Цукровий діабет 2 типу: порівняння показників стану поверхні ока у хворих залежно від наявності діабетичної полінейропатії

Abstract

Актуальність Дисфункція мейбомієвих залоз (ДМЗ) — хронічна дифузна патологія мейбомієвих залоз, зазвичай характеризується обструкцією вивідних протоків і/або якісною/кількісною зміною секреції залоз. Однією з причин її виникнення може бути порушення іннервації мейбомієвих залоз внаслідок діабетичної полінейропатії. Метою дослідження є обґрунтування необхідності підвищення ефективності діагностики патології передньої поверхні ока у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та діабетичною полінейропатією. Матеріали та методи. Стандартні методи офтальмологічного дослідження, тест Ширмера до та після 2 годин компресії повік, компресійний тест, мейбографія, IVAD, OPI, OSDI тести. У дослідженні приймали участь 72 пацієнти з цукровим діабетом 2 типу, що були розділені на 2 групи (1 група — 36 пацієнтів без діабетичної полінейропатії, 2 група — 36 пацієнтів з діабетичною полінейропатією). Контрольна група — 58 осіб без діабету. Результати. Тест Ширмера у пацієнтів 2 групи (5,98 ± 0 ,35 м м) був зменшений в 2,3 рази у порівнянні з показником контрольної групи (13,92 ± 0,15 мм) (р<0,001). Проба Норна у пацієнтів 2 групи (4,47 ± 0,18 с) була нижче норми та у 2,1 разів менше, ніж у контрольній групі (9,49 ± 0,16 с) (р < 0,001). Показник OPI-тесту у пацієнтів 2 групи був нижчим, ніж у групі контролю, в 1,9 рази (р < 0,001). Дані мейбографії у пацієнтів 2 групи відповідали 4 ступеню тяжкості, а секреторна здатність залоз та якість секрету відповідала, в середньому, 3 ступеню і достовірно відрізнялась від такої у пацієнтів 1 та контрольної груп (0 ступінь). Висновки. Пацієнти з діабетичною периферичною полінейропатією мають більш тяжкі зміни очної поверхні, ніж пацієнти з цукровим діабетом без проявів цього ускладнення. Категорія пацієнтів з діабетичною периферичною полінейропатією потребує більш ретельного обстеження та своєчасного призначення адекватної терапії, спрямованої на профілактику та лікування дисфункції мейбомієвих залоз, хвороби сухого ока тощо.