Манифестація цукрового діабету 2 типу при корбідності артеріальної гіпертензії та ожиріння: роль адипокінів

Abstract

Актуальність. Дисфункція адипокінів асоціюється з формуванням інісулінорезистетності (ІР), але патогенетичні ланцюги цього взаємовпливу не з’ясовані. Дисфункцію адипокінів розглядають не як маркер об'єму жирової маси, а як прогностичний маркер розвитку ІР, ішемічної хвороби серця, ожиріння (Ож), цукрового діабету 2 типу (ЦД 2 типу), протромботичних та прозапальних станів. ІР відповідальна як за маніфестацію ЦД 2 типу, так і за підтримку хронічної гіперглікемії, які є пусковими механізмами патогенезу віддалених судинних ускладнень діабету, сприяючи їхньому швидкому прогресуванню, що призводить до інвалідізації та високої летальності. Мета:встановити роль інсулінорезистентності та дисфункції адипокінів у формуванні ЦД 2 типу у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) з супутнім ожирінням. Методи та результати дослідження. Нами було обстежено 96 пацієнтів (27 чоловіка і 69 жінки) середнього віку 59,17±1,35 років з АГ. З метою визначення впливу ІР на профіль адипокінів та оцінки внеску дисфункції адипокінів у формування ЦД 2 типу всіх пацієнтів з АГ ми поділи на три групи: першу склали 32,9% хворих без ІР (НОМА<2,77), другу – 40,7% хворих з ІР (НОМА>2,77), третю – 26,4% хворих на АГ з супутнім ЦД 2 типу. Ліпідний профіль в групах хворих на АГ без і з ІР не мав достовірних відмінностей, за винятком статистичного підвищення рівня атерогенних фракцій ліпідів - ХС ЛПНЩ та апоВ в групі АГ з ІР, що свідчить про несприятливу прогностичну значущість розвитку ІХС у хворих на АГ з супутнім Ож та ІР. В групі пацієнтів з АГ та ЦД 2 типу ліпідний спектр крові характеризувався характерними для ЦД 2 типу вірогідним збільшенням загального холестерину та зниженням ХС ЛПВЩ. Рівень ТГ мав тенденції до збільшення та за значеннями відповідав гранично підвищеному рівню (діапазон змін 1,7 – 2,2 ммоль/л). В групі АГ з ЦД 2 типу відмічалось прогресування статистичного підвищення вмісту апоВ, який розглядають маркером атерогенної дисліпідемії та фактором ризику формування атеросклеротичного ураження судин та ІХС. При аналізі адипокінового профілю в групі АГ з ІР статистичні відмінності спостерігались в динаміці зростання активності ФНП-α, и можливо пов’язане з тим, що гіперпродукція ФНП-α призводить до зниження чутливості тканин до інсуліну і як наслідок змінює метаболізм глюкози в жировій, м’язовій тканинах та печінці. У гіпертензивних пацієнтів з ознаками ІР рівень адипонектину зменшувався, що демонструє зв’язок зниження експресії адипонектинуз розвитком ІР і що адипонектинпов'язаний з метаболізмом глюкози. Доведено, що введення рекомбінантного адипонектину пригноблює синтез глюкози в печінці, а збільшення рівня циркулюючого адипонектину запускає механізми зниження базального рівня глюкози шляхом інгібірування експресії печінкових ферментів глюконеогенезу і частково продукції ендогенної глюкози у мишей, хворих на ЦД 1 та 2 типу. Висновки. Ліпідний профіль у пацієнтів з АГ та ІР характеризувався вірогідним збільшенням рівня атерогенних ХС ЛПНЩ та апоВ. Адипокіновий профіль в групі АГ з ІР відрізнявся вірогідним зростанням активність ФНП-α та зниженням вмісту адипонектину. У хворих на АГ з супутнім ЦД 2 типу встановлені порушення ліпідного обміну, які характеризувались загальною гіперхолестеринемією, гипоальфахолестеринемію та підвищенням атерогенного апоВ и були характерними для атерогенної дисліпідемії. У хворих на АГ з супутнім ЦД 2 типу при аналізі змін адипокінів визначено статистично вірогідне підвищення рівня ФНП-α (прозапальний чинник) та ІАП-1 (протромботичний чинник) та зниження концентрації адипонектину.