СТАН РЕНАЛЬНОЇ ГЕМОДИНАМІКИ У ДІТЕЙ З ХРОНІЧНИМ ПІЄЛОНЕФРИТОМ ТА ВЕЗИКОУРЕТЕРАЛЬНИМ РЕФЛЮКСОМ
Макєєва Н.І., Морозова О.О.
Харківський національний медичний університет
Кафедра педіатрії №2

За даними Міжнародного комітету з вивчення рефлюксу, частота розвитку нефросклерозу при везикоуретеральному рефлюксі (ВУР) серед дітей європейської популяції становить 48 % і призводить до розвитку термінальної стадії хронічної ниркової недостатності у 25  60 % пацієнтів. Біля 25 % дітей із рубцюванням ниркової паренхіми в наслідок ВУР потребують проведення гемодіалізу та трансплантації нирки. В даний час доведено, що одним з провідних патофізіологічних механізмів прогресування нефросклерозу є порушення мікроциркуляції в нирках. Науково обгрунтована висока інформативність оцінки стану внутрішньониркової гемодинаміки у хворих з рубцюванням ниркової паренхіми за результатами допплерографії.
Мета дослідження: визначити клінічне значення параметрів ниркової гемодинаміки у дітей з хронічним пієлонефритом та ВУР для прогнозування розвитку нефросклерозу.
Матеріали та методи: обстежено 71 дитину з різним ступенем ВУР в періоді клініко-лабораторної ремісії пієлонефриту віком від 5 до 17 років Із урахуванням ступеню ВУР та наявності ознак рубцювання паренхіми нирок обстежених поділено на групи: 1-а група (n = 8)  пацієнти з I-II ступенем ВУР, 2А (n = 23)  пацієнти з III-IV ступенем ВУР, 2Б (n = 17)  діти з III-IV ступенем ВУР та з ознаками рубцювання ниркової паренхіми, 3А (n = 8)  пацієнти з V ступенем ВУР, 3Б (n = 15)  пацієнти з V ступенем ВУР та ознаками рубцювання ниркової паренхіми. Контрольну групу склали 16 практично здорових дітей того ж віку без будь якої хронічної патології та без наявних ознак гострих захворювань протягом останніх двох місяців. Ступінь ВУР визначали залежно від рівню закидання рентгеноконтрастної речовини з сечового міхура до сечоводу й ступеню розширення сечоводу та збиральної системи нирки, що були виявлені під час проведення мікційної цистоуретерографії. Допплерографію судин нирок проводили за загальноприйнятою методикою. Статистичний аналіз проводили з використанням StatSoftSTATISTICA Version7 (Tulsa,OK). Ураховуючи, що обстежені діти були різного віку, а досліджувані гемодинамічні показники (Vmax, Vmin, RI, РI) мають вікові особливості, при порівнянні відповідних показників використовували Z-оцінки. Клінічні обстеження матеріали яких були отримані для даного дослідження були схвалений Комітетом з медичної етики Харківського національного медичного університету та проводилися відповідно до керівних принципів Гельсінської декларації. Всі учасники та / або їх батьки дали письмову інформовану згоду на участь.
Результати: За результатами ДДК визначено, що асиметрія гемодинамічних показників та деформація судинного рисунку зустрічалася вірогідно частіше у хворих з ознаками рубцювання ниркової паренхіми та зовсім не зустрічалися серед дітей з I-II ступенем ВУР. Дифузне збіднення васкуляризації нирки з однаковою частотою спостерігалося у хворих з III-IV та V ступенем ВУР, незалежно від наявності ознак рубцювання ниркової паренхіми. Тенденція до гіпоперфузії мала місце як у пацієнтів з ознаками рубцювання ниркової паренхіми, так і без ознак рубцювання, без міжгрупових відмінностей. У більшості ((64,52 ± 8,59) %, р = 0,0001) хворих з ВУР та ознаками рубцювання ниркової паренхіми спостерігалася різка гіпоперфузія в зморщеній нирці, у 2 ((6,45 ± 4,41) %) пацієнтів зафіксована повна відсутність кровообігу в зморщеній нирці.
Аналіз показників допплерографії обстежених пацієнтів встановив істотні міжгрупові відмінності (р < 0,05) швидкісних показників Vmax та Vmin залежно від наявності ознак рубцювання ниркової паренхіми на рівні магістральної ниркової артерії, сегментарних та дольових артерій, а саме, підвищення показників Vmax та Vmin, порівняно з нормативними в пацієнтів 1-ої, 2А та 3А груп. У хворих 2Б та 3Б групи на боці нирки з проявами фіброзу визначалося істотне зниження показників Vmax (p2А-2Б = 0,005; p3А-3Б = 0,050) та Vmin (p2А-2Б = 0,008; p3А-3Б = 0,050), як порівняно з нормативними показниками, так і з відповідними показниками хворих без ознак рубцювання. У пацієнтів 1-ої та 2А груп змін з боку показників індексів RI та РI не було констатовано на жодному рівні ниркової мікроциркуляції. При аналізі показників індексів судинного опору на рівні магістральної артерії нирки у пацієнтів 2Б групи визначалося вірогідне зниження показників RI (р2А-2Б = 0,004) та PI (р2А2Б = 0,004) на відміну від хворих 2А групи та нормативних значень. При оцінюванні RI та PI  у пацієнтів 3А групи спостерігається імовірне зростання показників на відміну від нормативних значень. У хворих 3Б групи показники RI (р3А-3Б = 0,002) та PI (р3А-3Б = 0,007) знижувалися, на відміну від хворих 3А групи та нормативних значень.
Висновки: виявлено істотні відмінності рівнів Vmax, Vmin, RI, РI у дітей з хронічним пієлонефритом та ВУР в залежності від ступеня рефлюксу та наявності ознак рубцювання ниркової паренхіми. Результати даних допплерографії нирок в обстежених пацієнтів, які мають ознаки рубцювання ниркової паренхіми, свідчать про тяжкі ішемічні зміни у нирках.