Маркери фіброзу у хворих з кардіоренальним синдромом 2 типу на тлі хронічної серцевої недостатності та супутнього цукрового діабету 2 типу залежно від рівня швидкості клубочкової фільтрації

Abstract

Мета дослідження - проаналізувати зміни МСР-1 як маркера фіброзу та ММР-9 як індикатора фібролізу у хворих з КРС 2 типу на тлі хронічної серцевої недостатності (ХСН) і цукрового діабету (ЦД) 2 типу залежно від рівня швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ). Висновки. Прогресування у хворих з кардіоренальним синдромом (КРС) 2 типу на тлі ХСН та ЦД 2 типуасоціюється з пропорційним підвищенням фібротичного маркера МСР-1, що свідчить пройого участь у тубулоінтерстиціальному ураженні нирок. Високі рівні ММР-9 у хворих з КРС 2 типу на тлі ХСН та ЦД 2 типу за наявності рівня ШКФ > 60 мл/хв,стверджує про залучення адаптаційних компенсаторних механізмів на цьому етапі, спрямованих на нівелювання фібротичної агресії. Зниження ШКФ <60 мл/хв. не супроводжується подальшим зростанням активності антифібротичного фактора, що за умов гіперактивності МСР-1свідчить про виснаження адаптаційних механізмів, результатом чого є запуск каскаду реакцій щодо прогресування склерозу інтерстицію.