№ 7-8 (118-119) 2024 Бібліотерапевт Лiки зцiлюють тiло, а книга - душу Зміст Бібліотеки Великої Британії Британська бібліотека (короткі нотатки з відпустки) І. Киричок…………………………………………………..С. 4-7 Бібліотечна скарбниця: по сторінках рідкісних та цінних видань Перші підручники українською мовою у фонді Наукової бібліотеки ХНМУ: цікаві факти з історії Т. Костюкевич, І. Киричок…………………………..С. 9-10 Харків медичний Новий топонім в Харкові на честь новатора вітчизняної трансплантології Юрія Вороного Л. Скрипченко……………………………………………С. 12-14 Натхнення Катерина М. Федорова………...……...………...……..………….С. 16-17 Харків коханий Г. Сирова…………………………………………………….С. 18 Фотопогляд Харків: світло надії у 370-річний ювілей В. Віскова…………………………………………………..С. 20 Хроніка подій Травень-червень 2024 у світлі подій О. Русанова………………………………………………..С. 22-23 Видається з 1 жовтня 2014 року Сайт Наукової бібліотеки libr.knmu.edu.ua Архів «Бібліотерапевта» http://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/6941 Бюлетень Наукової бібліотеки Харківського національного медичного університету Бiблiотерапевт 2024 № 7-8 (118-119) 2 Бібліотеки Великої Британії Автор фото: Ірина Киричок 3 Бiблiотерапевт 2024 № 7-8 (118-119) Британська бібліотека Ірина Киричок (короткі нотатки з відпустки) 4 Продовжуючи свої розповіді про бібліотеки Великої Британії, в яких я побувала (попередні розпо- віді у бюлетені «Бібліотерапевт» – №№ 4/5, 6/7 за 2023 рік та № 5/6 за 2024 рік), хочу поділитися своїми враженнями від відвіду- вання її національної бібліотеки в Лондоні – Британської бібліотеки (British Library) – однієї з найбіль- ших бібліотек світу [1]. Поїздку до цієї бібліотеки ми запланували заздалегідь, разом з донькою, адже вона для мене – і гідеса, і перекладачка. До Лондо- на, на Сент-Панкрас (St. Pan- cras), приїхали зранку і цілий день присвятили знайомству з Британською бібліотекою. Саме тут, у новому корпусі, який спо- руджено і офіційно відкрито Її Ве- личністю Королевою в червні 1998 року, знаходяться її основні книжкові фонди. В якості короткої довідки: загальний фонд – понад 150 млн одиниць зберігання, се- ред яких понад 14 млн книжок, 12 500 інкунабул (одна з найбі- льших збірок у світі), 920 000 назв журналів і газет, 58 млн па- тентів, 3 млн звукозаписів [2]. Британська бібліотека входить у шістку депозитних бібліотек Вели- кобританії та Ірландії разом з На- ціональною Бібліотекою Шотлан- дії, Національною бібліотекою Уельсу, Трініті-коледж Дубліна, Бібліотекою Кембриджського уні- верситету та Бодліанською бібліо- текою Оксфорда, які безкоштов- но отримують обов’язковий при- мірник усіх видань, що виходять у країні, тому її колекції зроста- ють щодня і на сайті самої бібліо- теки йдеться вже про понад 170 млн одиниць зберігання. Британська бібліотека віднос- но молода – коріння лежать у зві- ті Комітету національних бібліо- тек під головуванням лорда Дей- нтона, опублікованому в 1969 році. Після цього в 1971 році ви- йшла Біла книга, яка рекоменду- вала створення національної бі- б л іо т ек и В е л и к о б р и т а н і ї («Британська бібліотека»). У 1972 році парламент прийняв Акт про британську бібліотеку, згідно з яким Британська бібліотека по- чала діяти з 1 липня 1973 року. Хоча для бібліотечної спільноти та широкої громадськості найвідо- мішим компонентом нової націо- нальної бібліотеки були бібліотеч- ні відділи Британського музею, зокрема відділу друкованої кни- Загальний фонд бібліотеки – понад 150 млн одиниць зберігання, серед яких понад 14 млн книжок, більш 12 тис. інкунабул (одна з найбільших збі- рок у світі), 920 тис. назв журналів і газет, 58 млн патентів, 3 млн звукоза- писів Найвідомішим компонентом нової національної бібліотеки були бібліотеч- ні відділи Британського музею, зокре- ма відділ друкованих книг, заснований разом із музеєм у 1753 році Бiблiотерапевт 2024 № 7-8 (118-119) Сент-Панкрас (St. Pancras) ги, який був заснований разом із самим музеєм у 1753 році. За два століття бібліотека Британсь- кого музею перетворилася на одну з найбільших у світі, завдя- ки привілею обов’язкового при- мірника, за яким вона мала пра- во на копії не лише книг та пері- одичних видань, а й більшості предметів, надрукованих у Сполу- ченому Королівстві. Відповідно до Закону в Брита- нську бібліотеку були адміністра- тивно об’єднані: бібліотечні відді- ли Британського музею (до скла- ду якого входила Національна довідкова бібліотека науки та ви- нахідництва), Національна центральна бібліотека та Націо- нальна науково-технічна бібліоте- ка кредитування (центр міжбіблі- отечного абонементу, розташо- ваний у Бостон Спа в Йоркширі). У 1974 році Британська націона- льна бібліографія та Офіс науко- вої та технічної інформації приєд- налися до нової національної біб- ліотеки Великобританії. Згодом до складу Бібліотеки увійшли ще дві установи, що розширили її колекцію: Бібліотека та записи Індійського офісу (1982) та Бри- танський інститут звукозапису (1983) [3]. І ось ми перед входом до біблі- отеки. На вході декілька людей з охорони. Не встигли ми увійти, до нас підійшов молодий співробіт- ник бібліотек й спитав чим може допомогти, і тільки-но дочка ска- зала, що ми з України, він миттє- во привітав нас нашою солов’ї- ною: «Слава Україні!». Це було не очікувано та неймовірно приєм- но! Нам запропонували на вибір приєднатися до різноманітних екскурсій, ознайомитись з діючи- ми експозиціями, відвідати чита- льні зали тощо. Оскільки моє во- лодіння англійською не на тому рівні, щоб на слух розуміти роз- повідь екскурсовода, а дочка не встигатиме одночасно і слухати, і перекладати (це стало зрозуміло з досвіду екскурсії в Бодлі- анській бібліотеці в Оксфорді), ми вирішили самостійно оз- найомитися з бібліотекою. Але спочатку – треба виконати місію. Я привезла з собою дво- мовний українсько-англійський ювілейний альбом Харківського національного медичного універ- ситету і на ресепшені оформила подарунок до фонду бібліотеки – тепер з історією нашої alma ma- ter можна ознайомитись і в наці- ональній бібліотеці Великої Бри- танії! Спочатку ми відвідали експо- зицію рідкісних та цінних видань, серед яких перші видання Шекс- піра, нотні нотатки гурту «Бітлз», найбільше та найменше за роз- міром видання Корану і… окре- ма експозиція, присвячена вели- кому представнику українського народу – поету Тарасу Шевченку, на якій представлені «Кобзар» та декілька інших видань! Далі за- йшли в Sound Gallery – до речі, тут найбільша колекція різнома- нітних аудіозаписів, зокрема зву- ків представників фауни з різних 5 Бiблiотерапевт 2024 № 7-8 (118-119) Перші видання Шекспіра Експозиція, присвячена Т.Г. Шевченку Оформлення подарунку до фонду бібліотеки Центральний вхід до бібліотеки куточків світу, тож послухали спі- ви пташок. На кожному поверсі є зони для самостійної роботи. Усі ці локації відкриті для вільного відвідування, проте це не стосу- ється читальних залів. Читальні зали, а їх в бібліотеці одинадцять, знаходяться на 1, 2 та 3 поверхах будівлі (у нас це 2, 3 та 4 поверхи). Але вхід до них лише за наявності читацького квитка Reader Pass. Отримання цього квитка для нас — окрема історія... і склалася у нас не з першого разу. Тільки завдячуючи моїй доньці, яка, можна сказати, вмовила працівницю відділу ре- єстрації читачів, пояснивши їй, що «мама – бібліотекарка з Ук- раїни, приїхала на три тижні і вже повертається, але дуже хоті- ла подивитися Британську бібліо- теку!». І лише з другої спроби ми змогли отримати Reader Pass. Правда, для цього прийшлось надати всі наявні у мене паспор- ти, навіть показати для підтвер- дження квитанцію про сплату ко- мунальних послуг з моїм ім'ям та адресою в Харкові, оскільки бри- танської прописки не маю… З пластиковими читацькими квитками (до речі, видали безко- штовно і на рік) двері всіх чита- льних залів для нас були відкриті. Один нюанс — перед відвідуван- ням читальної зали треба обов’я- зково залишити сумки в камерах схову, а якщо необхідно взяти для роботи ручку, зошити, гадже- ти, для цього можна скористати- ся прозорими поліетиленовими пакетами, які тут є (ми пред’яв- ляли їх охороннику при виході з кожної читальної зали). Ми побували в різних читаль- них залах: просторі приміщення, зручні меблі, є столи з регульова- ною висотою та низькі столи для обслуговування, альтернативні клавіатури, а також спеціальне обладнання та засоби для чита- чів із вадами зору та слуху; біблі- отечний фонд — у відкритому дос- тупі, навіть видання 18-19 століт- тя бачили на полицях і поруч спе- ціальні подушки для роботи з ни- ми, а також переглядали картко- ві каталоги, різноманітні технічні засоби для роботи з документа- ми — сканування, перегляду ві- деоматеріалів, обробки аудіо то- що. Більшість відвідувачів у залах сиділи зі своїми гаджетами, зо- шитами, документами, проте бу- ли й такі, що працювали з бібліо- течним фондом. До речі, розста- новка фонду — за своєю на- ціональною класифікацією. Загалом впродовж дня в біблі- отеці було людно — і в холах на кожному поверсі, і у великих чи- тальних залах, і в різноманітних виставкових локаціях: молоді лю- ди спілкуються, хтось п’є каву, хтось з ноутбуком на колінах пра- цює, хтось розглядає колекції ці- кавих експонатів, наприклад, рід- кісні видання, або поштові мар- ки, що розташовані в спеціально обладнаних шафах прямо в холі, курсують численні екскурсії тощо — діти, дорослі, люди з особливи- ми потребами, дехто в кріслах Бiблiотерапевт 2024 № 7-8 (118-119) 6 Читальна зала Вид з верхнього поверху Читацький квиток Reader Pass Технічні засоби для роботи з документами Читальна зала Географічні видання в читальній залі колісних, що повністю відповідає інклюзивності простору… У звіті бібліотеки за попередній рік, який представлено на її сайті, за- значено, що фізичні відвідування бібліотеки склали 1,42 млн, сере- дня кількість відвідувань веб- сайту за останні роки — 2 млн на рік (British Library Annual Report and Accounts 2023 to 2024: The British Library's annual report for the year ending 31 March 2024; р. 41). До речі, у жовтні 2023 року Британська бібліотека зазнала потужну кібератаку, що негатив- но вплинуло на забезпечення її робочих процесів, тому зробити пошук колекції можна лише за допомогою тимчасової версії ка- талогу, недоступна послуга попе- реднього електронного замов- лення, як і доступ до цифрової колекції. Над вирішенням цих проблем працюють і сподівають- ся, що восени бібліотека вже зможе надавати віддалені досту- пи та послуги. Безумовно, розповісти про Британську бібліотеку в одній статті дуже складно. І скажу чесно — мені бракувало професійного спілкування з британськими ко- легами, як це було в бібліотеках Кембріджа, коли ми ділилися дос- відом, порівнювали наші бібліо- течні системи, я могла задавати уточнюючі питання, більш деталь- но ознайомитись з фондом тощо. Проте сам факт того, що я цілий день провела в Лондоні, в одній з найбільших бібліотек світу, зали- шив в моїй пам’яті незабутні спо- гади про візит до головної бібліо- теки Великої Британії. За 2023 р. фізичні відвідування бібліоте- ки склали 1,42 млн, середня кількість відвідувань веб-сайту за останні роки – 2 млн на рік 1. British Library : сайт. – Назва з екрана. – Режим доступу : https://www.bl.uk/ 2. Британська бібліотека : матеріал з Вікіпедії. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/ Британська_бібліотека (дата звернення 20.08.2024) 3. History of the British Library. – Назва з екрана. – Режим доступу : https://web.archive.org/ web/20100213000359/http://www.bl.uk/aboutus/quickinfo/facts/history/index.html Бiблiотерапевт 2024 № 7-8 (118-119) 7 В читальній залі Колекція рідкісних та цінних видань В холі бібліотеки Рідкісні та цінні видання https://www.bl.uk/ https://uk.wikipedia.org/wiki/Британська_бібліотека https://uk.wikipedia.org/wiki/Британська_бібліотека https://web.archive.org/web/20100213000359/http:/www.bl.uk/aboutus/quickinfo/facts/history/index.html https://web.archive.org/web/20100213000359/http:/www.bl.uk/aboutus/quickinfo/facts/history/index.html Бібліотечна скарбниця: по сторінках рідкісних та цінних видань Бiблiотерапевт 2024 № 7-8 (118-119) 8 Перші підручники українською мовою у фонді Наукової бібліотеки ХНМУ: цікаві факти з історії Ірина Киричок Тетяна Костюкевич Один із важливих напрямків роботи бібліотекаря – шляхом вивчення власних фондів допов- нювати або уточнювати вже ві- домі факти історії, можливо, від- кривати щось нове, або пред- ставляти на розгляд загалу дав- но забуте, колись заставлене подалі на полицях старих бібліо- тек. Ми не відкриємо нічого но- вого, якщо скажемо, що інфор- мація, яку зберігають бібліотечні фонди, віддзеркалює всі події та шляхи, якими пройшла країна. Одним із парадоксів долі Ук- раїни була «українізація», актив- ний період якої проходив у 1923 -1932 роках. І справа не в тому, що місцеві жителі не знали мо- ви. Таки знали і спілкувались своєю рідною мовою, але нам дісталася спадщина імперії, де викладання у вишах, спілку- вання в державних установах були російською. Нова влада більшовиків, аби збільшити елек- торат підтримки, на початку сво- го становлення почала заграва- ти з місцевим населенням, тож одним із важливих поступок було питання мови. Для цього навіть запровадили курси української мови (більше про ці події ми роз- повідали у статті «Бібліотека у 1920–1930-х роках: україніза- ція» // Бібліотерапевт. – 2020. – № 3. – С. 3-4). Період «українізації» закінчив- ся сфабрикованою справою «Об’єднання українських націо- налістів» та великим терором. Заглиблюватися в історію не бу- демо, хоча ця тема потребує особливого вивчення для розу- міння перебігу тих подій. Серед важливих для нас за- вдань — вивчення бібліотечного фонду, зокрема різноманітних колекцій рідкісних та цінних ви- дань, де особливе місце посіда- ють праці викладачів Харківсь- кого медичного інституту – ХМІ (сьогодні — Харківський націона- льний медичний університет). У період «українізації» почали дру- куватися перші підручники рід- ною мовою. У бібліотеці до на- шого часу збереглися підручни- ки вчених ХМІ українською мо- вою, серед яких: «Фізіологія лю- дини» (1926) проф. В.Я. Дани- левського, «Основи живлен- ня» (1926) та «Фізіологічна хе- мія» (1935) проф. О.В. Палладі- на, «Елементарний курс сучасної загальної патології» (1930) проф. Б.Г. Пржевальського та інші. Се- ред книг-ювілярок – підручники «Анатомія людини. I части- на» (1934) проф. В.П. Воробйо- ва [фото 1], «Вушні хворо- би» (1934) проф. С.М. Компа- нєйця [фото 2] та «Патологічна фізіологія» (1934) проф. Д.О. Аль- перна – їм цьогоріч виповнюєть- ся по 90 років! [фото 3] Фото 1 Фото 2 Бiблiотерапевт 2024 № 7-8 (118-119) 9 Анатомія людини. I частина (1934) проф. В.П. Воробйова Вушні хвороби (1934) проф. С.М. Компанєйця До речі, готуючи матеріал про книги-ювілярки для університет- ського календаря, відкрилися цікаві факти про підручник «Патологічна фізіологія». Широко- му загалу користувачів представ- лено інформацію, що відомий підручник проф. Д.О. Альперна, який витримав 6 видань російсь- кою мовою (1-ше у 1938, остан- нє — у 1965 р.) був виданий українською лише в 1949 р. Проте у фонді Наукової бібліоте- ки ХНМУ є дві частини «Патологічної фізіології» Д.О. Аль- перна: частина загальна — 1934 року видання та частина спеціа- льна – 1937 року [фото 4]. Ціка- во, що друге видання цього під- ручника також було українською мовою: перша частина, загаль- на, вийшла у 1938 році [фото 5] — у тому році, коли вийшло пер- ше видання підручника ро- сійською мовою. Так, підручник далі був значно перероблений та доповнений, як і належить всім підручникам при перевиданні, адже час йде вперед, наука теж не стоїть на місці. Проте незапе- речним залишається факт – пер- ші два видання «Патологічної фі- зіології» Д.О. Альперна 1934, 1937 та 1938 років вийшли українською мовою, вони мало- відомі й потребують подальшого вивчення — бібліотекарям є над чим працювати далі, зокрема над з’ясуванням питання: чому інформація про них відсутня в доступних джерелах. Тож наші дослідження тривають. Фото 3 Фото 4 Бiблiотерапевт 2024 № 7-8 (118-119) 10 Патологічна фізіологія (1934) проф. Д.О. Альперна Патологічна фізіологія: спеціальна частина (1937) проф. Д.О. Альперна Фото 5 Патологічна фізіологія: загальна частина (1938) проф. Д.О. Альперна 11 Бiблiотерапевт 2024 № 7-8 (118-119) 12 Лариса Скрипченко Новий топонім в Харкові на честь новатора вітчизняної трансплантології Юрія Вороного У 2024 р. згідно Закону про деколонізацію (2023) на топоні- мічній мапі Харкова з’явилась низка нових назв. Після громад- ських обговорень переймену- вання торкнулось і провулка Красноярського в Індустріально- му районі міста — назву змінено на честь видатного українського хірурга та вченого, піонера клі- нічної трансплантології, професо- ра Юрія Вороного, який перший у світі здійснив трансплантацію нирки від людини людині. Уні- кальну операцію проведено в хі- рургічній клініці Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії і переливання крові в Харкові (нині — ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зай- цева НАМН України»). Довгий час ім’я вченого-експеримента- тора замовчувалось, успіхи, до- сягнуті в роботі з пересадки ор- ганів, применшувались. Широка громадськість не мала достатніх відомостей про цю неординарну особистість, людину непростої долі, яскравого представника наукової еліти України. Юрій Юрійович (за метрикою Георгій Георгійович) Вороний народився у 1895 р. в с. Журавка під Прилуками (нині Чернігівська обл.) в сім'ї профе- сора Варшавського університе- ту, члена-кореспондента Російсь- кої академії наук Георгія (Юрія) Феодосійовича Вороного. Його дід Феодосій — нащадок знатно- го козацького роду, закінчив Ки- ївський університет, філолог, професор, директор заснованої ним гімназії у Прилуках. Юрій почав навчатись в одній з Варшавських гімназій, але че- рез смерть батька закінчував навчання у Прилуцькій гімназії. У 1913 р. юнак вступив на медич- ний факультет Київського універ- ситету ім. Св. Володимира. Брав участь у битві під Крутами (1918). Юрій Вороний закінчив уні- верситет та отримав диплом лі- каря лише у 1921 р. Починав наукову діяльність в Києві під к е р і вниц т во м п ро фес о ра М.М. Волковича. У 1926 р. він був призначений асистентом на- уково-дослідної кафедри факуль- тетської хірургії Харківського ме- дичного інституту (нині – Харків- ський національний медичний університет), яку очолював про- Бiблiотерапевт 2024 № 7-8 (118-119) Математик Георгій Вороний, батько Ю. Вороного Ю. Вороний — студент Київського університету ім. Св. Володимира, 1915 13 фесор В.М. Шамов — видатний вчений, піонер вітчизняної гемот- рансфузіології, автор численних розробок з питань транспланто- логії, зокрема, переливання труп- ної крові. Саме на цій кафедрі Юрій Юрійович виконав ряд нау- кових робіт з трансплантації орга- нів. У 1930 р. в Харкові хірург вперше пересадив нирку собаці, зшивши судини шиї та донорсь- кої нирки. У квітні 1931 р. з ініціативи та під керівництвом професора В.М. Шамова в Харкові створено Інститут гематології та переливан- ня крові (надалі — Всеукраїнсь- кий інститут невідкладної хірургії і переливання крові), опорні пунк- ти якого були відкриті в різних містах України, зокрема, в Херсо- ні. Ю.Ю. Вороного, старшого нау- кового співробітника цього інсти- туту, призначено завідуючим Херсонським опорним пунктом. Одночасно він обіймав посади завідувача Херсонської міської лікарні, її хірургічного відділення та директора Херсонського ви- робничого медичного інституту. Напружена лікувальна, викла- дацька та наукова робота в Херсоні переривалася тривали- ми поїздками до Харкова в го- ловний офіс — Всеукраїнський інститут невідкладної хірургії і пе- реливання крові. Вчений напо- легливо працював над удоскона- ленням техніки пересаджування нирки, що завершилося вдалою операцією. Саме тут, в хірургічній клініці інституту, 3 квітня 1933 р. Юрій Вороний зробив першу в світі операцію з пересадки нирки від людини людині. Дуже важли- во, що пересаджена нирка була трупною. На кафедрі патологічної анато- мії Харківського національного медичного університету протягом вже 91 року зберігається препа- рат унікальної нирки. Саме цей орган, отриманий у 60-річного чоловіка, загиблого внаслідок тяжкої черепно-мозкової травми, український хірург Юрій Вороний пересадив молодій жінці, яка от- руїлася сулемою. Лікар довів сві- ту, що трансплантація людської трупної нирки є реальною. У Єв- ропі таку пересадку здійснили лише через 20 років. Звіт про операцію був опублікований в італійському журналі «Minerva Chirurgica» (1934), в якому за- значалось, що нирка включилась у кровообіг і почала самостійно функціонувати. Ця транспланта- ція — перша в історії спроба пе- ресадки будь-якого цілого органу людині, хоча реципієнтка прожи- ла лише 48 годин. Про результати дослідження також повідомив іспанський журнал «El Siglo Medi- co» (1936). У грудні 1935 р. постановою атестаційної комісії Київського медичного інституту Ю.Ю. Воро- ному присуджено науковий сту- пінь кандидата медичних наук без захисту дисертації. В листопа- ді 1936 р. видатного хірурга пе- реведено до Харкова та обрано за конкурсом завідувачем кафед- ри хірургії Харківського стомато- логічного інституту (1936–1941). Юрій Юрійович продовжував свою активну лікарську діяль- ність. Його обрано секретарем Всесоюзного з’їзду хірургів (1938 –1939), членом правління спілки хірургів міста Харкова (1936– 1941). Під час Другої світової війни професор Ю.Ю. Вороний залиши- вся в Харкові для надання меди- чної допомоги хворим і поране- ним мешканцям міста. Напере- додні окупації Харкова Юрій Юрі- йович зробив ще одну унікальну операцію — пришив дівчині руку, майже повністю відірвану вибу- хом. Через декілька років він одержить листа від Н.І. Діжевської, яка, дякуючи йому за ту опера- цію, скаже: «Пишу Вашою пра- вою рукою». З 1942 р. до початку 1943 р. Ю. Вороний працював сільським лікарем у с. Нова Водолага Хар- ківської області, хірургом у складі медсанбату 8-ої гвардійської ди- візії. За допомогою колективу лі- карні він організував підпільний шпиталь на окупованій території, де рятував поранених під вигля- дом заразних хворих. Лікар пот- рапив у полон, де як полонений санітар виконував чорну важку роботу в пересувному німецько- Бiблiотерапевт 2024 № 7-8 (118-119) Ю.Ю. Вороний (стоїть 3-й зліва) — ординатор кафедри хірургії Київського медінституту. (Сидить у центрі проф. М.М. Волкович), 1923 Науковий хірургічний гурток Харківського медінституту керівник проф. В.М. Шамов (сидить, другий ряд, 3-й зліва), ас. Ю.Ю. Вороний (сидить 2-й зліва), 1930 Заняття хірургічного гуртка Харківського стоматологі- чного інституту, травень 1937 Ю.Ю. Вороний у передньому ряді крайній ліворуч 14 му лазареті. Наприкінці 1943 р., коли шпиталь перебував у Жито- мирі, йому вдалось втекти. Але через перебування в полоні Юрій Юрійович отримав заборо- ну працювати у Харкові чи Києві. У 1944–1950 рр. хірург почав працювати в лікувальних устано- вах Житомира: в евакошпиталі, завідувачем урологічними відді- леннями міської і обласної ліка- рень, головним обласним і місь- ким урологом. За самовіддану працю в роки Другої світової вій- ни він нагороджений медалями. Ю.Ю. Вороний продовжував вивчати проблеми гомотранс- плантології, зокрема, пересадки нирки. Професор М.Б. Мирський писав: «у 1949 р., працюючи в Житомирській обласній лікарні, він виконав ще 4 операції з пе- ресадження трупної нирки хво- рим на важкий хронічний неф- рит». У 1950–1953 рр. Юрій Юрійо- вич очолював відділення експе- риментальної хірургії Інституту експериментальної біології та па- тології ім. акад. О.О. Богомольця, у 1953–1960 рр. — Київського ін- ституту гематології та переливання крові. У 1952 р. Ю.Ю. Вороний захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора меди- чних наук, яка була присвячена дуже важливій темі — питанням патогенезу і терапії травматично- го шоку та йшла під грифом «секретно». Вченому присвоєно звання професора. Видатний хі- рург є автором 48 наукових праць з найбільш актуальних проблем ме- дицини, зокрема, з питань імуно- логії, крові і кровозамінників, роботи центральної нервової сис- теми під час пересадок органів і тканин тощо. Юрій Юрійович Вороний по- мер у Києві 13 травня 1961 р. на 66-му році життя від хронічно- го коронарного захворювання. Похований на Байковому кладо- вищі. Неординарна особистість, хі- рург та науковець, який, незва- жаючи на всі несприятливі полі- тичні та соціальні обставини, став піонером світової транс- плантації нирки. Українському вченому належить подвійний пріоритет — він вперше у світі виконав експлантацію кадавер- ної (трупної) нирки, а також її алотрансплантацію пацієнту в клініці. Цей факт був уперше ви- знаний на Всесвітньому конгресі трансплантологів, вже після того, як Крістіан Бернард пересадив серце (1967). Результати опера- цій, виконаних Ю.Ю. Вороним, були важливим джерелом пер- винних знань, що дозволили роз- вивати цю методику хірургам ін- ших країн. Нині сучасні світові хірурги широко використовують операції пересадки нирок в кліні- чній практиці. Проте кожен паці- єнт із пересадженою ниркою пе- вною мірою завдячує своїм жит- тям Юрію Вороному. 6 жовтня 2011 р. урочисто від- крито меморіальну дошку докто- ру медичних наук, професору Юрію Юрійовичу Вороному на будівлі Інституту дерматології і венерології НАМН України в Хар- кові. 21 серпня 2020 р. пам’ятну дошку видатному хірургу відкрито на старому корпусі Херсонської обласної клінічної лікарні. Окрім Харкова на честь професора на- звано вулиці також в Херсоні та Житомирі. Список використаної літератури: 1. Лісовий В. М. Юрій Юрійович Вороний – піонер клінічної трансплантології [Електронний ресурс] / В. М. Лісовий, Ж. М. Перцева // Вірні клятві Гіппократа: розповіді про тих, хто є взірцем для прийдешніх поколінь лікарів / за ред. В. М. Лісового, В. А. Капустника, Ж. М. Перцевої ; Харківський національний медичний університет. – Харків : ХНМУ, 2020. – С. 260-268. – Режим доступу: http://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/28094. – Назва з екрана. 2. Юрій Вороний [Електронний ресурс] // Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара. – Режим до- ступу: https://lib.kherson.ua/ru-yuriy-voroniy.htm (дата публікації: 09.08.2020; дата звернення: 23.08.2024). – Назва з екрана. 3. Калита В. Юрій Вороний [Електронний ресурс] / підгот. В. Калита // Здоров'я України. – 2009. – № 17 (222). – С. 72-73. – Режим доступу: http://health-ua.com/pics/pdf/17/72-73.pdf. – Назва з екрана. – Текст рос. Бiблiотерапевт 2024 № 7-8 (118-119) Ю.Ю. Вороний серед співробітників Житомирського евакошпиталю, 1945 Меморіальна дошка Ю.Ю. Вороному в Харкові http://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/28094 https://lib.kherson.ua/ru-yuriy-voroniy.htm http://health-ua.com/pics/pdf/17/72-73.pdf 15 https://tinyurl.com/mbw4hj8n Бiблiотерапевт 2024 № 7-8 (118-119) Марина Федорова 16 Катерина На свій день народження Ка- терина вирвалася з Харкова до батьків. Вони під Полтавою жи- вуть. Давно не навідувалась. По- спішала так, що ні зарядки до телефону не вкинула, ні ноут не взяла. Мама зойкала, що донька без шапки. Але нове демісезон- не пальто зацінила! Батьки роз- питували, що у Харкові. Що ка- жуть. Чи є якісь дії. Доросле чадо жартувало. Посоловіла від бать- ківської настоянки родина рего- тала на всю хату. Збираючи по- суд зі столу, мати раптом обняла Катрусю: "Мирного року, донеч- ко". — Ось не починай, — відмахну- лась та. Дівчина вдягла свою піжаму з ведмедиками. вляглась на улюб- лену подушку і мріяла про те, як здасть сесію та поїде відпочива- ти у Карпати. 24 лютого її розбудив те- лефонний дзвінок. І почалося. Сльози. Зустрічі. Бутерброди. Чай. Вокзал. Прощання. Знову зустрічі. І так по колу. Катька майже всіх своїх знайомих і друзів стрічала, садила на інші потяги, годувала, голубила, вити- рала сльози. Увечері падала без ніг. Коли потік людей трошки зменшився, пішла волонтерити. За що дуже хвилювалась — так це за свої документи і речі, які залишились у гуртожитку. Вже восени дівчина наважилась за- телефонувати до коменданта. Та сказала, що виїхала з міста. Там тепер Віктор Петрович усім зай- мається. Харківщину звільнили. Стали слабкішими обстріли. І Катруся врешті набрала Віктора Петро- вича. — Добрий день, це Катя Ко- валь із 509-ї. Як Ви? — Катюню, вітаю. все слава Богу! Радий чути. Ти щось хотіла? — Маю прохання. Ви вибачте, що з таким звертаюсь.. — Кажи, не соромся. — Ви не могли б мені деякі речі з кімнати надіслати? — Без питань. Кажи, що тре- ба. Я завтра буду в гуртожитку. Він переслав усі речі, доку- менти. Дівчина подякувала че- рез вайбер. І здавалося б, що усе. Але... на день Святого Мико- лая вона привітала його зі свя- том. Він відповів українською. Оце так! Тоді від чоловіка прийшло вітання з Новим ро- ком. Причому, не картинка. А слова. Його слова! У Каті враз потепліло на душі! Привітання з Різдвом Христовим було остан- нє. Мовчання тривало місяців зо два. Катруся хвилювалася трішки. Обізвалась до нього на Великдень. Отримала відповідь. Значить, живий, заспокоїлась дівчина і вирішила спілкування завершити. Аж ось на початку травня Вік- тор написав повідомлення, що приїздить сюди по справах. І чи не приділить Катя йому декілька годин, щоб погуляти містом. Звісно, вона погодилась. Віктор дуже схуд. Але очі ся- яли радісно. — Добрий день, Вікторе Пет- ровичу! — Привіт, привіт, Катюню. Дякую, що знайшла час. — То ходімо, покажу Вам наше місто. Вони доїхали до центру. Чо- ловік вийшов і вигукнув: — Так вас же не бомбили! — Ні, — сказала супутниця Вік- тора, проходячи повз кінотеатр Котляревського, - це колишній будинок дворянського зібрання. Йому майже двісті років. Але не дожив він до свого ювілею... По- жежа сталася... Пішли далі. Он перехід підземний "Злато місто". Будував почесний громадянин нашого міста, мер, який оби- рався п'ять разів на цю посаду Анатолій Кукоба. А отам наша художня галерея імені Ярошен- ка. Там такі скарби збережено! Підемо? Чи давайте краще по Соборності. Це одна з най- старіших вулиць. Не так давно вона була Жовтневою. Дійдемо до кінця. Там біла альтанка. І чу- довий вид на місто відкриваєть- ся. То як? — Ти так торохтиш, - по- сміхнувся співрозмовник, - бага- то знаєш про місто. — Мені дідусь розповідав, - Катя добрим словом згадала дідуся і бабусю. Повідала смішні історії з дитинства. — А ось Спаська церква. Вона Бiблiотерапевт 2024 № 7-8 (118-119) у кам'яному футлярі. Всередині дерев'яна. А навпроти музичний коледж. Раніше там теж церква була. Розвалили в роки війни. А ото гарний будиночок окуліста Глейзера. Тут новобудови. А он Свято-Успенський собор. Там мої бабуся і дідусь вінчалися. А ось садиба нашого знаменитого Івана Петровича Котляревсько- го. Автора всесвітньо відомої "Енеїди". Знаєш? — Аякже, - посміхнувся Віктор Петрович. Вони підійшли до альтанки. Полюбувалися весняною Полта- вою. Катя знову ляскала без зупинки про Гоголя і Лисенка, про художників і лікарів, що жи- ли у місті. Про щоденник Олек- сандра Несвітського і про те, що небайдужі люди знайшли таки його могилу на монастирському кладовищі... А он сьогодні кон- церт симфонічного оркестру. — Ти складеш мені компанію? — запитав біля афіші. — Так! Обожнюю живу музику. Пара пила каву, гуляла містом, їла галушки. Яка ж Полта- ва без галушок?! Відвідали кон- церт. Неохоче опинилися на вок- залі. Бо Віктор вже тричі змінював час відправки автобу- са. Розпрощалися холодно. По- тиском руки. — Ти обізвись, як приїдеш, добре? Він посміхнувся самими очи- ма. Увечері прийшло повідом- лення: "Дякую за чудово прове- дений час. Вже у місті, але ще не вдома". Він відправив їй синє і жовте серце. І так почалося їх щоденне спілкування. Дівчина, вже не соромлячись, надсилала смайлики з сердечками і поцілунками. сумувала. Навчання в універі було ди- станційним. Але їй так хотілося поїхати до найулюбленішого міста! Дві години - і вона у Хар- кові. Катя плакала. Вдихала по- вітря і плакала. Хотілося обійма- ти усіх зустрічних людей, стіни будинків, дерева. Хотілося цілу- вати землю. А прапор над адміністрацією! Господи, вона ніколи так не раділа, як тепер. Написала Віктору. І вже за півгодини потонула в обіймах коханого чоловіка. — Дякую, що приїхала. — Дякую, що зустрів. Вони слухали вечірню тишу. Дивилися на верхівки дерев. І були щасливі. У напівзруйнова- ному місті. Де ще не скінчилась війна... Бiблiотерапевт 2024 № 7-8 (118-119) 17 18 Місто Герой живе і працює, Навчає студентів, лікує, Пораненим допомагає І пісню крилату співає. Працюємо на Перемогу І впевнено до неї ідемо, Постійно чуємо тривогу І інколи працює ПВО. Коханий Харків, ти тримайся, З тобою ми, любов до тебе назавжди, Містом парків і студентів залишайся На довгі століття і роки. І хай скоріш закінчиться війна, Ми шлях війни не обирали, Бо миролюби ми і кожна українка – то бджола, А українець – ґазда – це завжди ми знали. А зараз в тілі вирва і болять суглоби, Страшенний біль в серцях у нас, Живемо невгасимою надією на Перемогу, Працює на неї кожен з нас. Хай пахне миром і весною, Шановні любі українці, Єдність захистимо калиною і вербою, Незламність духу – в кожній гілці! В кожному слові нашому Незламність, віра в краще, В кожному вчинку нашому Шана воїнам, підтримка ЗСУ. Наш Харків живе і працює, Навчає студентів, лікує, Пораненим допомагає І пісню крилату співає. Ганна Сирова, проф., зав. каф. медичної та біоорганічної хімії ХНМУ Харків коханий https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BC#/media/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0% BB:Derzhprom_building.JPG Бiблiотерапевт 2024 № 7-8 (118-119) https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BC#/media/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Derzhprom_building.JPG https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BC#/media/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Derzhprom_building.JPG 19 Автор фото: Віра Віскова Бiблiотерапевт 2024 № 7-8 (118-119) Віра Віскова Харків: світло надії у 370-річний ювілей 23 серпня 2024 року Харків відзначив своє 370-річчя. Попри складну воєнну обстановку, містяни отримали свято — неве- лике, але тепле, яке принесло трохи радості й покращило настрій. У центрі міста, під час війни, в день свята, запустився най- більший в Україні сухий фонтан, що стало приємною несподіван- кою для містян. Проте справжній подарунок чекав на Сумській вулиці, де вперше з початку пов- номасштабної війни засяяло «Зоряне небо» як згадка про мир- не життя. Ця подія викликала неймовірний захват у харків'ян, адже багато хто спеціально прийшов увечері до центру, щоб побачити це диво на власні очі. Водії зупиняли машини, виходи- ли на вулицю, щоб зафіксувати ці чарівні моменти, щоб ще раз відчути, що життя триває. Це було не просто свято — це був символ надії, світла й любові до рідного міста. Харків'яни зно- ву зібралися разом, щоб нагада- ти собі й світу, що їхнє місто — це більше, ніж просто місце на ма- пі. Це дім, де кожен куточок на- повнений спогадами, теплом і любов'ю. Незважаючи на всі труднощі, з якими вони сти- каються щодня, це свято стало свідченням незламності, сили духу та віри у краще майбутнє. 20 Бiблiотерапевт 2024 № 7-8 (118-119) 21 Бiблiотерапевт 2024 № 7-8 (118-119) Липень-серпень 2024 у світлі подій Оксана Русанова 5 та 26 липня Наукова бібліо- тека Харківського національного медичного університету перетво- рилася на справжній майданчик творчості та натхнення. За ініціа- тивою Первинної профспілкової організації співробітників та Пер- винної профспілкової організації студентів ХНМУ відбулися чергові арт-терапевтичні сесії під на- звою «Магія Петриківського роз- пису». Заходи, організовані із дотри- манням усіх безпекових заходів, стали не лише можливістю опа- нувати техніку Петриківського розпису, але й чудовим спосо- бом підтримати ментальне здо- ров'я у складних умовах при- фронтового міста. Проводила ці заходи директор Наукової бібліо- теки Ірина Киричок, яка є голо- вою культурно-масової комісії профкому працівників ХНМУ. Студенти, викладачі та співробіт- ники університету, об'єднавшись у дружній та креативній атмосфе- рі, відкрили для себе нові горизо- нти творчості. Кожен учасник зміг розкрити свої таланти та від- чути себе частиною спільної справи. Метою наших арт-терапевтичних сесій залишається не лише роз- виток творчих здібностей, але й створення простору, де кожен може відпочити, отримати психо- логічну підтримку та відновити душевний баланс. 22 Бiблiотерапевт 2024 № 7-8 (118-119) «Магія Петриківського розпису» у ХНМУ: поєднання творчості та підтримки ментального здоров’я «Моя країна – моя родина»: виставка дитячих малюнків до Дня Незалежності України 24 серпня ми святкували День незалежності України — день, який символізує наше пра- во жити вільно, творити своє майбутнє та бути відповідальни- ми господарями на своїй землі. До цього важливого свята, за підтримки Профкому співробітни- ків та Профкому студентів ХНМУ, була організована віртуальна виставка художніх робіт дітей співробітників та студентів Хар- ківського національного медич- ного університету під назвою «Моя країна — моя родина». Ця виставка стала відображенням любові до нашої України та віри у її світле, вільне майбутнє через творчість юних талантів. Наукова бібліотека ХНМУ бра- ла активну участь в організації та проведенні заходу, перетворив- ши його на яскраву подію твор- чості та патріотизму. Переглянути всю виставку мо- жна за посиланням: https:// t.me/profkomkhnmu/1379 23 Бiблiотерапевт 2024 № 7-8 (118-119) https://t.me/profkomkhnmu/1379 https://t.me/profkomkhnmu/1379 Контакти: м. Харків, пр. Науки, 4 e-mail: oa.rusanova@knmu.edu.ua Редакційна колегія: Киричок І.В. (головний редактор) Русанова О.А. (відповідальний редактор) Автор фото: Віра Віскова Бiблiотерапевт 2024 № 5-6 (116-117)