Евтаназія та самогубство: медико-соціальний дискурс

Abstract

Проблема самогубства та евтаназії особливо актуалізувалася із поширенням пандемії COVID-19, яка викликала потужний вибух суїциду, на тій підставі, що медицина не була до неї готова, а людина виявилася надто слабкою перед її тиском. У статті розглядається проблематика евтаназії та самогубства на засадах філософських посилів з позиції лікаря, яка виходить за межі медицини та медичної етики і стає однією із важливих аспектів життя суспільства. У цих умовах самогубство або евтаназія переслідує відмову суб'єкта від спроби досягти належну якість життя. Заборона на самогубство полягає в тому, що ніхто не повинен наносити шкоду або руйнувати доброчинності людської природи; людське життя відноситься до основних доброчинностей людської природи; ніхто не повинен руйнувати людське життя; навмисне самогубство є спробою принести шкоду людині або зруйнувати її життя; ніхто не повинен убивати самого себе. Критерієм може бути те, що самогубство не повинне мати місця, коли воно здійснюється за бажанням суб'єкта, коли суб'єкт знецінює власне життя. Прибічники евтаназії приходять до помилкового переконання, що медицина здатна здійснювати тотальний контроль над життям та смертю людини. За їх переконанням, сучасники мають право визначити кінець свого життя, використовуючи при цьому досягнення медицини, так само як мають право вимагати продовження терміну життя з допомогою тієї ж медицини. Вони вважають, що сьогодні право вмерти з допомогою медичних засобів повинно бути настільки природним, як і право на отримання медичної допомоги. У той же час, пацієнт не може вимагати смерті у якості вирішення проблеми, навіть якщо усі засоби позбавлення його від страждання вичерпані. Задача медицини - це полегшення страждання хворого. Якщо самогубство з допомогою лікаря та активна евтаназія стануть невід'ємною частиною медич- ного обслуговування, то теоретична та практична медицина будуть позбавлені нових досягнень у галузі паліативних і підтримуючих методів лікування. Відсутність адекватних паліативних засобів - це медико-етична, психологічна та соціальна проблема, яка вимагає свого вирішення до того, як звертатися до таких радикальних методів, як легалізація евтаназії.