ÅÊÑÏÅÐÈÌÅÍÒÀËÜÍÀ ÒÀ Ê˲Ͳ×ÍÀ ÑÒÎÌÀÒÎËÎÃ²ß Редакційна колегія Головний редактор проф. Рузін Г. П. (Харківський національний медичний університет) Перший заступник головного редактора проф. Назарян Р. С. (Харківський національний медичний університет) Заступники головного редактора проф. Соколова І. І. (Харківський національний медичний університет) доц. Таравнех Шакер Джаміль (Асоціація приватно практикуючих лікарів-стоматологів України) Відповідальний секретар доц. Кривенко Л. С. Технічний секретар доц. Вакуленко К. М. Члени редакційної колегії проф. Григоров С. М. (Харківський національний медичний університет) проф. Марковський В. Д. (Харківський національний медичний університет) проф. Ніколаєва О. В. (Харківський національний медичний університет) проф. Рябоконь Є. М. (Харківський національний медичний університет) доц. Ніконов В. В. (Харківський національний медичний університет) доц. Угрін М. М. (Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького) проф. Янішен І. В. (Харківський національний медичний університет) Редакційна рада проф. Зубачик В. М. (Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького) проф. Ковач І. В. (Дніпропетровська медична академія МОЗ України) проф. Маланчук В. О. (Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця, м. Київ) проф. Ожоган З. Р. (Івано-Франківський національний медичний університет) проф. Потапчук А. М. (Ужгородський національний університет) проф. Походенько-Чудакова І. О. (Білоруський державний медичний університет, м. Мінськ) проф. Савичук Н. О. (Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, м. Київ) проф. Ткаченко П. І. (Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава) проф. Шнайдер С. А. (Інститут стоматології НАМНУ, м. Одеса) рrof. Cem Dogan (Ҫukurova University, Turkey, Adana) prof. Mohammed Reza Khami (Tehran University of medical science, Iran) Puisys Algirdas (DDS, PhD, Vilnius Implantology Centre, Lithuania, Vilnius) доц. В’юн В. В. (Харківський національний медичний університет) доц. Солонько Г. М. (Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького) ¹ 4 (05) 2018 Харків ХНМУ 2018 Засновники: Харківський національний медичний університет Асоціація приватно практикуючих лікарів-стоматологів України Журнал зареєстровано: Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації Серія КВ, № 22470-1237ОР Мова видання: українська, російська, англійська Адреса редакції: 61072, Україна, м. Харків, пр. Перемоги, 51, Університетський стоматологічний центр e-mail: exclindent@gmail.com Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавництв, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції серії ДК № 3242 від 18.07.2008 р. Відповідальний за випуск – Рузін Г. П. Редактор, комп’ютерна верстка та дизайн – Орлова М. Ю. Рекомендовано до друку вченою радою Харківського національного медичного університету, протокол № 13 від 20.12.2018 Підписано до друку 28.11.2019Підписано до друку 28.11.2019 Формат 60⅛. Папір крейд. Друк. цифр. Ум. друк. арк. 6,51 Наклад 100 пр. Зам. № 19-33855 Виходить 1 раз на 3 місяці (4 номери за рік) Електронні копії статей, що публікуються, надсилаються до Національної бібліотеки ім. В. Вернадського для відкритого доступу в режимі online 2 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) ЗМІСТ / CONTENT ТЕРАПЕВТИЧНА СТОМАТОЛОГІЯ / THERAPEUTIC STOMATOLOGY Демидова П.І., Рябоконь Є.М. СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ЕТІОЛОГІЮ, ПАТОГЕНЕЗ ТА ЛІКУВАННЯ ГІПЕРЕСТЕЗІЇ ЗУБІВ ............................. 3 Соколова І.І., Марковська І.В. ВПЛИВ НЕІОНІЗУЮЧОГО ЕЛЕКТРОМАГНІТНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ НА СТАН ТКАНИН ПОРОЖНИНИ РОТА ТА БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ РОТОВОЇ РІДИНИ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ) ..................... 8 ХІРУРГІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ / SURGICAL DENTISTRY Гутор Н.С. АУТОТРАНСПЛАНТАЦІЯ ТРЕТЬОГО МОЛЯРА ........................................................................................... 11 Свідло О.А., Григоров С.М., Рузин Г.П., Ткаченко О.В. АТИПОВИЙ ВИПАДОК ПЕРЕБІГУ МІГРУЮЧОЇ ГРАНУЛЬОМИ ОБЛИЧЧЯ (КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК) ........... 16 Шувалов С.М., Полищук С.С. УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ МЕТОДИКИ ПОВЕРХНОСТНОЙ ПАРОТИДЭКТОМИИ, ПРЕДУСМАТРИВАЮЩЕЕ КОМБИНАЦИЮ ПРЕПАРОВКИ ЛИЦЕВОГО НЕРВА «ОТ ЦЕНТРА И ПЕРИФЕРИИ» ..................................................................................................................... 20 ОРТОПЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЯ / ORTHOPEDIC DENTISTRY Білобров Р.В. МЕТОДИКА ОТРИМАННЯ ТРИВИМІРНОЇ КОМП’ЮТЕРНОЇ МОДЕЛІ ЗУБА ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ МОЖЛИВИХ ДІЛЯНОК НАПРУЖЕННЯ ПРИ ДІЇ ЖУВАЛЬНОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА СУЦІЛЬНОЛИТІ ШТИФТОВО-КУКСОВІ КОНСТРУКЦІЇ ............................................23 Томілін В.Г. ВИРІШЕННЯ ЗАВДАННЯ РОЗРОБКИ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ВИБОРУ ОПТИМАЛЬНОЇ РЕЦЕПТУРИ МАТЕРІАЛУ «БОКСИЛ-ЕКСТРА» ................................................................28 Янішен І.В., Сідорова О.В. НОВИЙ ВІТЧИЗНЯНИЙ СКЛОІОНОМІРНИЙ ЦЕМЕНТ ДЛЯ ПОСТІЙНОЇ ФІКСАЦІЇ НЕЗНІМНИХ ОРТОПЕДИЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ ................................................31 ДИТЯЧА СТОМАТОЛОГІЯ / CHILD STOMATOLOGY Назарян Р.С., Михайленко Н.М., Ярославська Ю.Ю. ПИТАННЯ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ХЕРУВІЗМУ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ .......................................... 36 Назарян Р.С., Фоменко Ю.В., Щебликіна Н.А., Колесова Т.О., Голік Н.В., Білоус А.С., Сухоставець О.В. КЛЮЧ ДО УСПІХУ В ЕНДОДОНТІЇ (ЧАСТИНА 1) .......................................................................................... 41 НАУКА І ПЕДАГОГІКА / SCIENCE AND PEDAGOGY Хмиз Т.Г. РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУ НАУКОВОЇ ДУМКИ ПРО КОМУНІКАТИВНУ КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ ........................... 52 Админ Выделение Админ Выделение 3ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) УДК 616.314-02-092-08 СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ЕТІОЛОГІЮ, ПАТОГЕНЕЗ ТА ЛІКУВАННЯ ГІПЕРЕСТЕЗІЇ ЗУБІВ П.І. Демидова, Є.М. Рябоконь Харківський національний медичний університет Кафедра терапевтичної стоматології Проведено узагальнений аналіз даних сучасної зарубіжної та вітчизняної наукової літератури, присвяченої проблемам етіології, патогенезу та лікування гіперчутливості зубів. Зроблено висновок про необхідність подальшого вивчення цього розповсюдженого захворювання та обґрунтування ефективних методів лікування. Ключові слова: гіперестезія, тверді тканини зуба. Гіперчутливість зубів [ГЗ], а саме підвищена чутливість зубів до механічних, хімічних, температур- них, тактильних та осмотичних подразників надзви- чайно поширене явище, так як супроводжує багато стоматологічних захворювань [7]. Інтенсивність больових відчуттів може варіювати від незначного дискомфорту, до вираженого почуття болю, яке порушує якість життя пацієнта, змінюючи часом ритм життя, смакові пристрасті, змушуючи виконувати деякі умовності, дотримуватися пев- них рамок. Крім того стає неможливим проведення основних гігієнічних процедур, а саме індивідуальної гігієни порожнини рота, що, в свою чергу, впливає на зубощелепну систему в цілому [6]. В наш час для позначення цього патологічного ста- ну фахівці використовують різні терміни: гіперестезія зубів, підвищена чутливість зубів, підвищена чутливість дентину (гіперестезія дентину) або/та цементу, гіперчутливість зубів, підвищена чутливість зубів або їх твердих тканин, підвищена чутливість шийки або коре- ня зуба, функціональна недостатність емалі. Існуюча за- значена термінологія з проблеми гіперчутливості зубів скрізь використовується багато років вітчизняними та зарубіжними стоматологами для визначення хворо- бливого стану зубів, відмінного від інших типів зубного болю, який має різне походження [7]. Визначення гіперчутливості дентину було за- пропоновано в 1983 році P. Dowell і M. Addy, і з невеликими поправками було прийнято медич- ними працівниками усього світу при організації та проведенні дослідження цього стану. Автори дають таке визначення: «Гіперчутливість дентину характеризується нетривалим, гострим болем, що виникає в результаті реакції дентину на температурні, тактильні, осмотичні або хімічні подразники, і цей біль не пов’язаний з жодною з форм ушкоджен- ня або патології зубів» [17]. У сучасній стоматології існує значний інтерес до проблеми ГЗ, що пояснюється значною розповсюдженістю даного патологічного стану. За даними епідеміологічних досліджень, на ГЗ страждає від 3 до 60 % дорослого населення і за даними ВОЗ ця цифра невпинно зростає [3, 22, 23]. Віковий діапазон є достатньо широким, але все ж в більшості випадків страждають люди у віці від 30 до 50 років. Жінки частіше мають ГЗ, ніж чоловіки, зокрема діти та люди похилого віку частіше не мають цієї патології. На ГЗ страждають 57% всього населен- ня Німеччини [8]. За даними досліджень, проведених в Індії, виявлено 26% пацієнтів, які пред’являли скарги на підвищену чутливість дентину [20]. Аме- риканська стоматологічна асоціація підтверджує, що близько 30–60 млн. американців (20% дорослого населення) скаржиться на підвищену чутливість твер- дих тканин зуба [15]. Поширеність даної патології в Великобританії досягає лише 3,8% на рівні популяції [21]. Гіперстезія має мультифакторне походжен- ня. Вона може бути результатом як загальних, так і місцевих факторів впливу на організм людини. Існує декілька класифікацій гіперестезії твердих тканин зубів. Найбільш детальна класифікація ГЗ була запропонована Ю. А. Федоровим та співавт. (1981). Автори поділяють ГЗ по розповсюдженості на обмежену та генералізовану форми. Обмежена форма проявляється зазвичай в ділянці окремих або декількох зубів, частіше при наявності поодиноких каріозних порожнин і при клиновидних дефектах, а також після препарування зубів під штучні корон- ки та вкладки. Генералізована форма проявляється в більшості або у всіх зубах, частіше при оголенні шийок та коренів зубів при захворюваннях пародон- ту, патологічному стиранні зубів, при множинному карієсі зубів, а також при множинній та прогресуючій формі ерозії зубів. По походженню ГЗ буває декількох видів, а саме гіперестезія дентину, пов’язана з втра- тою твердих тканин зуба: в ділянці каріозних по- рожнин, після препарування тканин зуба під штучні Терапевтична стоматологія 4 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) Терапевтична стоматологія коронки, вкладки та ін., при патологічній стертості твердих тканин зуба і клиноподібдному дефекті, при ерозії твердих тканин зубів та гіперестезія ден- тину, непов’язана з втратою твердих тканин зуба: гіперестезія дентину оголених шийок і коренів зубів при пародонтозі та інших захворюваннях пародонту, гіперестезія дентину інтактних зубів (функціональна), що супроводжує загальні порушення в організмі. За клінічним перебігом ГЗ розділяють на три ступені: ступінь 1 – тканини зуба реагують на температур- ний подразник(поріг електрозбудливості дентину складає 5–8 мкА), ступінь 2 – тканини зуба реагу- ють на температурний та хімічний подразник (поріг електрозбудливості дентину складає 3–5 мкА), ступінь 3 – тканини зуба реагують на всі види под- разнень, навіть тактильні (поріг електрозбудливості дентину складає 1,5–3,5 мкА) [10]. Згідно цієї класифікації, ГЗ має широку етіологічну картину. Зі всіх випадків 63–65 % є генералізована, 35–37 % – локалізована ГЗ [4]. Особливу увагу нині привертає гіперестезія денти- ну (ГД), що розвивається в пацієнтів із хворобами тка- нин пародонту. За даними вітчизняних і зарубіжних авторів, її поширеність досягає 64,4–98%. Наявність гіперестезії у пацієнтів із хворобами пародонту обтяжує їхній перебіг та ускладнює місцеве лікування [1]. Відомо, що у хворих генералізованим пара- донтитом цервікальна гіперестезія може виникну- ти внаслідок оголення пришийкової ділянки зубів, прогресуючої втрати зубоясневого з’єднання, після видалення зубних відкладень, в результаті рецесії ясен, котра досить часто виникає після клаптевих операцій та гінгівектомії [10]. На сьогоднішній день існує кілька теорій виникнен- ня підвищеної чутливості твердих тканин зубів: одон- тобластична (рецепторна), нервово-рефлекторна, гідродинамічна [3]. Теорія рецепторів одонтобластов передбачає, що самі клітини периферичного шару пульпи – одон- тобласти, діючи як рецептори, отримують і пере- дають подразнення до закінчень сенсорних нервів в пульпарній ділянці дентинних канальців. У той же час, одонтобласти за своїм походженням не є клітинами нервової тканини, а їх відростки (волокна Томса) не ся- гають на всю довжину дентинного канальця. Тому навіть у разі загибелі або апоптоза одонтобластів, больові відчуття, пов’язані з підвищеною чутливістю твердих тканин зуба, зберігаються до тих пір, поки відкриті дентинні канальці, що містять рідину. Наприклад, вва- жали, що протоплазматичні відростки одонтобластів сприймають болюче подразнення, що сприяє виділенню з них гістаміну, який і подразнює чутливі нерви, що зна- ходяться в шарі одонтобластів [3]. Існуюча теорія прямих нервових закінчень передбачає, що в дентині проходять нервові закінчення тих нервів, які відходять з пульпи, і под- разники можуть прямо на них впливати. Ряд вчених- дослідників вважали, що висока чутливість денти- ну зубів до різного виду подразників, обумовлена виключно проникненням з пульпи в дентин нерво- вих закінчень. Однак, щоб реагувати на подразни- ки, нервові закінчення повинні проходити по всій довжині дентинного канальця. У той же час встанов- лено, що вони займають до 10–15% дентинного ка- нальця, наближеного до пульпи зуба [26]. В даний час найбільш значущою гіпотезою про механізм виникнення гіперестезії, якої дотримують- ся більшість дослідників, є гідродинамічна теорія. Вперше гіпотезу, що пояснює механізм виникнен- ня гіперчутливості, висунув A. Gysi в 1899, яка була і підтверджена in vivo експериментами M. Brаnnstrоm і A. Astron у 1964 році [12]. При деяких патологічних станах відбувається оголення поверхні дентину зуба і відкриття дентинних канальців [16]. У дентині існують два види рідини: кристалічна, яка утворює гідратну оболонку, і рідина, яка переміщається в дентинних канальцях. Певні види подразників викликають зміни швидкості струму рідини в ден- тинних канальцях, що призводить до виникнен- ня больової реакції, пов’язаної з особливостями будови і іннервації пульпи [13]. При зміні струму рідини в дентинних канальцях, осмотичний тиск в дентині теж змінюється, це призводить до подраз- нення механорецепторів в пульпі або підвищення активності нервових закінчень, що знаходяться в дентинних канальцях, що і провокує больові відчуття [26]. Також є докази і того, що в разі зміни великого тиску, що виникає, потік рідини може спро- вокувати електричний нервовий імпульс. В результаті виникає відчуття гострого різкого болю, типового для чутливого дентину. Морфологічно даний ден- тин має розширені дентинні трубочки, у порівнянні з нормальним дентином [14]. Дослідження, проведені для вивчення морфології зубів з гіперестезією і зубів без патологічної чутливості, показали, що в гіперчутливих зубах знаходиться в 8 разів більше дентинних канальців, а їх діаметр у два рази більше. В зубах з гіперестезією є до 755 відкритих дентин- них канальців, у порівнянні з нормальними зубами в 24% випадків [21]. При дослідженнях за допомогою скануючого електронного мікроскопа було з’ясовано, що одонто- бласти і нервові закінчення втягуються з пульпової ка- мери в дентинні канальці при тривалому висушуванні поверхні дентину. Також відбувається розрив не- рвових волокон, сліди яких виявляються на відстані до 200 мкм, в результаті чого і виникає раптовий го- стрий біль [11]. Також гідродинамічна теорія дозволяє пояснити чутливість емалі наявністю в ній вільних мікропросторів, мікропор і емалевого ліквору [6]. Проте жодна з теорій, на думку науковців, окремо не може у повному обсязі розкрити всієї складності механізму виникнення больових відчуттів, що характерні для ГЗ. У 1935 році L. A. Grossman розробив параметри вимог до засобу при лікуванні гіперестезії зубів, які є актуальними і зараз: діяти відразу на прийомі лікаря, зберігати ефект на довгий термін, наноситися без додаткових коштів, не викликати запалення пуль- пи зуба, не порушувати колір зуба [19]. Одна з найбільш поширених класифікацій сучас- них засобів проти ГЗ поділяє їх на дві великі групи: 5ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) засоби для професійного застосування та засоби, які застосовуються в домашніх умовах [5]. Також існує класифікація, яка поділяє засоби про- ти ГЗ на неагресивні, напівагресивні та агресивні. До неагресивних (або «реверсивних») методів належать препарати, які блокують нервові імпульси; препара- ти, які закривають дентинні канальці; десенситайзери подвійної дії, які осаджують інактивовані білки; лаки та зубні пасти для чутливих зубів. До напівагресивних засобів відносять пломбування поверхні зуба, герметизацію поверхні зуба, обтурацію за допомо- гою лазера тощо. Агресивними методами або «нере- версивними» методами лікування є гінгівопластика в області рецесії, застосування коронок, ендодонтичне лікування. Автори даної класифікації звертають ува- гу на те, що лікування слід починати з неагресивних методів. В тому випадку, коли вишезазанчені засоби неспроможні ефективно усунути прояви ГЗ, слід вда- ватись до напівагресивних та агресивних засобів [9 ]. За даними М. І. Грошикова (1985), запропоновані для лікування гіперестезії засоби можна розділити на такі групи: перша – речовини, руйнуючі органічну субстанцію твердих тканин зуба; друга – пасти, в склад яких входять луги: гідрокарбонат натрію, карбонати натрію, калію, магнію; третя – речови- ни, здатні перебудовувати структуру твердих тканин зуба. До першої групи автор відносить розчин нітрату срібла та хлориду цинку. При лікуванні гіперестезії найчастіше застосовують аміачний розчин нітрату срібла. При гіперестезії різців та іклів, якщо інші пре- парати не ефективні, можна застосовувати розчин хлориду цинку. Засобами третьої групи є препарати на основі фториду натрію, хлориду стронцію, спо- лук кальцію та солей калію. Механізм знеболюю- чою дії цих препаратів різний. На думку багатьох авторів, фтористі з’єднання не тільки адсорбуються на поверхні зубу, але і вступають у хімічний зв’язок з кристалами гідроксиапатиту, утворюючи фтор- апатит. В свою чергу, за допомогою фтор-апатиту можна досягти зменшення просвіту та обтурування дентинних канальців, що призводить до уповільнення руху рідини. Механізм дії іонів калію дослідники пояс- нюють тим, що вони дифундують у дентинні канальці, накопичуються в них, інактивують провідність нервових волокон за рахунок розрядження мем- брани нервового закінчення, що призводить до зниження больового симптому. Сполуки стронцію та кальцію здатні заповнювати просвіти дентинних канальців [2]. Лікування ГЗ не обмежується фармакотерапією. Згідно даним літератури, широко розповсюджені різноманітні фізичні методи лікування. Серед них набуває популярності лазеротерапія. Механізм дії лазерів залежить від типу використаного лазера [24]. Лазери викликають зміни в тканинах зуба, які залежать від потужності, довжини хвилі, щільності потоку енергії і оптичних властивостей тканин- мішеней, що поглинає енергію лазерного променю. Лазерне випромінювання поділяють на два типи – високоінтенсивне та низькоінтенсивне. Високоінтенсивне лазерне випромінювання прибирає гіперчутливість дентину за рахунок механізму деструктуризації, піддаючи дентинні канальці звужен- ню та обтурації. Після їх дії в морфологічній картині дентину виявляються рекристалізація і «танення» дентину. У тих же дослідженнях встановлено, що при інтенсивності 1,5 W лазер безпечний для тканин зубів, а при інтенсивності вище 1,5 W можуть спостерігатися незворотні пошкодження дентину і пульпи [25]. Низькоінтенсивне лазерне випромінювання має два механізми дії. Перший – фотобіомодуляційний, завдяки якому посилюється метаболічна активність одонтобластів, що призводить до утворення третин- ного дентину і обтурації дентинних канальців. Другий механізм діє на термінальні волокна пульпи – во- локна Томса, піддає їх аналгезії, тим самим викликає блокаду нервового імпульсу [27]. Способи боротьби з ГЗ включають широкий спектр технологій, підхід до їх вибору індивідуальний і комплексний, оскільки ГЗ є поліетіологічним захво- рюванням. Проблема гіперчутливості носить двоя- кий характер. З одного боку, більшість пацієнтів, які страждають на ГЗ, не вважають свої скарги досить ґрунтовними для звернення до стоматолога. Метою призначеного лікування є ліквідація болю для за- безпечення нормальної гігієни порожнини рота. При лікуванні гіперестезії може застосовуватися як один засіб, так і їх комбінація [18]. Отже, згідно проведеного аналізу наукових публікацій, присвячених проблемі ГЗ, за останні роки була запропонована велика кількість методів лікування, серед них як застосування лікарських засобів, так і застосування фізичних методів лікування. Але, на жаль, досить часто вони виявля- ються недостатньо ефективними. У зв’язку з цим існує нагальна потреба в обґрунтуванні та розробці більш результативних методів лікування гіперчутливості зубів залежно від її походження. Терапевтична стоматологія Література 1. Белоклицкая Г. Ф. Возможности устранения цервикальной гиперестезии при использовании зубной па- сты «Sensodyne-F» / Г. Ф. Белоклицкая // Современная стоматология. – 2002. – № 4. – С. 31–34. 2. Дедова Л. Н. Чувствительность дентина: диагностика, лечение: учеб.-метод. пособие / Л. Н. Дедова, С. Соломевич. – Минск: БГМУ, 2006. – 53 с. 3. Іваницький І. О. Гіперчутливість зубів. Сучасні погляди на етіологію, патогенез та лікування / І. О. Іваницький, А. К. Николішин // Актуальні проблеми сучасної медицини. – 2007. – Т. 7, Вип. 4 (20). – С. 339–345. 4. Коваленко И. П. Эффективность лечения гиперестезии твердых тканей зубов методом реминерализации / И. П. Коваленко // Современная стоматология. – 2013. – № 2. – С. 85–88. 6 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) 5. Копчак О. В. Патогенетичне обґрунтування диференційованих підходів до лікувая гіперестезії дентину при захворюваннях пародонту: Автореф. дис. … канд. мед. наук: 14.01.22 / О. В. Копчак. – Київ, 2006. – 24 с. 6. Луцкая И. К. Научное и клиническое обоснование чувствительности зуба / И. К. Луцкая, О. А. Лопатин // Современная стоматология. – 2005. – № 4. – С. 4–7. 7. Львова Л. В. Гиперчувствительность дентина: профилактика и лечение / Л. В. Львова // Стоматолог. – 2004. – № 5. – С. 35–38. 8. Терешина Т. П. Социологические аспекты проблемы гиперестезии зубов / Т. П. Терешина, О. В. Зубачик // Вісник проблем біології і медицини. – 2014. – Т. 2 (114), № 4. – С. 337–340. 9. Хамадеева А. М. Планирование лечения гиперестезии зубов / А. М. Хамадеева, Т. А. Комарин // Кли- ническая стоматология. – 2006. – № 3. – С. 74–77. 10. Шешукова О. В. Некаріозні ураження зубів: навч. посібник / О. В. Шешукова, В. П. Труфанова, Т. В. Поліщук. – Полтава: Астрая, 2017. – 134 с. 11. Acute dental pain I: pulpal and dentinal pain / M. Narhi, L. Bjorndal, M. Pigg [et al.] // Nor Tannlegeforen Tid. – 2016. – Vol. 2. – P. 110–119. 12. Addy M. Factors Predisposing and Environmental in Dentine Hypersensitivity / M. Addy, N. Pearce // Archives of Oral Biology. – 1994. – Vol. 39. – P. 33–38. 13. Byers M. R. Dynamic plasticity of dental sensory nerve structure and cytochemistry / M. R. Byers // Archives of Oral Biology. – 1994. – Vol. 39. – P. 13–21. 14. Chidchuangchai W. Sensory transduction mechanisms responsible for pain caused by cold stimulation of dentine in man / W. Chidchuangchai, N. Vongsavan, B. Matthews // Archives of Oral Biology. – 2007. – Vol. 52, № 2. – P. 154–160. 15. Cummins D. Dentin hypersensitivity: from diagnosis to a breakthrough therapy for everyday sensitivity relief. Review / D. Cummins // J. Clin. Dent. – 2009. – Vol. 20, № 1. – P. 1–9. 16. Dentin hypersensitivity: Pain mechanisms and aetiology of exposed cervical dentin / N. X. West, A. Lussi, J. Seong [et al.] // Clinical Oral Investigations. – 2013. – Vol. 17. – P. 9–19. 17. Dowell P. Dentine hypersensitivity – A review. Aetiology, symptoms and theories of pain production / P. Dowell, M. Addy // Journal of Clinical Periodontology. – 1983. – Vol. 10, №4. – P. 341–350. 18. Efficiency of lasers and a desensitizer agent on dentin hypersensitivity treatment: a clinical study / K. Ozlem, G. M. Esad, A. Ayse [et al.] // Niger. J. Clin. Pract. – 2018. – Vol. 21. – P. 225–230. 19. Miglani S. Dentin hypersensitivity: Recent trends in management / S. Miglani, V. Aggarwal, B. Ahuja // J. Conserv. Dent. – 2010. – Vol. 13, № 4. – P. 218–224. 20. Prevalence of dentin hypersensitivity and related factors among adult patients visiting a dental school in andhra pradesh, South India / G. M. Naidu, K. R. Chaitanya, N. R. Sirisha [et al.] // Journal of Clinical and Diagnostic Research. – 2014. – Vol. 8, № 9. – P. 48–51. 21. Rees J. S. A cross-sectional study of dentine hypersensitivity / J. S. Rees, M. Addy // J. Clin. Periodontol. – 2002. – Vol. 29. – P. 997–1003. 22. The prevalence of dentin hypersensitivity in general dental practices in the northwest United States / J. Cunha-Cruz, J. C. Wataha, L. J. Heaton [et al.] // JADA. – 2013. – Vol. 144, № 3. – P. 288–296. 23. Treatment of dentin hypersensitivity: a systematic review of randomized clinical trials / F. Leye Benoist, S. O. Niang, B. Faye [et al.] // Journal of Dentistry and Oral Care Medicine. – 2016. – Vol. 2, № 3. – P. 1–10. 24. Treatment of dentine hypersensitivity by lasers: a review / Y. Kimura, P. Wilder-Smith, K. Yonaga // Journal of Clinical Periodontology. – 2000. – Vol. 27, № 10. – P. 715–721. 25. Stimulatory Effects of CO2 Laser, Er:YAG Laser and Ga-Al-As Laser on Exposed Dentinal Tubule Orifices / S. Matsui, M. Kozuka, J. Takayama [et al.] // Journal of Clinical Biochemistry and Nutrition. – 2008. – Vol. 42, № 2. – P. 138–143. 26. Vongsavan N. Interactions Between Neural and Mechanisms in Dentine / N. Vongsavan, B. Matthews // Arch. Oral. Biol. – 1994. – Vol. 39. – P. 87–95. 27. Walsh L. J. The current status of low level laser therapy in dentistry / L. J. Walsh // Australian Dental Journal. – 1997. – Vol. 42, № 5. – P. 302–306. П.И. Демидова, Е.Н. Рябоконь СОВРЕМЕННЫЕ ВЗГЛЯДЫ НА ЭТИОЛОГИЮ, ПАТОГЕНЕЗ И ЛЕЧЕНИЕ ГИПЕРЕСТЕЗИИ ЗУБОВ Проведен обобщенный анализ данных современной зарубежной и отечественной научной литературы, по- священной такой широко распространенной патологии, как гиперестезия зубов. В статье изложены взгляды ученных на этиологию, патогенез и лечение данного заболевания. Сделан вывод, что гиперестезия зубов име- ет мультифакторное происхождение и что ни одна из существующих теорий, описывающих патогенез гипер- чувствительности, не может в полном объеме раскрыть всю сложность механизма происхождения болевых ощущений, которые характерны для гиперестезии зубов. За последние годы было предложено большое коли- Терапевтична стоматологія 7ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) чество методов лечения гиперестезии зубов, среди которых, как и лекарственные средства, так и физические методы лечения, которые не всегда являются эффективными. Поэтому перспективным являются обоснование и разработка новых более эффективных методов антисенсетивной терапии. Ключевые слова: гиперестезия, твердые ткани зуба. P.I. Demydova, E.M. Ryabokon CURRENT VIEWS ON THE ETIOLOGY, PATHOGENESIS AND TREATMENT OF DENTINE HYPERSENSITIVITY A generalized analysis of the data of contemporary foreign and national scientific literature on such a widespread pathology as dentine hypersensitivity is carried out. The article sets out the views of scientists on the etiology, pathogenesis and treatment of this disease. It was concluded that dentine hypersensitivity has a multifactorial origin and that none of the existing theories describing the pathogenesis of hypersensitivity can fully reveal the complexity of the mechanism of origin of pain that is characteristic of dentine hypersensitivity. In recent years, a large number of methods of treatment of dentine hypersensitivity have been proposed, among then not only medicine, but physical methods too, which are not always effective. Therefore, the justification and development of new more effective methods of antisense therapy are promising. Key words: dentine hypersensitivity, hard tooth tissues. Контактна інформація Демидова Поліна Ігорівна – аспірант кафедри терапевтичної стоматології Харківського національного медичного університету Адреса: 61022, Україна, м. Харків, просп. Науки, 4 E-mail: polinademidovva@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000-0003-1806-7177 Рябоконь Євген Миколайович – д-р мед. наук, професор, завідуючий кафедри терапевтичної стоматології Харківського національного медичного університету Адреса: 61022, Україна, м. Харків, просп. Науки, 4 E-mail: rjabokone@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0003-3961-4782 Терапевтична стоматологія 8 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) УДК 616.31-001.2-008.8-078:57.088.6(048 ВПЛИВ НЕІОНІЗУЮЧОГО ЕЛЕКТРОМАГНІТНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ НА СТАН ТКАНИН ПОРОЖНИНИ РОТА ТА БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ РОТОВОЇ РІДИНИ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ) І.І. Соколова, І.В. Марковська Харківський національний медичний університет Кафедра стоматології На підставі аналізу літератури вивчалися механізми несприятливого впливу неіонізуючого електромагнітного випромінювання на стоматологічне здоров’я. В даний час існує багато науко- вих робіт в нашій країні і за кордоном, присвячених вивченню стоматологічного статусу різних груп населення, організованих колективів і професійних співтовариств, всі вони свідчать про ви- сокий рівень інтенсивності та поширеності карієсу і його ускладнень, захворювань тканин паро- донта. Відзначається зростання поширеності карієсу зубів, за останнє десятиліття, у працівників промислових підприємств з 66 до 100%, патології пародонту– з 63 до 96%. Ключові слова: електромагнітне випромінювання, стоматологічне здоров’я, пародонтит, карієс. Всебічне вивчення механізмів несприятливого впливу неіонізуючого випромінювання на системне і стоматологічне здоров’я є актуальною проблемою сучасної медицини і стоматології [1]. що знаходить відображення в структурі класифікатора МКБ-10, де вплив випромінювання різної етіології на стан твер- дих тканин зубів розглядається в класах ХI (К.03.81 – зміни емалі, обумовлені опроміненням) і ХХ (W90 – вплив неіонізуючого випромінювання). Актуальним завданням сучасної стоматології є контроль стану ротової рідини і твердих тканин зубів у осіб, що працюють під впливом електромагнітного випромінювання, як на донозологічному рівні, так і на етапі клінічних проявів захворювань [2]. Відомо, що екологічні шкідливі фактори, зокрема, іонізуюче та неіонізуюче випромінювання, забруднен- ня довкілля шкідливими хімічними факторами, зни- жують резервні можливості організму, пригнічують захисні реакції, підвищують напруженість адаптивних реакцій [3, 4]. Протягом останніх років стоматологи визнача- ють зміни тканин порожнини рота у осіб, які знахо- дяться під впливом іонізуючого та неіонізуючого електромагнітного випромінювання [5, 6]. За умов впливу несприятливих факторів довкілля, зокрема, електромагнітного випромінювання, в ротовій порожнині створюються умови для розмно- ження патогенної мікрофлори, що може призвести до розвитку різноманітних патологічних процесів [7]. Ротова порожнина має захисні механізми від впли- ву шкідливих факторів довкілля. Несприйнятливість організму до інфекційних агентів обумовлена клітинними та гуморальними факторами захисту. У забезпеченні мукозального імунітету важливе зна- чення має ротова рідина, що містить більшість речовин, які мають виразні антимікробні властивості: лізоцим, імуноглобуліни, лактоферин, пептиди та ін. [8]. Ротова рідина – це мінералізуюча речовина, мінеральний склад якої різноманітний. Основні катіони ротової рідини – натрій, калій, кальцій, магній. Вміст біогенних елементів в слині відображає загальний стан обміну речовин в організмі та за- лежить від гормональної регуляції, рефлектор- ного впливу (осморегулятори) та концентрації мінеральних елементів у плазмі крові [9]. Склад ротової рідини залежить від впливу ряду зовнішніх факторів та внутрішнього стану організму [10]. Один з найважливіших імуноглобулінів у ротовій рідині, продукт кооперації плазматичних і епітеліальних клітин, цей глікопротеїн забезпечує місцевий імунітет та є представником гуморальної ланки набутого імунітету – секреторний IgА [11]. Секреторний IgА (sIgA) виділяється слинними за- лозами і плазматичними клітинами ясен; також відіграє захисну функцію – виконує роль антитіл у складі ротової рідини та визначення його вмісту в ротовій рідині характеризує стан місцевого імунітету. У науковій літературі зазначено, що основ- ними функціями sIgA є антивірусна, антибактеріальна (зміна метаболізму бактерій, їх аглютинація) дія, зни- ження активності деяких ферментів [12], затримка колонізації мікроорганізмів [13]. При недостатності sIgA в ротовій рідині може змінюватися мікробіота: збільшуватися кількість па- тогенних мікроорганізмів з посиленням їх агресивних властивостей. Зниження вмісту загального білка в ротовій рідині свідчить про зміни в обміні білків, порушення Терапевтична стоматологія 9ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) захисної функції (зв’язування токсичних продуктів життєдіяльності мікроорганізмів), обміну біогенних елементів [14]. Ці порушення сприяють розвитку патологічних процесів у тканинах пародонта [15]. Амілаза – цей фермент становить біля 10% від загальної активності білків в ротовій рідині та 70% від загальної кількості ферментів, що синтезуються при- вушними слинними залозами. Амілаза також приймає участь в розщепленні вуглеводів, таким чином, за умов впливу електромагнітного випромінювання спостерігається порушення перетравлення цих органічних речовин в ротовій порожнині. Важливу роль в процесах мінералізації твер- дих тканини зубів відіграє лужна фосфатаза, яка приєднує фосфор до органічних субстратів та гідролізує ортофосфорні моноефіри [9]. Джерелом кислої фосфатази є слинні зало- зи, мікроорганізми і клітини крові – лейкоцити [9]. Підвищення активності цього ферменту в ротовій рідині призводить до демінералізації кісткової тка- нини, зокрема, зубів, а також зміна мікробіоценозу. Підвищення активності кислої фосфатази може спостерігатися при запальних процесах в ротовій порожнині – гінгівіті, пародонтиті. У літературі є дані, що слинні залози секрету- ють калікреїн – активну форму протеїнази. Саліваїн регулює утворення брадикініну, калідину шляхом об- меженого протеолізу. Відомо, що калікреїн регулює гемодинаміку, збільшує проникність судин, стимулює секрецію лімфокінів, проліферацію фібробластів, сприяє транспорту лейкоцитів в осередок запалення. Деякі автори стверджують, що концентрація кінінів у слині може корелювати з тяжкістю запалення [9]. Найбільш інформативним показником кислотно-лужного балансу порожнини рота є рН ротової рідини. Відомо, що на значення цього по- казника впливає характер їжі, стан порожнини рота, гормональний профіль (супутні ендокринні захворювання), особливості метаболізму основ- них речовин в ротовій порожнині. За даними літератури відомо, що для рН слини існують циркадні ритми: вранці цей показник нижчий, ніж протягом дня [16]. Висновки Детальний аналіз бібліографічних даних, а та- кож Internet-ресурсів з проблематики впливу ЕМВ на організм людини свідчить про надзвичайну складність проблеми взаємодії ЕМВ і високоорганізованих біологічних об’єктів, про її науково-практичну актуальність. Вплив несприятливих факторів довкілля на стан органів та систем організму підтверджує тенденція до зростання захворювань в порожнині рота, зокре- ма розвитку пародонтита, карієсу та інших. До гру- пи ризику захворювань порожнини рота відносять працівників підприємств, які в процесі роботи за- знають впливу профпатогенних факторів [17], зо- крема, електромагнітного випромінювання низької промислової частоти. Ротова рідина – це мінералізуюча речови- на, мінеральний склад якої різноманітний. Вміст біогенних елементів в слині відображає загальний стан обміну речовин в організмі. Вміст деяких речо- вин у ротовій рідині відображає їх вміст у крові. Збір ротової рідини – це безболісна та проста процедура, яка має важливу діагностичну цінність. Література 1. Ронь Г. И. Ксеростомия / Г. И. Ронь. – Екатеринбург: ООО «Премиум Пресс», 2008. – 136 с. 2. Васильева Н. А. Влияние электромагнитного излучения компьютера на состояние ротовой жидкости и твердых тканей зубов человека (клинико-экспериментальное исследование): автореф. на соискание уч. сте- пени канд. мед. наук: 14.01.14 – «Стоматология» / Н. А. Васильева. – Пермь, 2016. – 24 с. 3. Патент на корисну модель №104453 UA, МПК А61К 31/00, А61Р 37/00. Спосіб профілактики й корекції імунологічної недостатності в робітників виробництва простих поліефірів / О. А. Наконечна, Д. І. Ма- ракушин, М. Є. Жерновая, Є. Д. Андросов; Харківський національний медичний університет. – № u 201509360, заявл. 28.09.2015, опубл. 25.01.2016, Бюл. № 2. – 5 с. 4. Evaluation of stress biomarkers and electrolytes in saliva of patients undergoing fixed orthodontic treatment / A. Silva Andrade [et al.] // Minevra Stomatologica. – 2018. – Vol. 67 (4). – P. 172–178. 5. Ипатова Е. В. Особенности местного иммунитета при воспалительных заболеваниях пародонта у жите- лей Европейского севера / Е. В. Ипатова, В. П. Зеновский, А. Г. Дьячкова // Экология человека. – 2007. – № 4. – С. 10–12. 6. The effect of 2100 MHz radiofrequency radiation of a 3G mobile phone on parotid gland of rats / F. Aydogan [et al.] // Am. J. Otalaryngol. – 2015. – Vol. 36 (1). Р. 39–46. 7. Палійчук І. В. Роль мікробіоценозу ротової порожнини та факторів місцевого імунітету в патогенезі роз- витку протезного стоматиту / І. В. Палійчук // Современная стоматология. – 2015. – № 3. – С. 90–93. 8. Малышев М. Е. Показатели секреторного иммунитета слюны у пациентов с различными заболеваниями слюнных желез / М. Е. Малышев, В. В. Лобейко, А. К. Иорданшивили // Курский научно-практический вест- ник «Человек и его здоровье». – 2015. – № 1. – С. 40–47. 9. Тарасенко Л. М. Функціональна біохімія: підруч. [для студ. стомат. ф-ту]; за ред. Л. М. Тарасенко. – Вінниця: Нова Книга, 2007. – 384 с. 10. Біохімія зуба та слини: метод. вказ. для студентів стоматологічного фак-ту 2 курсу / [упор. В. І. Жуков, Т. В. Горбач, С. А. Денисенко]. – Харків: ХНМУ, 2012. – 40 с. Терапевтична стоматологія 10 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) 11. Фактори гомеостазу ротової порожнини в нормі та при дефіциті секреторного IgA / П. М. Скрипников [та ін.] // Український стоматологічний альманах. – 2014. – № 2. – С. 100–104. 12. Чумакова Ю. Г. Состояние местного иммунитета полости рта у лиц молодого возраста с хроническим катаральным гингивитом / Ю. Г. Чумакова, Н. Н. Запорожець, О. В. Мороз // Вісник стоматології. – 2002. – № 1. – С. 22–24. 13. Хоменко Л. О. Рівень секреторного імуноглобуліну А у ротовій рідині дітей віком до 3 років з карієсом зубів / Л. О. Хоменко, Н. Г. Бичкова, Н. В. Біденко // Новини стоматології. – 2012. – № 1. – С. 108–109. 14. Кашівська Р. С. Зміни рівня загального білка в сироватці крові та ротовій рідині хворих при лікуванні генералізованого пародонтиту, поєднаного з хронічними хворобами печінки / Р. С. Кашівська, М. М. Рожко, Г. М. Мельничук // Український стоматологічний альманах. – 2015. – № 5. – С. 14–18. 15. Комнацький Б.Ю. Вміст глюкози і глікованого гемоглобіну в крові та калію, натрію і загального білку в ротовій рідині стоматологічних хворих із поєднаним цукровим діабетом / Б. Ю. Комнацький, В. М. Кулигіна // Вісник проблем біології і медицини. – 2014. – Вип. 4 (4). – С. 82–86. 16. Дзасова М. А. Специфические свойства и функции слюны как минерализующей жидкости / М. А. Дзасова, О. В. Неелова // Международный студенческий научный вестник. – 2017. – № 4–6. – Режим доступу: – https://www.eduherald.ru/ru/article/view?id=17596 17. Дирик В. Т. Обґрунтування профілактики та лікування захворювань пародонта у працівників, контак- туючих з пестицидами в умовах закритого та відкритого ґрунту: дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук: 14.01.22 / Дирик Володимира Тарасівна. – Львів, 2016. – 195 с. И.И. Соколова, И.В. Марковская ВЛИЯНИЕ НЕИОНИЗИРУЮЩЕГО ЭЛЕКТРОМАГНИТНОГО ИЗЛУЧЕНИЯ НА СОСТОЯНИЕ ТКАНЕЙ ПОЛОСТИ РТА И БИОХИМИЧЕСКИЕ ПОКАЗАТЕЛИ РОТОВОЙ ЖИДКОСТИ На основании анализа литературы изучались механизмы неблагоприятного влияния неионизирующего электромагнитного излучения на стоматологическое здоровье. В настоящее время существует много научных работ в нашей стране и за рубежом, посвященных изучению стоматологического статуса различных групп на- селения, организованных коллективов и профессиональных сообществ, все они свидетельствуют о высоком уровне интенсивности и распространенности кариеса зубов и его осложнений, заболеваний тканей пародонта. Отмечается рост распространенности кариеса, за последнее десятилетие, у работников промышленных пред- приятий с 66 до 100%, патологии пародонта – с 63 до 96%. Ключевые слова: электромагнитное излучение, стоматологическое здоровье, пародонтит, кариес. I. Sokolova, I. Markovskaya INFLUENCE OF NON-IONIZING ELECTROMAGNETIC RADIATION ON THE CONDITION OF ORAL CAVITY TISSUES AND BIOCHEMICAL INDICES OF ORAL FLUID Based on an analysis of the literature, the mechanisms of the adverse effect of non-ionizing electromagnetic radiation on dental health were studied. Currently, there are many scientific works in our country and abroad devoted to the study of the dental status of various population groups, organized collectives and professional communities, all of which indicate a high level of intensity and prevalence of dental caries and its complications, periodontal tissue diseases. There is an increase in the prevalence of dental caries, over the past decade, among industrial workers from 66 to 100%, periodontal pathology – from 63 to 96%. Key words: electromagnetic radiation, dental health, periodontitis, caries. Контактна інформація Марковська Ірина Володимирівна – асистент кафедри стоматології Харківського національного медичного університету Адреса: Україна, м. Харків, пр. Перемоги 78А, кв. 77 Тел.: +380970640901 E-mail: i.v.markovskaya@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000-0003-4592-6707 Соколова Ірина Іванівна – д-р мед. наук, професор, завідувач кафедри стоматології Харківського національного медичного університету Адреса: 61022, Україна, м. Харків, пр. Науки, 4 Тел.: +380503433988 E-mail: sdent_irina@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0002-2339-4909 Терапевтична стоматологія 11ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) Хірургічна стоматологія УДК 616.314-089.843 АУТОТРАНСПЛАНТАЦІЯ ТРЕТЬОГО МОЛЯРА Н.С. Гутор ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України» Кафедра хірургічної стоматології У статті представлені клінічні спостереження за післяекстракційною лункою та трансплантова- ним зубом. Клінічні спостереження довели, що одним із шляхів відновлення цілісності зубного ряду може бути аутотрансплантація. Для її проведення мають бути визначені показання: наявність інтактних третіх молярів; перших молярів, що не підлягають консервативному лікуванню; хоро- ша гігієна порожнини рота; рентгенологічне обстеження; пацієнт без соматичних захворювань; вік та згода на проведення операції. Аутотрансплантація третього моляра як хірургічний метод лікування є достатньо ефективною, доступною операцією для пацієнтів. Ключові слова: треті моляри, перші моляри, аутотрансплантація, рентгенологічне обсте- ження, хірургічний метод лікування. Для успішного хірургічного та ортопедичного лікування втрати зубів велике значення має застосуван- ня методики трансплантації зубів. Трансплантація буває вітальною та девітальною. При вітальній трансплантації канали не пломбуються, пульпа зуба залишається «жи- вою» [1, 12]. При девітальній трансплантації спочатку видаляється зуб, пломбуються його кореневі канали, верхівки коренів підлягають резекції, після чого зуб трансплантується в підготовлену альвеолу. Для про- ведення трансплантації у зуба повинна бути добре збережена коронкова частина; корені не повинні мати сильних викривлень або сильно розходитися; зуб без ураження глибоким карієсом [2, 5, 11]. Трансплантація власних зубів була запропонована давно, але не є дуже застосовуваним методом для заміни втрачених зубів або зубів, що не прорізалися [7, 9, 10]. Зазвичай для трансплантації використовують власні зуби мудрості для заміщення дефекту зубного ряду на верхній або нижній щелепах, а також пересадка зміщених різців та премолярів [4, 16]. У пацієнтів віком 15–30 років трансплантація власних зубів при заміщенні дефектів зубного ряду є багатообіцяючою, досить економічною [2, 18]. Частка успішних трансплантацій за десятилітній період знаходиться вище 82 % [6, 19]. Перевагами та недоліками трансплантації власних зубів у порівнянні з імплантацією є [3, 8, 20]: 1) власні зубні трансплантати: • переваги: хороші шанси на приживлення, наявність остеоіндуктивного потенціалу, може бути використано у підлітків, економічність; • недоліки: не можуть застосовуватися у всіх ділянках зубного ряду, схильність до карієсу; 2) штучні імплантати: • переваги: застосовуються в усіх ділянках зубного ряду, хороші шанси на приживлення, відсутність карієсу; • недоліки: немає остеоіндуктивного потенціалу, вік пацієнта більше 18 років, коштовні. Лікарі стоматологи-хірурги повинні враховувати характер дефекту зубного ряду, наявність показань до трансплантації з урахуванням, чим раніше про- вести трансплантацію, тим менше ускладнень слід очікувати у майбутньому [14, 17]. Для розрахунків наявності місця в зубному ряді та стану трансплан- тованого зуба слід використовувати параклінічні та рентгенологічні методи дослідження [4, 13]. За допомогою рентгенологічного методу обстеження стану післяекстракційної лунки, ділянки дефекту зубного ряду, трансплантованого зуба є актуальним на сьогодні. Окрім того, висока вартість імплантації, тривалість післяопераційного періоду (до 0,5 року) не завжди влаштовують пацієнтів [7, 15]. Метою дослідження є підвищення ефективності ком- плексного лікування пацієнтів з дефектами зубного ряду шляхом їх відновлення аутотрансплантацією зубів. Матеріали і методи На базі кафедри хірургічної стоматології ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України» проведено стоматологічне обстеження 106 пацієнтів, з них у 12 пацієнтів (8 жінок та 4 чоловіків, віком від 20 до 35 років, жителів міста Тернополя) було виявлено періодонтитний зуб, який не підлягав терапевтич- ному лікуванню, наявність інтактних третіх молярів, пацієнти без соматичних захворювань. Обстеження усіх пацієнтів проводили з використанням клінічного та рентгенологічного методів дослідження. Лікування 2 пацієнтів складалося із аутотрансплантації третього моляра у лунку видалення першого. Результати досліджень та їх обговорення Проведене обстеження (клінічне, рентгенологічне) показало, що усім пацієнтам було 12 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) Хірургічна стоматологія показано проведення хірургічного методу лікування хронічного періодонтиту – видалення першого моляра. Згоду на операцію аутотрансплантації третього моляра отримано у 2 пацієнтів та попере- джено про можливі ускладнення. Решті пацієнтів було проведено видалення першого моляра з на- ступним традиційним ортопедичним лікуванням. Перед операцією проводилася професійна гігієна порожнини рота, уточнювали особливості будо- ви альвеолярного відростка, визначали найбільш раціональний хід операції. Приклад 1. Рис. 1–13. Рис. 1. Прицільна рентгенограма 16-го зуба пацієнтки М., 20 років Рис. 2. Клінічний стан 18-го та 16-го зубів Рис. 3. Ретроградне пломбування 18-го вилученого зуба Рис. 4. Після трансплантації 18-го зуба в лунку 16-го Рис. 5. Рентгено- грама одразу після трансплантації Рис. 6. Клінічний стан транс- плантованого зуба через 1 місяць Рис. 7. Ендодон- тичне лікування трансплантованого зуба Рис. 8. Пломбування коронкової частини трансплантованого зуба Рис. 9. Рентгенограма трансплантованого зуба через 1 місяць Рис. 10. Етап підготовки до протезування штучною коронкою Рис. 11. Коронка транспланто- ваного зуба на моделі Рис. 12. Цільнокерамічна коронка на етапі примірки Рис. 13. Цільнокерамічна коронка в оклюзії 13ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) Хірургічна стоматологія Пацієнтка М., 20 років. Скарги на наявність зруй- нованого зуба на верхній щелепі справа. Об’єктивно: 18-й зуб інтактний, коронкова частина 16-го зуба повністю зруйнована. За даними рентгенологічного обстеження, 16-й зуб не підлягає терапевтичному лікуванню. Клінічний діагноз: хронічний гранулюю- чий періодонтит 16-го зуба. Лікування: під тубераль- ною та палатинальною анестезією Ubistesin forte 1,7 ml проведено видалення 16-го та 18-го зубів. Після екстракції верхівку кореня третього моляру ретроградно пломбували біокерамічним силером (EndoSequence Root Repair Material). Міжкореневі перегородки лунки 16-го зуба ви- даляли для усунення неспівпадіння між альвеолою та коренями 18-го зуба. Трансплантували 18-й зуб в лунку 16-го, фіксували Seralon 5/0 шляхом накла- дання зближуючих швів. Призначали протизапальну, антибактеріальну та знеболюючу терапію протягом семи днів (приклад 1): • Аугментин 875/125 мг по 1 табл. 2 р/д., 7 д.; • Пробіз по 1 капс. 2 р/д., 7 д.; • Диклоберл® 50 по 1 табл. 2 р/д. (100 мг/добу), 5 д.; • Нурофен Форте 400 мг по 1 табл. 2–3 р/д. (1200 мг/добу), 3 д.; • Смекта за потребою. Шви знято на сьомий день. Через один місяць про- водили обтурацію кореневих каналів із застосуван- ням гутаперчі та AH Plus за традиційною методикою з подальшою підготовкою до встановлення штучної коронки (рис. 7–10). Приклад 2. Рис. 14–19. Рис. 14. Прицільна рентгено- грама 46-го зуба пацієнта Р., 28 років Рис. 15. Видалення 28-го зуба Рис. 16. Післяекстракційна лунка 46-го зуба Рис. 19. Стан оклюзії після трансплантаціїРис. 17. Трансплантування 28-го зуба в лунку 46-го Рис. 18. Фіксація коронки 46-го зуба зближуючими швами Пацієнт Р., 28 років. Скарги на періодичний біль при накушуванні в ділянці зуба нижньої щелепи справа. Об’єктивно: 28-й інтактний, у 46-му зубі наявна пломба, перкусія слабо болюча. Терапевтичне лікування немож- ливе у зв’язку з обтурацією кореневих каналів резорцин- формаліновою пастою. За даними рентгенологічного обстеження, у 46-му зубі наявна перфорація у медіальному корені, недопломбований дисталь- ний корінь, розрідження кісткової тканини навколо верхівок коренів (рис. 14). Клінічний діагноз: хронічний гранулюючий періодонтит 46-го зуба. Лікування: під ту- беральною, палатинальною, торусальною анестезіями Ubistesin forte 3,4 ml проведено видалення 28-го та 46- го зубів. Міжкореневі перегородки лунки 46-го зуба були видалені для усунення неспівпадіння між альвео- лою та коренями 28 зуба. Трансплантували 28-й зуб у лунку 46-го, фіксували Seralon 5/0 шляхом накла- дання зближуючих швів. Призначали протизапальну, антибактеріальну та знеболюючу терапію протягом семи днів (див. в 1 прикладі). Шви знято на сьомий день. Рекомендовано з’явитися повторно для рентген-контролю при- живлення 28-го зуба та подальшого лікування із відновлення оклюзії ортопедичною конструкцією. Таким чином, за результатами наших клінічних спо- стережень одним із шляхів відновлення цілісності зубно- го ряду може бути аутотрансплантація зубів. Для її про- ведення мають бути визначені показання до хірургічного лікування із застосуванням сучасних методів діагностики та лікування, а також повинна бути згода пацієнтів. Висновки Для проведення аутотрансплантації зубів мають бути чітко визначені показання до її проведення: наявність інтактних третіх молярів; наявність пер- ших молярів, що не підлягають консервативному лікуванню; попереднє ретельне рентгенологічне 14 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) Хірургічна стоматологія обстеження; хороша гігієна порожнини рота; стан здоров’я; вік пацієнта. Аутотрансплантація третього моляра за відсутності першого моляра як хірургічний метод лікування є достатньо ефективною, доступ- ною, малозатратною операцією для пацієнтів. Перспективи подальших досліджень Перспективою подальших досліджень стануть додаткові методи рентгенологічного дослідження щодо визначення типу зрощення цементу кореня трансплантованого зуба. Література 1. Outcome of tooth transplantation: Survival and success rates 17–41 years posttreatment / E. M. Czochrowska, A. Stenvik, B. Bjercke [et al.] // Am. J. Orthod. Dentofacial. Orthop. – 2002. – Vol. 121. – Р. 110–119. 2. Current state of dental autotransplantation / D. Herrera-Gimbernat, C. Recio-Lora, D. Torres-Lagares [et al.] // Med. Oral. Patol. Oral. Cir. Bucal. – 2011. – Vol. 16. – Р. e948–e952. 3. Tooth transplantations: A descriptive retrospective study / R. Kallu, F. Vinckier, C. Politis [et al.] // Int. J. Oral. Maxillofac. Surg. – 2005. – Vol. 34. – P. 745–755. 4. Anatomically shaped tooth and periodontal regeneration by cell homing / K. Kim, C. H. Lee, B. K. Kim [et al.] // J. Dent. Res. – 2010. – Vol. 89. – P. 842–847. 5. Autogenous tooth transplantation: Evaluation of pulp tissue regeneration / M. Marques-Ferreira, M. F. Raba a-Botelho, L. Carvalho [et al.] // Med. Oral. Patol. Oral. Cir. Bucal. – 2011. – Vol. 16. – E. 984–989. 6. Mej re B. A prospective study on transplantation of third molars with complete root formation / B. Mejare, K. Wannfors, L. Jansson // Oral. Surg. Oral. Med. Oral. Pathol. Oral. Radiol. Endod. – 2004. – Vol. 97. – Р. 231–238. 7. Nethander G. Autogenous free tooth transplantation with a two-stage operation technique / G. Nethander // Swed. Dent. J. Suppl. – 2003. – Vol. 161. – Р. 1–51. 8. Tooth auto-transplantation as an alternative treatment option: A literature review / T. Nimcenko, G. Omerca, V. Varinauskas // Dent. Res. J. (Isfahan). – 2013. – Vol. 10. – Р. 1–6. 9. Dental autotransplant: Case report / N. M. Pacini, D. T. Nery, D. R. De Carvalho // RSBO. – 2012. – Vol. 9. – Р. 108–113. 10. Park J. H. Tooth autotransplantation as a treatment option: A review / J. H. Park, K. Tai, D. Hayashi // J. Clin. Pediatr. Dent. – 2010. – Vol. 35. – Р. 129–135. 11. Sartaj R. Biological tooth replacement / R. Sartaj, P. Sharpe // J. Anat. – 2006. – Vol. 209. – Р. 503–509. 12. Schmidt S. K. Tooth autotransplantation: An overview and case study / S. K. Schmidt // Northwest Dent. – 2012. – Vol. 91. – Р. 29–33. 13. Autotransplantation of impacted teeth: A report of 3 cases and review of the literature / U. Tatli, M. Kurkcu, O. Y. Cam [et al.] // Quintessence Int. – 2009. – Vol. 40. – Р. 589–595. 14. Tooth transplantation and cryopreservation: State of the art / L. Temmerman, G. A. De Pauw, H. Beele [et al.] // Am. J. Orthod. Dentofacial. Orthop. – 2006. – Vol. 129. – Р. 691–695. 15. Tsukiboshi Mitsuhiro. Autotransplantation of teeth / Tsukiboshi M. – Quintessence Publishing Co, Inc, 2001. – 192 p. 16. Alveolar bone changes in autogenous tooth transplantation / A. Waikakul, J. Punwutikorn, J. Kasetsuwan [et al.] // Oral. Surg. Oral. Med. Oral. Pathol. Oral. Radiol. Endod. – 2011. – Vol. 111. – Р. 1–7. 17. Indications for the use of auto-transplantation of teeth in the child and adolescent / K. Waldon, S. K Barber, R. J. Spencer [et al.] // Eur. Arch. Paediatr. Dent. – 2012. – Vol. 13. – Р. 210–216. 18. Yau C. K. Tooth autotransplantation as a treatment option / C. K. Yau // Hong Kong Med Diary. – 2009. – Vol. 14. – Р. 21–24. 19. Comparison of prognosis of separated and non-separated tooth autotransplantation / K. Yoshino, N. Kariya, D. Namura [et al.] // J. Oral. Rehabil. – 2013. – Vol. 40. – Р. 33–42. 20. A retrospective survey of autotransplantation of teeth in dental clinics / K. Yoshino, N. Kariya, D. Namura [et al.] // J. Oral. Rehabil. – 2012. – Vol. 39. – Р. 37–43. Н.С. Гутор АУТОТРАНСПЛАНТАЦИЯ ТРЕТЬЕГО МОЛЯРА В статье представлены клинические наблюдения за послеэкстракционной лункой и трансплантированным зубом. Клинические наблюдения показали, что одним из путей восстановления целостности зубного ряда мо- жет быть аутотрансплантация. Для ее проведения должны быть определены показания: наличие интактных третьих моляров; первых моляров, не подлежащих консервативному лечению; хорошая гигиена полости рта; рентгенологическое обследование; пациент без соматических заболеваний; возраст и согласие на проведение операции. Аутотрансплантация третьего моляра как хирургический метод лечения является достаточно эф- фективной, доступной операцией для пациентов. Ключевые слова: третьи моляры, первые моляры, аутотрансплантация, рентгенологическое обследование. 15ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) Хірургічна стоматологія N.S. Hutor AUTOTRANSPLANTATION OF THE THIRD MOLAR The article presents clinical observations of a post-extraction hole and a transplanted tooth. Clinical observations have shown that autotransplantation can be the way to restore the integrity of the teeth row. Indications for it should be determined: the presence of intact third molars; first molars do not need conservative treatment; good oral hygiene; X-ray examination; patients without somatic diseases; age and consent for surgery. Autotransplantation of the third molar as surgical treatment is sufficiently effective and it is available for patient’s surgery. Keywords: third molars, first molars, autotransplantation, X-ray examination, the surgical methods of treatment. Контактна інформація Гутор Наталія Степанівна – доцент кафедри хірургічної стоматології Тернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського Адреса: Україна, м. Тернопіль, 46003, вул. Чехова, 7 Тел.: +380673531984 E-mail: hutor@tdmu.edu.ua ORCID: https://orcid.org/0000-0002-9975-8369 16 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) Хірургічна стоматологія УДК 616.31.–089:612.52–002.7–006.44–036.12 АТИПОВИЙ ВИПАДОК ПЕРЕБІГУ МІГРУЮЧОЇ ГРАНУЛЬОМИ ОБЛИЧЧЯ (КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК) О.А. Свідло, С.М. Григоров, Г.П. Рузин, О.В. Ткаченко Харківський національний медичний університет Кафедра хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Так звана мігруюча гранульома обличчя, відома також як одонтогенна підшкірна гранульома обличчя, є рідкісним проявом одонтогенного періапікального запалення, що проявляється на шкірі. Захворювання має наступні клінічні прояви: зруйнований зуб в ротовій порожнині утворює хронічне джерело запалення в періапікальній області. На відміну від відомих випадків розвит- ку гранульоми навколо верхівки з подальшим прогресуванням та утворенням кісти, обговорю- ване захворювання утворює на шкірі віддалену норицю. Грануляційна тканина, яка утворюється в процесі хронічного запалення, проходить через кісткові структури та кортикальну пластинку з вестибулярної сторони біля причинного зубу і утворює «прохід», який закінчується у більш- менш віддалених ділянках шкіри, таких, наприклад, як підщелепній або шийній. По всій довжині пальпується волокнистий тяж, від джерела до отвору на шкірі. У статті описаний випадок одонтогенної підшкірної гранульоми обличчя. Підкреслюється необхідність правильних додаткових методів дослідження. Пояснено хірургічне лікування та ме- дикаментозна терапія. Ключові слова: мігруюча гранульома, грануляційна тканина, щелепно-лицьова ділянка Мігруюча гранульома обличчя (підшкірна грану- льома обличчя) – це захворювання, яке досить рідко зустрічається на щелепно-лицевій ділянці. Клінічно мігруюча гранульома проявляється у вигляді мля- вого перебігу продуктивного запального процесу в підшкірній жировій клітковині, пов’язаного в своєму виникненні і розвитку з інфекційно-запальним вогни- щем [1–3]. Про поширеність мігруючої гранульоми в літературі недостатньо даних. Більшість авторів описують невелику кількість спостережень. Частота зустрічальності одонтогенної підшкірної гранульо- ми становить близько 3,5% [2, 4]. Захворювання спостерігається у пацієнтів будь-якого віку і однаково часто як у чоловіків, так і у жінок. Залежно від клінічного перебігу гранульоми мо- жуть бути множинними і поодинокими. Залежно від етіологічного чинника – одонтогенні і неодонтогенні. Етіологія та патогенез Одонтогенні гранульоми розвиваються внаслідок хронічного запального процесу в тканинах пародон- та, найчастіше це гранулюючий періодонтит, рідше перикороніт і остеомієліт [5, 6]. Розвиток неодонтогенної гранульоми пов’язаний з наявністю стороннього тіла органічного походжен- ня в м’яких тканинах, як то: травинка, кістка риби, в медичній літературі описаний випадок знаходження фрагмента нігтя в осередку розвитку гранульоми. У клінічній практиці частіше зустрічаються випад- ки одонтогенною мігруючої гранульоми. Враховуючі недостатні знання лікарів- стоматологів про прояви мігруючої гранульоми, вважаємо доцільним висвітлити це питання. Хворих найперше турбує невеликий набряк на шкірі синюшного кольору, слабо болісний, який з’являвся протягом декількох діб або наявність нориці, з якої виділяється гнійний ексудат. З анамне- зу – наявність нориці від тижня до декількох місяців. Місце локалізації нориці частіше може бути у щічній, підщелепній ділянках, також можливе розташуван- ня у носогубному трикутнику, у інфраорбітальній ділянці. При огляді хворого виявляється невеличкий на- бряк або нориця, можливий реактивний реґіонарний лімфаденіт. Відкривання рота не обмежене, у порожнині рота виявляється зруйнований каріозним процесом один чи декілька зубів. Можливе виявлення хронічного запального процесу в тканинах періодонта тільки після проведення рентгенологічного обсте- ження. Слизова оболонка порожнини рота без гострих запальних проявів, однак при пальпації слизової у місті причинного зубу виявляється тяж, який продовжується до місця нориці. Лікування хворих з мігруючою гранульомою полягає у видаленні причинного зубу з кюретажем грануляцій, перетину тяжа та висічення нориці з пла- Админ Выделение 17ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) Хірургічна стоматологія стикою місцевими тканинами. Прогноз одужання хворих з мігруючою гранулемою сприятливий. Мета – аналіз клінічних проявів та методів лікування хворої з атиповою формою мігруючої гра- нульоми. Матеріали та методи: - клінічні прояви мігруючої гранульоми у хворої Ш., 31 рік; - клінічні та допоміжні методи обстеження – комп’ютерна томографія та ультразвукове обстеження; - хірургічні та медикаментозні методи лікування. В нашій лікувальній практиці був випадок атипо- вого перебігу мігруючої гранульоми. Хвора Ш., 31 рік, була доставлена бригадою швидкої допомоги до обласної клінічної лікарні у відділення хірургії голо- ви та шиї з діагнозом: флегмона бічної поверхні шиї. З анамнезу встановлено, що біля 4 років тому у хворої з’явився невеличкий, слабоболісний набряк на бічній поверхні шиї ліворуч, який мимовільно прорвався зі скудним гнійним виділенням. Тоді ж хвора звернула- ся у районну лікарню, де їй був встановлений діагноз: бічна кіста шиї. Протягом чотирьох років вищевка- зана симптоматика з’являлася декілька разів, хвора зверталася до місцевої лікарні, де їй було встановле- но діагноз: гострий лімфаденіт бічної поверхні шиї, та проведено медикаментозне лікування, після яко- го симптоматика та скарги припинялися. В останній випадок симптоматика наростала протягом 10 діб, з’явився набряк в підщелепній ділянці, який роз- повсюджувався на бічну поверхню шиї ліворуч, підвищилась температура тіла до 38°С, погіршився загальний стан. Хвора викликала бригаду ШМД. При клінічному обстеженні звертала на себе увагу асиметрія обличчя внаслідок набряку у підщелепній ділянці та бічної поверхні шиї ліворуч, шкіра не ги- перемована, у складку не береться. При пальпації болісний інфільтрат по всьому набряку, більш у бічній поверхні шиї. У середній третині бічної поверхні шиї, на межі нижнього краю інфільтрату, виявлявся червоно-синюшний набряк шкіри до 2 см у діаметрі, безболісний. Біля набряку рубцеві втяжіння шкіри з вибухаючими грануляціями. Відкривання рота у хворої не утруднене. В порожнині рота: в 37-му зубі пломба на 1/3 корон- ки, перкусія безболісна, зуб не рухомий, інші зуби на нижній щелепі ліворуч інтактні. З анамнезу вияв- лено, що 37-й зуб пацієнтка лікувала біля 4,5 років тому, впродовж цього часу він її не турбував. Слизова оболонка при огляді та пальпації без патологічних проявів. Хворій було проведено ультразвукове дослідження м’яких тканин бічної поверхні шиї та підщелепної ділянки ліворуч, під час якого виявле- но: в підщелепній ділянці ліворуч, від поверхні шкіри у ділянці рубця, у напрямку до кістки нижньої щелепи виявляється «раневий канал», шириною від 5 до 8 мм, заповнений дисперсним вмістом. Також виявляють збільшені у розмірі підщелепні та шийні лімфовузли діаметром до 15 мм, неоднорідної структури. Хворій також проведена комп’ютерна томографія нижньої щелепи ліворуч, де був виявлений осередок деструкції кісткової тканини у ділянці дистального ко- реня 37-го зуба, який мав прямокутну форму, розміром близько 5 9 мм, і продовжувався до нижнього краю щелепи, перериває її нижній край (рис. 1). Після обстеження встановлені діагнози: абсцес бічної поверхні шиї ліворуч; гострий лімфаденіт підщелепної ділянки, бічної поверхні шиї ліворуч; мігруюча гранульома; хронічний періодонтит 37-го зуба. Хворій проведено ургентне оперативне лікування: розкриття та дренування абсцесу, видалення 37- го зуба, кюретаж комірки та запального вогнища в кістці поза 37-м зубом, проведений розтин слизової та надкістя у ділянці 36–38-го зубів, надкістя відшаровано до нижнього краю щелепи у ділянці проекції запального процесу. Післяопераційні рани дреновані. Під час операції було отримано до 20 мл в’язкого гною, з післяопераційного розтину виявляв- ся грануляційний канал, який йшов у напрямку кута нижньої щелепи, проведений кюретаж каналу та його дренування. В післяопераційному періоді хво- ра отримала медикаментозну терапію загальну та місцеву, згідно зі стандартами якості лікування го- стрих гнійних процесів (рис. 2). Після очищення рани хворій видалили рубцеву та грануляційну тканину та накладені вторинні шви. Пацієнтка виписана із стаціонару з поліпшенням на 9-ту добу. Через 10 діб після накладання швів відбувся огляд, на якому їх зняли. Стан хворої на час огляду Рис. 1. КТ нижньої щелепи, ліва бічна проекція, хвора Ш., 31 р. Рис. 2. Хвора Ш., 31 р., на етапі лікування 18 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) Хірургічна стоматологія – задовільний, скарг не пред’являла. Стан м’яких тканин підщелепної ділянки та бічної поверхні шиї - задовільний, без проявів запалення та ущільнення. У порожнині рота запальних процесів не виявлено, комірка видаленого 37-го зуба загоювалася вторин- ним натягом (рис. 3). В даній статті ми звернули увагу на можливість ати- пових проявів запальних захворювань та важливість допоміжних методів обстеження для вірного діагностування захворювань і подальшого лікування хворих. Література 1. Верлоцкий А. Е. Хирургическая стоматология / А. Е. Верлоцкий. – М., 1960. – 252 с. 2. Воспаление: рук-во для врачей / Под ред В. В. Серова, В. С. Паукова. – М., 1995. – 640 с. 3. Гофунг Е. М. Клиника болезней зубов и полости рта / Е. М. Гофунг, И. Г. Лукомский // К.: Гос. мед. изд- во УССР, 1936. – 687 с. 4. Лимберг А. А. Учебник хирургической стоматологии / А. А. Лимберг, П. П. Львов // Л.: Медгиз, 1938. – 191 с. 5. Костина И. И. Редкое клиническое наблюдение одонтогенной подкожной гранулемы лица / И. И. Кости- на, А. А. Николаева // Проблемы стоматологии. – № 1. 2010. – С. 41–42. 6. Рабинович Л. М. Одонтогенная подкожная гранулема лица / Л. М. Рабинович. – Л., 1967. – 112 с. 7. Энтин Д. А. Краткий учебник стоматологии / Д. А. Энтин. – Л., 1954. – 169 с. 8. Щелепно-лицева хірургія: підручник (ВНЗ ІV р. а.) / О. О. Тимофєєв. – К., 2017 – 210 с. О.А. Свидло, С.Н. Григоров, Г.П. Рузин, О. В. Ткаченко АТИПИЧНЫЙ СЛУЧАЙ ТЕЧЕНИЯ МИГРИРУЮЩЕЙ ГРАНУЛЕМЫ ЛИЦА (КЛИНИЧЕСКИЙ СЛУЧАЙ) Так называемая мигрирующая гранулема лица, известная также как одонтогенная подкожная гранулема лица, является редким проявлением одонтогенного периапикального воспаления на коже. Заболевание име- ет следующие клинические проявления: разрушенный зуб в ротовой полости образует хронический источник воспаления в периапикальной области. В отличие от известных случаев развития гранулемы вокруг верхушки с последующим прогрессированием и образованием кисты, описываемое заболевание образует на коже от- даленный свищ. Грануляционная ткань, которая образуется в процессе хронического воспаления, проходит через костные структуры и кортикальную пластинку с вестибулярной стороны у причинного зуба и образует «проход», который заканчивается в более или менее отдаленных участках кожи, таких, например, как подче- люстная область или шея. По всей длине пальпируется волокнистый тяж, от источника к отверстию на коже. В статье описан случай одонтогенной подкожной гранулемы лица. Подчеркивается необходимость пра- вильных дополнительных методов исследования. Объяснено хирургическое лечение и медикаментозная те- рапия. Ключевые слова: мигрирующая гранулема, грануляционная ткань, челюстно-лицевая область. O.A. Svidlo, S.N. Grigorov, G.P. Ruzin, O.V. Tkachenko ATYPICAL CASE OF THE ODONTOGENIC SUBCUTANEOUS GRANULOMA OF THE FACE (CASE REPORT) The so-called migrational granuloma of the face, also known as odontogenic subcutaneous granuloma of the face, is a rare manifestation of odontogenic periapical inflammation on the skin. The disease in some sources referred to as Partsch’s chronic granulomatous inflammation. It follows the next clinical manifestations: a decayed tooth in the oral cavity develops a chronic source of inflammation in its periapical region. Unlike the well-known cases of granulomas development around the apex with the further possible progress to a cyst formation, if left untreated, the discussed disease forms a distant fistula on skin. The granulation tissue, which is formed, during the process of chronic inflammation, is passing through the bone structures and cortical plate from the vestibular side near the causative tooth and forms a “passage” to end up in the more or less distant skin areas like submandibular or neck. Along the length on its way, a fibrous strand can be palpated, from the source to the opening on the skin. The article describes a case report on odontogenic subcutaneous granuloma of the face. The necessity of correct additional methods of investigation is emphasized. Surgical treatment and the following medications are explained. Keywords: migration granuloma, granulative tissue, maxilla-facial area. 19ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) Контактна інформація Григоров Сергій Миколайович – доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Харківського національного медичного університету Адреса: Україна, м. Харків, 61022, просп. Науки, 4 Тел.: +380675773358 E-mail: grigorovserg@yahoo.com ORCID: https://orcid.org/0000-0001-9527-8408 Рузін Генадій Петрович – доктор медичних наук, професор кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Харківського національного медичного університету Адреса: Україна, м. Харків, 61022, просп. Науки, 4 Тел.: +380667654902 E-mail: gen.ruzin@mail.ru ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5405-0471 Свідло Оксана Анатоліївна – кандидат медичних наук, асистент кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Харківського національного медичного університету Адреса: Україна, м. Харків, 61022, просп. Науки, 4 Тел.: +380503011414 E-mail: schtirlic.77@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000-0003-4809-0589 Ткаченко Оксана Валеріївна – кандидат медичних наук, асистент кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Харківського національного медичного університету Адреса: Україна, м. Харків, 61022, просп. Науки, 4 Тел.: +380932054161 E-mail: oksana.serbina@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000-0002-2614-5780 Хірургічна стоматологія 20 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) Хірургічна стоматологія УДК 616.321-05.9-006 УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ МЕТОДИКИ ПОВЕРХНОСТНОЙ ПАРОТИДЭКТОМИИ, ПРЕДУСМАТРИВАЮЩЕЕ КОМБИНАЦИЮ ПРЕПАРОВКИ ЛИЦЕВОГО НЕРВА «ОТ ЦЕНТРА И ПЕРИФЕРИИ» С.М. Шувалов, С.С. Полищук Винницкий национальный медицинский университет им. Н. И. Пирогова Кафедра хирургической стоматологии и челюстно-лицевой хирургии Операция «Поверхностная паротидэктомия» является общепринятым хирургическим вмешатель- ством в челюстно-лицевой хирургии. Технически операция сложна и довольно часто сопровожда- ется развитием парезов лицевого нерва в послеоперационном периоде. В статье приведена методика паротидэктомии, предусматривающей комбинацию препаровки ли- цевого нерва «от центра и периферии» с минимальным обнажением ствола нерва. При применении данной методики в клинике отмечено значительное снижение числа парезов ли- цевого нерва и, часто, отсутствие неврологических осложнений. Ключевые слова: паротидэктомия, методика препаровки лицевого нерва. В настоящее время при удалении доброкачествен- ных опухолей околоушной железы наиболее часто большинство хирургов производит поверхностную субтотальную паротидэктомию. Сутью данной опе- рации является удаление опухоли с поверхностной частью железы, что требует препаровки и выделения всех ветвей лицевого нерва и его ствола. Довольно часто, как результат травматичности операции и осо- бенностей кровообращения, в послеоперационном периоде у пациентов наблюдаются парезы лицевого нерва в разной степени выраженности. На наш взгляд, развитие парезов связано с поте- рей нервом связи с подлежащими тканями и наруше- нием периневрального кровообращения. Развитие данного состояния связано, прежде всего, с мето- дикой идентификации и препаровки ветвей лицевого нерва. Известны два основных метода операции: «от периферии к центру» и «от центра к периферии». Наиболее сложным является способ, заключающий- ся в выделении и препаровке ствола нерва в поза- дичелюстной области. Короткий (1,5–2 см) отрезок внежелезистой части лицевого нерва обычно рас- положен в тканях на глубине 2 см от поверхности кожи. Техника идентификации ствола нерва хорошо известна, однако требует препаровки его на протя- жении 1,5–2 см еще до вхождения в железу, в то же время основной целью операции является удаление опухоли посредством паротидэктомии. В ряде слу- чаев препаровка ствола сопровождается обильным кровотечением из шилососцевидной артерии, что резко осложняет ход операции [1–5]. Цель работы – описание усовершенствованной операции паротидэктомии, включающей комбина- цию способов препаровки лицевого нерва как от цен- тра, так и с периферии. Материал и методики В настоящей работе приведены данные об опера- тивных методах препаровки лицевого нерва. Проана- лизирован типичный клинический случай и послеопе- рационный результат. Результаты и их обсуждение Нами применяется способ поверхностной паро- тидэктомии, включающий элементы препаровки не- рва от «периферии к центру» вдоль щечной ветви, а также доступ к стволу нерва без его полного обна- жения. Способ осуществляется следующим обра- зом. Произведя разрез кожи по Г.П. Ковтуновичу, препарируем и отводим кпереди кожный лоскут в околоушно-жевательной области немного за перед- ний край околоушной железы. Рассекаем околоушно- жевательную фасцию в позадичелюстной области. Выделяем и отводим кзади вместе с фасцией боль- шой ушной нерв. Мобилизируем нижний полюс же- лезы в позадичелюстной области и верхнюю часть железы от хрящей наружного слухового прохода. В проекции ствола нерва препарируем задний край железы вдоль кивательной мышцы, не обнажая не- рва, до уровня заднего края ветви и нижней челюсти. Затем на щечной ветви зажим проводим к стволу и над ним перфорируем ткань железы, попадая в сформированный нами позадичелюстной желоб. Рассекаем ткань железы над зажимом, в резуль- тате чего становится видным конечный отрезок ство- ла нерва и его ветви – скуловая, нижнечелюстная, щечная (отпрепарированная ранее). Таким обра- зом, ствол нерва оказывается практически в тканях и не выделяется полностью. Основным хирургическим приемом данного усо- вершенствования является проведение зажима в тка- Админ Выделение 21ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) Хірургічна стоматологія нях железы над основным стволом лицевого нерва, не препарируя его. Кончик зажима выводится в же- лоб, сформированный ранее между мобилизирован- ным задним краем железы и «кивательной» мышцей, причем подлежащая ткань железы покрывает основ- ной ствол нерва и шилососцевидную артерию. Затем препаровка нерва проходит «от центра к периферии» в скуловом, височном и нижнечелюст- ном направлениях. Данная методика паротидэктомии применялась нами как при расположении опухоли над нервом, так и под ним (рис. 1). Интраоперационный вид нерва в ране представ- лен на рис. 2. Функции глазничной, щечной и краевой ветвей со- хранены (рис. 3). Заключение. Таким образом методика пароти- дэктомии, заключающаяся в комбинации способов препаровки лицевого нерва «от центра и перифе- рии» позволяет удалять опухоль и поверхностную часть околоушной железы практически без обнаже- ния ствола лицевого нерва, что значительно снижает число неврологических осложнений. Рис. 2. Вид раны после субтотальной паротидэктомии по поводу «Плеоморфной аденомы»; 1 – ствол нерва покрыт тканью железы; ветви лицевого нерва: 2 – щечная, 3 – краевая, 4 – шейная Рис. 3. Функции глазничной, щечной и краевой ветвей Рис. 1. Пациент Б., 41 г. Медицинская карта стационарного больного № 8885. Вид послеоперационной раны на 3-и сутки после паротидэктомии. Функция нерва полностью сохранена Литература 1. Клементов А. В. Клиническая оперативная челюстно-лицевая хирургия / А. В. Клементов; под ред. проф. М. В. Мухина. – Ленинград: «Медицина», 1974. – С. 315–320. 2. Пачес А. И. Опухоли головы и шеи / А. И. Пачес. – М.: Медицина, 2000. – 429 с. 3. Пачес А. И. Опухоли слюнных желез / А. И. Пачес, Т. Д. Тоболиновская. – М.: Практическая медицина, 2009. – 470 с. 4. Lewis J. Carcinoma ex pleomorphic adenoma: pathologic analysis of 73 cases / J. Lewis, K. Olsen, T. Sebo // Hum Pathol. – 2001. – Vol. 32. – P. 596–604. 5. Expression and mutation patterns of p.53 in behind and malignant salivary gland tumors / A. Nordkvist, E. Rolfer, G. Bang [et al.] // Int. J. Oncol. – 2000. – Vol. 16. – P. 477–483. С.М. Шувалов, С.С. Поліщук УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ПОВЕРХНЕВОЇ ПАРОТИДЕКТОМІЇ, ЯКА ПЕРЕДБАЧАЄ КОМБІНАЦІЮ ПРЕПАРУВАННЯ ЛИЦЕВОГО НЕРВА «ВІД ЦЕНТРА І ПЕРИФЕРІЇ» З МІНІМАЛЬНИМ ОГОЛЕННЯМ СТОВБУРА НЕРВА Операція «Поверхнева паротидектомія» є загальноприйнятим хірургічним втручанням в щелепно-лицевій хірургії. Технічно операція складна і доволі часто супроводжується розвитком парезів лицевого нерва в післяопераційному періоді. 22 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) Хірургічна стоматологія В даній роботі показана методика паротидектомії, що передбачає комбінацію препарування лицевого не- рва «від центру і периферії» з мінімальним оголенням стовбура нерва. Під час застосування даної методики в клініці відмічене значне зниження чисельності парезів лицевого не- рва і, часто, відсутність неврологічних ускладнень. Ключові слова: паротидектомія, методика препарування лицевого нерва. S.M. Shuvalov, S.S. Polishuk IMPROVEMENT OF THE SUBTOTAL PAROTIDECTOMY TECHNIQUE, WHICH INCLUDES COMBINED DISSECTION OF THE FACIAL NERVE «FROM CENTER AND PERIPHERY» WITH MINIMAL EXPOSURE OF NERVE TRUNK The operation «Parotidectomy» is technically difficult and often leads to severe complication such as paresis of facial nerve. In this article we introduced our experience of surgical procedure for facial nerve preservation. Combination of facial nerve dissection «from center and periphery» leads to minimal exposure of the facial nerve trunk and decreases the rate of complications (paresis of facial nerve). Combinations of two types of nerve dissection leads to good functional result. Key words: parotidectomy, method of dissection of facial nerve. Контактна інформація Шувалов Сергій Михайлович – завідувач кафедри хірургічної стоматології Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пірогова Адреса: Україна, м. Вінниця, 21018, вул. Пірогова, 56 Тел.: +380974802342 E-mail: surgeon.shuvalov@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000-0001-5052-680x Поліщук Сергій Степанович – доцент кафедри хірургічної стоматології Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пірогова Адреса: Україна, м. Вінниця, 21018, вул. Пірогова, 56 Тел.: +380672820960 E-mail: vitadok@mail.ru 23ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) Ортопедична стоматологія УДК 6161.314-089.23-76:004.9 МЕТОДИКА ОТРИМАННЯ ТРИВИМІРНОЇ КОМП’ЮТЕРНОЇ МОДЕЛІ ЗУБА ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ МОЖЛИВИХ ДІЛЯНОК НАПРУЖЕННЯ ПРИ ДІЇ ЖУВАЛЬНОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА СУЦІЛЬНОЛИТІ ШТИФТОВО-КУКСОВІ КОНСТРУКЦІЇ Р.В. Білобров Харківський національний медичний університет У статті представлена методика отримання тривимірної комп’ютерної моделі зубо-щелепного сег- менту для розрахунку розподілу напружень, що виникають при дії жувального тиску на незнімні ортопедичні конструкції. Під час дії різноманітних навантажень на корінь зуба у пародонті виника- ють напруження і деформації. Напружено-деформований стан залежить від різних факторів, та- ких як довжина каналу кореню, товщина його стінок, довжина та поперечні розміри штифта. Вив- чення впливу цих факторів є однією з важливих задач ортопедичної стоматології. Для вирішення задач, що стосуються відновлення зруйнованих зубів, створено тривимірну комп’ютерну модель зубощелепного сегменту за допомогою математичного обчислення кінцевих елементів. Перший етап – завдання проекту. У основі проекту вибір типу схеми. Ми відібрали 5 видів систем загального вигляду. Кожен з елементів моделі при цій системі має 6 ступенів свободи (3 кути по- вороту, 3 лінійні деформації за координатними осями). Наступним етапом є описання геометрії зуба, яку ми розраховуємо. За схематичним зображенням зуба задаємо вузли кінцево-елементної моделі. При кожному розрахунку ми одержували нормальні і дотичні напруги за усіма координат- ними осями, також дослідили еквівалентні напруження за чотирма основними теоріями міцності. Таким чином, прораховані тривимірні моделі зуба дозволяють вирахувати всі можливі напружен- ня та деформації у будь-якій ділянці контакту зуба зі штучними конструкціями, вивести цифрові дані, які потім можливо аналізувати за допомогою комп’ютерної програми, що дозволить макси- мально індивідуалізувати підбір оптимальних параметрів відновлення зруйнованих зубів кожного пацієнта. Ключові слова: тривимірна комп’ютерна модель, зубощелепний сегмент, деформація, штифтово-куксова конструкція, напруження, моделювання. Актуальність Згідно з даними Міністерства охоро- ни здоров’я України, потреба населення в ортопедичній стоматологічній допомозі ста- новить близько 94%, а потреба у відновленні зруйнованої коронкової частини зуба – 36–53% від загальної кількості пацієнтів, які звернулися за допомогою [1]. Низка наукових досліджень підтверджує доцільність вивчення поширеності та особливо- стей клініки з дефектами коронкової частини зуба, а також розробки і вдосконалення нових методик вибудови кукси зуба в різних клінічних ситуаціях, зокрема при зубощелепних деформаціях і захворю- ваннях пародонта [2–4]. Використовуючи сучасні ме- тодики і матеріали для відновлення твердих тканин кукси зуба, можна створити монолітну багатошарову структуру з відсутністю слабких ділянок [5]. Однак зараз певні види штифтових конструкцій ще недо- статньо вивчені, а дані про динаміку їх застосування досить суперечливі [6]. У клініці ортопедичної стоматології найчастіше ви- користовують суцільнолиті, індивідуально виготовлені прямим чи непрямим методом куксові вкладки [7, 8]. За літературними даними, невдалі спроби при застосуванні суцільнолитих куксових вкладок ста- новлять від 6,5 до 14% [9, 10]. Враховуючи те, що де- фекти твердих тканин зубів відіграють важливу роль у виникненні зубощелепних деформацій, залишається актуальним питання підвищення ефективності орто- педичного лікування хворих зі зруйнованою корон- ковою частиною зуба шляхом розробки методики відбудови кукси зуба зі зміною осі при різноманітних захворюваннях пародонта. Під час дії на корінь зуба різноманітних на- вантажень у пародонті виникають напруження і деформації. Напружено-деформований стан за- лежить від різних факторів, таких як довжина ка- налу кореню, товщина його стінок, довжина та поперечні розміри штифта. Вивчення впливу цих факторів є однією з важливих задач ортопедичної стоматології [11–13]. 24 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) Ортопедична стоматологія Мета дослідження – розробка методики ство- рення тривимірної комп’ютерної моделі зуба. Матеріали і методи Для вирішення задач, що стосуються відновлення зруйнованих зубів, ми створюємо тривимірну комп’ютерну модель зубощелепного сегменту за допомогою математичного обчислення кінцевих елементів. Під час створення комп’ютерної моделі зуба людини була складена вихідна інформація, що співвідноситься з вимогами до таких програм. Перший етап – завдання проекту. В основі про- екту вибір типу схеми. Ми відібрали 5 видів систем загального вигляду. Кожен з елементів моделі при цій системі має 6 ступенів свободи (3 кути повороту, 3 лінійні деформації за координатними осями). Після вибору одиниці вимірювання ми задаємо назву проекту, яку записуємо у вигляді файлу. Наступним етапом є описання геометрії зуба, яку ми розраховуємо. За схематичним зображенням зуба задаємо вузли кінцево-елементної моделі. По-перше, створюємо плоску модель зуба. Вона задається у вигляді пластинчастих елементів. Наступ- ний етап складається у перетворенні пластинчастих елементів плоскої задачі і їх трансформації в об’ємні елементи. Результати Тип просторових елементів обирали від 1 по 7. Припустимо, що уся розрахункова схема складається тільки з універсальних кінцевих елементів для рішення об’ємної задачі теорії пружності. В комплекс включені наступні кінцеві елементи: • 8-вузловий паралелепіпед типу 1 (рис. 1 а); • 4-вузлова піраміда типу 2 (рис. 1 б); • 6-вузлова пряма призма типу 3 (рис. 1 в); • 6-вузловий ізопараметричний кінцевий елемент типу 4 (рис. 1 г); • 8-вузловий ізопараметричний кінцевий елемент типу 5 (рис. 1 д); • 20-вузловий ізопараметричний кінцевий елемент типу 6 (рис. 1 е). Елементи типу 1 і 3 мають місцеву систему коор- динат, в якій вісь Х1 проходить від першого вузла до другого. Вісь У1 лежить в площині, утвореній перши- ми трьома вузлами, ортогональна Х1 і направлена у бік третього вузла. Вісь Z1 утворює з Х1 і У1 праву трійку. Для решти елементів місцева система коорди- нат співпадає із загальною. Конфігурація та розміри моделі співвідносяться з реальними видаленого 13-го зубу, який для замірів був розпилений у пришийковій ділянці. Також вико- ристовували дані досліджень Ш. Х. Саакян [14]. На рис. 2 показані фрагменти моделі зубоще- лепного сегменту, які складаються з вищезгаданих кінцевих елементів. Перед тим, як розпочати багатоваріантні роз- рахунки виконуємо порівняльний розрахунок, що використовує першу розрахункову схему. На рис. 3 наведений перетин за діагоналлю моделі зубу для виконання порівняльної оцінки з раніше виконаним розрахунком Г. П. Сосніна у 1981 році. Зуб та стінки альвеоли розглядатимемо як аб- солютно тверді тіла. Приймаємо, що періодонт є еластичним матеріалом ізотропної структури за всією своєю масою та має по всій довжині однакові механічні властивості. Розбіжність в моделях полягає в тому, що періодонт прикладу знаходиться в замкненому просторі і не зміщується внаслідок випинання поверхневих шарів 1 2 3 4 5 6 xy z v w u 7 8 1y 1x 1z а 1 2 3 4 xy z v w u б 1 2 3 4 5 6 x y z vw u 1y 1x в 1 2 3 4 5 6 x y z v w uг 1 2 3 4 5 6 x y z vw u 7 8 д 1 2 3 4 5 6 8 9 1011 12 14 13 15 17 1819 20 е Рис. 1. Кінцеві елементи, що використовуються при створенні тривимірної моделі зуба. 25ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) Ортопедична стоматологія з періодонтальної щілини і не переміщається із зони стиснення в зону розтягування, що суперечить справжній роботі конструкції. В моделі, наведеній на рис. 3, ці недоліки були усунені. Корінь природ- ного зуба має форму еліптичного конуса. Товщина періодонту постійна за усією поверхнею кореня. На зуб діє сила 10 кГ під кутом 120° до горизонтальної осі. Сила прикладена на ділянку, що віддалена від осі конуса на відстань 3,2 мм. Висота зуба 15 мм, кут конуса 12°, товщина періодонта складає 0,25 мм при модулі пружності 1,07 кг/мм2. Після виконаних розрахунків одержали майже повну відповідність по координаті центру опору 9,8 мм при 10,2 мм за при- кладом, а також вертикальний зсув зуба склав 0,0296 мм при 0,0309 мм за прикладом. А ось горизонталь- ний зсув зуба відрізнявся вельми сильно – 0,0289 мм при 0,0111 мм за прикладом. Цю відмінність пояснюємо тим, що модель при- кладу не враховувала випинання поверхневих шарів періодонту з періодонтальної щілини, що, у свою чергу, обмежило переміщення зубу. На підставі вищенаведеної схеми була розроблена більш детальна схема зуба з урахуванням біомеханічних властивостей тканин зубощелепної системи, а також супутніх скла- дових компонентів. Основні дані механічних властиво- стей тканин пародонту були узяті з робіт [15, 16]. Опосереднена тривимірна математична модель зубощелепного сегменту показана на рис. 4. На ньому згідно анатомічній будові подаються шість складових елементів. 1. Штифт та коронкову частину можливо робити з різного матеріалу: Е=44МПа 2,1•103МПа при =0,3 [17]. У більшості наших розрахунків матеріал штифта та коронкової частини співпадає. 2. Фіксуючий матеріал – зв’язуюча частина між протезом і тілом зуба. Модуль Юнга змінюється у межах від 3,5•103 до 13,4•103 МПа. Відмітною особливістю є те, що коефіцієнт Пуассона цинк- фосфатного, полікарбоксилатного, склоіономерного цементів =0,2, лише полімерного =0,3. 3. Тіло зуба (дентин) може мати досить вели- кий розкид модуля пружності (модуль Юнга) = (1,4 19)•103 МПа. 4. Періодонтальна частина Е10 МПа. 5. Кортикальна кістка E (модуль Юнга)=5•103 МПа. 6. Губчатий шар кістки E (модуль Юнга)=2•104 МПа. На рис. 5 показані ізополя зміни нормальних на- пружень уздовж осі X з показом таблиці розподілу напружень за кольором у кН/м2. На рис. 6 представлені ізополя дотичних напруг з показом таблиці розподілу напружень за кольо- ром у кН/м2 . Відзначимо, що в реальній конструкції періодонт неоднорідне тіло, а тканину, що складається з різних клітинних елементів, фіброзних волокон і судин, слід розглядати як матеріал з майже відсутньою пропорційністю між напругами і деформаціями (фізична нелінійність). Найбільш близько до реальної конструкції вдалося змоделювати періодонтальну щілину у вигляді оболонки. Фіксуючий матеріал по вузлах схеми з’єднує штифт з тілом зуба. Рис. 2. Фрагменти моделі зубощелепного сегменту Рис. 5. Трансформація нормальних напряжень у тканинах парадонту за віссю X Рис. 4. Модель зубощелепного сегменту однокореневого зуба Рис. 3. Зубощелепний сегмент згідно Г.П. Сосніна 26 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) Ортопедична стоматологія У відсотковому відношенні це невелика частина від усієї моделі. Проте на цей елемент моделі доводить- ся основна частина передачі навантаження від штиф- та до тіла зуба. Із-за різних біомеханічних характеристик дотич- них середовищ ми зможемо ближче підійти до фізики процесів, що відбуваються у реальній конструкції. Зовнішнє навантаження задаємо у загальній системі координат (глобальній) з прив’язкою до місцевої [18]. Щоб виконати розрахунок, система повинна бути закріпленою. Для цього призначаємо по зовнішнім вузлам кінцево-елементної моделі зв’язки за всіма напрямками. Точки закріплення відображають роботу реального зубощелепного сег- менту. Навантаження виконувалося через коронкову частину. Величина його вертикальної складової Fz змінювалася від 25 до 100 кг, горизонтальної Fx від 0 до 20 кг. Висновки При кожному розрахунку ми одержували нормальні і дотичні напруги за усіма координатними осями, також дослідили еквівалентні напруження за чотирма основними теоріями міцності. Таким чином, прораховані тривимірні моделі зуба дозволяють вирахувати всі можливі напру- ження та деформації у будь-якій ділянці контакту зуба зі штучними конструкціями, вивести цифрові дані, які потім можливо аналізувати за допомо- гою комп’ютерної програми, що дозволить мак- симально індивідуалізувати підбір оптимальних параметрів відновлення зруйнованих зубів кож- ного пацієнта. Рис. 6. Ізополя торканих напружень у тканинах парадонту за віссю XZ Література 1. Персань В. С. Підсумки роботи стоматологічної служби України за 2006-2009 роки / В. С. Персань // Дентальні технології. – Спецвипуск. – 2010. – С. 58–73. 2. Костенко Є. Я. Ортопедичне лікування зубів, зруйнованих нижче рівня ясен / Є. Я. Костенко, О. В. Павленко, В. І. Радько // Зубное протезирование. – 2008. – № 2. – С. 17–21. 3. Костенко Є. Я. Математичний розрахунок елементів фіксації суцільнолитої комбінованої штифтової вкладки при лікуванні зубів, зруйнованих нижче рівня ясенного краю / Є. Я. Костенко, В. І. Радько // Новини стоматології. – 2008. – № 3. – С. 54–58. 4. Чулак Л. Д. Биохимические показатели ротовой жидкости у больных с восстановленными корнями зубов, разрушенных ниже уровня десны / Л. Д. Чулак, А. А. Бас, Л. С. Кравченко // Вісник стоматології. – 2002. – № 2. – С. 35–37. 5. Риттер Роберт Г. Выбор штифтовой конструкции для эстетического восстановления фронтальной группы зубов / Роберт Г. Риттер // Панорама ортопедической стоматологии. – 2007. – № 3. – С. 12–13. 6. Годований В. О. Штифтові конструкції в ортопедичній стоматології / В. О. Годований, О. Я. Судова, А. З. Піх // Новини стоматології. – 2001. – № 3. – С. 49–54. 7. Прохоров С. Л. Экспериментальное исследование функциональных свойств литых коронково- корневых вкладок / С. Л. Прохоров // Современная стоматология. – 2006. – № 4. – С. 125–130. 8. Изучение биомеханики литой штифтовой вкладки в условиях трехмерного математического модели- рования / В. Н. Олесова [и др.] // Российский стоматологический журнал. – 2002. – № 2. – С. 19–21. 9. Кассаро А. Теоретическое и экспериментальное исследование по поводу перелома в системе штифто- вая вкладка / А. Кассаро, Д. Джерачи, А. Питини // Клиническая стоматология. – 2000. – № 2. – С. 26–30. 10. Павленко А. В. Неспецифическая общая резистентность организма при использовании металлических конструкций несьемных зубных протезов / А. В. Павленко, А. А. Тимофеев // Современная стоматология. – 2014. – № 1. – С. 122–124. 11. Матрос-Таранец И. Н. Биомеханические исследования в экспериментальной стоматологии / И. Н. Матрос-Таранец. – Донецк: ПКФ «БАО»: Тип. Дон. ГМУ, 2008. – 122 с. 12. Чуйко А. Н. Особенности напряжённо-деформированного состояния при заболеваниях пародонта / А. Н. Чуйко, Э. В. Бочарова // Стоматолог. – 2000. – № 11. – С. 31–35. 13. Шварц А. Д. Биомеханика и окклюзия зубов / А. Д. Шварц. – М.: Медицина, 2011. – 208 с. 14. Саакян Ш. Х. Применение штифтовых вкладок с эстетическим покрытием при полном разрушении коронковой части зубов: Автореф. дис. ... канд. мед. наук / Ш. Х. Саакян. – М., 2012. – 26 с. 15. Демидова И. И. Пародонт: биомеханические свойства (часть 1) / И. И. Демидова, В. В. Лисенков // Пародонтология. – 2015. – № 4. – С. 6–8, 22–26. 27ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ТА КЛІНІЧНА СТОМАТОЛОГІЯ. 2018. № 4 (05) Ортопедична стоматологія 16. Соловьёв М. М. Биомеханические свойства тканей пародонта / М. М. Соловьёв, В. В. Лисенков, И. И. Демидов // Стоматология. – 2013. – Т. 76, № 4. – С. 47–51. 17. Ортопедическая стоматология: Прикладное материаловедение: Учебник для медицинских вузов / Под ред. проф. В. Н. Трезубова. – СПб.: СпецЛит, 2011. – 351 с. 18. Логинова Н. К. Окклюзионные силы / Н. К. Логинова, И. Е. Гусева, И. В. Зайцева // Стоматология. – 2011. – Т. 78, № 6. – С. 51–56. Р.В. Билобров МЕТОДИКА ПОЛУЧЕНИЯ ТРЕХМЕРНОЙ КОМПЬЮТЕРНОЙ МОДЕЛИ ЗУБА ДЛЯ ОПРЕДЕЛЕНИЯ ВОЗМОЖНЫХ УЧАСТКОВ НАПРЯЖЕНИЯ ПРИ ДЕЙСТВИИ ЖЕВАТЕЛЬНОЙ НАГРУЗКИ НА ЦЕЛЬНОЛИТЫЕ ШТИФТОВО-КУЛЬТЕВЫЕ КОНСТРУКЦИИ Представлена методика получения трехмерной компьютерной модели зубочелюстного сегмента для рас- чета распределения напряжений, возникающих при воздействии жевательного давления на несъемные орто- педические конструкции. Во время действия на корень зуба различных нагрузок в пародонте возникают на- пряжения и деформации. Напряженно-деформированное состояние зависит от различных факторов: длина корневого канала, толщина его стенок, размеры штифта. Изучение влияния этих факторов является одной из важных задач ортопедической стоматологии. Для решения задач, касающихся восстановления разрушенных зубов, создана трехмерная компьютерная модель зубочелюстного сегмента с помощью математического вы- числения конечных элементов. Первый этап – задание проекта. В основе проекта выбор типа схемы. Мы выбрали 5 типов системы общего вида. Каждый из элементов модели при этой системе имеет 6 степеней свободы (3 угла поворота, 3 линейных деформации по координатным осям). Следующим этапом является описание геометрии зуба, которую мы рас- считываем. По схематичным изображениям зуба задаем узлы конечно-элементной модели. При каждом рас- чете мы получали нормальные и касательные напряжения по всем координатным осям, также исследовали эквивалентные напряжения по четырем основным теориям прочности. Таким образом, просчитанные трехмер- ные модели зуба позволяют вычислить всевозможные напряжения и деформации в любой области контакта зуба с искусственными конструкциями, вывести цифровые данные, которые затем возможно анализировать с помо