Аноректальні мальформації : методичні вказівки для для студентів

Abstract

Аноректальні мальформації сьогодні залишаються серйозною медичною проблемою, адже вони належать до найпоширеніших вад розвитку, з якими дитячі хірурги стикаються у своїй практиці. Більшість випадків діагностується у ранньому неонатальному періоді. До теперішнього часу розглянуті аномалії зустрічаються з частотою від 1 до 5 000 живонароджених немовлят, незалежно від статі. Близько 50 % немовлят з аноректальними аномаліями є дівчатками, у яких переважають норицеві форми (близько 90 %). Ректоуретральна нориця найбільш поширена у чоловіків, а ректовестибулярна – у жінок. Досягнення в техніці візуалізації з розширенням знань про етіопатогенез випадків аноректальних мальформацій поліпшили своєчасне виявлення і початкові етапи лікування, але навіть з розвитком колопроктології, покращенням можливостей періоду реабілітації і удосконаленням підходу до проктопластики у таких хворих є ризик порушення нормальної континенції. Слід зазначити, що навіть при відмінному анатомічному відновленні в 30–60 % хворих, яким було проведено реконструктивно-пластичне хірургічне втручання, може виникати нетримання калу або сечі. Це призводить до психологічного і фізичного дискомфорту, порушує відносини дитини в колективі і родині, а також загалом негативно позначається на соціальній адаптації і рівні життя пацієнта.