Фармацевтичні епоніми: етимологічні аспекти формування та функціонування назв лікарських засобів

Abstract

У статті розглянуто вживання епонімів у латинській номенкатурі лікарських засобів, проаналізовано граматичну структуру назв, у яких вживаються епоніми, зокрема антропоніми та епоніми-міфологізми (міфоніми). Окрему увагу приділено ролі подібних назв у творенні нових торгових найменувань лікарських засобів. Процес оновлення та збагачення терміносистеми відбувається постійно, тому виникла потреба у дослідженні спеціальних термінів-епонімів, тобто власних назв на позначення конкретних носіїв імені, від яких утворено спеціальні мовні одиниці. Практика використання епонімів у складі спеціальних назв має давню традицію. Семантична структура епонімічних термінів свідчить про те, що це найстаріший пласт термінологічної лексики, а утворення термінів, зокрема медичних та фармацевтичних, від власних імен було поширено ще в античності. Більшість класичних епонімів є в активному вжитку в наш час; до того ж з’являються нові терміни, що відтворюють етапи розвитку фармації, пріоритет того чи іншого вченого-винахідника, але не відображають окремих ознак об’єктів найменування. Метою статті є комплексне дослідження термінів-епонімів у назвах лікарських засобів, виявлення й аналіз особливостей їх формування та функціонування.