he became the head of the Infectious Diseases Department of Tbilisi Postgraduate Medical Institute. V.H. Bochoryshvili took part in eradication of cholera in Georgia (1970). He created Re- publican Anti-septicemic Centre and headed it almost till the end of his life. He was the Minister of Health of the Georgian SSR. The founder of a new direction in medi- cine — sepsisology. Дешеві перемоги нічого не варті. Тільки ті перемоги заслуговують на що-небудь , які є результатом тяжкої боротьби. Г. Бічер Вахтанг Гаврилович БОЧОРИШВІЛІ VAKHTANH HAVRYLOVYCH BOCHORYSHVILI KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY 21 (1902–1986) — біохімік. Академік АМН СРСР та АН СРСР, лауреат Державної пре- мії СРСР (1941) Закінчив Харківський медичний інсти- тут (1925, нині Харківський національний медичний університет). Працював у Москві в науково-дослід- них інститутах: біохімічному, професій- них захворювань, експериментальної ме- дицини. О.О. Браунштейн — Герой Соціалістич- ної Праці (1972), лауреат Ленінської пре- мії (1982), почесний член Національної академії наук США, кількох зарубіжних академій і наукових товариств. Удостоє- ний звання доктора honoris causa Брюс- сельського, Грейфсвальдського та Па- ризького університетів. Відкриття реакції трансамінування амінокислот. Відкриття ролі вітаміну В6 у пере- творенні амінокислот. (1902–1986), biochemist, Academician of Academy of Medical Sciences of the USSR and Academy of Sciences of the USSR, USSR State Prize Winner (1941). He graduated from Kharkiv Medical In- stitute (1925, at present — Kharkiv National Medical University). He worked in Moscow in several scientific research institutes of Biochemistry, Occupa- tional Diseases, Experimental Medicine. О.О. Braunshtein was given the title of So- cialist Labor Hero (1972), he was Lenin Prize Winner (1982), Honorary member of the USA National Academy of Sciences, some foreign academies and scientific societies. He was awarded the title of Doctor Honoris Causa by the Universities of Brussels, Greifswald and Paris. Discovery of amino acids transamination reaction. Discovery of the role of vitamin В6 in transformation of amino acids. Час обговорить та оцінить краще за нас і наші переконання, і наші дії. І якщо ми віддано служили ідеї, яка, за нашим твердим переконанням, вела нас до іс- тини шляхом життя, науки й школи, то будемо сподіватись, що й потік часу не віднесе її разом з нами. М.І.Пирогов Олександр Овсійович БРАУНШТЕЙН OLEKSANDR OVSIYOVYCH BRAUNSHTEIN ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 22 (1894–1967) — рентгенолог. Закінчив Харківський медичний ін- ститут(1925, нині Харківський національ- ний медичний університет). Від 1929 по 1941 — асистент кафедри рентгенології Харківського медичного інституту (ХМІ). Одночасно завідував рентгенкабінетом інституту фізкультури і рентгенівським сектором клінік ХМІ. Учасник Великої Вітчизняної війни. З 1950 — завідувач кафедри рентгенології Харківського медичного інституту. Про- водив дослідження з використання мето- ду томографії при абсцесах легень. Конструктор універсального кімогра- фа і томографічної приставки. (1894–1967), radiologist. He graduated from Kharkiv Medical In- stitute (1925, at present — Kharkiv National Medical University). Since 1929 to 1941 he was an Assistant of the Radiology Department of Kharkiv Medical Institute (KhMI). At the same time he was in charge for the x-ray consulting in the Institute of Physical Culture and X-ray sector of KhMI clinics. He participated in the Great Patriotic War. In 1950 he became the Head of Radiology Department of Kharkiv Medical Institute. He studied the usage of tomography tech- nique in the abscesses of lungs. He is the designer of the universal cymo- graph and tomography unit. Найцінніший внесок, який може зробити людина на користь потом- ства, — це служити своїм життям прикладом шляхетного характеру. С.Смайлс Георгій Андрійович БУРЛАЧЕНКО HEORHIY ANDRIYOVYCH BURLACHENKO KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY 23 (1833–1892) — анатом. Закінчив медичний факультет Дерпт- ського (1857, нині Тартуського) універси- тету, де працював помічником прозекто- ра, приват-доцентом. З 1864 І.К. Вагнер — доцент кафедри нормальної анатомії медичного факуль- тету Харківського університету, профе- сор, завідувач кафедри (нині Харківський національний медичний університет). На мікроскопічних препаратах показав місце закінчення здорових шляхів. Заслу- гою І.К Вагнера є побудова нового анато- мічного корпусу Харківського універси- тету (1887). Відкриття наявності нервових клі- тин у зоровому бугрі головного мозку. (1833–1892), anatomist. He graduated from the Medical facul- ty of the University of Derpt (1857, at pres- ent of Tartu) where worked as an Assistant of prosector, Assistant Professor. In 1864 I.K. Vahner became an Associ- ate Professor of the Normal Anatomy De- partment of the Medical faculty of Kharkiv University (at present — Kharkiv National Medical University), Professor, Head of the Department. He demonstrated the terminal locus of op- tic tract with the aid of microscopic samples. The construction of the new anatomy build- ing (1887) was his great achievement. The discovery of presence of nervous cells in optic thalamus. Усе є отрута, і все є ліки. Одна тільки доза робить речовину або отрутою, або ліками. Парацельс Іван Карлович ВАГНЕР IVAN KARLOVYCH VAHNER ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 24 (1871–1955) — хімік-фармаколог. За- служений діяч науки УРСР (1946). Закінчив природниче відділення фі- зико-математичного факультету Харків- ського університету (1904). Професор кафедри фармації та фарма- когнозії Харківського університету (1909). Перший директор першого в СРСР Харків- ського фармацевтичного інституту (1921). Найбільше значення приділяв вивченню хімії речовин лікарського значення й бу- дові молекул за даними спектрів погли- нання в ультрафіолетовій області. Перший дослідник зв’язку між будовою молекул і їх фізіологічною дією. (1871–1955), chemist-pharmacologist, Honored Scientist of the Ukrainian SSR (1946). He graduated from the Natural Depart- ment of the Physico-mathematical faculty of Kharkiv University (1904, at present — Kharkiv National Medical University). He was a Professor of the Department of Pharmacy and Pharmacognosy of Kharkiv University (1909, at present — Kharkiv Na- tional Medical University). He was the first Director of the first in the USSR Kharkiv Institute of Pharmacy (1921). He paid major attention to the study of chemical substances of medical value and molecular structure according to the data of absorption spectra in ultraviolet region. The first researcher of the relation be- tween the structure of molecules and their physiological action. Успіх слід вимірювати не так ста- новищем, якого людина досягла в житті, скільки тими перешкода- ми, які вона подолала, домагаю- чись успіху. Д. Вашингтон Микола Авксентійович ВАЛЯШКО MYKOLA AVKSENTIYOVYCH VALYASHKO KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY 25 (1874–1942) — хірург, організатор охо- рони здоров’я. Закінчив медичний факультет Харків- ського університету (1899, нині Харків- ський національний медичний універси- тет). Голова Надзвичайної комісії з бороть- би з епідеміями на Туркестанському та Південно-Західному фронтах (1919), з 1922 — головний лікар 2-ої Градської лі- карні (1922), професор 2-го Московсько- го державного університету (нині Росій- ський національний дослідний медичний університет ім. М.І.Пирогова). Від 1924 — директор пропедевтичної, потім факуль- тетської хірургічної клініки цього універ- ситету. Нагороджений орденами Леніна й Червоної Зірки. Ініціатор створення Московського інституту невідкладної допомоги (нині Московський НДІ швидкої допомоги ім. М.В.Скліфосовського.) (1874–1942), surgeon, organizer of health care. He graduated from Medical faculty of Kharkiv University (1899, at present — Kharkiv National Medical University). He was the Head of the Emergency Com- mission for struggle against epidemics at Turkestan and Southwest Fronts (1919), since 1922 he was the Chief Doctor of the 2-nd Gradska Hospital, Professor of the 2-nd Moscow State University (at present Pirogov Russian National Research Medical Univer- sity). Since 1924 he was the Director of Pro- pedeutic and then of the Clinical (Faculty) Surgery clinics. He initiated organizing of the Moscow Institute of Emergency Care (at present Sklifosovsky Moscow Research Institute of Emergency Care). Готових переконань не можна ні ви- просити у добрих знайомих, ні купити у книжковій крамниці. Їх треба напра- цювати процесом власного мислення, яке неодмінно повинно відбуватися самостійно у вашій власній голові. Д. Писарєв  Борис Соломонович ВЕЙСБРОД BORYS SOLOMONOVYCH VEISBROD ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 26 (нар. у 1928) — лікар-невролог, Заслу- жений діяч науки і техніки УРСР (1986), лауреат Державної премії України в галу- зі науки і техніки (1993). Закінчив Харківський медичний інсти- тут (1959, нині Харківський національ- ний медичний університет). Директор Державної установи «Інститут невроло- гії, психіатрії та наркології НАМН Украї- ни» (1977), завідувач кафедри неврології та нейрохірургії Харківської медичної академії післядипломної освіти. П.В. Волошин є піонером у дослідженні вузлових проблем сучасної психоневро- логії. Запропонував оригінальні розробки управління функціями організму — адап- тивне регулювання. Основоположник нового напрямку в неврології — невропатології опікової хвороби. (born in 1928), neurologist, Honored Sci- entist of the Ukrainian SSR (1986), Ukraine State Prize Winner in the field of Science and Technology (1993). He graduated from Kharkiv Medical In- stitute (1959, at present — Kharkiv National Medical University). Since 1977 he has been working as the Di- rector of SI "Institute of neurology, psychia- try and narcology of the NAMS of Ukraine", Head of the Department of Neurology and Neurosurgery of Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education. P.V. Voloshyn is a pioneer in the research of central problems in modern psychoneu- rology. He proposed original designs of the body functions control — the adaptive reg- ulation. The founder of a new direction in neurol- ogy — neuropathology of the burn disease. Коротке життя ми не отримуємо, а робимо його таким; не бідні ми за життя, а користуємося ним марнотратно. Життя довге, якщо ним уміло користуватися. Сенека Петро Власович ВОЛОШИН PETRO VLASOVYCH VOLOSHYN KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY 27 (1876–1937) — анатом. Академік АН УРСР, заслужений професор СРСР (1924), лауреат премії ім. В.І.Леніна (1927). Закінчив з відзнакою медичний фа- культет Харківського університету (1903, нині Харківський національний медич- ний університет). Керував кафедрою анатомії у Харківському університеті (1908–1910, 1918–1920 та Харківському медичному інституті (1921–1937). Засновник Українського інституту екс- периментальної медицини, де завідував відділом морфології та був заступником директора з науки (1927–1937 ). В.П. Воробйов одним з перших почав розробляти функціональну анатомію, від- крив нові закони структурної організації нервової системи, створив принципово новий метод макро- та мікроскопічного дослідження. Вулиця і провулок Воробйова у Харкові. Основоположник стереоморфології. Відкриття законів структурної орга- нізації нервової системи. Бальзамування тіла В.І. Леніна (1924). (1876–1937), anatomist. He was an Acad- emician of Academy of Sciences of the Ukrainian SSR, Emeritus Professor of the USSR (1924), Lenin’s Prize Winner (1927). He graduated with honors from the Med- ical faculty of Kharkiv University (1903, at present — Kharkiv National Medical Uni- versity). He headed the Anatomy Department in Kharkiv University (1908–1910, 1918– 1920) and Kharkiv Medical Institute (1921– 1937). He was the founder of the Ukrainian In- stitute for Experimental Medicine where he headed the Department of Morphology and was a Vice-director for research work (1927–1937 ). V.P. Vorobyov was one of the first to elab- orate functional anatomy, he discovered new laws of structural organization of the nerv- ous system, created a principally new meth- od of macro-microscopic examination. Vorobyov Street and Lane in Kharkiv He is the founder of stereomorphology The discovery of the laws of the nervous system structural organization He embalmed Lenin’s body (1924). Не зникають тільки відкриття ге- нія, їм одним зобов'язані ми всім, що в нас є, вони існують в усі часи; не молоді і не старі, вони в самих собі носять насіння свого життя; у вічно- му безсмертному потоці течуть далі. Г. Бокль Володимир Петрович ВОРОБЙОВ VOLODYMYR PETROVYCH VOROBYOV ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 28 (1895–1961) — хірург- трансплантолог. Закінчив Київський медичний інститут (1921). Асистент кафедри факультетської хірургії Харківського медичного інститу- ту (1926, нині Харківський національний медичний університет). Головний лікар Херсонської міської лі- карні (1931–1936). Працював завідувачем кафедри хірургії Харківського стоматологічного інституту (1936–1941), очолював відділення експе- риментальної хірургії Інституту експери- ментальної біології та патології ім. акад. А.А. Богомольця (1950–1953) та Київсько- го інституту гематології та переливання крові (1953- 1960). Опікувався проблема- ми трансплантології, зокрема, питання- ми імунології, крові і кровозамінників, роботи центральної нервової системи під час пересадок органів і тканин. Перша у світі пересадка нирки і перше застосування в клініці трансплантації кадаверної нирки (1933). (1895–1961), surgeon-transplantologist. He graduated from Kyiv Medical Insti- tute (1921). He was an Assistant of the De- partment of the Clinical (Faculty) Surgery of Kharkiv Medical Institute (1926, at pres- ent — Kharkiv National Medical University). He was a Chief Doctor in Kherson City Hospital (1931–1936). He worked as a Head of the Surgery Department of Kharkiv Dental Institute (1936–1941), he headed the Depart- ment of Experimental Surgery of the Insti- tute of Experimental Biology and Pathology named after Academician O.O. Bogomolets (1950–1953) and Kyiv Institute of Hema- tology and Blood Transfusion (1953–1960). He studied the problems of transplantolo- gy, in particular, problems of immunology, blood and blood substitutes, central nervous system functioning while transplantation of organs and tissues. The world’s first transplantation of kid- ney and the first usage of the cadaver kidney in transplantation clinics (1933). Хороша людина надає вельми невеликого значення людським похвалам і нагородам. Для неї кращою нагородою є схвалення власного сумління і усвідомлення того, що чинить правильно. С.Смайлс Юрій Юрійович ВОРОНИЙ YURIY YURIYOVYCH VORONYI KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY 29 (1854–1912) — патологоанатом, бакте- ріолог, епідеміолог. Закінчив медичний факультет Харків- ського університету (1876, нині Харків- ський національний медичний універси- тет). Помічник прозектора на кафедрі пато- логічної анатомії Харківського універси- тету 1879 та завідувач Бактеріологічного інституту Харківського медичного това- риства (1889–1895). Від 1895 — завідувач кафедри патологічної анатомії в універ- ситеті св. Володимира в Києві. В.К. Високович очолив російську експе- дицію до Індії для вивчення епідемії чуми та розроблення заходів проти неї (1897). Незалежно від А. Вейксельбаума, довів мікробну етіологію цереброспинального менінгіту (1894). Перше у світі профілактичне щеплен- ня проти черевного тифу. Клітини Високовича-Купфера. (1854–1912), pathologist, bacteriologist, epidemiologist. He graduated from the Medical Faculty of Kharkiv University (1876, at present — Kharkiv National Medical University). He was an assistant of prosector at the Department of the Anatomical Pathology of Kharkiv University (1879) and the Head of Bacteriology Institute of Kharkiv Medi- cal Society (1889–1895). Since 1895 he was the Head of the Department of Anatomical Pathology in the St. Volodymyr University in Kyiv. V.K. Vysokovych headed the Russian expe- dition to India to study the plague epidemics and elaboration of the antiplague measures (1897). Independently from A. Veikselbaum he proved microbial etiology of cerebrospi- nal meningitis (1894). The world's first preventive vaccine against typhoid fever Vysokovych-Kupffer cells. Талант — іскра Божа, якою лю- дина зазвичай спалює себе, освіт- люючи власною пожежею шлях іншим. В.Ключевський Володимир Костянтинович ВИСОКОВИЧ VOLODYMYR KOSTYANTYNOVYCH VYSOKOVYCH ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 30 (1889–1963) — хірург, клініцист. Закінчив Катеринославський (нині Дніпропетровський) медичний інститут (1921) , де працював помічником прозек- тора. З 1927 по 1941 — завідувач хірургіч- ного відділення лікарні Дніпробуду. Учас- ник Великої Вітчизняної війни. Завідував кафедрою дитячої хірургії Харківського медичного інституту (1945– 1963, нині Харківський національний медичний університет). Вивчав вплив хі- рургічних втручань на дитячий організм, проблеми лікування ектопій січового мі- хура та різні урологічні захворювання у дітей. «Симптом Габая» при гострому апен- дициті. (1889–1963), surgeon and surgical clini- cian. He graduated from Ekaterynoslavsk (now Dnipropetrovsk) Medical Institute (1921), where he worked as an assistant to the pro- sector. He headed the Department of Pediat- ric Surgery at Kharkiv Medical Institute (1945–1963, now Kharkiv National Medical University). He studied the effect of surgical interventions in children, treatment of blad- der ectopia and various urological diseases in children. Gabay’s symptom in acute appendicitis. Хочеш бути розумним, навчи- ся розумно запитувати, уважно слухати, спокійно відповідати і не говорити тоді, коли нічого більше сказати. І.Лафатер Абрам Веніамінович ГАБАЙ ABRAM VENIAMINOVICH GABAY KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY 31 (1902–1970) — уролог. Закінчив 2-й Московський медичний університет (1926). Завідувач кафедри урології 1-го Мос- ковського медичного інституту (1936). Директор 1-го Харківського медичного інституту (від 1937, нині Харківський на- ціональний медичний університет) та до- цент клініки урології при кафедрі фа- культетської хірургії. Заснував кафедру урології ХМI (1938). Директор Одеського медичного інституту (1944). Завідувач кафедри урології 1-го Ленінградсько- го медичного інституту імені академі- ка І.П. Павлова (1952). А.М. Гаспарян розробив питання нирковокам’яної хвороби, урологічної онкології, травм сечостатевих органів, туберкульозу сечової системи, питання знеболювання в урології. Один з перших у Радянському Союзі висловив думку про одномоментну аденоментомію. Новий принцип застосування постій- ного катетера при відновленні ушко- дженої уретри. (1902–1970), urologist. He graduated from the 2nd Moscow Medi- cal University (1926). He headed the Depart- ment of Urology at the 1st Moscow Medical Institute (1936), held the position of the Di- rector of the 1st Kharkov Medical Institute (1937, now Kharkiv National Medical Univer- sity) and an associate professor of urologi- cal clinic at the Chair of Departmental Sur- gery. He founded the Department of Urology at KhMI (1938). He held the position of the Director of Odessa Medical Institute (1944) and the head of the Department of Urology at the 1st Pavlov Leningrad Medical Institute (1952). He carried out research in the field of sur- gical treatment of urinary bladder and kidneys. He founded the Russian Society of Urology (1965). The new principle of permanent catheter employment in the reconstruction of im- paired urethra. З усіх скарбів знання — най- дорогоцінніші, тому що вони не можуть бути ні викраденими, ні втраченими, ні винищеними. Індійська народна мудрість Ашот Михайлович ГАСПАРЯН ASHOT MIKHAYLOVICH GASPARYAN ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 32 (1882–1958) — невролог. Заслужений професор УРСР (1927). Закінчив Московський університет (1908). О.Й. Гейманович організував у Харко- ві Український психоневрологічний ін- ститут і став його першим директором (1920–1932). Віце-президент Української психоневрологічної академії (1932–1937), керівник неврологічної клініки Цен- трального психоневрологічного інституту (1937–1958). Уперше (одночасно з Раймістом — Оде- са) описав епідемічний енцефаліт на те- риторії нашої країни (1919). Дав нову клініко-морфологічну класифікацію ви- сипного тифу. Хвороба Гаккебуша-Гейєра-Геймано- вича. (1882–1958), neurologist. Distinguished Professor of USSR (1927). He graduated from Moscow University (1908). O.Y. Heymanovych founded Ukrain- ian Institute of Neuropsychiatry in Kharkiv and became its first director (1920–1932). He held the position of the Vice President of the Ukrainian Academy of Neuropsychi- atry (1932–1937), headed neurology clin- ic at Central Institute of Neuropsychiatry (1937–1958). He was the first (in cooperation with Raymist) to describe epidemic encephalitis in Ukraine (1919). He elaborated a new clin- ical morphological classification of epidemic typhus. Gakkebush-Geyer-Heymanovych syn- drome. Усе прекрасне, розумне і вічне на землі, все, чим ми захоплюємо- ся і пишаємося, створене невтом- ними руками та неспокійно-до- питливим генієм людини. Є.Вучетич Олександр Йосипович ГЕЙМАНОВИЧ ALEXANDER YOSYPOVICH HEYMANOVYCH KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY 33 (1867–1933) — терапевт. Закінчив Військово-медичну академію в Петербурзі з відзнакою (1893). Завідувач кафедри спеціальної па- тології і терапії медичного факультету Харківського університету (1903, нині Харківський національний медичний уні- верситет), кафедри госпітальної терапії (1903 та 1906). З 1922 по 1933 — завідувач кафедри внутрішніх хвороб Ленінград- ського інституту удосконалення лікарів. Уперше в Росії описав клініку гострого геморагічного міозиту і висловив думку про його інфекційну (стафілококову) еті- ологію. Симптом Георгієвського-Мюссі (фре- нікус-синдром при захворюваннях жов- чного міхура і жовчних шляхів). (1867–1933), general practitioner. He headed the Department of Special Pathology and Therapy at Medical Faculty of Kharkiv University (1903, now Kharkiv National Medical University), the Depart- ment of Hospital Therapy (1903 and 1906). From 1922 to 1933 he headed the Depart- ment of Internal Medicine at Leningrad In- stitute for Further Medical Training. He was the first in Russia to describe clin- ical picture of acute hemorrhagic myositis and suggested its infectious (staphylococcal) etiology. He was one of the first scientists to employ autogenous vaccine to treat asth- ma. Georgievsky-Mussy symptom (phreni- cus-syndrome in diseases of gallbladder and biliary tract). Кожна людина — це світ, який з нею народжується і з нею по- мирає; під кожною могильною плитою лежить всесвітня історія. Г. Гейне Костянтин Миколайович ГЕОРГІЄВСЬКИЙ KOSTYANTIN MYKHAYLOVICH GEORGIEVSKY ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 34 (1839–1921) — офтальмолог. Почесний громадянин м. Харкова (1914). Закінчив з відзнакою медичний фа- культет Харківського університету (1860, нині Харківський національний медич- ний університет). Професор кафедри теоретичної хірур- гії (1875), кафедри офтальмології (1885), заслужений професор (1893). Особливу любов і вдячність насе- лення Л.Л. Гіршман одержав як людина найвищих моральних принципів. Його називали «святою людиною». За його іні- ціативою було відкрито Харківське від- ділення піклування про сліпих (1886) і засновано училище для сліпих дітей. Особливу увагу приділяв вивченню й лі- куванню трахоми. Вулиця Гіршмана у Харкові. Офтальмологічна міська клінічна лі- карня імені Л.Л. Гіршмана. (1839–1921), ophthalmologist. Honor- ary Citizen of Kharkiv (1914). He graduated from Medical Faculty of Kharkiv University (1860, now Kharkiv Na- tional Medical University). He held the posi- tion of Professor at the Department of Theo- retical Surgery (1875) and at the Department of Ophthalmology (1885) and Emeritus Pro- fessor (1893). L.L. Girshman gained special love and ap- preciation as a man of highest ethical princi- ples. He was called a "holy man". He founded Kharkiv clinic for the blind (1886) and a spe- cialized school for blind children. He de- voted particular attention to the study and treatment of trachoma. Girshman Street in Kharkiv Girshman Ophthalmology Clinical Hos- pital. Властивість мудрої людини полягає в трьох речах: перше — робити само- му те, що радиш робити іншим, дру- ге — ніколи не чинити проти справед- ливості і третє — терпляче переносити слабкості людей, що оточують. Л.М. Толстой Леонард Леопольдович ГІРШМАН LEONARD LEOPOLDOVICH GIRSHMAN KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY 35 (нар. у 1935) — лікар-генетик. Член- кореспондент Національної академії ме- дичних наук України, заслужений діяч науки і техніки України (2006), лауреат Державної премії України (1997), Почес- ний громадянин м. Харкова (2007). Закінчила Харківський медичний ін- ститут (1959, нині Харківський національ- ний медичний університет). За її ініціати- ви створена кафедра медичної генетики в Харківському медичному університеті (1999). У 2005 в структурі університету під її керівництвом відкрито Український ін- ститут клінічної генетики. Предметом її наукових пошуків є оцін- ка дії оточуючого середовища на сучас- ні й майбутні покоління, вплив інфекції на ще ненароджену дитину тощо. Відкри- та онкогенетична консультація та центр метаболічних порушень. Пріоритетна розробка проблем пер- винної профілактики вроджених вад розвитку. (Born in 1935), medical geneticist. She is an Associate Member of NAMS of Ukraine, Honored Master of Science and Technology of Ukraine (2006), recipient of State Prize in Science and Technology of Ukraine (1997) and an Honorary Citizen of Kharkiv (2007). She graduated from Kharkiv Medical In- stitute (1959, now Kharkiv National Medical University). She founded the Department of Medical Genetics at Kharkov Medical University (1999). In 2005 she administered foundation of Ukrainian Institute of Clinical Genetics at the University. She specializes in evaluation of the effect exerted by the environment on the present and future generations as well as the im- pact of infection on intrauterine develop- ment. She founded oncogenetic consultation center as well as center for metabolic disor- ders control. Priority-oriented investigation on prima- ry prevention of congenital disorders. Ніщо так не робить життя легко переносимим як діяльність, спря- мована до однієї мети. Ф.Шиллер Олена Яківна ГРЕЧАНІНА ELENA YAKIVNA GRECHANINA ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 36 (1878–1920) — лікар-рентгенолог. Закінчив медичний факультет Харків- ського університету (1901, нині Харків- ський національний медичний універ- ситет). Працював у рентгенологічному кабінеті Миколаївської лікарні (від 1902). Піонер рентгенології в Україні, творець оригінальної технічної та методичної школи, вдумливий лікар-клініцист, кон- структор рентгенівської апаратури та ін- струментарію. Розробив проект організації Рентген- Академії (тепер Харківський науково- дослідний інститут медичної радіології МОЗ України ім. С.П. Григор’єва). Інститут медичної радіології іме- ні С.П. Григор’єва НАМН України в Хар- кові. (1878–1920), radiologist. He graduated from Medical Faculty of Kharkiv University (1901, now Kharkiv National Medical University). He worked at radiological department of Mykolaiv hos- pital (from 1902). He was a pioneer in radiol- ogy in Ukraine, inventor of original technical and teaching methods, prominent clinician, engineer of X-ray equipment and tools. He designed a project for the Academy of Radiology, namely Kharkiv Research In- stitute of Medical Radiology. Grigoriev Institute for Medical Radiology of NAMS of Ukraine in Kharkiv. Досліджуй все, нехай для тебе на першому місці буде розум; до- зволь йому керувати собою. Піфагор Сергій Петрович ГРИГОР'ЄВ SERGEY PETROVICH GRIGORIEV KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY 37 (1928–2011) — акушер-гінеколог. Дій- сний член Національної Академії наук України, заслужений діяч науки і техні- ки України (1977), лауреат 3-х Державних премій СРСР, УРСР, України (відповідно 1986, 1977, 2002). Закінчив з відзнакою Харківський ме- дичний інститут (1951, нині Харківський національний медичний університет). Від 1966 — завідувач кафедри акушерства та гінекології. Проректор з наукової ро- боти ХМІ (1965–1983). Директор Інститу- ту проблем кріобіології та кріомедицини НАН України (від 1983). В.І. Грищенко опікувався проблемами репродукції людини. Першим в Україні застосував для лікування безплідності до- поміжні репродуктивні технології. Розро- бив засіб кріоконсервації сперми та емб- ріонів людини. Перша в Україні дитина, народжена в результаті запліднення in vitro (1991). Створення в Україні кріобанку ембрі- ональних тканин. Астероїд «Академік В.І.Грищенко». (1928–2011), obstetrician-gynecologist. He was a Member of the National Academy of Sciences of Ukraine, Honored Scientist of Ukraine (1977), winner of three State Priz- es (USSR, UkrSSR, Ukraine). He graduated with honors from Kharkiv Medical Institute (1951, now Kharkiv Nation- al Medical University). He headed the De- partment of Obstetrics and Gynecology from 1966. He held the position of the Vice-Rec- tor of KhMI (1965–1983). He was the director of the Institute for Problems of Cryobiology and Cryomedicine of NAS of Ukraine (from 1983). V.I. Grishchenko dealt with problems of human reproduction. He was the first in Ukraine to use assisted reproductive tech- nology for infertility treatment. He was the author of sperm and human embryo cryo- preservation method. Ukraine's first child as a result of fertili- zation in vitro (1991) Foundation of Ukrainian cryobank of em- bryonic tissues. Asteroid "Academician V.I. Grishchenko". Велика душа ніколи не буває самотньою. Як би доля не відніма- ла у неї друзів, вона врешті-решт завжди їх собі створює. Р.Роллан Валентин Іванович ГРИЩЕНКО VALENTIN IVANOVICH GRISHCHENKO ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 38 (1897–1983) — акушер-гінеколог. За- служений діяч науки УРСР (1956). Закінчив з відзнакою Харківський ме- дичний інститут (1922, нині Харківський національний медичний університет). За- відувач кафедри акушерства та гінеколо- гії ХНУ (1946–1972). І.І. Грищенко очолив вивчення важли- вого напрямку в акушерстві — виправ- лення неправильних положень та перед- лежань плоду. Першим в Україні почав вивчати несумісність крові матері та пло- ду, застосував метод внутрішньоутробної діагностики гемолітичної хвороби плода, розпочав вивчення антропозоонозних ін- фекцій. Зовнішній профілактичний поворот плода на головку за методом Грищенка. Метод лікування атрезій піхви–коль- попоез з пересадкою шкіри за Грищен- ком. (1897–1983), obstetrician-gynecologist, Honored Scientist of the USSR (1956). He graduated with honors from Kharkiv Medical Institute (1922, now Kharkiv Na- tional Medical University). He headed the Department of Obstetrics and Gynecology at KhNU (1946–1972). I.I. Grishchenko headed the study of im- portant directions in obstetrics, particularly fixation of incorrect fetal lies and presenta- tions. He was the first in Ukraine to investi- gate incompatibility of mother’s and fetus’s blood types, apply the method of intrauter- ine diagnosis of fetal hemolytic disease and define anthropozoonotic infections. External preventive cephalic version ac- cording to Grishchenko Therapeutic intervention of vaginal atre- sia, colpopoiesis with skin graft according to the method of Grishchenko. Мета медицини — дія, а не че- кання. Небезпека помилитися в діагнозі завжди велика, та ще небезпечніше ризикувати життям хворого, залишивши його без лікування. К.Бернар Іван Іванович ГРИЩЕНКО IVAN IVANOVICH GRISHCHENKO KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY 39 (1881- 1959) — невропатолог. Академік Академії медичних наук СРСР. Закінчив медичний факультет Мос- ковського університету(1904). Протягом 10 років був асистентом неврологічної клініки Московських вищих жіночих кур- сів. Завідувач кафедри нервових хвороб Харківського медичного інституту (1924– 1940, нині Харківський національний ме- дичний університет). Брав участь в орга- нізації Української психоневрологічної академії, очолював у ній 1-у неврологічну клініку та лабораторію фізіологічної ана- томії нервової системи (1932). Завідувач кафедри нервових хвороб II Московського медичного інституту (від 1940). О.М. Грінштейн один з перших описав епідемічний енцефаліт. Зробив великий внесок у визначення ролі кори головного мозку в регуляції ве- гетативних функцій. Власна класифікація енцефалітів. Рефлекторна теорія утворення контрактури мімічних м’язів. Концепція єдності регуляції соматич- них відділів нервової системи. (1881- 1959), neurologist. Academician of the Academy of Medical Sciences. He graduated from the Medical Facul- ty of Moscow State University (1904). For 10 years he worked as a teaching doctor in Neurology Clinic of Moscow Higher Wom- en’s Courses. He headed the Department of Neurolo- gy at Kharkiv Medical Institute (1924–1940, now Kharkiv National Medical University). He participated in the foundation of the Ukrainian Academy of Neuropsychiatry, headed the 1st Neurology Clinic and labora- tory of physiological anatomy of the nervous system (1932). He headed the Department of Nervous Diseases of the 2nd Moscow Med- ical Institute from 1940. O.M. Greenstein was one of the first to de- scribe epidemic encephalitis and elaborat- ed his own classification of this disorder. He made a great contribution to establish the role of the cortex in regulation of auto- nomic functions. Reflex theory of facial muscles contrac- ture development Conception of the unity of the nervous system somatic subdivisions regulation. Лікар може мати величезний талант, уміти схоплювати всі най- тонші деталі своїх призначень, і все це залишається безплідним, якщо в нього немає здатності під- корювати собі душу хворого. В.Вересаєв Олександр Михайлович ГРІНШТЕЙН ALEXANDER MYKHAYLOVICH GRINSHTEIN ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 40 (1827–1898) — хірург. Закінчив з відзнакою медичний фа- культет Дерптського (1850, нині Тартусь- кий) університет. У 1855 В.Ф. Грубе — начальник хірур- гічного відділення військового шпиталю в м. Кронштадті. Від 1859 — завідувач ка- федри факультетської хірургічної клініки медичного факультету Харківського уні- верситету (нині Харківський національ- ний медичний університет). Увів у клініку антисептику (1867 ), асеп- тику (1890), першим розробив метод пер- винної обробки вогнепальних ран. Разом з А.Г. Подрєзом першим почав проводити резекцію суглобів при туберкульозі. За ініціативою В.Ф.Грубе, у 1861 засно- вано Харківське медичне товариство. Ініціатор заснування Харківського медичного товариства та багаторіч- ний його голова. Людина, якій університет зобов’язаний побудовою чотирьох нових клінік. (1827–1898), surgeon. He graduated from Derpt University (now Tartu University), medical faculty (1850). In 1855 W.F. Groube was the head of the department of surgery in the military hos- pital in Kronstadt. From 1859 he was the head of the department of the medical facul- ty clinic in Kharkiv University (now Kharkiv National Medical University). He introduced antiseptics (1867) and asepticts (1890) into the clinic; he was the first to work out the method of ini- tial debridement of burn wounds. Together with A.G. Podrez he was the first to execute arthrotomy with tuberculosis. At the initiative of W.F. Groube Kharkiv Medical Fellowship was founded in 1861. The initiator of Kharkiv Medical Fellow- ship and its head for many years he was the one to whom the University was indebted for foundation of four new clinics. Висока доля людини — народитися для будь-якого заняття, яке надасть можливості застосувати свої здібності і щастя, чи то плетіння кошиків, чи ку- вання мечів, чи риття каналів, чи лі- плення статуй, чи складання пісень. Р. Емерсон Вільгельм Федорович ГРУБЕ WILGHELM FEDOROVITCH GROUBE KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY 41 (1891–1937) — соціальний гігієніст. Організатор охорони здоров’я. Народний комісар (міністр) охорони здоров’я УРСР (1920–1925). Створив у Хар- ківському медичному інституті (нині Хар- ківський національний медичний універ- ситет) першу в Україні кафедру соціальної гігієни, очолював її з 1923 до 1925 р. Автор статей з питань соціальної гігієни, теорії та практики радянської охорони здоров’я, упровадження профілактичного напрям- ку, боротьби із соціальними хворобами, медико-профілактичної допомоги та ре- форми медичної освіти. Народний комісар (міністр) охорони здоров’я Української РСР. Засновник першої в Україні кафедри соціальної гігієни у Харківському медич- ному інституті. (1891–1937), social hygienist. Gourevitch M.G. held the post of Public Health People’s Commissioner (minister) in the Soviet Socialist Republic of Ukraine (1920–1925). He founded the first in Ukraine department of social hygiene in Kharkiv Medical University (now Kharkiv National Medical University) and was its head from 1923 to 1925. He was the author of the ar- ticles dealing with problems of social hy- giene, theory and practice in public health care, introduction of disease-prevention aspect in disease control, medical and dis- ease-prevention protection and reorganiza- tion of medical education. Public Health People’s Commissioner (minister) in the Soviet Socialist Republic of Ukraine The founder of the first in Ukraine de- partment of social hygiene at Kharkiv Med- ical University. Культ наук у найвищому сенсі слова, можливо, ще більш необхідний для морального, ніж для матеріального процвітання нації. Наука підвищує інтелектуальний та моральний рівні, наука сприяє поширенню й торже- ству великих ідей. Луї Пастер Мусій (Мойсей) Григорович ГУРЕВИЧ MOUSIY (MOISEY) GRYGOROVITCH GOUREVITCH ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 42 (1880–1961) — невропатолог, генетик. Академік Академії медичних наук СРСР, заслужений діяч РРФСР (1934). Закінчив медичний факультет Мос- ковського університету (1904), працював у психіатричних лікарнях московського та харківського земств. Від 1912 — при- ват-доцент кафедри нервових та душев- них хвороб Харківського університету і керівник аналогічної кафедри Жіночого медичного інституту. Від 1920 ректор Бакинського універ- ситету, з 1925 завідував нейрогенетич- ним відділенням Інституту професій- них захворювань ім. В.О. Обуха в Москві, з 1932 — завідувач кафедри нервових хво- роб Ленінградського інституту удоскона- лення лікарів. Описав синдром горметонії, різні типи перебігу епідемічного енцефаліту, невро- логічні ускладнення вірусного грипу та ін. Основоположник клінічної нейрогене- тики. Засновник перших в СРСР медико-ге- нетичних консультацій. (1880–1961), neuropathologist, geneti- cist, Academy Fellow of the Academy of med- ical sciences in the USSR, Honored Scientist in Russian Soviet Federated Socialist Repub- lic (1934). He graduated from the medical facul- ty of Moscow University (1904) and worked in the insane hospitals of Moscow and Kharkiv district councils. From 1912 he was PD at the department of nervous and mental diseases of Kharkiv University and the head of the analogous department at Women’s Medical Institute. He was Rector of the Baku University from 1920, the head of the nuerogenetic depart- ment at the Institute of Occupational Dis- eases named after V.O. Obukh from 1925 in Moscow, and the head of the department of nervous diseases at the Institute of Fur- ther Medical Training in Leningrad from 1932. The pioneer of clinical neurogenetics The founder of the first in the USSR med- ical genetic counseling interview. Свої погляди ми повинні набу- вати не з переказів, а з нас самих. Ми не повинні судити про те, про що у нас немає ясного та чіткого уявлення. Г.Бокль Сергій Миколайович ДАВИДЕНКОВ SERGIY MYKOLAYOVITCH DAVYDENKOV KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY 43 (1852–1939) — фізіолог. Дійсний член Академії наук УРСР, заслужений профе- сор УРСР (1924), заслужений діяч науки УРСР (1926). Закінчив з відзнакою медичний фа- культет Харківського університету (1874, нині Харківський національний медич- ний університет). Працював професором кафедри фізіології Харківського універси- тету (1886–1909, 1917–1920), Харківського медичного інституту (1921–1926). Дирек- тор Жіночого медичного інституту (1910– 1912) Харківського медичного товариства, у створенні якого брав участь. У 1919 за іні- ціативою В.Я. Данилевського Харківське медичне товариство організувало Укра- їнський органотерапевтичний інститут, який він очолював до кінця життя. В.Я Данилевський відкрив центр регу- ляції вегетативних процесів у головному мозку. Провів перші в Росії досліди щодо реєстрації електричних явищ у головному мозку собаки, які були покладені в основу електроенцефалографії. Вулиця Данилевського у Харкові. Інститут проблем ендокринної па- тології ім. В.Я. Данилевського у Харкові. (1852–1939), physiologist, Academician of the Academy of Sciences in the Soviet So- cialist Republic of Ukraine, Distinguished Professor of the Soviet Socialist Republic of Ukraine (1924), Honored Scientist of the Soviet Socialist Republic of Ukraine (1926). He graduated from the medical faculty of Kharkiv University in 1874 (now Kharkiv National Medical University) and was ad- judged worthy of distinction. He was pro- fessor at the department of physiology of Kharkiv University in 1886–1909, 1917– 1920 and of Kharkiv Medical University in 1921–1926. In 1910–1912 he was the Di- rector of Women’s Medical Institute affiliat- ed with Kharkiv Medical Fellowship. V. Ya. Danylevsky opened Brain Vegetative Processes Regulation Center. He was the first in Russia to make a research as to the record- ing of the electricity in a dog’s brain. Danylevsky Street in Kharkiv. Endocrine disorders Institute named af- ter V. Ya. Danylevsky in Kharkiv. Освіта — єдине, що божественне й безсмертне в нас; і дві речі — найкращі в людській природі: розум і мовлення. Плутарх Василь Якович ДАНИЛЕВСЬКИЙ VASYL YAKOVYTCH DANYLEVSKY ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 44 (1838–1923) — біохімік. Член- кореспондент Російської академії наук. Закінчив медичний факультет Хар- ківського університету (1860, нині Хар- ківський національний медичний уні- верситет). Керівник кафедри медичної хімії та фізики Казанського університету (1863). Від 1885 — професор кафедри ме- дичної хімії Харківського університету. Дослідження О.Я. Данилевського при- свячені протеолітичним ферментам, хі- мії білків та питанням харчування. Довів окреме існування ферментів трипсину та амілази у соку підшлункової залози. Співавтор «Физиологического сборни- ка» — першого в Росії спеціального фізіо- логічного журналу. З 1893 — професор кафедри фізіоло- гічної хімії Військово-медичної академії в Петербурзі. Відкриття можливості синтезу біл- ковоподібних речовин (пластеїнів) за участі ферментів. Доказ наявності у тканинах анти- ферментів (антипепсину і антитрипси- ну). (1838–1923), biochemist, Associate Member of Russian Academy of Sciences (1898). He graduated from medical faculty of Kharkiv University in 1860 (now Kharkiv National Medical University), then he held the post of the head of the department of medical chemistry and physics in Kasan University in 1863. From 1885 he was the professor of the department of medical chemistry in Kharkiv University. O. Ya. Danylevsky devoted his research to proteolytic enzymes, protein chemistry and nutrition problems. He asserted the in- dividuality of enzymes trypsin and amylase in pancreatic juice. He is a co-writer of «Di- gest on Physiology» which was the first spe- cialized journal on physiology in Russia. From 1893 he held the post of the pro- fessor of the department of physiological chemistry in Military Medical Academy in St. Petersburg. Discovery of the possibility of albume- noids (plasteins) fusion involving enzymes Demonstration of antienzymes (antipep- sin and antitrypsin) presence in tissues. Якщо хочеш вчинити чесно, бери до уваги й вір тільки суспільному інтересу, а не оточуючим людям. Особистий інтерес часто вводить їх в оману. К. Гельвецій Олександр Якович ДАНИЛЕВСЬКИЙ OLEXANDER YAKOVYTCH DANYLEVSKY KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY 45 (1894–1975) — мікробіолог та імуно- лог. Член-кореспондент Академії медич- них наук СРСР, заслужений діяч науки УРСР. Закінчив медичний факультет Харків- ського університету (1917, нині Харків- ський національний медичний універ- ситет). З 1918 працював у Харківському університеті. Завідувач кафедри мікробі- ології 2-го Харківського медичного інсти- туту (1932–1941) та Харківського медич- ного інституту (1944–1971). В.С. Деркач одним з перших у СРСР по- чав розробляти проблему бактеріофагії. Запропонував новий метод вакцинації проти черевного тифу, створив оригі- нальні антибіотичні препарати. Експерт Всесвітньої організації охорони здоров’я з антибіотиків. Новий метод вакцинації проти черев- ного тифу. Створення антибіотичних препара- тів «Саназин» та «Неоцид». (1894–1975), microbiologist, immunolo- gist, Associate Member of Academy of Med- ical Sciences of the USSR, Honored Scientist of the Soviet Socialist Republic of Ukraine (1943). He graduated from the medical faculty of Kharkiv University in 1917 (now Kharkiv National Medical University). From 1918 he worked at Kharkiv University. He held the post of the head of the department of micro- biology in the 2nd Kharkiv Medical Institute (1932–1941) and in Kharkiv Medical Insti- tute (1944–1971). V.S. Derkatch was one of the first in the USSR who started developing the subject of bacteriophagia. He initiated a new method of typhoid fever vaccination, developed orig- inal antibiotic medication. He was an expert on antibiotics for World Health Organiza- tion. New method of typhoid fever vaccination Development of antibiotic medications Sanasin and Neocid. У людському житті немає жодної хвилини, коли було б дозволено ставитися до людини легковажно і безтурботно. Д.Писарєв Василь Степанович ДЕРКАЧ VASYL STEPANOVITCH DERKATCH ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 46 (1883–1950) — хірург-клініцист. Герой Соціалістичної Праці, дійсний член Ака- демії медичних наук СРСР, лауреат Дер- жавної премії СРСР(1948). Закінчив Женевський університет (1909). Завідувач кафедри госпітальної хі- рургії 1-го Ленінградського медичного ін- ституту (1927). За його ініціативи у 1932 в Ленінграді заснований науково-дослід- ний інститут швидкої допомоги, яким він керував до 1950. Головний хірург Військо- во-Морського флоту СРСР (1939–1950). Начальник кафедри госпітальної хірургії Військово-морської медичної академії (1934). Наукові розробки Ю.Ю.Джанелідзе врятували життя тисячам бійців. Першим у світі він зашив рану аорти (1913), розро- бив ряд нових операцій, що увійшли у лі- тературу під його ім’ям. Ампутація Джанелідзе. Розріз Джанелідзе. Вправлення вивиху Джанелідзе. Санкт-Петербурзький інститут не- відкладної допомоги імені Ю.Ю. Джане- лідзе. (1883–1950), clinical surgeon, Hero of Socialist Labor, Academician of the Acad- emy of Medical Sciences of the USSR, laure- ate of the State Prize of the USSR (1948). He graduated from the Geneva Universi- ty in 1909. Dzhanelidze Yu. Yu. held the post of the head of the department of inpatient surgery in the 1st Leningrad Medical Insti- tute (1927). In 1932 Science and Research Institute of Emergency Medicine was estab- lished in Leningrad on his own initiative. He was at the head of it until 1950. He occu- pied the post of the surgeon-in-chief of the Naval Forces of the USSR (1939–1950) and the head of the department of inpatient sur- gery of Naval Medical Academy. (1934). Dzhanelidze’s pilot projects saved lives of thousands of soldiers. He was the first in the world to stitch up the aorta wound (1913). He developed a series of new surgery that were enrolled under his name. Dzhanelidze’s amputation Dzhanelidze’s incision Dzhanelidze’s embole St. Petersburg Science and Research In- stitute of Emergency Medicine named after Yu. Yu. Dzhanelidze. Хто був хорошим громадянином своєї доби, той має найбільші під- стави бути сучасником усіх епох майбутнього. І. Гете Юстин Юліанович ДЖАНЕЛІДЗЕ YUSTIN YULIANOVITCH DZHANELIDZE KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY 47 (нар. у 1929) — лікар-невропатолог. Лауреат Державної премії України в галу- зі науки і техніки (1993), заслужений діяч науки УРСР (1985). Закінчив Харківський медичний інсти- тут (1954, нині Харківський національний медичний університет). Завідувач кафе- дри ХМУ, ХДМУ (1971–2002). Від 2005 — професор неврології кафедри загальної практики — сімейної медицини. Є.Г Дубенком розроблені принципи ранньої судинної діагностики, патоло- гії мозку, первинної та вторинної профі- лактики порушень мозкового кровообігу, створені напрямки вивчення епідеміо- логії судинних захворювань, механізмів розвитку епілепсії, вивчення головного болю, розроблені перспективні напрямки соматоневрології. Симптоми: стопно-розгинальна син- кінезія Дубенка, пальпетро-лінгвальна синкінезія Дубенка, лінгво-мандибуляр- на синкінезія Дубенка. (born in 1929), neuropathologist. Laure- ate of the State prize of Ukraine in the field of science and technology (1993), Honored scientist of the Ukrainian SSR. Graduated from Kharkiv medical institute (1954, nowadays Kharkiv National Medical University). Head of the department of nerv- ous diseases of KMI, KSMU (1971–2002). From 2005 he was professor of neurology of the department of general practice — fam- ily medicine. E.H. Dubenko developed principles of pre- liminary vascular diagnosis, pathology of the brain, primary and secondary prevention of cerebral circulation disorders, created are- as of focus for investigation of epidemiology of vascular diseases, mechanisms of epilepsy development, headache, worked out pros- pects of somatoneurology. Symptoms: Dubenko foot-extension syn- kinesia, Dubenko palpebrolingual synkine- sia, Dubenko linguomandibular synkinesia. Коли твориш добро, сам відчува- єш якесь радісне задоволення і за- конну гордість, супутню чистій совісті. М. Монтень Євген Григорович ДУБЕНКО EVHEN HRYHOROVYCH DUBENKO ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 48 (1914–1987) — вірусолог, епідеміолог. Дійсний член Академії медичних наук СРСР, лауреат премії Ради Міністрів СРСР (1981). Закінчив Харківський медичний ін- ститут (1936 — нині Харківський на- ціональний медичний університет). Директор Харківського інституту епіде- міології та мікробіології ім. І.І. Мечни- кова (1947 — 1950). Начальник Головного санітарно-епідеміологічного управління Міністерства охорони здоров’я СРСР, за- ступник міністра охорони здоров’я СРСР (1951–1955). Очолював Інститут вірусоло- гії АМН СРСР (1961–1987). Почесний член академій наук і наукових товариств 8 кра- їн світу. Розробив науково обгрунтовану про- граму ліквідації віспи у світі, яку запро- понував на Асамблеї Всесвітньої органі- зації охорони здоров’я. Одним з перших радянських учених звернув увагу суспіль- ства на проблему СНІДу. Пріоритетні дослідження молекуляр- ної біології вірусів. Розроблення програми ліквідації віспи в усьому світі. (1914–1987), virologist, epidemiologist. Active member of the Academy of medical sciences of the USSR, Council of ministers of the USSR prize laureate (1981). Graduated from Kharkiv Medical Iinsti- tute (1936, nowadays Kharkiv National Med- ical University). Director of I.I. Mechnikov Institute of epidemiology and microbiology in Kharkiv (1947–1950). Director of the Main sanitary-epidemiology administration of the Ministry of health of the USSR, deputy minis- ter of health of the USSR (1951–1955). Head- ed the Institute of virology of the Academy of medical sciences of the USSR (1961–1987). Honorary member of the Academy of scienc- es and scientific associations of eight coun- tries of the world. Worked out scientifically based program of smallpox eradication in the world, offered by him at the Assembly of the World Health Organization. One of the first Soviet scien- tists who paid attention of the society to the problem of AIDS. Priority investigations of molecular biol- ogy of viruses. Development of program of smallpox eradication in the world. Знання– не інертний, пасивний відвідувач, який приходить до нас, хочемо ми цього чи ні; його треба шукати раніше, ніж воно буде нашим; воно — результат великої роботи й тому — великої жертви. Г. Бокль Віктор Михайлович ЖДАНОВ VIKTOR MYKHAYLOVYCH ZHDANOV KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY 49 (1923–1993) — дерматовенеролог, По- чесний ректор Познанської медичної ака- демії (1969, Польща). Закінчив Харківський медичний інсти- тут (1951, нині Харківський національний медичний університет). Директор Укра- їнського науково-дослідного інституту дерматології та венерології (1956), ректор Харківського медичного інституту (1959– 1975). Завідувач кафедри дерматології та венерології ХМІ (1966–1993). Науковим напрямком його робіт є до- слідження впливу іонізуючої радіації на шкіру тварин і людини, вивчення па- тогенезу й терапії псоріазу. Пріоритетом його в дерматології стало вивчення реак- ції шкіри на низькотемпературні впливи. Б.Я. Задорожний багато зробив для під- вищення престижу Харківського медич- ного інституту. В інституті була створена Центральна науково-дослідна лаборато- рія (1961) і проблемні лабораторії: вірусо- логічна й кардіологічна. Перше застосування методу електро- нного парамагнітного резонансу при лі- кування псоріазу. (1923–1993), dermatovenerologist. Hon- orary rector of Poznan medical academy (1969). Graduated from Kharkiv medical institute (1951, nowadays Kharkiv National Medical University). Director of the Ukrainian re- search institute of dermatology and venere- ology (1956), rector of Kharkiv medical insti- tute (1959–1975), Head of the dermatology and venereology department of KMI (1966– 1993). The prospect of his works is investigation of the effect of ionizing radiation on the skin of animals and human being, study of the pathogenesis and therapy of psoriasis. His priority in dermatology was study of the re- sponse of the skin to low-temperature ef- fects. B.Y.Zadorozhny made a lot to enhance the prestige of Kharkiv medical institute. The Central research laboratory (1961) and prob- lem laboratories (viral and cardiological) were founded at the institute. The first application of the method of elec- tronic paramagnetic resonance in treatment of psoriasis. Володіти собою настільки, щоб поважати інших, як самого себе, і чинити з ними так, як ми бажа- ємо, щоб з нами чинили, — ось що можна назвати людинолюб- ством. Конфуцій Борис Якимович ЗАДОРОЖНИЙ BORYS YAKYMOVYCH ZADOROZHNY ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 50 (1930–1999) — хірург-клініцист. За- служений діяч науки УРСР (1983), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1990). Закінчив з відзнакою Харківський ме- дичний інститут (1954, нині Харківський національний медичний університет). Завідувач кафедри госпітальної хі- рургії ХМІ (1970–1999). Одночасно від 1974 — директор Харківського НДІ загаль- ної й невідкладної хірургії (нині Інститут загальної і невідкладної хірургії НАМН України). Провідне місце в наукових розроб- ках В.Т. Зайцева посідали питання невід- кладної хірургії: гостра патологія органів черевної порожнини, хірургія виразкової хвороби шлунка й дванадцятипалої киш- ки. Він довів необхідність індивідуально- го підходу до вибору методу оператив- ного втручання у хворих з виразковою хворобою. Розробив нові органозберігаючі ме- тоди хірургічного лікування кровотеч- них виразок шлунка й дванадцятипалої кишки. Гастроектомія за Зайцевим В.Т.- Донцом М.П. (1930–1999), surgeon-clinician. Laure- ate of the State prize of Ukraine in the field of science and technology (1990), Honored scientist of the Ukrainian SSR (1983). Graduated from Kharkiv medical institute with distinction (1954, nowadays Kharkiv National Medical University). Head of the hospital surgery depart- ment of KMI (1970–1999). At that time from 1974 he was the head of Kharkiv research institute of general and emergency sur- gery (nowadays the Institute of general and emergency surgery of the National academy of medical sciences of Ukraine). Questions of emergency surgery were of key importance in scientific research of V.T. Zaytsev: acute pathology of the or- gans of abdominal cavity, surgery of ulcera- tive disease of the stomach and duodenum. He proved necessity of individual approach to the choice of method of surgery in pa- tients with ulcerative disease. Elaboration of new conservative methods of surgery in bleeding gastric and duodenal ulcers. Zaytsev V.T. — Donets M.P. gastrectomy. Життя і славне ім'я, як добре зерно з гілками, як джерело з по- токами, як сонце з променями, — невіддільні, а марнославство, як трава, на даху зростаюча, без користі всихаюча. Г.Сковорода Володимир Терентійович ЗАЙЦЕВ VOLODYMYR TERENTIYOVYCH ZAYTSEV KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY 51 (1860–1918) — дерматовенеролог. Закінчив Військово-медичну акаде- мію у Петербурзі (1886). Працював орди- натором у дерматологічній клініці проф. М.І. Стуковенкова у Києві (1888–1891), асистентом у дерматологічній клініці Вій- ськово-медичної академії (1891–1893). Від 1897 І.Ф. Зеленєв — професор кафе- дри шкірних та венеричних хвороб Хар- ківського університету (нині Харківський національний медичний університет), яку очолював до 1911. Ним організовані кабінети мікрохімії, хімічних і бактеріологічних аналізів, він поклав початок музею воскових зліпків. У 1900 заснував перше провінціальне товариство «Харьковское дерматологи- ческое общество» і став його головою. Засновник першого в Росії спеціаль- ного журналу «Русский журнал кожных и венерических болезней». (1860–1918), dermatovenerologist. Graduated from the Military medical acad- emy in Petersburg (1886). Worked as a res- ident at M.I. Stukovenkov dermatological clinic in Kyiv (1888–1891), assistant at the dermatological clinic of the Military medical academy (1891–1893). From 1897 I.F. Zelenev was professor of the department of dermal and venere- al diseases at Kharkiv university (nowadays Kharkiv National Medical University), which he headed till 1911. He organized laboratories of microchem- istry, chemical and bacteriological assays, founded museum of wax impressions. Founder of the first special journal in Russia «Russian journal of dermal and venereal diseases». Мета тільки тоді може бути до- сягнута, коли вже заздалегідь сам засіб наскрізь пройнятий власною природою мети. Ф. Лассаль Іван Федорович ЗЕЛЕНЄВ IVAN FEDOROVYCH ZELENEV ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 52 (1802–1869) — лікар, педагог, громад- ський діяч. Закінчив медичний факультет Харків- ського університету (1828, нині Харків- ський національний медичний універ- ситет). Від 1835 — професор, практичний хірург Московського університету. За пропозицією Ф.I. Iноземцева, Мос- ковська медико-хірургічна академії була об’єднана з медичним факультетом уні- верситету. Поставив питання про органі- зацію факультетських і госпітальних клі- нік. Проведення першої в Росії хірургічної операції з повним знеболюванням. Заснування «Московской медицинской газеты» і Товариства російських лікарів. Краплі Іноземцева. (1802–1869), physician, pedagogue, public figure. He graduated from the medical facul- ty of Kharkiv university (1828, nowadays Kharkiv National Medical University). From 1835 he was professor, practicing surgeon of Moscow university. At the suggestion of F.I. Inozemtsev Mos- cow medico-surgical academy was united with the medical faculty of the university. Raised a question about organization of fac- ulty and hospital clinics. Performance of the first surgical opera- tion in Russia with total anesthesia. Foundation of «Moscow medical newspa- per» and the Association of Russian physi- cians. Inozemtsev drops. Розумним чином можна стави- ти за свій інтерес лише те, чого можеш досягти своєю власною діяльністю. Г. Гегель Федір Iванович IНОЗЕМЦЕВ FEDIR IVANOVYCH INOZEMTSEV KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY 53 (1887–1948) — гігієніст. Заслужений професор УРСР (1934). Закінчив медичний факультет Юр’ївського (до 1914 Дерптський, нині Тартуський в Естонії ) університету (1916), працював лікарем в Орловській губернії. Головний лікар робітничої поліклініки у Харкові (1920–1923). У 1923 затвердже- ний професором ХМІ, де заснував першу в СРСР кафедру гігієни праці, якою керу- вав до 1938. Одночасно керівник кафедри професійних хвороб і гігієни праці в Укра- їнському інституті удосконалення лікарів (1927–1932), директор Українського цен- трального інституту робітничої медици- ни у Харкові (1923–1931). У 1931–1938 — заступник директора з наукової частини інституту робітничої медицини, з 1929 — Український інститут патології та гігієни праці (нині Харків- ський інститут гігієни праці та професій- них захворювань). Засновник першої в СРСР кафедри гігі- єни праці у Харківському медичному ін- ституті. (1887–1948), hygienist. Honored profes- sor of the Ukrainian SSR (1934). Graduated from the medical facul- ty of Yuryiv (before 1914 Derpt, nowadays Tartu in Estonia) university (1916), worked as a doctor in Orel governorate. Head doctor of the occupational poly- clinic in Kharkiv (1920–1923). In 1923 he was approved as a professor of KMI, where he founded the first department of occupa- tional hygiene in the USSR, headed by him till 1938. Director of the Ukrainian central in- stitute of occupational medicine in Kharkiv (1923–1931). E.M. Kagan played a promi- nent part in the foundation and establish- ment of social and occupational hygiene. In 1931–1938 he was deputy director for science at the Institute of occupational med- icine, from 1929 it was the Ukrainian insti- tute of pathology and occupational hygiene (nowadays Kharkiv institute of occupational hygiene and diseases). Founder of the first department of occu- pational hygiene at Kharkiv medical insti- tute in the USSR. Оскільки і за важливістю, і за часом здоров’я передує хворобі, ми в першу чергу повинні думати про те, як зберегти здоров’я, і вже потім, як краще лікувати хворобу. Гален Езро Мойсейович КАГАН EZRO MOYSEYOVYCH KAGAN ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 54 (1937–2009) — лікар-остеопат. Народ- ний лікар СРСР (1990), Заслужений лікар України (1988). Закінчив Харківський медичний інсти- тут (1960, нині Харківський національний медичний університет). М.А. Касьян науково обґрунтував ме- тоди мануальної терапії. Автор першої в СРСР монографії «Мануальная терапия при остеохондрозе позвоночника» і пер- ших методичних рекомендацій з мануаль- ної терапії. У 2005 в м. Кобеляках за його ініціативи відкрився Центр мануальної те- рапії, яким він керував до кінця життя. Почесний академік Української ме- дичної стоматологічної академії (1995), Санкт-Петербурзької медичної академії (1996), почесний доктор медицини Італії (1995). Методика лікування дегенератив- но-дистрофічних захворювань хребта за М.А. Касьяном. Ім’я М.А. Касьяна включене до Книги рекордів Гіннеса. (1937–2009), osteopathologist. People's physician of the USSR (1990). Honored phy- sician of Ukraine (1988). Graduated from Kharkiv medical institute (1960, nowadays Kharkiv National Medical University). M.A. Kasyan scientifically proved meth- ods of manual therapy. Author of the first monograph in the USSR «Manual therapy in osteochondrosis of the spine» and the first methodological recommendations for man- ual therapy. In 2005 upon his initiative the Center of manual therapy was opened in Ko- belyaky, headed by him till the end of his life. Honorary academician of the Ukrainian medical dental academy (1995), Saint-Pe- tersburg medical academy (1996), Honorary doctor of medicine of Italy (1995). M.A. Kasyan method of treatment of de- generative-dystrophic diseases of the spine. The name of M.A. Kasyan was included in the Guinness book of world records. Людина створена для дії. Не ді- яти та не існувати для людини одне й те саме. Ф.Вольтер Микола Андрійович КАСЬЯН MYKOLA ANDRIYOVYCH KASYAN KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY 55 (1853–1935) — гістолог, зоолог, ана- том. Дійсний член Всеукраїнської акаде- мії наук. Навчався на медичному факультеті Московського університету (1875), закін- чив медичний факультет Харківського університету(1880, нині Харківський на- ціональний медичний університет). Професор зоології та порівняльної анатомії Томського університету (1888), ректор цього університету (1889). Орга- нізатор і директор Зоологічного музею Академії наук УРСР (1919–1926). Дирек- тор Акліматизаційного саду АН УРСР. Від 1927 займався селекцією лікарських, тех- нічних та плодових рослин. М.Ф. Кащенко — піонер мікроскопіч- ного дослідження в патологічній ембріо- логії (1883). Він удосконалив оригінальну методику графічної реконструкції малих мікроскопічних об’єктів. Клітини Кащенка-Гофбауера. (1853–1935), histologist, zoologist, anat- omist. Full member of the Ukrainian Acade- my of Sciences. Studied at the Faculty of Medicine of Mos- cow University (1875), graduated from the Faculty of Medicine of Kharkiv University (1880, at present Kharkiv National Medical University). Professor of Zoology and Comparative Anatomy of Tomsk University (1888), Rector of this University (1889). Coordinator and Di- rector (1919–1926) of the Zoological Muse- um of the Academy of Sciences of Ukrainian SSR. Director of the acclimatization garden of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR. From 1927 was engaged in the selection of medical, technical and fruit plants. M.F. Kashchenko was a pioneer in the pathologic microscopic embryology (1883). Improved the original method of graphic re- construction of small microscopic objects. Kashchenko-Hofbauer cells. Істинне знання полягає не в озна- йомленні з фактами, що робить людину лише педантом, а у ви- користанні фактів, що робить її філософом. Г. Бокль Микола Феофанович КАЩЕНКО MYKHOLA FEOFANOVYCH KASHCHENKO ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 56 ( 1849–1923) — психоневролог. Закінчив