1 УДК 616.71-002.5-071 Бітчук Д.Д, Харківський національний медичний університет, Україна bitchuk@rambler.ru Променева діагностика туберкульозного спондиліту Ключові слова: діагностика туберкульозного спондиліту, рентгентомографія, мієлографія, комп’ютерна томографія, ядерно-магнітний резонанс, ультразвукова діагностика. Вступ. В умовах сучасної епідеміологічної обстановки в Україні кістково-суглобовий туберкульоз (КСТ) займає перше місце в структурі захворюваності та хворобливості на позалегеневий туберкульоз, а на частку позалегеневих локалізацій у структурі загальної захворюваності на туберкульоз припадає близько 10 % [1, 2, 4 ]. Діагностика кістково-суглобного туберкульозу нині відбувається в основному за зверненнями (до 90% випадків), інколи - це випадкові знахідки при рентгенологічному обстеженні та хірургічному лікуванні в ортопедичних і нейрохірургічних відділеннях. Про труднощі діагностики свідчить значна частина помилок первинної діагностики, що досягає, за різними даними від 40 до 85 %. У літературі вказується про особливу складність диференційної діагностики ТС. Застосування традиційних клініко-рентгенологічних методів дослідження не завжди дозволяє встановити правильний діагноз [1, 3, 7]. Значення рентгенологічного метода у діагностиці ТС важко переоцінити. Однак, на жаль, перші рентгенологічні ознаки ТС виявляються лише через 3-4 місяці з початку захворювання, а за даними деяких авторів і пізніше [4, 5, 6]. Метою даної публікації є залучення уваги практичних лікарів до важливої ​​проблеми діагностики ТС і підвищення її ефективності Матеріали та методи дослідження. В основу роботи покладені дані досліджень 175 хворих на активний, вперше діагностований ТС, що у період з 2000 по 2012 рр. знаходились у відділенні кістково-суглобового туберкульозу Харківської обласної туберкульозної лікарні. Розподіл хворих за статтю та віком надано у таблиці 1. Вік хворих був у межах від 17 до 75 років. Треба відмітити, що у найбільш працездатному віці від 20 до 50 років серед хворих було 56 (32 %), осіб старше 50 років – 34 (19,4 %). Таблиця 1. Розподіл хворих за статтю та віком Стать Вік, роки Всього 17-20 21-30 31-40 41-50 51-60 > 60 абс % Ч 4 10 12 36 36 7 105 116,1 Ж 3 5 10 27 19 6 70 80,3 Всього абс 7 15 22 63 55 13 175 % 8,0 17,1 25,0 71,9 62,9 15,1 100 Як видно з таблиці, розвиток ТС найбільш характерний для осіб зрілого віку. Серед хворих переважали особи з ураженням тіл хребців. Тільки у 2 пацієнтів були уражені задні відділи хребців: поперечні та суглобні відростки, дуги. Розподіл хворих за локалізацією ураження та кількістю уражених хребців надані у таблиці 2. У переважній кількості спостережень відмічено ураження тіл двох хребців. Найбільш часто уражалися грудний та поперековий відділи хребта. При уражені грудного відділу хребта залучення у запальний процес трьох тіл хребців відмічалося більш часто. Таблиця 2. Розподіл хворих за локалізацією та кількості уражених хребців Локалізація Число хребців Всього 2 3 Шийний 8 3 11 Грудний 51 9 60 Грудопоперековий 30 - 30 Поперековий 69 - 69 Попереково-крижовий 5 - 5 Всього 163 12 175 У двох хворих мали місце ураження хребта на двох рівнях: у грудному та поперековому відділах хребта. Сполучені туберкульозні ураження інших органів та систем встановлені у 16 хворих. Рентгенологічне дослідження Рентгенографія ураженого відділу хребта виконувалася із застосуванням традиційних укладок. Томографічне дослідження дозволяло уточнити характер та локалізацію деструктивних змін у хребті. Для вивчення особливостей деструктивного процесу хребта проводилися виміри розмірів залишків тіл хребців, кута кіфозу, сколіозу, бокових зміщень хребців за рентгенограмами хребта (рентгенометрія). Діагностика ТС завжди починалася з оглядової рентгенографії. Рентгенографічний метод зберігає базове значення, на його основі розроблені сучасні уявлення про захворювання скелету, що використовуються і при аналізі результатів КТ, МРТ та ін. Ніякий інший метод не дає більш виразного зображення кісткових елементів опорно-рухового апарату. При вірному технічному використанні рентгенографія і рентгенотомографія досить інформативні в характеристиці кісткової структури, масштабів руйнування і характеру обмеження його, загального структурного фону, змін в паравертебральних тканинах. Оглядові знімки у двох проекціях були прицільними, центрованими на рівень ураження і діафрагмованими. Рентгенографічно деструктивний осередок у кістці можна добре розпізнати тоді, коли його розміри перевищують 2-3 мм у діаметрі. За нашими даними у дорослих хворих на туберкульоз хребта нерідко спостерігалось відставання рентгенологічної картини від клінічних проявів недуги. Про це свідчать також і сучасні літературні дані. Тому рентгенологічний діагноз повинен спиратися не тільки на інтерпретацію рентгенограм, а й на анамнестичні та клінічні дані. Фістулографія. Фістулографія проводилася у хворих із норицевим процесом для дослідження розповсюдженості їх ходів, абсцесів та встановлення зв’язків з кістковими осередками. Фістолографія проводилася тугим заповненням норицевих ходів рентгенконтрастними засобами. Через добу після фістулографії проводилася повторна рентгенографія для уточнення меж норицевих ходів. Мієлографія (МГ). Суть метода полягає у введенні водорозчинної контрастної речовини субарахноїдально, у лікворні шляхи, де вона вільно переміщується разом з ліквором, роблячи дуральний мішок добре видимим на всьому протязі контрастування. У типовому варіанті проводилася висхідна мієлографія шляхом люмбальної пункції дурального мішку. Після отримання ліквору та виконання ліквородинамічних проб, які орієнтували у певній мірі характер прохідності лікворних шляхів, вводився контрастний водорозчинний засіб. У якості контрастного засобу у всіх випадках використовувався Омніпак з різною концентрацією йоду (Омніпак-300, -270, -180). Низхідну МГ використовували для уточнення верхнього рівня компресії спинного мозку та загального протягу компремірованої ділянки, коли при висхідній МГ виявляли стаз Омніпаку, а також, коли люмбальний прокол неможливо зробити через ураження поперекових хребців. При цьому контрастна речовина зміщується на лежачі нижче відділи хребта. У цілях підвищення інформативності мієлографії без збільшення променевого навантаження та для зменшення термінів передопераційного дослідження мієлографія виконувалася на томографічному столі разом з первинною рентгенотомографією. Контрастна мієлографія, як метод поглибленого рентгенографічного обстеження, дозволяла визначити наявність стиснення дурального мішку і непрямо – стиснення спинного мозку або "кінського хвоста", розташованих у ньому; часткове або повне порушення прохідності лікворних шляхів (обструкцію субарахноїдальних просторів); непрямо, за характером контрастування корінцевих піхв, компресію корінців спинного мозку. Головний діагностичний критерій МГ – зміщення, деформація дурального мішка, порушення контрастування часткового або повного характеру. Магнітно-резонансна томографія хребта Відомо, що метод МРТ дозволяє оцінити структуру спинного мозку і його оболонок, стан субарахноїдального простору на всьому протязі, включаючи рівні компресії. Гарно візуалізуються м’якотканинний компонент кісткового процесу – абсцеси, пухлинна тканина, але без патогномонічних розрізнюючих ознак між ними. У якості комприміруючого фактору розрізняються фрагменти дисків, краї зміщених хребців, однак кісткові секвестри звичайно погано розрізняються. Всі зображення при МРТ по задачам діагностики можуть бути отримані у трьох проекціях – фронтальній, сагітальній, трансверзальній. Завдяки трьохмірності зображення, високій вирішальній спроможності для м’яких тканин, відсутності кісткових артефактів МРТ добре визначає екстрадуральну компресію м’якими тканинами, в тому числі абсцесами. Метод дозволяє відрізнити екстрадуральне, інтрадуральне, інтраспинальне ураження спинного мозку, їх локалізацію і розмір [1, 2, 5]. Магнітно-резонансна томографія була використана при обстеженні 92 хворих на туберкульоз хребта. Дослідження проводилися у різних лікувальних закладах на МР-томографах "Simens magniton". Проводилися Т1- та Т2-взвішені томограми у сагітальній проекції, які у частині випадків доповнювалися фронтальними (коронарними) та трансверзальними томограмами. Аналіз зображень проводився по місту їх виконання та повторювався у лікарні паралельно з рентгенологічними даними, фахівцями по КСТ. У процесі дослідження при активному ТС за допомогою МРТ виявлялося зображення пре- та паравертебральних абсцесів, які мали яскраве світіння, стиснення спинного мозку епідуральними абсцесами. На магнітно-резонансних томограмах візуалізувалися порожнини деструкції, які містять рідкий гній, грануляції, секвестри, чітко визначалася межа кісткової деструкції у тілах та залишках зруйнованих тіл. При множинній локалізації запалення великою перевагою МРТ була можливість візуалізувати хребет на значному протязі. МРТ дозволяла побачити осередкові зміни у тілах хребців, коли деструктивні зміни мінімальні і не виявляються рентгенологічно. Епідуральні абсцеси на МРТ візуалізувались на всіх рівнях хребта, відділені від спинного мозку його оболонками та задньою подовжньою зв’язкою. Співвідношення між епідуральним абсцесом та вмістом хребтового каналу добре видно на поперечних (Пироговських) зрізах, особливо при задньобічній локалізації епідурального абсцесу. Діагностика ТС грунтувалась на таких загальних ознаках: зміна сигналу інтенсивності від диску, зміна ширини міжхребцевого простору та форми диска до повного зближення хребців, зміна сигналу від тіл, залучених та прилеглих до диска хребців, зміна форми хребців, відсутність сусідніх замикальних пластинок. Комп’ютерна томографія хребта Комп'ютерна томографія (КТ) за власної фізичною суттю – рентгенографічний метод. Діагностика заснована на прямих рентгенологічних симптомах на поперечному розрізі об’єкту. Завдяки високій вирішальній спроможності КТ у структурному зображенні кісткової тканини в основній (поперечній) проекції визначають положення, розміри деструктивних порожнин в тілах хребців, їх обмеження, зв’язок з паравертебральними тканинами і хребтовим каналом. Головна цінність методу – можливість бачити область патології у поперечному розтині. У цій основної проекції проявляється висока вирішальна спроможність КТ у структурному зображенні кісткової тканини: гарно видні деструктивні порожнини у тілах хребців, їх обмеження і патологічні включення, руйнування вертикальних замикаючих пластин хребців, співвідношення деструктивних порожнин і їх зв’язок з паравертебральним і епідуральним простором, гарно візуалізуються паравертебральні абсцеси. Візуалізація спинного мозку у поперечному розтині на обмеженій ділянці по діагностичній цінності уступає МРТ. Важливо відмітити, що КТ у основній поперечній проекції – ідеальний метод зображення задніх елементів хребцевих колон: дуг, відростків, дуговідросчатих суглобів. Слабкою стороною методу КТ є необхідність його прицільного використання на обмеженій ділянці хребта, звичайно у межах 2-3 сегментів. У силу цього КТ повинна бути не первинним дослідженням, а наступним після рентгенологічного, контрастної МГ чи МРТ досліджень, або бути орієнтованою на топічну неврологічну клініку. Ці обставини дозволяють застосовувати КТ лише при обмежених ураженнях – захворюваннях двох-трьох сегментів хребта. Комп'ютерна томографія (КТ) проведена у 86 хворих на туберкульоз хребта на спіральному комп’ютерному томографі "Somoton Emotion". Виконувалися основні поперечні (трансверзальні) зрізи і у більшості випадків, відновлені сагітальні та фронтальні зображення. Ультразвукова діагностика Ультразвукова діагностика виконувалася за допомогою апарата УЗД. Виконувалися дослідження органів черевної порожнини та заочеревного простору. Дослідження виконувалося з метою діагностики заочеревних абсцесів (псоас-абсцесів). Відомо, що напливний абсцес представляє собою туберкульозну гранульому, яка активно розповсюджується з наступним гнійним розплавленням. Шляхи розповсюдження абсцесів, їх протяжність та форма залежать від анатомо-топографічних особливостей ураженої ділянки та активності туберкульозного процесу. При ураженні поперекового відділу хребта напливні абсцеси у більшості випадків розповсюджуються заочеревинно у товщі m.iliopsoas, створюючи скопища у попереково-клубової ділянці з одного або обох боків (псоас-абсцеси).По ходу м’язу абсцеси можуть спускатися через м’язову лакуну на стегно до малого вертелу та нижче. Рідше абсцеси знаходять вихід у область поперекових трикутників. При попереково-клубовій локалізації туберкульозного процесу гній здвигає передню подовжню зв’язку, створюючи пресакральний абсцес. При обстеженні хворих напливні абсцеси іноді є першою насторожливою ознакою, яка потребує поширеного обсягу діагностичних заходів з метою пошуку кісткового осередку деструкції. Для правильного вибору оперативного доступу та обсягу оперативного втручання необхідні точна топічна діагностика не тільки ураження у хребті та хребтовому каналі, але й повна уява про локалізацію та протяжність напливних абсцесів м’яких тканин. Як було вказано вище, найбільш інформативним методом для вирішення цієї проблеми є МРТ, яка дозволяє оцінити локалізацію та протяжність кісткового процесу, паравертебральних, пресакральних та псоас-абсцесів, протяжність й ступінь компресії спинного мозку та його корінців епідуральними абсцесами. Однак метод коштовний й не завжди доступний. Обстеження за допомогою УЗД проводилося 48 хворим з ураженням грудо-поперекового, поперекового відділів хребта у яких за даними клінічного та рентгенологічного обстежень була запідозрена наявність заочеревинних абсцесів. Даним хворим МРТ або КТ обстеження були недоступні. До ультразвукового обстеження всім хворим проводили рентгенотомографічне дослідження ураженого сегменту хребта. Ультразвукова діагностика абсцесів проводилася на лунотомоскопі методом двомірної лунографії секторним датчиком з частотою 4 МГц. Здійснювали подовжнє та поперечне сканування по боковій поверхні передньої очеревинної стінки у горизонтальному положенні хворого. Великий поперековий м’яз сканувався на протязі від ніжок діафрагми до пупартової зв’язки без спеціальної підготовки хворого для обстеження. Візуалізація внутрішньогрудних паравертебральних абсцесів не можлива через непроникливість ультразвуку через кісткові структури та велику масу м’язової тканини. Звичайно ці абсцеси добре візуалізувалися за допомогою рентгенотомографічного дослідження. Результати дослідження та їх обговорення. При аналізі рентгенограм були виявлені ряд змін характерних для ТС. Рання діагностика туберкульозного спондиліту принципово передбачає виявлення захворювання на стадії первинного осередку у тілі хребця. На практиці такі ізольовані осередки виявлялись край рідко, бо з початковими скаргами дорослі необхідного обстеження не отримували. Суттєво, що такі ізольовані осередки інколи супроводжувалися поширеними паравертебральними абсцесами. Звичайно діагностика спондиліту відбувалась на стадії контактної деструкції хребців. Типовими рентгенологічними ознаками були звуження міжхребцевої щілини (диска), глибока контактна деструкція уражених хребців, створення перифокальних абсцесів, у тому числі напливних. Вивчення рентгенограм, зроблених на попередніх етапах обстеження хворих, дозволило встановити, що рентгенологічне виявлення уражених тіл хребців при ТС найбільш складне на протязі перших 2-3 місяців хвороби. В цей період первинні рентгенограми, особливо оглядові, часто не виявляли будь-яких змін. Однак, при подальшій динаміці рентгенологічних змін, притаманних ТС, контроль ще через 1-1,5 місяців виявляв зниження висоти міжхребцевого диска і початкові ознаки руйнування тіла хребця. У зв’язку з цим на початку хвороби необхідний рентгенологічний контроль за станом хребта кожні 4-6 тижнів. За нашими даними найбільш раннім та вираженим рентгенологічним проявом ТС залишається звуження міжхребцевої щілини, яке протягом перших 2 місяців швидко зростає. За цей час міжхребцева щілина часто зменшувалася на ¾ своєї висоти і навіть більше. Первинна локалізація кісткової деструкції в найбільш типовому варіанті – в субхондральній зоні в передніх або бокових відділах тіла хребця. Зацікавленість заднього відділу тіла хребця виявлялась на ранніх стадіях хвороби рідко, в пізніших проявах зустрічались досить часто. На бокових рентгенограмах при типових початкових проявах ТС відмічалась нечіткість контурів замикаючої пластинки хребців у субхондральній зоні та по передній поверхні тіла з реактивними змінами структури губчастої кістки. У подальшому, при продовжені процесу проявлялась розмитість, нечіткість контурів субхондральних відділів хребців на всьому їх протязі. На бокових рентгенограмах через 3-4 місяці більш виразне руйнування передніх відділів хребців часто зберігалася, демонструючи первинну локалізацію кісткового процесу. Ознаки реактивної проліферації кісткової тканини у вигляді склерозу, які в ніякому разі не свідчать про одужання, появлялися в середньому через 5-6 місяців від початку хвороби з початку у вигляді вала, обмежуючого зону деструкції. Іноді подальшого склерозу не відбувається, частіше він продовжує зростати і може захопити тіло хребця наполовину або повністю. Слід відмітити, що склеротична зміна тіл хребців краще виявляється на томограмах, ніж на оглядових знімках. При аналізі результатів обстежень за допомогою методу мієлографії нами виділено три варіанти компресії дурального мішку при активному ТС: 1. Локальна часткова компресія дурального мішку абсцесом з візуалізацією контурів абсцесу – 14 хворих (8 %). У даних хворих спостерігався неврологічних дефіцит типу "С" та "Д" за Frankel (рис. 1). Рис. 1. Рентгенограми пацієнта С. і/хв. № 2000 (мієлографія). 2. Повний лікворний блок (зупинення контрасту на рівні деструкції) – 8 хворих (4,6 %) (з цієї групи 5 хворих мали неврологічний дефіцит типу "В" та 3 з типом "С". 3. Нерівномірне контрастування дурального мішку, коли контрасний засіб на рівні компресії не візуалізовувався, але визначався вище й нище зони компресії – 2 хворих (1,1 %) (Ці хворі мали неврологічний дефіцит типу "С" (за Frankel)). Таким чином, контрастна мієлографія є поглибленим методом рентгенологічного дослідження. Показанням до виконання мієлографії були неврологічні розлади, виявлення деструктивних порожнин, відкритих у хребцевий канал або передлежачих до нього. Абсолютним протипоказанням була непереносимість хворими препаратів, що містять йод, відносними – технічна неможливість виконання процедури, тяжкий стан хворого. Нами проведено аналіз даних МРТ-дослідження 92 хворих. Оцінювали у зоні патології та у нейтральних відділах наступні показники: - тіла хребців (форма, однорідність та інтенсивність світіння); - міжхребцеві диски (розміри, форма, інтенсивність світіння пульпозних ядер); - паравертебральні тканини (ступінь однорідності світіння); - хребцевий канал на рівні патології (розміри у порівнянні з нейтральною зоною, диференцьованість зображення вмісту, однорідність світіння епідурального простору, наявність патологічних включень; - спинний мозок (співвідношення зі стінками хребцевого каналу, розміри, однорідність світіння). При аналізі результатів МРТ-обстежень нами виявлені епідуральні абсцеси у 30 хворих. На МРТ для них було характерне порушення циркуляції ліквору на рівні компресії епідуральних абсцесів, відсутність резервного простору в хребтовому каналі, зменшення сагітального розміру спинного мозку і зміна сигналу від нього (рис. 2). Рис. 2. МРТ пацієнта Ж. і/хв. № 672 Важливо зазначити, що МРТ відображує не кісткову структуру, а стан кісткового мозку та ділянки інфільтрації в ньому, коли ще немає примітного на рентгенограмах руйнування кісткових балок. Виконані одночасно оглядові рентгенограми та магнітно-резонансні томограми продемонстрували суттєву перевагу МРТ у виявленні туберкульозного оститу хребта, коли розміри деструкції ще малі, немає значного зниження висоти сусідніх дисків та абсцесів, тобто найбільш частих та добре відомих ознак туберкульозного спондиліту. У той же час на МРТ неможливо оцінити кісткову структуру хребта, наявність кісткових секвестрів, ділянок остеопорозу та остеосклерозу, що важливо при вирішенні питань нозологічної діагностики. Тому для постановки діагнозу та повної оцінки патології необхідно обстеження хворого як мінімум двома методами, включаючи МРТ та КТ або МРТ та рентгенографію. Використання КТ у діагностиці туберкульозного спондиліту дозволило уточнити ступінь та характер ураження кісткової тканини, у тому числі дуг та відростків, на ранніх стадіях виявити кісткову деструкцію із секвестрами, які можуть мігрувати в оточуючі м’які тканини, хребтовий канал. Кісткові секвестри у деструктивних порожнинах виявлялися у 38 спостережень (рис. 3). У 4 пацієнтів з руйнуванням дуги та тіл хребців за типом карієсу формування секвестрів не спостерігалося. Рис. 3. КТ пацієнта Д. і/хв. № 3896 Розповсюдженість деструктивного процесу з тіла хребця на основу та ніжку дуги хребця відмічалося у 7 пацієнтів (4%) спостережень, при цьому у 4 з них ураження дуги було одностороннім, а у 3 – двостороннім. Ізольоване ураження дуги хребця відмічено у 2 хворих (рис. 4). Рис. 4. КТ пацієнта М., і/хв. № 3445. Візуалізація напливного абсцесу при задньому ТС Наявність паравертебрального абсцесу визначалося у поперековому відділі хребта за відсутністю навколо тіла хребця обідка жирової клітковини, яка мала дуже низку щільність, та зникнення чіткого контуру великих поперекових м’язів, і в наступному значного збільшення їх розмірів. В грудному відділі паравертебральна інфільтрація добре віалізувалася на фоні тканини легень. Інфільтрація паравертебральних м’яких тканин при активному туберкульозному спондиліті відмічалася у всіх обстежених хворих (100%) спостережень. Важливо підкреслити, що можливості комп’ютерної подовжньої реконструкції у різних площинах – фронтальній, сагітальній, косих й отримання об’ємних зображень підвищують інформативність методу. При аналізі результатів обстежень за допомогою УЗД було виявлено однобічний псоас-абсцес у 12 хворих, двобічний – у 3, пресакральний – у 2 пацієнтів. У решти обстежених хворих напливні абсцеси за допомогою цього методу діагностики не візуалізувались. У наступному при проведенні оперативних втручань була підтверджена наявність діагностованих абсцесів. А у хворих у яких абсцеси не візуалізувались за допомогою УЗД вони були щілеподібними (їх об’єм становив кілька мл) На лунаграмах (рис. 5) псоас-абсцеси були представлені 1-2-камерними утворюваннями овально-витягнутої форми, з нерівним внутрішнім контуром, який відтискує нирку та вміст очеревинної порожнини допереду та латерально, були відокремлені від оточуючих тканин фіброзною капсулою. Подовжній розмір у межах 3,0-20,0 см, поперечний – 2,0-8,0 см з об’ємом рідинного вмісту (гною) від 10,0 до 1500,0 мл. Напливні абсцеси з рідким гноєм мали алуногенний вміст з одиничними гіперлуногенними включеннями. Рис. 5. УЗД напливного абсцесу пацієнта Е., і/хв. № 661 За допомогою УЗД знаходили скопище або відсутність рідинного гною, що допомагало у вирішенні питання про оперативний доступ та обсяг оперативного втручання, дозволяло встановити протяжність, кількість камер заочеревинного абсцесу, його структуру, припустимий об’єм та співвідношення з оточуючими органами. На нашу думку, найбільш суттєвими перевагами ультразвукового методу діагностики напливних абсцесів у поперековій області є: його доступність, нешкідливість, неінвазивність, достатня інформативність та візуалізація абсцесів з рідким гноєм, які не виявляються клінічно та рентгенотомографічно. Висновок. Таким чином, в комплексній діагностиці ТС променева візуалізація патології відіграє центральну роль. Слід зазначити, що майже до кінця ХХ століття діагностика кістково-суглобового туберкульозу базувалася на рентгенологічному дослідженні, а з кінця століття вона якщо поки що й не поступається своїми позиціями, то істотно доповнюється новими високоефективними методами діагностики - комп'ютерної томографії, ядерно-магнітним резонансом, ультразвуковими та іншими методами діагностики, заснованими на різних способах отримання інформації про стан тканин організму. Ці методи діючи на підставі різноманітних фізичних процесів дають різні за характером зображення, доповняючи один одного. Вони не можуть протиставлятися або виключати один одного і повинні використовуватися власними можливостями та конкретними діагностичними завданнями. Література 1. Диагностика и лечение внелегочного туберкулеза: практическое руководство / Под ред. Перельмана М.И., Левашева Ю.Н.,- М.: Медицина и жизнь, 2002.- 360 с. 2. Диагностика и хирургическое лечение костно-туберкулезной патологии / Н.И.Соколов, Д.В.Евлашкин, И.В.Подкосов [и др.] // Туберкулез в России: материалы 8-го Рос. съезда фтизиатров.- М., 2007.- С. 307-308. 3. Корнев П.Г. Хирургия костно-суставного туберкулеза: в 3т. –Л.: Медицина, 1971. –Т.1. –223с. –Т.2. –398 с. –Т.3. –271с. 4. Порівняльні дані про розповсюдженість туберкульозу та ефективність діяльності протитуберкульозних закладів України за 2002-2012 р./ АМН України та інш. –Київ, 2012. –69с. 5. Лучевая диагностика внелегочного туберкулеза / Н.А.Советова, И.Б.Савин, О.В.Мальченко [и др.] // Пробл. туберкулеза и болезней легких.- 2006.-№11.-С.6-9. 6. Extra-pulmonary and pulmonary tuberculosis in Hong Kong / K.Noertjojo, C.M.Tarn, S.L.Chan [et al.] // Int. J. Tuberc. Lung Dis. -2002.-Vol.6, № 10. - P.879-886. 7. Sharma S.K. Extrapulmonary tuberculosis / S.K.Sharma, A.Mohan // Indian J. Med. Res. – 2004.—P.316-353. РЕФЕРАТ Битчук Д.Д. Лучевая диагностика туберкулёзного спондилита С целью повышения эффективности диагностики туберкулёзного спондилита (ТС) изучены результаты лучевой диагностики 175 больных с активным ТС. Возраст больных был в пределах 17-75 лет. В наиболее работоспособном возрасте было 56 (32 %), старше 50 лет – 34 (19,4 %) пациентов. В подавляющем большинстве наблюдений отмечено поражение двух смежных сегментов в грудном и поясничном отделах позвоночника. Проанализированы диагностические возможности традиционного рентгентомографического метода обследования и современных методов лучевой визуализации (миелография, КТ, МРТ, УЗИ). В результате проведенного анализа установлено, что в комплексной диагностике ТС лучевая визуализация патологии играет центральную роль, при этом традиционный рентгентомографический метод диагностики в настоящее время существенно дополнен новыми высокоэффективными методами (КТ, МРТ, УЗИ и др.), которые, действуя на основе разнообразных физических процессов, дают разные по характеру изображения, дополняют друг друга, не могут и не должны противопоставляться, а должны использоваться с учетом их возможностей и диагностических задач. Ключевые слова: диагностика туберкулёзного спондилита, рентгентомография, миелография, компьютерная томография, ядерно-магнитный резонанс, ультразвуковая диагностика. ABSTRACT              Bitchuk D.D. Ray imaging diagnostic of tuberculosis spondylitis To improve the efficiency of diagnosis of tuberculosis spondylitis (TS) studied the results of X-ray 175 patients with active TS. Age of the patients was within 17-75 years. In most common age was 56 (32%), older than 50 years - 34 (19,4%) patients. In the vast majority of cases observed lesion of two adjacent segments in the thoracic and lumbar spine. Analyzed the diagnostic capabilities of a traditional X-ray method and modern methods of ray imaging (myelography, CT, MRI, ultrasound). The analysis found that in the complex diagnosis of TS X-ray imaging plays a central role, with the traditional method of diagnosing X-ray now substantially completed with new high-efficiency methods (CT, MRI, ultrasound, etc.), which, acting on the basis of a variety of physical processes produce different images of the character, complement each other, can not be opposed, but must be used in accordance with their capabilities and diagnostic tasks. Keywords: diagnosis of tuberculosis spondylitis, X-ray imagining, myelography, computed tomography, magnetic resonance imaging, ultrasound diagnostics