24

Форма № У - 3.04

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ

Харківський національний медичний університет
           ЗАТВЕРДЖУЮ
Проректор з науково-

педагогічної роботи

________________________________

професор     В.Д.Марковський   

“______”_______________2015 року

Кафедра ________пропедевтики педіатрії №2______________________________
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ 

__________________________пропедевтика педіатрії___________________
(назва навчальної дисципліни)

напрям підготовки___1201 «Медицина»______________________________________
(шифр і назва напряму підготовки)

спеціальність___7.12010001 Лікувальна справа, 
      7.110105 «Медико-профілактична справа»
(шифр і назва спеціальності)
спеціалізація_________________________________________________________________

(назва спеціалізації)

інститут, факультет___Харківський національний медичний університет, 
      V факультет з навчання іноземних студентів
           (назва інституту, факультету)

	Робоча програма затверджена на засіданні кафедри пропедевтики педіатрії №2
Протокол від.  

“28” серпня 2015 року № 1
Завідувач кафедри 

______________________     Клименко В.А.

              (підпис)                                             (прізвище та ініціали)         

“_____”__________________ 20___ року 


	
	Схвалено методичною комісією ХНМУ з проблем

________________________________________________________________________________

                                    ( назва)

Протокол від.  

“____”________________ 2015 року № ___

Голова  

____________     ____________________              (підпис)                                    (прізвище та ініціали)         

“_____”________________ 2015 року         




	
	


Розробники:    

завідувач кафедри, доц., д.мед.н. Клименко В.А.
доц. к.мед.н. Кандиба В.П.
доц., к.мед.н. Сивопляс-Романова Г.С.
1. Мета та завдання навчальної дисципліни
Метою викладання навчальної дисципліни “Пропедевтика педіатрії“ є формування умінь застосовувати знання з пропедевтики педіатрії в процесі подальшого навчання й у професійній діяльності.

Завдання вивчення дисципліни “Пропедевтика педіатрії“ є здобуття знань про:

· педіатрію як науку про здорову і хвору дитину

· періоди дитячого віку

· особливості фізичного та психомоторного розвитку дітей різного віку

· раціональне вигодовування немовлят та дітей старших 1 року 
· анатомо-фізіологічні особливості та методика обстеження органів і систем у дітей різного віку

· семіотика захворювань різних органів і систем у дітей

У результаті вивчення навчальної дисципліни згідно з вимогами освітньо-професійної програми студент повинен 


знати: 

· основні закономірності фізичного та нервово-психічного розвитку дітей різних вікових груп;
· клінічне значення вікових анатомо-фізіологічних особливостей дитячого організму;
· семіотику синдромів ураження різних систем та найбільш поширених захворювань дитячого організму;
· принципи раціонального вигодовування та харчування здорових дітей різного віку;
вміти: 

· робити висновок про фізичний та психомоторний розвиток дітей різного віку;
· проводити клінічне обстеження дітей різного віку та оцінювати отримані зміни;
· інтерпретувати результати лабораторних та інструментальних досліджень у дітей в нормі та при патології;
· розраховувати та складати добовий раціон для дітей раннього віку;
· складати та коректувати раціон харчування дітей старше одного року.
2. Програма навчальної дисципліни

Розділ дисципліни 1. Розвиток дитини. Вигодовування дітей раннього віку.
Конкретні цілі:
· знати місце пропедевтики педіатрії в системі загальної медицини.

· знати принципи організації лікувально-профілактичної допомоги дітям.

· інтерпретувати історичні етапи розвитку педіатрії в Україні.

· трактувати критерії здоров'я дитини.

· аналізувати особливості різних періодів дитячого віку.

Тема 1. Предмет і місце педіатрії в системі загальної медицини, основні етапи розвитку. 

Конкретні цілі:
· знати предмет та місце педіатрії в системі загальної медицини
· знати основні етапи розвитку світової та вітчизняної педіатрії

· знати видатних педіатрів України

Педіатрія як наука про здорову і хвору дитину, її місце в системі загальної медицини. Значення педіатрії для підготовки лікаря. Завдання курсу з пропедевтичної педіатрії. Основні історичні етапи розвитку педіатрії в Україні. Професори І.В. Троїцький, В.Є. Чернов, М.Д. Пономарьов і В.Ф. Якубович як організатори перших педіатричних кафедр в Україні. Внесок професорів О.М. Хохол, В.О. Бєлоусова, Ф.Д. Румянцева, Л.О. Фінкельштейна, О.І. Скроцького, І.М. Руднева, П.М. Гудзенка, В.М. Сидельникова, Б.Я. Рєзніка, СІ. Ігнатова, В.Д. Чеботарьової та інших в розвиток вітчизняної клінічної педіатрії.

Тема 2. Періоди дитячого віку.
Конкретні цілі:
· збирати анамнез захворювання і життя

· оцінювати особливості перебігу періодів дитячого віку у дітей

· оцінювати загальний стан дитини


Періоди дитячого віку, їх характеристика. Особливості і методика збирання анамнезу у дітей. Методи клінічного об'єктивного обстеження здорових і хворих дітей. Загальний огляд здорових і хворих дітей. Критерії оцінки загального стану хворих дітей.
Тема 3. Особливості періоду новонародженості. 

Конкретні цілі:
· зробити висновок про стан новонародженої дитини 

· трактувати виявлені зміни у новонародженої дитини на основі знання анатомо-фізіологічних особливостей
Особливості періоду новонародженості. Фізіологічні стани. Поняття про зрілість новонародженого. Ознаки недоношеності. Первинний туалет і патронаж новонародженого. Особливості методики обстеження та догляду за новонародженим.
Тема 4. Фізичний розвиток дітей та антропометрія. Оцінка фізичного розвитку дітей.
Конкретні цілі:
· вимірювати основні параметри тіла дитини (масу, зріст, обводу голови, грудей). 

· вираховувати антропометричні індекси - ІМТ. 

· вираховувати належні показники фізичного розвитку.

· на основі отриманих даних оцінювати фізичний розвиток за номограмами та центильними таблицями.

Поняття про фізичний розвиток, значення його оцінки. Антропометрія. Методи оцінки фізичного розвитку дітей. Семіотика порушень фізичного розвитку дітей.
Тема 5. Психомоторний розвиток дітей. Оцінка психомоторного розвитку дітей. Особливості нервової системи у дітей. 

Конкретні цілі:
· знати основні критерії та показники психомоторного розвитку дітей різного віку

· пояснювати особливості психомоторного розвитку новонароджених дітей

· оцінювати психомоторний розвиток дитини 1-го року життя по місяцям

· оцінювати психомоторний розвиток дітей переддошкільного, дошкільного, молодшого та старшого шкільного віку

· виявляти в анамнезі чинники, що впливають на зміни в психомоторному розвитку

Поняття про психомоторний розвиток дітей, його особливості в різні періоди дитячого віку. Особливості оцінки нервово-психічного розвитку новонародженого. Семіотика порушень нервово-психічного розвитку дітей. 


Тема 6. Природне вигодовування немовлят.

Конкретні цілі:
· збирати анамнез вигодовування дитини грудного віку та оцінювати його.
· розрахувати добовий об'єм їжі дитині, залежно від віку.

· розрахувати необхідну кількість їжі на одне годування, залежно від віку немовляти.

· складати одноденне меню для дитини грудного віку, що знаходиться на природному вигодовуванні.

· оцінювати добовий раціон харчування дитини та провести його корекцію (при потребі).

Грудне вигодовування немовлят. Сучасні аспекти в грудного вигодовування немовлят. Принципи підтримки грудного вигодовування. Значення годування груддю для здоров’я дитини і матері. Грудне молоко: склад та біологічні властивості. Функції лактації та її порушення. Труднощі при годування груддю. Методи розрахунку добового об’єму їжі та режиму годування. Правила і техніка вигодування материнським молоком. Прикорм і корекція харчування. Потреба дитини в харчових інгредієнтах. Поняття про вільне вигодовування.

Тема 7. Штучне та змішане вигодовування немовлят. Харчування дітей старше одного року.
Конкретні цілі:
· пояснювати визначення штучного вигодовування немовлят, класифікацію молочних сумішей.

· збирати анамнез вигодовування дитини грудного віку та оцінювати його.

· розрахувати добовий об'єм їжі, скласти одноденне меню дитині, що знаходиться на штучному вигодовуванні залежно від віку.

· організовувати правильне штучне вигодовування, дати оцінку його ефективності.

· проводити корекцію харчування дитині, що знаходиться на штучному вигодовуванні.

· пояснювати визначення змішаного вигодовування немовлят.
· збирати анамнез вигодовування дитини грудного віку та оцінити його, попередити прогресування гіпогалактії у матері.

· розраховувати добовий об'єм їжі, необхідну кількість їжі на одне годування та складати одноденне меню дитині, що знаходиться на змішаному вигодовуванні залежно від віку.

· коректувати харчування дитині, що знаходиться на змішаному вигодовуванні.

· збирати анамнез харчування дитини старшої одного року.

· оцінювати відповідність харчування необхідним потребам для повноцінного фізичного та психомоторного розвитку дитини.

· складати одноденне меню для здорової дитини старшої одного року з врахуванням потреб в харчових інгредієнтах.

· коректувати харчування дитини, старшої одного року.

Поняття про штучне вигодування немовлят. Класифікація та характеристика молочних сумішей. Техніка і правила штучного вигодування. Добова потреба дитини і білках, жирах, вуглеводах та калоріях при штучному вигодовуванні.

Прикорм при штучному вигодовуванні. Добова потреба дитини в харчових інгредієнтах. Поняття про змішане вигодовування. Техніка і правила догодовування. Молочні суміші, які застосовуються для догодовування. Схема змішаного догодовування. Організація та принципи раціонального харчування здорових дітей, старших одного року.
Підсумкове заняття, у тому числі контроль виконання практичних навичок, вирішення ситуаційних завдань, тест контроль теоретичної підготовки.

Розділ дисципліни 2. Анатомо-фізіологічні особливості, методика обстеження та семіотика захворювань у дітей.
Тема 8. Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження та семіотика захворювань нервової системи у дітей.
Конкретні цілі:
· знати анатомо-фізіологічні особливості нервової системи у дітей різного віку.
· вміти вибрати з анамнезу дані, що відображають наявність у дитини ураження периферійної і центральної нервової системи.
· вміти досліджувати та оцінювати стан нервової системи.
· інтерпретувати симптоми уражень нервової системи у дітей та об’єднувати їх у синдроми. 
Анатомо-фізіологічні особливості нервової системи у дітей. Методика дослідження нервової систем. Семіотика уражень і захворювань нервової системи.
Тема 9. Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження та семіотика захворювань шкіри, підшкірної основи та кістково-м'язової системи у дітей. 
Конкретні цілі:
· проводити об'єктивне дослідження шкіри, підшкірної основи з урахуванням особливостей методики обстеження у дітей.

· збирати анамнез, проводити об'єктивне обстеження кістково-м'язової системи у дітей.

· призначати комплекс додаткових методів обстеження для з'ясування стану кістково-м'язової системи у дітей.

· проводити синдромальну діагностику захворювань шкіри та кісткової системи у дітей.

Морфологічні і функціональні особливості шкіри та її похідних у дітей. Особливості будови підшкірної клітковини. Методика обстеження. Семіотика захворювань шкіри і уражень підшкірної клітковини.

Анатомо-фізіологічні особливості кістково-м'язової системи у дітей. Методика дослідження кісткової і м'язової систем. Семіотика уражень і захворювань кістково-м'язової системи.

Тема 10. Анатомо-фізіологічні особливості, методика клінічного дослідження дихальної системи у дітей. 

Конкретні цілі:
· збирати анамнез у хворого з захворюваннями дихальної системи.

· проводити об'єктивне обстеження органів дихання з врахуванням вікових особливостей дитини.

· інтерпретувати отримані дані дослідження.

Особливості ембріогенезу органів дихання і аномалії їх розвитку. Анатомо-фізіологічні особливості дихальної системи у дітей. Методика клінічного обстеження органів дихання у дітей (огляд, пальпація, топографічна та порівняльна перкусія, аускультація легень).
Тема 11. Параклінічні методи дослідження та семіотика захворювань органів дихання.
Конкретні цілі:
· призначати комплекс лабораторно-інструментальних методів обстеження при захворюванні органів дихання.
· проводити синдромальну діагностику захворювань дихальної системи у дітей.
Семіотика уражень основних захворювань органів дихання у дітей. Синдроми дихальних розладів і дихальної недостатності, основні клінічні прояви. Спірографія.

Тема 12. Анатомо-фізіологічні особливості, методика клінічного дослідження серцево-судинної системи у дітей. 

Конкретні цілі:
· збирати анамнез у хворого з хворобою серцево-судинної системи.
· проводити об'єктивне обстеження серцево-судинної системи з врахуванням вікових особливостей дитини.

· інтерпретувати отримані дані.
Ембріогенез серцево-судинної системи і вроджені аномалії серця та судин. Особливості кровообігу у внутрішньоутробному періоді. Анатомо-фізіологічні особливості серця і судин у дитячому віці. Методика огляду, пальпації серцево-судинної системи у дітей. Перкусія абсолютних та відносних меж серця у дітей. Аускультація серця у дітей.
Тема 13. Параклінічні методи дослідження та семіотика захворювань серцево-судинної системи. 

Конкретні цілі:
· призначати комплекс лабораторно-інструментальних методів обстеження при захворюваннях серцево-судинної системи у дітей.
· проводити синдромальну діагностику захворювань серцево-судинної системи у дітей.

Основні клінічні ознаки ураження серцево-судинної системи у дітей (ціаноз, брадикардія, тахікардія та ін.). Семіотика природжених і набутих захворювань серця і судин у дітей. Особливості ЕКГ і ФКГ у здорових дітей різного віку. Ехокардіографія.

Тема 14. Анатомо-фізіологічні особливості органів системи травлення, методика дослідження та семіотика уражень органів травлення у дітей.

Конкретні цілі: 
· збирати анамнез у хворого з хворобою травної системи.

· проводити об'єктивне дослідження органів травлення у дитини.

· інтерпретувати отримані дані.
· призначати лабораторно-інструментальні методи дослідження травної системи у дітей.
· проводити синдромальну діагностику захворювань травної системи у дітей.

Вікові анатомо-фізіологічні особливості системи травлення у дітей. Методика клінічного обстеження органів травлення (огляд, пальпація, перкусія, аускультація). Семіотика захворювань системи органів травлення у дітей. Параклінічні методи обстеження (сонографія, ендоскопія, термографія).
Тема 15. Анатомо-фізіологічні особливості органів системи виділення, методика дослідження та семіотика захворювань сечовидільної системи у дітей. 
Курація хворого для написання історії хвороби та практичні навички.
Конкретні ціпі:
· проводити суб'єктивне та об'єктивне обстеження хворої дитини і інтерпретувати стан органів сечовиділення.

· призначати необхідний комплекс діагностичних заходів у хворого з патологією системи виділення.

· інтерпретувати виявлені зміни в результаті обстеження дитини.

· аналізувати основні синдроми ураження сечовидільної системи у дітей.

· призначати лабораторно-інструментальні методи дослідження сечовидільної системи  у дітей та інтерпретувати результати.
· проводити синдромальну діагностику захворювань сечовидільної системи у дітей.
Анатомо-фізіологічні особливості органів сечової системи в дитячому віці. Короткі відомості про ембріогенез органів сечової системи як основи природжених аномалій. Методика обстеження сечової системи у дітей. 

Симптоми найбільш поширених захворювань сечової системи у дітей. Семіотика мікроскопічних змін сечового осаду (протеїн-, еритроцит-, лейкоцит- і циліндрурія та ін.). Синдроми гострої і хронічної ниркової недостатності.
Тема 16. Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження та семіотика захворювань крові та імунної системи у дітей.
Конкретні цілі:
· проводити клінічне обстеження імунної системи та системи крові з урахуванням вікових особливостей.

· вирізняти клінічні ознаки імунодефіцитних станів, анемії, виявляти провідні синдроми уражень крові та імунної системи.
· інтерпретувати результати лабораторно-інструментальних методів дослідження.

Особливості системи крові у дітей різних вікових груп. Методи клініко-лабораторного обстеження дітей з ураженням системи крові. Клініко-гематологічна семіотика основних синдромів (анемічний, гемолітичний, геморагічний та ін.) та захворювань системи крові у дітей.
Анатомо-фізіологічні особливості імунної системи у дітей, методика дослідження, семіотика уражень. Особливості імунної відповіді при щепленні у дитини. Поняття про імунодефіцити, класифікація та семіотика імунодефіцитних станів. Клініко-імунологічна семіотика ВІЛ-інфекції у дітей.
Тема 17. Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження та семіотика захворювань ендокринної системи у дітей.
Конкретні цілі:
· проводити клінічне обстеження органів ендокринної системи з урахуванням особливостей методики у дітей.
· призначати необхідний комплекс діагностичних заходів у хворого з патологією ендокринної системи для уточнення патологічних змін.

· інтерпретувати виявлені зміни в результаті обстеження дитини на основі знання анатомо-фізіологічних особливостей.

· формувати комплексний синдромальний діагноз.
Анатомо-фізіологічні особливості ендокринної системи у дітей. Семіотика синдромів гіпер- і гіпофункції ендокринних залоз та захворювань ендокринної системи у дітей. Методи дослідження.
Тема 18. Особливості обміну речовин у дітей.
Конкретні цілі:
· пояснювати особливості енергетичного, білкового, вуглеводного, ліпідного, водного, мінерального та кислотно-лужного обмінів у дітей.
· проводити клінічне обстеження у дітей з порушеннями обміну речовин.

· розпізнавати клінічні ознаки вказаних обмінів речовин, виявляти провідні синдроми.

· інтерпретувати результати лабораторно-інструментальних методів дослідження.
Енергетичний обмін у дітей. Закономірності вікових змін енергетичного обміну у дітей. 

Особливості нейроендокринної регуляції обмінних процесів у дітей. Загальні уявлення про хвороби обміну речовин. Тепловий баланс дитячого організму. Особливості термогенезу і терморегуляції у дитячому віці. Семіотика гіпо- та гіпертермій у дітей різного віку.

Білковий обмін у дітей. Особливості білкового обміну і семіотика його порушень у дітей.

Вуглеводний обмін у дітей. Особливості вуглеводного обміну і семіотика його порушень у дітей.

Ліпідний обмін у дітей. Особливості ліпідного обміну і семіотика його порушень у дітей.

Водно-електролітний та кислотно-лужний обмін у дітей. Вікові особливості водного і мінерального обмінів та кислотно-лужного стану організму у дітей. 

Порушення водно-мінерального обміну та клінічні прояви.

Вітаміни, їх значення для розвитку дитини. Значення вітамінів для обмінних процесів дитячого організму. Семіотика гіпо- та гіпервітамінозів у дітей.

Тема 19. Написання та захист історії хвороби.
Конкретні цілі:
· аналізувати дані об'єктивного обстеження дитини.
· вирізняти клінічні синдроми.
· встановлювати синдромальний діагноз.
· призначати та інтерпретувати результати лабораторно-інструментальних методів дослідження.

Підсумкове заняття, у тому числі контроль виконання практичних навичок, вирішення ситуаційних завдань, тест контроль теоретичної підготовки.
3. Опис навчальної дисципліни

	Найменування показників 
	Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень
	Характеристика навчальної дисципліни

	
	
	денна форма навчання
	вечірня форма навчання

	Кількість кредитів - 6
	Напрям підготовки

1201 «Медицина»
(шифр і назва)
	Нормативна

(за вибором)



	Загальна кількість годин - 180
	Спеціальність:

7.12010001 Лікувальна справа

7.110105 «Медико-профілактична справа» 
 (шифр і назва)
	Рік підготовки:

	
	
	3-й
	-

	
	
	Семестр

	
	
	5-й та 6-й
	-

	
	
	Лекції

	Годин для денної форми навчання:

аудиторних – 100,
самостійної роботи студента – 80
	Освітньо-кваліфікаційний рівень:

спеціаліст
	30 год.
	 -

	
	
	Практичні, семінарські

	
	
	70 год.
	 -

	
	
	Лабораторні

	
	
	 -
	 -

	
	
	Самостійна робота

	
	
	80 год.
	 -

	
	
	Індивідуальні завдання: -

	
	
	Вид контролю: 
диференційований залік


4. Структура навчальної дисципліни

	Назви розділів дисципліни і тем
	Кількість годин

	
	Форма навчання (денна)

	
	усього 
	У тому числі

	
	
	лек
	пр
	лаб
	інд
	срс

	1
	2
	3
	4
	5
	6
	7

	Розділ дисципліни 1

	Тема 1. Предмет і місце педіатрії в системі загальної медицини, основні етапи розвитку. 

	
	0,5
	
	
	
	4

	Тема 2. Періоди дитячого вікую

	
	1,5
	4
	
	
	4

	Тема 3. Особливості періоду новонародженості.

	
	2
	4
	
	
	4

	Тема 4. Фізичний розвиток дітей та антропометрія. Оцінка фізичного розвитку дітей. 

	
	2
	4
	
	
	4

	Тема 5. Психомоторний розвиток дітей. Оцінка психомоторного розвитку дітей.

	
	2
	4
	
	
	4

	Тема 6. Природне вигодовування немовлят.


	
	2
	4
	
	
	4

	Тема 7. Штучне та змішане вигодовування немовлят. Харчування дітей старше одного року.

	
	2
	4
	
	
	4

	Підсумкове заняття
	
	
	4
	
	
	

	Разом за розділом 1
	
	12
	28
	
	
	28

	Розділ дисципліни 2

	Тема 8. Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження нервової системи у дітей.

	
	2
	4
	
	
	4

	Тема 9. Шкіра, підшкірна основа та кістково-м'язова система у дітей.

	
	2
	4
	
	
	4

	Тема 10. Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження дихальної системи у дітей.

	
	1
	4
	
	
	4

	Тема 11. Параклінічні методи дослідження та семіотика захворювань дихальної системи у дітей.

	
	1
	4
	
	
	4

	Тема 12. Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження серцево-судинної системи у дітей. 


	
	1
	4
	
	
	4

	Тема 13. Параклінічні методи дослідження та семіотика захворювань серцево-судинної системи у дітей.

	
	1
	4
	
	
	4

	Тема 14. Анатомо-фізіологічні особливості органів системи травлення, методика дослідження та семіотика уражень травної системи у дітей.


	
	2
	4
	
	
	4

	Тема 15. Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження та семіотика захворювань сечовидільної системи у дітей. Курація хворих для написання історії хвороби

	
	2
	4
	
	
	4

	Тема 16. Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження та семіотика уражень крові та імунної системи у дітей.

	
	2
	4
	
	
	4

	Тема 17. Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження та семіотика уражень ендокринної системи у дітей.

	
	2
	-
	
	
	4

	Тема 18. Особливості обміну речовин у дітей.

	
	2
	-
	
	
	6

	Тема 19. Написання та захист історії хвороби.
	
	
	2
	
	
	6

	Підсумкове заняття
	
	
	4
	
	
	

	Разом за розділом 2
	
	28
	42
	
	
	52

	Всього годин по дисципліні
	180
	30
	70
	
	
	80


5. Теми лекцій

	№

з/п
	Назва теми
	Кількість

годин

	1
	Педіатрія як наука про здорову і хвору дитину, її місце в системі загальної медицини. Основні історичні етапи розвитку педіатрії в Україні. Принципи організації і методи лікувально-профілактичної допомоги дітям в Україні. 

Періоди дитячого віку, їх характеристика і особливості.
	2

	2
	Особливості періоду новонародженості.
	2

	3
	Фізичний розвиток дітей різних вікових груп. Принципи і методи оцінки фізичного розвитку дітей. Семіотика порушень фізичного розвитку дітей.
	2

	4
	Психомоторний розвиток дітей різних вікових груп. Семіотика порушень психомоторного розвитку дітей. Анатомо-фізіологічні особливості нервової системи у дітей. 
	2

	5
	Природне вигодовування немовлят. 
	2

	6
	Штучне вигодовування немовлят. Змішане вигодовування немовлят.
Харчування здорових дітей, старших одного року.
	2

	7
	Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження та семіотика уражень нервової системи у дітей.
	2

	8
	Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження та семіотика уражень шкіри, підшкірної основи та кістково-м'язової системи у дітей.
	2

	9
	Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження та семіотика уражень дихальної системи у дітей.
	2

	10
	Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження та семіотика уражень серцево-судинної системи у дітей. 
	2

	11
	Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження та семіотика уражень органів травлення у дітей.
	2

	12
	Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження та семіотика уражень крові та імунної системи у дітей.
	2

	13
	Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження та семіотика захворювань сечовидільної системи у дітей.
	2

	14
	Особливості обміну речовин у дітей.
	2

	15
	Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження та семіотика захворювань ендокринної системи у дітей.
	2

	Всього лекційних годин
	30


6. Теми семінарських занять – не заплановані.
7. Теми практичних занять

	№

з/п
	Назва теми
	Кількість

годин

	Розділ 1

	1
	Тема 2. Періоди дитячого вікую
	4

	2
	Тема 3. Особливості періоду новонародженості.
	4

	3
	Тема 4. Фізичний розвиток дітей та антропометрія. Оцінка фізичного розвитку дітей.
	4

	4
	Тема 5. Психомоторний розвиток дітей. Оцінка психомоторного розвитку дітей.
	4

	5
	Тема 6. Природне вигодовування немовлят.
	4

	6
	Тема 7. Штучне та змішане вигодовування немовлят. Харчування дітей старше одного року.
	4

	7
	Підсумкове заняття.
	4

	Розділ 2

	8
	Тема 8. Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження та семіотика уражень нервової системи у дітей.
	4

	9
	Тема 9. Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження та семіотика уражень шкіри, підшкірної основи та кістково-м'язової системи у дітей.
	4

	10
	Тема 10. Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження органів дихання у дітей.
	4

	11
	Тема 11. Параклінічні методи дослідження та семіотика захворювань органів дихання.
	4

	12
	Тема 12. Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження серцево-судинної системи у дітей. 
	4

	13
	Тема 13. Параклінічні методи дослідження та семіотика захворювань серцево-судинної системи.
	4

	14
	Тема 14. Анатомо-фізіологічні особливості органів системи травлення, методика дослідження та семіотика уражень органів травлення у дітей.
	4

	15
	Тема 15. Анатомо-фізіологічні особливості органів системи виділення, методика дослідження та семіотика захворювань сечовидільної системи у дітей. 
Курація хворих для написання історії хвороби
	4

	16
	Тема 16. Анатомо-фізіологічні особливості органів системи виділення, методика дослідження та семіотика захворювань крові та імунної системи у дітей.
	4

	17
	Тема 19. Написання та захист історії хвороби.
	2

	18
	Диференційований залік
	4

	Всього годин практичних занять
	70


8. Теми лабораторних занять – не заплановані.
9. Самостійна робота

	№

з/п
	Назва теми
	Кількість

годин

	1
	Тема 1. Предмет і місце педіатрії в системі загальної медицини, основні етапи розвитку.
	4

	2
	Тема 2. Періоди дитячого вікую
	4

	3
	Тема 3. Особливості періоду новонародженості.
	4

	4
	Тема 4. Фізичний розвиток дітей та антропометрія. Оцінка фізичного розвитку дітей.
	4

	5
	Тема 5. Психомоторний розвиток дітей. Оцінка психомоторного розвитку дітей.
	4

	6
	Тема 6. Природне вигодовування немовлят.
	4

	7
	Тема 7. Штучне та змішане вигодовування немовлят. Харчування дітей старше одного року.
	4

	8
	Тема 8. Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження та семіотика уражень нервової системи у дітей.
	4

	9
	Тема 9. Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження та семіотика уражень шкіри, підшкірної основи та кістково-м'язової системи у дітей.
	4

	10
	Тема 10. Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження органів дихання у дітей.
	4

	11
	Тема 11. Параклінічні методи дослідження та семіотика захворювань органів дихання.
	4

	12
	Тема 12. Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження серцево-судинної системи у дітей. 
	4

	13
	Тема 13. Параклінічні методи дослідження та семіотика захворювань серцево-судинної системи.
	4

	14
	Тема 14. Анатомо-фізіологічні особливості органів системи травлення, методика дослідження та семіотика уражень органів травлення у дітей.
	4

	15
	Тема 15. Анатомо-фізіологічні особливості органів системи виділення, методика дослідження та семіотика захворювань сечовидільної системи у дітей. 
Курація хворих для написання історії хвороби
	4

	16
	Тема 16. Анатомо-фізіологічні особливості органів системи виділення, методика дослідження та семіотика захворювань крові та імунна система у дітей.
	4

	17
	Тема 17. Анатомо-фізіологічні особливості органів системи виділення, методика дослідження та семіотика захворювань ендокринної системи у дітей.
	4

	18
	Тема 18. Особливості обміну речовин у дітей.
	6

	19
	Тема 19. Написання та захист історії хвороби.
	6

	Всього годин самостійної роботи студента
	80


10. Індивідуальні завдання – не заплановані.
11. Методи навчання

Видами навчальної діяльності студентів згідно з навчальним планом є: а) лекції, б) практичні заняття, в) самостійна робота студентів (СРС), г) підсумковий контроль (підсумкові заняття і наприкінці - диференційований залік), д) консультації. 

Теми лекційного курсу розкривають проблемні питання згідно розділів пропедевтики педіатрії.

Практичні заняття проводяться за стрічковим принципом відповідно до тем та технологічних карт. Тривалість практичних занять 4 години, для захисту історії хвороби відведено 2 години. Заняття проводяться в дитячих відділеннях клінічної бази кафедри.

Обсяг навчального навантаження студентів описаний у кредитах ЕСТS, які зараховуються студентам при успішному засвоєнні ними відповідного розділу (залікового кредиту).

Рекомендується наступна методика проведення практичних занять:

1. Кожне заняття розпочинається з того, що протягом 10-15 хв. проводиться тестовий контроль або опитування з метою оцінки вихідного рівня знань і визначення ступеня готовності студентів до заняття.

2. Протягом 30-45 хв. викладач пояснює і демонструє методику обстеження дітей, або знайомить студентів з принципами організації раціонального харчування та ін.

3. Протягом 50-60 хв. студенти самостійно працюють зі здоровими і хворими дітьми, збирають анамнез, обстежують їх, та ін. відповідно до теми заняття. Під час самостійної роботи викладач надає методичну допомогу студентам і звертає увагу на найбільш важливі питання з даної теми практичного заняття.

4. Протягом 40-50 хв. викладач зі студентами здійснюють обхід дітей, з якими працювали студенти, котрі доповідають про результати самостійної роботи. Викладач обговорює і дає пояснення, підкреслює особливості тієї чи іншої методики обстеження та ін. Під час клінічного розбору викладач здійснює контроль кінцевого рівня знань студентів.

Закінчуючи практичне заняття, викладач протягом 10-15 хв. підводить його підсумки, дає студентам завдання для самостійної роботи, вказує на вузлові питання наступної теми і пропонує список рекомендованої літератури для самостійного опрацювання.
12. Методи контролю
Поточна навчальна діяльність (далі – ПНД) здійснюється викладачем академічної групи, після засвоєння студентами кожної теми дисципліни та виставляються оцінки з використанням 4-бальної (традиційної) системи. За підсумками семестру середню оцінку (с точністю до сотих) за поточну діяльність викладач автоматично одержує за допомогою електронного журналу системи АСУ. У подальшому, якщо у поточному семестрі вивчення дисципліни завершується заліком, середній бал поточної успішності викладачем кафедри переводиться у 200-бальну шкалу ЕСТS, але якщо вивчення дисципліни у поточному семестрі не завершується, контроль у семестрі є поточним або заліком тоді середній бал поточної успішності викладачем кафедри переводиться в 120-бальну шкалу ЕСТS.
Поточна навчальна діяльність студентів контролюється на практичних заняттях у відповідності з конкретними цілями. Для визначення рівня підготовки студентів до практичного заняття застосовуються такі засоби: тести, розв'язування ситуаційних задач, усне опитування, трактування та оцінка результатів лабораторних та інструментальних досліджень, контроль практичних навичок тощо.

Тематичним навчальним планом передбачено 2 підсумкових заняття з обов’язковою перевіркою: практичних навичок, оцінкою даних клініко-лабораторного та інструментального обстежень здорових і хворих дітей та питань раціонального вигодовування дітей раннього віку. Крім того, студенти оформлюють та захищають історію хвороби дитини.
Підсумкове заняття (далі – ПЗ) – проводиться після логічно завершеної частини дисципліни, що складається з сукупності навчальних елементів робочої програми, яка поєднує усі види підготовки (теоретичної, практичної та ін.) елементи освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, усіх видів практик, атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу.

Підсумкове заняття (ПЗ) приймається викладачем академічної групи. Форми проведення ПЗ мають бути стандартизованими і включати контроль усіх видів підготовки (теоретичної, практичної, самостійної та ін.), передбачених робочою програмою дисципліни. За  підсумкове заняття виставляється традиційна оцінка. 

По завершенню вивчення дисципліни студенти складають диференційований залік.
Диференційований  залік  (ДЗ) – проводиться викладачем академічної групи на останньому занятті з дисципліни. Допуск до ДЗ визначається у балах поточної навчальної діяльності, а саме:  min - 70, max - 120 балів. Безпосередньо ДЗ оцінюється від - 50 до – 80 балів. Оцінка з дисципліни є сума балів за ПНД та ДЗ у балах від min – 120 до max -  200 і відповідає традиційній оцінці: «задовільно», «добре», «відмінно» (табл. 6).
Форми контролю і системи оцінювання відповідно до програми виробничої практики «Пропедевтика педіатрії» та Інструкції з оцінювання навчальної діяльності при Європейській кредитно-трансферній системі організації навчального процесу, затвердженої наказом № 352 від 01.10.2015 Харківського національного медичного університету МОЗ України.
Самостійна робота студентів (СРС) є складової частиною навчальної діяльності і входить до складу кредитів ECTS кожного розділу та дисципліни в цілому. У новому навчальному плані СРС охоплює  44,4%.
Підлягає перевірці: 

1. рівень сформованості знань щодо науково-теоретичного змісту розділу, набутого в процесі аудиторних занять (тестова форма, структуровані завдання та ін.)
2. рівень сформованості обов’язкових умінь та навичок які входять до складу розділу.

3. виконання індивідуальних завдань студента.
4. обсяги навчального матеріалу, що віднесено до самостійної роботи студента як окремі навчальні теми (тестова форма контролю).
Оцінка за розділ визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності (у балах) та оцінки підсумкового заняття (у балах), яка виставляється при оцінюванні теоретичного матеріалу та практичних навичок відповідно до переліку, визначеним програмою практики.

Максимальна кількість балів, що присвоюється студентам при засвоєнні – 200, в тому числі за поточну навчальну діяльність – 120 балів, за результатами підсумкового заняття – 80 балів.

Поточна навчальна діяльність студентів контролюється на практичних заняттях відповідно до конкретних цілей під час кожного з практичних занять та під час самостійної роботи у відділенні стаціонару. Для контролю рекомендується застосовувати наступні засоби діагностики рівня підготовки студентів: контроль виконання практичних навичок, розв’язування ситуаційних задач, тест-контроль теоретичної підготовки. 

Поточне оцінювання студентів по відповідних темах проводиться за традиційною 4-бальною системою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) з подальшим перерахунком у багатобальну шкалу.

Оцінка «відмінно» виставляється у випадку, коли студент знає програму в повному обсязі, ілюструючи відповіді різноманітними прикладами; дає вичерпно точні та ясні відповіді без будь-яких навідних питань; викладає матеріал без помилок неточностей; вільно вирішує задачі та виконує практичні завдання різного ступеня складності;

Оцінка «добре» виставляється за умови, коли студент знає всю програму і добре розуміє її, відповіді на питання викладає правильно, послідовно та систематично, але вони не є вичерпними, хоча на додаткові питання студент відповідає без помилок; вирішує всі задачі і виконує практичні завдання відчуваючи складнощі лише у найважчих випадках;

Оцінка «задовільно» ставиться студентові на основі його знань всього об’єму програми з предмету та задовільному рівні розуміння його. Студент спроможний вирішувати видозмінені завдання за допомогою навідних питань; вирішує задачі та виконує практичні навички, відчуваючи складнощі у простих випадках;не спроможний самостійно систематично викласти відповідь, але на прямо поставлені запитання відповідає правильно.

Оцінка «незадовільно» виставляється у випадках, коли знання і вміння студента не відповідають вимогам «задовільної» оцінки.

Зважаючи на кількість практичних занять перерахунок оцінок у багатобальну шкалу здійснюється наступним чином:

Оцінка «відмінно»- 72-80 балів

Оцінка «добре»-  60-71 балів

Оцінка «задовільно»- 50-59 балів

Оцінка «незадовільно»- 0 балів

13. Перерахунок середньої оцінки за поточну діяльність

у багатобальну шкалу
Проводиться відповідно до «Інструкції з оцінювання навчальної діяльності студентів…» (таблиця 1).
Таблиця 1
Перерахунок середньої оцінки за поточну діяльність у багатобальну шкалу 

(для дисциплін, що завершуються диференційованим заліком)

	4-бальна шкала
	200-бальна шкала
	
	4-бальна шкала
	200-бальна шкала

	5
	120
	
	3.91-3,94
	94

	4.95-4,99
	119
	
	3.87-3,9
	93

	4.91-4,94
	118
	
	3.83- 3,86
	92

	4.87-4,9
	117
	
	3.79- 3,82
	91

	4.83-4,86
	116
	
	3.74-3,78
	90

	4.79-4,82
	115
	
	3.7- 3,73
	89

	4.75-4,78
	114
	
	3.66- 3,69
	88

	4.7-4,74
	113
	
	3.62- 3,65
	87

	4.66-4,69
	112
	
	3.58-3,61
	86

	4.62-4,65
	111
	
	3.54- 3,57
	85

	4.58-4,61
	110
	
	3.49- 3,53
	84

	4.54-4,57
	109
	
	3.45-3,48
	83

	4.5-4,53
	108
	
	3.41-3,44
	82

	4.45-4,49
	107
	
	3.37-3,4
	81

	4.41-4,44
	106
	
	3.33- 3,36
	80

	4.37-4,4
	105
	
	3.29-3,32
	79

	4.33-4,36
	104
	
	3.25-3,28
	78

	4.29-4,32
	103
	
	3.21-3,24
	77

	4.25- 4,28
	102
	
	3.18-3,2
	76

	4.2- 4,24
	101
	
	3.15- 3,17
	75

	4.16- 4,19
	100
	
	3.13- 3,14
	74

	4.12- 4,15
	99
	
	3.1- 3,12
	73

	4.08- 4,11
	98
	
	3.07- 3,09
	72

	4.04- 4,07
	97
	
	3.04-3,06
	71

	3.99-4,03
	96
	
	3.0-3,03
	70

	3.95- 3,98
	95
	
	Менше 3
	Недостатньо


Диференційований залік з дисципліни - це процес, протягом якого перевіряються отримані за курс (семестр):
- рівень теоретичних знань;

- розвиток творчого мислення;

- навички самостійної роботи;

- компетенції - вміння синтезувати отримані знання і застосовувати їх у вирішенні практичних завдань.

Диференційований залік проводиться викладачем групи на останньому занятті.

Методика проведення диференційованого заліку:

Диференційований залік складається з вирішення пакету тестових завдань, оцінювання засвоєння практичних навичок та теоретичних знань за всіма темами дисципліни.
1. Вирішення пакету тестових завдань проводиться на останньому або передостанньому занятті в семестрі, який включає базові (якірні) тестові завдання ЛІІ у кількості не менше 30 тестів. Критерій оцінювання – 90% вірно вирішених завдань, «склав - не склав». 

Студенти, які не склали тестові завдання не допускаються до наступного етапу диференційованого заліку.
2. Оцінювання засвоєння практичних навичок та теоретичних знань за всіма темами дисципліни в день диференційованого заліку.
Оцінювання освоєння практичних навичок проводиться за критеріями «виконав», «не виконав», оцінювання теоретичних знань проводиться за таблицею 5.
Таблиця 5
Оцінювання теоретичних знань, якщо практичні навички оцінюються за критеріями «виконав», «не виконав»
	Кількість питань
	«5»
	«4»
	«3»
	Усна відповідь за білетами, які включають теоретичну частину дисципліни 
	За кожну відповідь студент одержує від 10 до 16 балів, що відповідає:

«5» - 16 балів;

«4» - 13 балів;

«3» - 10 балів.

	1
	16
	13
	10
	
	

	2
	16
	13
	10
	
	

	3
	16
	13
	10
	
	

	4
	16
	13
	10
	
	

	5
	16
	13
	10
	
	

	
	80
	65
	50
	
	


3. Завдання з практичної та професійної підготовки, що відображають уміння та навички під час курації тематичних хворих, оцінювання результатів лабораторних та інструментальних методів досліджень які визначені в переліках робочих навчальних програм дисциплін (РНПД) та ОКХ спеціальностей.

4. Завдання з діагностики та надання допомоги при невідкладних станах (у межах РНПД та ОКХ спеціальності).

5. Виконання медичних маніпуляцій за Списком 5 Галузевих стандартів.         

Оцінювання індивідуальних завдань студента

На засіданні кафедри повинно бути затверджено перелік індивідуальних завдань (участь з доповідями в студентських конференціях, профільних олімпіадах, підготовка аналітичних оглядів з презентаціями з перевіркою на плагіат) з визначенням кількості балів за їх виконання, які можуть додаватись, як заохочувальні (не більше 10).
Бали за індивідуальні завдання одноразово нараховуються студентові тільки комісійно (комісія – зав. кафедри, завуч, викладач групи) лише за умов успішного їх виконання та захисту. В жодному разі загальна сума балів за ПНД не може перевищувати 120 балів.

Оцінювання самостійної роботи студентів.
Засвоєння тем, які виносяться лише на самостійну роботу, перевіряється під час підсумкового заняття та диференційованого заліку.
Оцінка з дисципліни 

Оцінювання результатів вивчення дисциплін проводиться безпосередньо після диференційованого заліку. Оцінка з дисципліни визначається як сума балів за ПНД та диф. заліку і становить min – 120 до max - 200. 

Таблиця 6

Відповідність оцінювання дисципліни в балах 

оцінюванню в  традиційних оцінках

	Оцінка дисципліни 

в балах
	Традиційна оцінка 

з дисципліни

	180–200
	«5»

	150–179
	«4»

	120–149
	«3»


Оцінка з дисципліни виставляється лише студентам, яким зараховані усі підсумкові контрольні заняття та диференційований залік.

Після завершення вивчення дисципліни завуч або викладач виставляють студенту кількість балів та відповідну оцінку у залікову книжку та заповнюють відомості успішності студентів з дисципліни за форме: У-5.03В – диф. залік.
Оцінка «незадовільно» виставляється студентам, які були допущені до диференційованого заліку, але не склали його та які не допущені до диференційованого заліку.
14. Методичне забезпечення

1. Методичні розробки кафедри.
2. Таблиці, ваги, ростоміри, сантиметрові стрічки, тонометри, фонендоскопи, спірограф, електрокардіограф, історії хвороби, кукли-манекени.
15. Рекомендована література
Базова

1. Капитан Т.В. Пропедевтика детских болезней с уходом за детьми.-М.: МЕДпресс-информ, 2009. - 656с.
2. Чеботарьова В.Д., Майданник В.Г. Пропедевтична педіатрія. - К.,1999. - 578 с.

3. Мазурин А.В., Воронцов И.В. Пропедевтика детских болезней.- СПб.:Фолиант, 1999. - 928 с.

4. Мазурин А.В., Запруднов А.М., Григорьев К.И. Общий уход за детьми.-М.:Медицина, 1989.-192с.

5. Руководство по детскому питанию/Под ред. В.А. Тутельяна, И.Я.Коня.- М.: Медицинское информационное агенство, 2004.- 662 с.

6. Особливості та семіотика захворювань дитячого віку /За ред. І.С. Сміяна, В.Г.Майданника. - Тернопіль-Київ, 1999.- 146 с.

7. Практикум з пропедевтичної педіатрії з доглядом за дітьми / За ред.В.Г. Майданника, К.Д. Дуки.- К.: Знання України, 2002.- 356 с.

Допоміжна
1.  Воронцов И.М., Мазурин А.В. Справочник по детской диететике - Л Медицина, 1980.-416 с.

2. 
Еренков В.А. Клиническое исследование ребенка.-К.:Здоровья1984.- 336 с.

3. Игнатов С.И. Руководство по клиническому исследованию ребенка (с элементами семиотики и диагностики).- М.:Медицина,1978.-328 с.

4. Майданник В.Г. Избранные лекции по пропедевтической педиатрии.-К., 1995.- 175 с.

5. Майданник В.Г. Основи клінічної діагностики в педіатрії.- К., 1998.-213 с.

6. Майданник В.Г., Дадакіна М.А. Діагностика порушень фізичного та психічного розвитку дітей.- К., 1995.-124 с.

7. Майданник В.Г., Чеботарьова В.Д., Дадакіна М.А. та ін. Клінічне обстеження органів та систем у дітей.-К., 1993.- 4.1.-148 с.

8. Майданник В.Г., Бурлай В.Г., Корнієнко А.Б. Анатомо-фізіологічні особливості та методика дослідження функціональних систем у дітей -К.,1994.-81 с.

9. Маркевич В.Е., Майданник В.Г., Павлюк П.0. та ін. Морфофункціональні та біохімічні показники у дітей і дорослих.- Київ-Суми: МакДен 2002.- 268 с.

10. Студеникин М.Я., Ладодо К.С. Питание детей раннего возраста –Л., Медицина, 1991.-176 с.

11. Усов И.Н. Здоровый ребенок.-Минск: Беларусь, 1984.- 207 с.

12. Чеботарева В.Д., Мельник А.И. Основные принципи организации питання здорового ребенка раннего возраста.-К., 1986.- 37 с.

16. Інформаційні ресурси
1. Бібліотека ХНМУ

2. Репозитарій ХНМУ

3. Нормативні документи міністерства охорони здоров’я України.

4. Мережа Internet.
PAGE